Ухвала

від 09.08.2024 по справі 690/182/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 690/182/23

провадження № 61-11338ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В., та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що на початку березня на території ПАТ «ВКВ» стався випадок з травмуванням працівника та відповідно до цієїподії триває службова перевірка дотримання правил поведінки на підприємстві, зокрема дотримання правил охорони праці. Будучи колишнім підрядником ПАТ «ВКВ», з яким не було продовжено співпрацю, відповідач ОСОБА_3 вирішив скористатись інформацією по травмуванню працівника, з метою принизити ділову репутацію, честь та гідність позивача, як керівника підприємства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціальної мережі Facebook було розміщено інформацію такого змісту: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою».

Позивач зазначав, що поширена у соціальній мережі на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідачем інформація є негативною, недостовірною та порушує особисті немайнові права позивача, ганьбить його честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації як керівнику підприємства ПАТ «ВКВ». Поширюючи інформацію про те, що позивач займається «купівлею деяких осіб Держпраці та суддів», яка немає жодних підтверджень та є недостовірною, відповідач свідомо вчинює свій намір по формуванню суспільної думки про некомпетентність та непрофесійність позивача. Формує його негативний морально-етичний портрет в очах громадськості. Більше того, фактично звинувачує останнього своїм висловлюванням у кримінальних правопорушеннях, так як вислів «купівля деяких осіб Держпраці та суддів» підпадає під кваліфікацію статей 368, 368-3 КК України. ОСОБА_4 , викладаючи та поширюючи інформацію про те, що позивач займається підкупом держслужбовців і суддів, також розмістив її у соціальній мережі, а не звернувся до компетентних органів, в разі наявності у нього фактів про вчинення кримінального правопорушення. Відповідач не навів жодних доказів достовірності розповсюдженої ним інформації, відтак, свідомо принизив особисте немайнове право позивача.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

встановити факт неправдивості інформації: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», розміщену відповідачем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціальної мережі Фейсбук;

зобов`язати ОСОБА_3 протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати інформацію: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», шляхом розміщення на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціальної мережі Фейсбук, резолютивної частини рішення суду та заяви зі змістом: «Поширена мною інформація «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою» не відповідає дійсності», надавши доступ до даної інформації необмеженому колу осіб, строком не менше 10 днів.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 13 березня 2024 року в складі судді: Здоровила В. А., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт неправдивості інформації: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», розміщену ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціальної мережі Фейсбук. Зобов`язано ОСОБА_3 протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати інформацію: «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою», шляхом розміщення на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_1» соціальної мережі Фейсбук, резолютивної частини рішення суду та заяви зі змістом: «поширена мною інформація «Мені цікаво доки цей горе керівник в особі голови правління ПрАТ «ВКВ» своєю бездіяльністю та байдужістю буде розплачуватись людським здоров`ям та долею своїх співробітників. Невже і цей випадок буде вирішуватися купівлею деяких осіб Держпраці та суддів як завжди притаманно даному «герою» не відповідає дійсності, надавши доступ до даної інформації необмеженому колу осіб строком не менше 10 днів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - адвоката Тараненка М. О. задоволено частково, рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 13 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподі судових витрат.

Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року заяву ОСОБА_3 про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 7 000 грн.

02 серпня 2024 року ОСОБА_1 через представникаОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 липня 2024 року (повне судове рішення складено 10 липня 2024 року)та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року (повне судове рішення складено 31 липня 2024 року), в якій просить скасувати оскаржені рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 04 липня 2024 року у справі № 910/23597/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

розміщена відповідачем інформація вказує на наявність у ОСОБА_3 відомостей про те, що позивач неодноразово вирішує проблемні питання підприємства кримінально карним шляхом - «купівлею» працівників Держпраці та суддів. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 , викладаючи та поширюючи інформацію про те, що позивач займається підкупом держслужбовців і суддів, також розмістив її у соціальній мережі, а не звернувся до компетентних органів, в разі наявності у нього фактів про вчинення позивачем кримінального правопорушення. Відповідач не навів жодних доказів достовірності розповсюдженої ним інформації, відтак, свідомо принизив особисте не май нове право позивача;

у разі, якщо б ОСОБА_3 , маючи стійкі відомості про неправомірність дій позивача при здійсненні ним керівництва підприємством, спрямував звернення щодо перевірки таких дій до правоохоронних органів, і наявна у заявника інформація не знайшла свого підтвердження, або навпаки - знайшла, такі дії можливо було б розцінювати, як реалізація відповідачем своїх конституційних прав. Але ОСОБА_3 , розповсюджуючи недостовірну інформацію про вчинення позивачем кримінально карних діянь, мав на меті не виявлення ймовірного злочину, а свідомо та цілеспрямовано бажав поширити неправдиві відомості про позивача, що дискредитують його як керівника підприємства;

суд першої інстанції врахував, що юридичним складом спору є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право;

суд першої інстанції дослідив змістовне наповнення оскаржуваної інформації та встановив наявність у дописі прямого звинувачення позивача у вчиненні протиправних дій, які не підкріплені жодними доказами з боку відповідача, та були спростовані позивачем в ході судового розгляду;

вирішуючи питання про стягнення гонорару, апеляційний суд не врахував відсутність належних підтверджень оплати грошових коштів відповідачем адвокату, та не звернув уваги на наявну суперечність у наданих розрахункових документах, що унеможливлює підтвердження сплати гонорару як такого.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про захист честі, гідності, ділової репутації.

Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 липня 2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков