Постанова

від 02.12.2024 по справі 641/6622/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 грудня 2024 року

м. Харків

справа №641/6622/23

провадження №22-ц/818/3776/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Кооператив автогаражів «Харків»

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіХарків цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу автогаражів «Харків» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

за апеляційною скаргою Кооперативу автогаражів «Харків» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 червня 2024 року, постановлене ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Кооперативу автогаражів «Харків» на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 31153,50 грн.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Кооперативу автогаражів «Харків» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 13 502 грн. 40 коп. Стягнуто з Кооперативу автогаражів «Харків» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кооператив автогаражів «Харків» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в день звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління КА «Харків» 19.05.2024 (останній робочий день) ОСОБА_1 був єдиною посадовою особою КА «Харків», яка мала повноваження, згідно даних ЄДР, здійснити розрахунки по заробітній платі. На цей час на банківському рахунку КА «Харків» малася сума в розмірі в розмірі 774,93 грн., що підтверджується випискою з рахунку. Отже, роботодавець КА «Харків» в особі своїх власників-засновників членів зробили все для того, щоб оплатити заборгованість із заробітної плати, а саме внесли кошти на банківський рахунок КА «Харків» в достатньому розмірі. Поточною діяльністю мав займатися саме керівник - голова правління, члени кооперативу не мають доступу до розпорядження банківським рахунком, не мали реквізитів ОСОБА_1 та головне не мали інформації про наявність боргу - для виплати йому заборгованості. Також є сумніви у оформленні трудових відносин ОСОБА_1 з КА «Харків», оскільки він у 2017 році перепризначився до ОК «Слобода лідер» головою правління і в зв`язку з цим виніс наказ про зміну штатного розпису і почав лише виконувати обов`язки голови правління КА «Харків без оформлення сумісництва. Обіймати дві посади одночасно повний робочий день, без оформлення сумісництва суперечить вимогам діючого законодавства. Посаду голови правління ОСОБА_1 обіймав незаконно також в зв`язку з тим, що збори на яких його обрано, визнано недійсними згідно з Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі №922/756/19, залишеною в силі Постановою Верховного суду від 03.03.2020 у цій справі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведено не вчасно, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі заборгованості, стягнутої рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 21.03.2023 року.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 30.03.2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови правління кооперативу автогаражів «Харків» (наказ №07-к від 28.03.2016 року) де працював до 19.05.2020 року.

Згідно з розрахунково платіжною відомістю №НЗП-000005 за травень 2020 року голові правління нараховано до виплати 3374,50грн. посадового окладу, 6948,67грн. за чергову відпустку, з яких утримано податків 2013,02грн., заборгованість перед працівником 5192,25грн., належить до виплати 7908,72грн., разом до видачі 13502,40грн., розписка в отриманні коштів відсутня.

Відповідно до виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року відображено зарахування на картковим рахунок заробітної плати 03.01.2020 року, 16.01.2020 року, 04.02.2020 року, 20.02.2020 року, 11.03.2020 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2020 року керівником і підписантом кооперативу автогаражів «Харків» є ОСОБА_3

02.02.2021 року на адресу КА «Харків» ОСОБА_1 направлена вимога про сплату йому заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 13502,40грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.03.2023 рокуу справі № 641/2451/21 стягнуто з Кооператива автогаражів "Харків" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7908грн. 72коп., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5593 грн. 68 коп., а всього 13502грн. 40коп.

На підставі рішення суду виданий виконавчий лист, який був виконаний 03.08.2023 року приватним виконавцем Цимбал С.В., про що свідчить банківська виписка від 03.08.2023 року.

Встановлено та не оспорюється сторонами, що остаточний розрахунок при звільненні, на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2023 року у справі № 641/2451/21, відповідачем проведено 03.08.2023 року.

Відповідно до статті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, за ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та дата фактичного проведення з ним остаточного розрахунку.

Частиною першоюстатті 233 КЗпП Українипередбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно дост. 27 Закону України "Про оплату праці"за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного з урахуванням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:1)розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2)період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3)ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4)інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

Матеріали справи свідчать про те, що повний розрахунок з позивачем проведено 03.08.2023 року на підставі рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 21.03.2023 року.

Таким чином, висновок суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про відсутність грошових коштів на рахунку та відсутність керівника у кооперативу не спростовують наявності у відповідача обов`язку на виконання вимог закону та здійснення повного розрахунку при звільненні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду в частині вимог, в задоволенні яких відмовлено, позивачем не оскаржене, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Кооперативу автогаражів «Харків» залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівськогорайонного судум.Харкова від26червня 2024року вчастині задоволенихпозовних вимог залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженав касаційномупорядку безпосередньодо ВерховногоСуду протягомтридцяти днівз дняскладання повногосудового рішенняу випадках,передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований