Постанова

від 09.07.2024 по справі 690/182/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/892/24Головуючий по 1 інстанціїСправа № 690/182/23 Категорія: 351000000 Здоровило В.А. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

секретар: Матюха В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Тараненко Мирослав Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Тараненка Мирослава Олександровича на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 13 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації,

встановив:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про про захист честі, гідності, ділової репутації.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на початку березня на території ПрАТ «ВКВ» стався випадок з травмуванням працівника та відповідно до даної події триває службова перевірка дотримання правил поведінки на підприємстві, зокрема дотримання правил охорони праці.

Будучи колишнім підрядником ПрАТ «ВКВ», з яким не було продовжено співпрацю, відповідач ОСОБА_2 вирішив скористатись інформацією по травмуванню працівника, з метою принизити ділову репутацію, честь та гідність позивача, як керівника підприємства.

Так, відповідачем ОСОБА_2 12.03.2023 на сторінці «Підслухано в Ватутіному» соціальної мережі Facebook було розміщено інформацію такого змісту: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою».

Позивач зазначав, що поширена у соціальній мережі на сторінці «Підслухано в Ватутіному» відповідачем інформація є негативною, недостовірною та порушує особисті немайнові права позивача, ганьбить його честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації як керівнику підприємства ПрАТ «ВКВ».

Поширюючи інформацію про те, що позивач займається «купівлею деяких осіб Держпраці та суддів», яка немає жодних підтверджень та є недостовірною, відповідач свідомо вчинює свій намір по формуванню суспільної думки про некомпетентність та непрофесійність позивача. Формує його негативний морально-етичний портрет в очах громадськості. Більше того, фактично звинувачує останнього своїм висловлюванням у кримінальних правопорушеннях, так як вислів «купівля деяких осіб Держпраці та суддів» підпадає під кваліфікацію ст. 368, 368-3 КК України.

У позові також вказано, що відповідач ОСОБА_3 , викладаючи та поширюючи інформацію про те, що позивач займається підкупом держслужбовців і суддів, також розмістив її у соціальній мережі, а не звернувся до компетентних органів, в разі наявності у нього фактів про вчинення кримінального правопорушення. Відповідач не навів жодних доказів достовірності розповсюдженої ним інформації, відтак, свідомо принизив особисте немайнове право позивача.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, сторона позивача просила суд:

- встановити факт неправдивості інформації: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», розміщену відповідачем ОСОБА_2 12.03.2023 на сторінці «Підслухано в Ватутіному» соціальної мережі Фейсбук;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_2 протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати інформацію: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», шляхом розміщення на сторінці «Підслухано в Ватутіному» соціальної мережі Фейсбук, резолютивної частини рішення суду та заяви зі змістом: «Поширена мною інформація «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою» не відповідає дійсності», надавши доступ до даної інформації необмеженому колу осіб, строком не менше 10 днів.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 13 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Встановлено факт неправдивості інформації: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», розміщену ОСОБА_2 12 березня 2023 року на сторінці «Підслухано в Ватутіному» соціальної мережі Фейсбук.

Зобов`язано ОСОБА_2 протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати інформацію: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», шляхом розміщення на сторінці «Підслухано в Ватутіному» соціальної мережі Фейсбук, резолютивної частини рішення суду та заяви зі змістом: «Поширена мною інформація «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою» не відповідає дійсності», надавши доступ до даної інформації необмеженому колу осіб строком не менше 10 днів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн та правової допомоги в розмірі 10000,00 грн, а всього 12147,20 грн.

Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідач, викладаючи та поширюючи інформацію про те, що позивач займається підкупом держслужбовців і суддів, також розмістив її у соціальній мережі, а не звернувся до компетентних органів, у разі наявності у нього фактів про вчинення кримінального правопорушення. Відповідач не навів жодних доказів достовірності розповсюдженої ним інформації, відтак, свідомо принизив особисте немайнове право позивача.

Позивач, відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-000809053 (а.с.19), станом на 31.03.2023 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Отже, інформація, поширена відповідачем: «…Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою» є недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, та підлягає спростовуванню у спосіб, яким така інформація була розміщена в соціальній мережі Фейсбук на соціальній сторінці «Підслухано в Ватутіному».

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що при направленні до суду відзиву, представник відповідача долучив до матеріалів справи скріншот власної публікації зі сторінки «Підслухано в Ватутіному», де ніби-то спростував раніше висвітлену інформацію, що є предметом спору в даній справі. Однак, такі дії відповідача свідчать про намагання уникнути відповідальності та ввести суд в оману, так як вказаний скріншот не містить дати його розміщення, не містить даних щодо кола осіб, яким він став доступним. Навпаки, провівши моніторинг дописів відповідача на сторінці «Підслухано в Ватутіному», вбачається, що за ймовірний проміжок часу, коли спростування могло бути розміщене, така інформація не висвітлена, що підтверджується скірншотами дописів відповідача, отже порушення особистого майнового права позивача триває, та має бути захищене в судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 13 березня 2024 року, представник ОСОБА_2 адвокат Тараненко М.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та постановити нове, яким закрити провадження в частині визнання недостовірною інформації та зобов`язання спростовувати інформацію, що поширена в групі «Підслухано в Ватутіному» в мережі Фейсбук у дописі про черговий нещасний випадок на ПАТ «ВКВ», а саме: «Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів, як завжди притаманно даному «герою»; у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що відповідач у групі Facebook у дописі про черговий нещасний випадок на ПАТ «ВКВ» спростував поширену ним інформацію, зазначивши такий коментар: «Спростовую наступну інформацію: «Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів, як завжди притаманно даному «герою». Я не маю інформації чи цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів та не маю інформації чи це йому притаманно».

Відтак, скаржник вважає, що об`єкт спірного правовідношення, поширена інформація про підкуп працівників Держпраці та суддів, на момент винесення рішення у справі, була спростована самостійно відповідачем із наданням відповідних доказів судом. А тому, у даній частині, рішення суду є незаконним, оскільки за відсутності предмету позову, суд мав закрити провадження, у той час, як зобов`язав повторно вчинити дії, які відповідач вже вчинив.

Щодо іншої частини повідомлення, а саме: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників», скаржник зазначає, що вказане є оціночним судженням відповідача щодо неналежного стану охорони праці на території ПАТ «ВКВ». У свою чергу, оціночні судження не можуть бути предметом судового захисту.

14 червня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Токар О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак скасуванню не підлягає.

Заслухавши доповідача, представника позивача в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 12.03.2023 на відкритій соціальній сторінці «Підслухано в Ватутіному» соціальної мережі Facebook, учасником групи, відповідачем ОСОБА_2 розміщено текстовий допис такого змісту: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою».

Вказаний допис був тричі поширений іншими учасниками групи та переглянутий невизначеною кількістю осіб, що підтверджується скріншотами сторінки під дописом (а.с.11-17).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що на початку березня на території ПрАТ «ВКВ» стався випадок з травмуванням працівника та відповідно до даної події триває службова перевірка дотримання правил поведінки на підприємстві, зокрема, дотримання правил охорони праці. Будучи колишнім підрядником ПрАТ «ВКВ», з яким не було продовжено співпрацю, відповідач ОСОБА_2 вирішив скористатись інформацією по травмуванню працівника, з метою принизити ділову репутацію позивача, як керівника підприємства та принизити його честь і гідність. Поширена у соціальній мережі на сторінці «Підслухано в Ватутіному» відповідачем ОСОБА_2 інформація є негативною, недостовірною та порушує особисті немайнові права позивача, ганьбить його честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації, як керівнику підприємства ПрАТ «ВКВ». Поширюючи інформацію про те, що позивач займається «купівлею деяких осіб Держпраці та суддів», яка немає жодних підтверджень та є недостовірною, відповідач свідомо вчинює свій намір по формуванню суспільної думки про некомпетентність та непрофесійність позивача. Формує його негативний морально-етичний портрет в очах громадськості. Більше того, фактично звинувачує останнього своїм висловлюванням у кримінальних правопорушеннях, так як вислів «купівля деяких осіб Держпраці та суддів» підпадає під кваліфікацію ст. 368, 368-3 КК України. Кримінальний кодекс України до 2014 року містив ст.151-1, де була передбачена відповідальність за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, але дана стаття була виключена на підставі Закону України №767-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо припинення норм законів, схвалених 16.01.2014» від 23.02.2014.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недостовірність поширеної ОСОБА_2 інформації щодо ОСОБА_1 , а саме: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів, як завжди притаманно даному «герою» є помилковим, оскільки відповідачем не було поширено інформацію про факт, а вказана позивачем інформація по суті є оціночним судженням відповідача.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд першої інстанції, визнавши поширену інформацію недостовірною та зобов`язавши відповідача її спростувати, не взяв до уваги відсутність достатнього балансу для необхідності втручання суду в процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів.

Допис відповідача в соціальній мережі не містить жодних фактичних даних щодо дій позивача, зокрема, способу, методу вчинення неправомірних дій. Так, використання виразів щодо підкупу осіб Держпраці та суддів свідчить про те, що автор інформації висловлює власну думку, аби звернути увагу на випадки травмування працівників на підприємстві, керівником якого є позивач, а не констатує факти.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їхню правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. У даній справі були поширені оціночні судження з урахуванням стилістики поширеної відповідачем інформації, застосованих мовних зворотів та відсутності посилань на конкретні факти, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 46 рішення у справі «Lingens v. Austria» від 8 липня 1986 року, де, як зазначалося вище, вказано, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні.

Не можуть бути спростовані думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири, навіть якщо за формою вони є брутальними.

При цьому, вважаючи допис відповідача, опублікований в соціальній мережі, таким, що викладений в принизливій формі, позивач не був позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги у відповідній частині колегія суддів вважає обґрунтованими.

Водночас, підстав для закриття провадження в частині визнання інформації недостовірною щодо другого речення опублікованого допису: «Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів, як завжди притаманно даному «герою» колегія суддів не вбачає, оскільки, як вже зазначалося, суб`єктивні думки й погляди не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації в розумінні статті 277 ЦК України, а відтак, не підлягають й спростуванню.

Апеляційний суд звертає увагу, що суд повинен врахувати, оцінити зміст і направленість всієї публікації (її контекст). Тому не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі № 757/17241/21-ц .

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не довів факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого така інформація не є предметом судового захисту й не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкових висновків, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог відсутні, а в задоволенні позову слід відмовити повністю, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Тараненка М.О. підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, вийти за межі доводів і вимог апеляційної скарги апеляційний суд вправі в інтересах законності, як складової верховенства права (а значить і обґрунтованості, оскільки необґрунтоване рішення завжди є незаконним).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3220,80грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 адвоката Тараненка Мирослава Олександровича задовольнити частково.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 13 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3220,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 липня 2024 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

О.В. Карпенко