Рішення

від 28.06.2024 по справі 260/3131/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 червня 2024 року м. Ужгород№ 260/3131/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Куля Т.Т.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача Литвина С.Й.,

представника відповідача Бернюга А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 червня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 08 липня 2024 року.

30 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (далі - позивач) в особі представника адвоката Литвина Степана Йосиповича (далі представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

1) скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 року;

2) визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000582 від 21.02.2023 року та скасувати її.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, 21.02.2024 року відповідачем прийнято рішення №UA209000/2024/100107/2 про коригування митної вартості товарів. При цьому, відповідач не вказав, які саме документи не подані, в чому полягає неповнота відомостей саме щодо митної вартості товару та які розбіжності в числових значеннях ним виявлені. Не зважаючи на вказане, на думку позивача, митний орган прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). З вищезазначеним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.

06 травня 2024 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

14 травня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих. Вказує, що декларант або уповноважена особа зобов`язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю за поданими позивачем митними деклараціями відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування, відсутність зовнішньоекономічного договору) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. Відповідачем були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Митний орган має право у випадках, встановлених МК України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Декларанту було надіслано відповідні повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. На вказані вимоги декларантом не надано всіх необхідних документів. Неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

Зважаючи, що подані позивачем до митного оформлення документи, не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, а отже митний орган при здійсненні митного оформлення не мав можливості, з огляду на відсутність документального підтвердження відомостей складових митної вартості, перевірити правильність здійсненого декларантом розрахунку митної вартості, Львівська митниця переконана, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

16 травня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання представника відповідача та ухвалено провести судове засідання призначене на 27 травня 2024 року та всі подальші засідання в режимі відеоконференції.

17 травня 2024 року представник позивача скористався своїм правом і подав до суду відповідь на відзив.

27 травня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд такий задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач та компанія QINGHE COUNTRY WANTONG CONTROL CABLE RUBBER CO. LTD, Народна Республіка Китай, уклали договір № RVS20230908 від 08.09.2023 року, предметом якого є зобов`язання Продавця виготовити та продати автомобільні запчастини тільки ТОВ «Рівіс» (а.с.37-39).

Згідно рахунку-фактури (commercial invoice) №2023-А1229 від 15.09.2023 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 47475,00 $ (доларів США) (а.с.41).

Так, позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію 24UA209230016117U3. На підставі даної митної декларації декларанту було виставлено вимогу про надання додаткових документів.

Відразу на тій самій вимозі митним брокером, який працює від імені товариства, від руки було зазначено, що із такою вимогою декларант ознайомлений і перелік додаткових документів, які додавалися до такої вимоги, а саме: Рахунок-фактура (інвойс) № 2023-A1229 від 15/09/2023 на поставлені товари; Зовнішньо-економічний контракт №RVS20230908 від 08/09/2023 з виробником- постачальником; Рахунок на оплату транспортних послуг № LS-4542435 від 16/02/2024; Довідка про транспортні витрати № 420885 від 19/02/2024; Довідка про розрахунок і розподіл вартості транспортних витрат № 222 від 19/02/2024; Звіт про незалежну експертну оцінку № 84-02-224 від 20/02/2024 щодо вартості аналогічних поставлених товарів; Договір на перевезення вантажів автотранспортом № 15/11 віл 15/11/2022; Заявка на транспортування і експедирування контейнерів № 6 від 22/11/2023; Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № RVS05022019 від 05/02/2016; Експортна декларація 310120230515480086 від 08/12/2023 країни експортера (Китай); Бухгалтерська документація (прибуткові/видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером); Специфікація № 2023 A1229 від 15/09/2023 виробника-експортера; Прайс-лист виробника-експортера; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; Лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; Заявка імпортера ВН-0015212 від 09/09/2023 з деталізацією асортименту та кількості товарів; Копія митної декларації Ne UA209140.2022.016063 від 23/02/2022 (в т.ч. інвойс і банківський валютний переказ).

Однак, митний орган видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000582 від 21.02.2024 року.

21 лютого 2024 року митним брокером ОСОБА_1 , який діє від імені позивача, було подано ще одну митну декларацію № 24UA209230016597U9 для розмитнення спірної вартості товару. В графі 43 митної декларації декларантом було вказано першим метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу. Разом із повторною митною декларацією до митного оформлення подавалися документи, які зазначені в графі 44 цієї МД. Львівська митниця знову видала карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В той самий день митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 в якому зазначався перелік недоліків через які спірна партія товару не могла бути розмитнена за вказаним у митній декларації методом, саме за першим методом (за ціною договору).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було здійснено спробу досудового врегулювання спору. Так, 01 березня 2024 року була надіслана скарга до центрального органу виконавчої влади в Україні, який реалізує державну митну політику і державну політику в сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань державної митної справи - Державної митної служби України в місті Києві з поясненнями стосовно вищезгаданого рішення про коригування митної вартості товарів , додатковими документами та проханням скасувати його, про що свідчить накладна та опис вкладення.

Спроба досудового врегулювання спору не дала очікуваного результату.

Відтак, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні;

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

г) резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). В договорі між контрагентами чітко зазначено, що товар оплачується за цінами, які вказані в інвойсах. Що стосується самого рішення про коригування митної вартості товарів, то позивач вважає його незаконним та безпідставним. Зміст рішення про коригування митно вартості товарів передбачає наступну інформацію:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 No4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 08.09.2023 NoRVS20230908 визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Проте даний документ не надано митному органу; - відповідно до вимог п. 1.2 договору перевезення вантажу автотранспортом від 15.11.2022 No 15/11 визначено, що маршрут перевезення, вид транспорту, характеристики вантажу та інші важливі умови договору перевезення можуть виставлятись у Заявках до договору. Даний документ декларантом не надано митному органу; - відповідно до вимог п. 4.1.3 А) договору транспортно експедиторського обслуговування від 05.02.2019 No RVS05.02.2019 визначено, що платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом та супутні витрати (навантаження, розвантаження, агентські портові збори, тощо) здійснюються на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку але до вивозу вантажу з порту, проте банківський платіжний документ про факт оплати послуг декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди; - у графі «

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року No4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:

- товару No 2 слугувала МД UA209230/2023/124401 від 25.11.2023де вартість такого товару становить 4,21 дол. США за кг (даного виду товару).

- товару No 4 слугувала МД UA209230/2023/124780 від 27.11.2023 де вартість такого товару становить 5,01 дол. США за кг (даного виду товару)».

Досліджуючи дане рішення, суд звертає увагу на наступне.

У рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган зазначає що «подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар».

Так, на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Згідно із Постанова Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19, зазначається, що Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Митний орган у рішенні про коригування митної вартості товарів також зазначає наступне: «За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 08.09.2023 № RVS20230908 визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Проте даний документ не надано митному органу.»

Судом встановлено, що оплата за товар, який ввозився здійснювалась відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 08.09.2023 № RVS20230908. Тобто умови оплати, строк, є передплата чи ні, все це відображається в договорі. Рахунки-фактури оформлюються згідно вищезазначеного контракту, і відповідають йому. Чіткої вимоги про те, що у рахунку-фактурі обов`язково повинна міститись інформація про термін оплати - не має. І це жодним чином не впливає та не може впливати на ціну та на метод розмитнення.

Відсутність в інвойсах термінів відстрочення платежу не є ціноутворюючим фактором і не може свідчити про заниження митної вартості товару. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, застережень щодо здійснення оплати позивачем товару митний орган не висловлював.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МКУ дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як видно із оскаржуваних рішень, підставою для їх прийняття є результат опрацювання поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

В силу частини 3, 4 статті 53 МКУ право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Як було зазначено вище, позивачем надано необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Також варто вказати на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен, підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Законом такий доказ не визначений.

Митний орган звертає увагу на те що, «- відповідно до вимог п. 1.2 договору перевезення вантажу автотранспортом від 15.11.2022 № 15/11 визначено, що маршрут перевезення, вид транспорту, характеристики вантажу та інші важливі умови договору перевезення можуть виставлятись у Заявках до договору. Даний документ декларантом не надано митному органу».

Суд погоджується з позивачем, що всі умови договору перевезення сторонами було дотримано. Задля підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Довідку про транспортні витрати № 420885 від 19/02/2024. Довідки містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця.

Частина друга статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року.

З наведеного вбачається, що надані декларантом довідки про транспортні витрати є належними доказами розміру витрат на перевезення, а тому відповідач неправомірно їх проігнорував.

Окрім цього, варто звернути увагу, що митний орган проігнорував Заявку на транспортування і експедирування контейнерів № 6 від 22/11/2023, у якій визначено особливі умови та погодження вартості послуг по перевезенню контейнеру CAAU5647160.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, суб`єкти господарювання є вільними щодо вибору контрагента, укладання з ними господарського договору та визначення змісту такого договору.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2014 р. № 1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Верховний Суд в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За допомогою належного опрацювання документів наданих декларантом та логічного аналізу, митний орган міг впевнитись у повноті та достовірності документального підтвердження умов транспортування та числового значення доданих транспортних витрат.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/7757/16 від 15.04.2021 р., суд вказав, що згідно з приписами ч. 2 ст. 53 МК України комерційна пропозиція не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а недоліки комерційної пропозиції не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.

Витребування митним органом комерційної пропозиції та замовлення є безпідставним, тому що вони не містять в собі інформації, яка може вплинути на визначення митної вартості, в них немає таких даних, які б не містилися в інших комерційних (первинних) документах, які надані декларантом.»

У постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Протиправність рішень відповідача обґрунтовується наданням декларантом документів, яка є достатніми для визначення митної вартості товару за основний методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість.

Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов`язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д.

Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно- експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов`язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв`язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.

Згідно зі ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) коносамент є доказом існування договору морського перевезення товару.

Відповідно до ст. 137 КТМ України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Відповідно до ст. 138 КТМ України у коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента; підпис капітана або іншого представника перевізника.

Таким чином, у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту зазначено кінцеве поставлення товару морським транспортом, що у свою чергу не впливає на числові значення митної вартості товарів.

Виходячи з вищенаведеного, то причина для коригування митної вартості, яка наведена відповідачем в оскаржуваному рішенні не знайшла свого підтвердження, а тому є безпідставною.

Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Щодо структури, інформаційності та форми рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому чисті щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, шо декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; 6) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів;

Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та перелік додаткових складових до ціни договору.

У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що мають використовуватися митним органом для визначення митної вартості» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів мають зазначатися причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В самому рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недолік через які той чи інший метод не застосувався.

Виходячи із вищезазначеного, рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та не обґрунтованим, тому що воно має включати в себе всі вищезазначені вимоги.

Постанова Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 у даній постанові зазначається, суди усіх інстанцій визнали, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Ставлячи під сумнів обґрунтованість вимоги митного органу про надання додаткових документів, Верховний Суд зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а дії митного органу визнали незаконними.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь- якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17 йде мова про те, що «... в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства»

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Що стосується вимоги, яка передбачається в самому рішенні про направлення додаткових документів, а саме: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Дана вимога митного органу була виконана в повному обсязі.

Згідно частин третьої та четвертої статті 53 Митного Кодексу України в них зазначається наступна інформація: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Виходячи із посилання на частини третю та четверту статті 53 МК України, суд зазначає, що пукти із частини 3 ст. 53 зазначені в рішення під пунктами 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Із частини 4 статті 53 МК України жодного переліченого вище документа не зазначено.

Проте посилання на частину четверту статті 53 МК України є в рішенні про коригування митної вартості товару.

Також митний орган у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначає такі документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Проте в частинах 3, 4 статті 53 МК України таких документів не передбачається, то виникає питання на підставі якого нормативного акту такі документи витребовуються як додаткові.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804 15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820 4849/16 наголосив, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Суд також назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15; вказавши, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також у рішенні про коригування митної вартості товару зазначено наступне, що у митного органу наявна інформація про те, що джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару No 2 слугувала МД UA209230/2023/124401 від 25.11.2023 де вартість такого товару становить 4,21 дол. США за кг (даного виду товару); - товару No 4 слугувала МД UA209230/2023/124780 від 27.11.2023 де вартість такого товару становить 5,01 дол. США за кг (даного виду товару).

Суди критично ставляться до такого посилання митного органу на інформацію з його автоматизованих систем, яка містить вищі ціни по нібито аналогічних товарах.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задектарованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого рішення лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть, впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в AIC ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, відомості з інформаційних систем митних органів, не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Відтак, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Львівської митниці № UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 року про коригування митної вартості товарів та необхідність його скасування.

Оскільки суд визнав протиправним рішення Львівської митниці № UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 року про коригування митної вартості товарів, відтак суд доходить висновку про протиправність картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2024/000582 від 21.02.2024 року, оскільки така прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 року, яке визнане судом протиправним та скасовано.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним рішенню та картці відмови, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 21.02.2024 року № UA209000/2024/100107/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації від 21.02.2024 року № UA209230/2024/000582 не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому такі слід визнати протиправними та скасувати.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в цілому шляхом визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товару від 21.02.2024 року № UA209000/2024/100107/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.02.2024 року № UA209230/2024/000582.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці «Про коригування митної вартості товарів» за №UA209000/2024/100107/2 від 21.02.2024 року.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209230/2024/000582 від 21.02.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець