Рішення

від 26.06.2024 по справі 641/6622/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/665/2024 Справа № 641/6622/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд міста Харкова

у складіголовуючого судді Богдан М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

заучастю секретаря судового засідання - Двірник О.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасідання цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Кооперативу автогаражів «Харків» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова із позовною заявою до Кооперативу автогаражів «Харків» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в якій просив стягнути з Кооперативу автогаражів «Харків» на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 31153,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.03.2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови правління кооперативу автогаражів «Харків» (наказ №07-к від 28.03.2016 року), що підтверджується також записом в його трудовій книжці.

Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом КГ «Харків» № 7 від 20.12.2019 року, посадовий оклад голови правління у 2020 році складав 6450 грн.

Згідно з розрахунково платіжною відомістю №НЗП-000003 за березень 2020 року голові правління нараховано до виплати 6450грн., з яких утримано податків 1257,75грн., належить до виплати 5192,25грн., разом до видачі 5135,03грн., розписка в отриманні коштів відсутня.

Згідно з розрахунково платіжною відомістю №НЗП-000005 за травень 2020 року голові правління нараховано до виплати 3374,50грн. посадового окладу, 6948,67грн. за чергову відпустку, з яких утримано податків 2013,02грн., заборгованість перед працівником 5192,25грн., належить до виплати 7908,72грн., разом до видачі 13502,40грн., розписка в отриманні коштів відсутня.

Відповідно до виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року відображено зарахування на картковим рахунок заробітної плати 03.01.2020 року, 16.01.2020 року, 04.02.2020 року, 20.02.2020 року, 11.03.2020 року.

ОСОБА_1 02.02.2021 року на адресу КГ «Харків» направлена вимога про сплату йому заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 13502,40грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2020 року керівником і підписантом кооперативу автогаражів «Харків» є ОСОБА_3 .

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.03.2023 року у справі№ 641/2451/21стягнуто зКооперативаавтогаражів"Харків"накористь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7908грн. 72коп., грошову компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5593 грн. 68 коп., а всього 13502грн. 40коп. Судом встановлено, що розрахунково платіжними відомостями №НЗП-000003 за березень 2020 року, №НЗП-000005 за травень 2020 року та випискою за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року доведено, що оплата праці ОСОБА_1 за березень та травень 2020 року не здійснювалась. Крім того, судом встановлено порушення Кооперативом автогаражів «Харків» строків виплати ОСОБА_1 заробітної плати та наявність підстав для стягнення з Кооперативу автогаражів «Харків» на користь позивача не виплаченої заробітної плати за березень, травень 2020 року у розмірі 7908,72 грн., а також, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки у розмірі, що обрахований у розрахунково платіжній відомості №НЗП-000005 за травень 2020 року. На виконання рішення суду був виданий виконавчий документ, який був виконаний 03.08.2023 року приатним виконавцем Цимбал С.В., про що свідчить банківська виписка від 03.08.2023 року.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з посади голови правління КА «Харків» становить більше 6 місяців, а саме з травня 2020 року по серпень 2023 року. Порушення відповідачем строку виплати заробітної плати позивачу при звільненні, зумовило ОСОБА_1 звернутися до суду із вказаною позовною заявою.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що Господарським судом Харківської області у справі № 922/756/19 від 02.10.2019 року визнано недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу № 18 від 27.03.2016 року яким ОСОБА_1 обрано Головою правління кооперативу автогаражів «Харків». Зазначеним судовим рішенням у справі № 922/756/19 встановлено, що загальні збори не були правомочними, через порушення права членів кооперативу на участь в управлінні кооперативом у зв`язку з недотриманням процедури скликання загальних зборів кооперативу, а саме, не повідомлення належним чином про скликання та проведення таких загальних зборів. Документально не підтверджено факт делегування членами кооперативу уповноважених осіб що приймали участь у загальних зборах членів кооперативу автогаражів «Харків» 27.03.2016 р. Не доведено наявність кворуму на проведених 27.03.2016 р. загальних зборах що свідчить про порушення порядку скликання і проведення загальних зборів кооперативу, порушення прав членів кооперативу. Таким чином, з наведеного вбачається, що гр. ОСОБА_1 посаду Голови правління кооперативу автогаражів «Харків» з 27.03.2016р. обіймав незаконно, що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/756//19 від 02.10.2019 року. 26.01.2020 року скликані та проведені позачергові загальні збори уповноважених членів кооперативу автогаражів «Харків», рішення яких оформлені протоколом № 4 від 26.01.2020 року. Відповідно до протоколу № 4 від 26.01.2020р. Головою позачергових загальних зборів, Головою правління КА «Харків» та підписантом обрано гр. ОСОБА_3 з 27.01.2020 р. ОСОБА_1 з 26.01.2020 р. звільнено з посади Голови правління КА «Харків» та виключено зі списку підписантів. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2020 року керівником і підписантом КА «Харків» є ОСОБА_3 . Правління кооперативу повідомило ОСОБА_1 про необхідність передачі бухгалтерських документів, печатки, залишку коштів у касі кооперативу та майна кооперативу, проте ОСОБА_1 ухилявся від цієї передачі, блокував доступ до адміністративної будівлі де зберігалися документи. Жодних коштів, що повинні бути в касі кооперативу, печатки та бухгалтерських документів новому Правлінню кооперативу до теперішнього часу передано не було. За даним фактом відкрито кримінальне провадження № 12020225540000066 від 15.07.2020 р. за ч.1 ст. 190 КК України. Посадовими особами КА «Харків» виконано рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.03.2023р. у справі № 641/2451/21 та сплачено ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 13502 грн. 40коп. про що свідчить банківська виписка від 03.08.2023р. Позивач ОСОБА_1 знову звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою від 11.10.2023р. до відповідача КА «Харків» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 31153,50 грн. 3 резолютивної частини позовної заяви не вбачається, який саме середній заробіток, на якій підставі та за який час КА «Харків» заборгував перед позивачем вказані кошти. Всі грошові розрахунки КА «Харків» щодо виплати заборгованості по заробітній платі з позивачем проведені у повному обсязі. Тому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Від представника відповідача адвоката Хоміча А.А. надійшли додаткові пояснення на позовну заяву, в якому останній зазначив, що в день звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління КА «Харків» 19.05.2024 (останній робочий день) ОСОБА_1 був єдиною посадовою особою КА «Харків», яка мала повноваження, згідно даних ЄДР, здійснити розрахунки по заробітній платі. На цей час на банківському рахунку КА «Харків» малася сума в розмірі в розмірі 774,93 грн.. що підтверджується випискою з рахунку. Однак навіть часткової виплати заробітної плати не зроблено. Заява про звільнення, припинення повноважень, добровільно не була подана позивачем, також не передані документи, печатка тощо, а навпаки з 19.06.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Господарського суду, в якому оскаржував рішення КА «Харків» про визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів "Харків", оформленого протоколом № 4 від 26.02.2020 р. та скасування реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов?язана зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, зміна, складу підписантів, про що зроблено запис 19.05.2020 р. Таким чином, ОСОБА_1 самостійно та навмисно створив затримку у виплаті собі заробітної плати з надією повернутися до посади і не передав новому голові жодної інформації, в тому числі про наявність нарахованої, але невиплаченої виплати заробітної плати. Так, справа з оскарження рішень про зміну керівника розглядалася у Господарському суді Харківської області за № 922/1949/20. 12.10.2020 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову повністю. 10.12.2020 Східний апеляційний господарський суд виніс Постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції від 12.10.2020, визнав оспорювані збори уповноважених КА «Харків» від 26.02.2020 недійсними. Так, 06.01.2021, на підставі Постанови Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 поновив запис в ЄДР про своє керівництво в КА «Харків» і одразу відніс документи до банку. На банківському рахунку КА «Харків» станом на той час були наявні 24227,76 грн., тобто було достатньо коштів для виплати заборгованості із заробітної плати в розмірі 13502,40 грн. Отже є прямий зв?язок між бездіяльністю ОСОБА_1 та несвоєчасною виплатою заробітної плати. При чому бездіяльність полягає і в безпосередній невиплаті за наявності можливості і в, не переданні інформації про наявність боргу по заробітній платі. Тому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 та представник відповідача адвокат Хоміч А.А. в судовому засіданні, в задоволенні позовних вимог просили відмовити повністю, доводи викладені у відзиві та додаткових поясненнях підтримали.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судом встановлено, що 30.03.2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови правління кооперативу автогаражів «Харків» (наказ №07-к від 28.03.2016 року), що підтверджується також записом в його трудовій книжці.

Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом КГ «Харків» № 7 від 20.12.2019 року, посадовий оклад голови правління у 2020 році складав 6450 грн.

Згідно з розрахунково платіжною відомістю №НЗП-000003 за березень 2020 року голові правління нараховано до виплати 6450грн., з яких утримано податків 1257,75грн., належить до виплати 5192,25грн., разом до видачі 5135,03грн., розписка в отриманні коштів відсутня.

Згідно з розрахунково платіжною відомістю №НЗП-000005 за травень 2020 року голові правління нараховано до виплати 3374,50грн. посадового окладу, 6948,67грн. за чергову відпустку, з яких утримано податків 2013,02грн., заборгованість перед працівником 5192,25грн., належить до виплати 7908,72грн., разом до видачі 13502,40грн., розписка в отриманні коштів відсутня.

Відповідно до виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року відображено зарахування на картковим рахунок заробітної плати 03.01.2020 року, 16.01.2020 року, 04.02.2020 року, 20.02.2020 року, 11.03.2020 року.

ОСОБА_1 02.02.2021 року на адресу КГ «Харків» направлена вимога про сплату йому заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 13502,40грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2020 року керівником і підписантом кооперативу автогаражів «Харків» є ОСОБА_3 .

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.03.2023 року у справі№ 641/2451/21стягнуто зКооперативаавтогаражів"Харків"накористь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7908грн. 72коп., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5593 грн. 68 коп., а всього 13502грн. 40коп.

Судом встановлено, що розрахунково платіжними відомостями №НЗП-000003 за березень 2020 року, №НЗП-000005 за травень 2020 року та випискою за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року доведено, що оплата праці ОСОБА_1 за березень та травень 2020 року не здійснювалась.

Крім того, судом встановлено порушення Кооперативом автогаражів «Харків» строків виплати ОСОБА_1 заробітної плати та наявність підстав для стягнення з Кооперативу автогаражів «Харків» на користь позивача не виплаченої заробітної плати за березень, травень 2020 року у розмірі 7908,72 грн., а також, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки у розмірі, що обрахований у розрахунково платіжній відомості №НЗП-000005 за травень 2020 року. На виконання рішення суду був виданий виконавчий документ, який був виконаний 03.08.2023 року приатним виконавцем Цимбал С.В., про що свідчить банківська виписка від 03.08.2023 року.

Встановлено та не оспорюється сторонами, що остаточний розрахунок при звільненні, на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2023 року у справі № 641/2451/21, відповідачем проведено 03.08.2023 року, про що свідчить банківська виписка.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, за ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (провадження № 6-116цс15) та від 06 квітня 2016 року (провадження № 6-409цс16), невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням. Отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та дата фактичного проведення з ним остаточного розрахунку.

Частиною першоюстатті 233 КЗпП Українипередбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Матеріалами справи встановлено, що повний розрахунок по заробітній платіКА «Харків»,з позивачем проведено 03.08.2023 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно дост. 27 Закону України "Про оплату праці"за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно розрахунку позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 5192,25 грн.

Вказаний розрахунок перевірявся судом, та відповідає вимогам закону. Крім того, представник відповідача зазначений розрахунок вважав неспівмірним із розміром ймовірних втрат, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.

Однак, слід зазначати,що встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного з урахуванням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:1)розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2)період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3)ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4)інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 13502,40 грн. що відповідає сумі заборгованості встановленої рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2023 року.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити, з урахуванням статистичних усереднених показників.

Тому суд приходить до висновку, що про часткове задоволення позовних вимог та стягнення застаттею 117 КЗпПза час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування у сумі 13502,40 грн.

На підставістатті 141 Цивільного процесуального кодексу Україниз відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1073,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.12,13, 141,263,264,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Кооперативу автогаражів «Харків» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 13 502 (тринадцять тисяч п`ятсот дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Кооперативу автогаражів «Харків» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Кооператив автогаражів "Харків" (адреса: вул. Ньютона, 94, м.Харків, код 22645756).

Суддя: М. В. Богдан