Рішення

від 08.07.2024 по справі 910/5637/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2024Справа № 910/5637/24

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація»

до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

про стягнення 770 602,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація» (надалі - УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (надалі - Київський центр) про стягнення 772 125,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання на підставі договору закупівлі послуг №454-СІБД від 17.11.2020, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 130 550,82 грн. та інфляційних у розмірі 641 574,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

24.05.2024 до Господарського суду міста Києва від Київського центру надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на невірний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, а також звертає увагу на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації значно зменшились доходи установи і, як наслідок, це призвело до негативного фінансового стану, у зв`язку з чим стягнення з відповідача заявлених 3% річних та інфляційних зашкодить продовжити забезпечення безперебійного виконання статутних завдань, що є критично важливим в умовах воєнного стану, нашкодить стабільності діяльності відповідача на якості наданих послуг, забезпеченню задоволення потреб територіальної громади м. Києва.

27.05.2024 до Господарського суду міста Києва від УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, із змісту відповіді на відзив вбачається, що позивач погодився із запереченнями відповідача в частині розрахунку 3% річних та здійснив розрахунок за інший період, ніж той, що заявлений у позовній заяві, у зв`язку з чим УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація» просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 129 028,63 грн., нараховані за період з 11.01.2022 по 07.05.2024, та інфляційні у розмірі 641 574,28 грн., нараховані за період з січня 2020 року по березень 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що фактично у відповіді на відзив позивачем заявлено про зменшення розміру позовних вимог, така заява подана у строки встановлені процесуальним законодавством, а відтак суд дійшов висновку про прийняття її та розгляд справи в межах позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 129 028,63 грн. та інфляційних у розмірі 641 574,28 грн.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

17.11.2020 між Київським центром (замовник) та УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація» (виконавець) було укладено договір закупівлі послуг №454-СІБД (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати послуги у сфері містобудування ДК 021:2015 -71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва»), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з п. 2.1 Договору вартість послуг зазначених у п. 1.1 цього договору визначена на підставі кошторису (додаток №3 до договору) та протоколу погодження договірної ціни (додаток №2 до договору) та становить 1 852 000,00 грн. (один мільйон вісімсот п`ятдесят дві тисячі грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 308 666,67 грн. (триста вісім тисяч шістсот шістдесят шість грн.. 67 коп.) і включає в себе усі витрати виконавця, пов`язані з виконанням договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що оплата послуг здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 2.4 Договору замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг

Згідно з п. 3.1 Договору виконавець надає замовнику послугу поетапно відповідно до Календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після кожного етапу згідно Календарного графіку надання послуг.

Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у разі виявлення замовником під час приймання наданих послуг недоліків, сторонами складається акт, у якому фіксується перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем.

У п. 3.4 Договору сторони дійшли згоди, що виконавець усуває недоліки власними силами та за рахунок власних коштів у строки, зазначені замовником.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у справі №910/14283/21 встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором та встановлено наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 1 852 000,00 грн., а також за прострочення виконання грошового зобов`язання з відповідача стягнуто 3% річних у розмірі 53 276,71 грн. за період з 26.01.2021 до 10.01.2022, та інфляційні у розмірі 159 272,00 грн. за період з лютого по грудень 2021 року.

Спір у даній справі виник у зв`язку із простроченням, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 129 028,63 грн., нараховані за період з 11.01.2022 по 07.05.2024, та інфляційних у розмірі 641 574,28 грн., нараховані за період з січня 2020 року по березень 2024 року.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

В даному випадку, факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором у розмірі 1 852 000,00 грн. встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у справі №910/14283/21, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи і встановлені в ньому обставини не підлягають повторному доведенню.

Крім того, вказаним рішенням суду ухвалено стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 53 276,71 грн. за період з 26.01.2021 до 10.01.2022, та інфляційні у розмірі 159 272,00 грн. за період з лютого по грудень 2021 року.

Позивач стверджує, що станом на 07.05.2024 заборгованість відповідачем так і не була сплачена, що не заперечується Київським центром, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження погашення наявної за Договором заборгованості.

Відтак, за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором позивачем донараховано відповідачу 3% річних у розмірі 129 028,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11.01.2022 по 07.05.2024 та інфляційні у розмірі 641 574,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з січня 2020 року по березень 2024 року.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Суд відзначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог, разом з тим у відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, що призвело до низки негативних явищ, які значно ускладнили виконання відповідачем покладених на нього обов`язків з охорони об`єктів культурної спадщини громади міста Києва, а стягнення заявлених у даній справі сум зашкодить продовжити забезпечення безперебійного виконання статутних завдань відповідача, що є критично важливим в умовах воєнного стану, нашкодить стабільності діяльності відповідача на якості наданих послуг, а також забезпеченню задоволення потреб територіальної громади м. Києва.

Суд відзначає, що у даній справі, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Більш того, на переконання суду, зазначені проценти річних входять до складу основного боргу, а стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, до заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, що стосуються збройної агресії російської федерації, суд відноситься критично та не приймає їх до уваги в якості підстав для відмови в задоволенні позову. Більш того, в даному випадку, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на підставі Договору відбулось ще до повномасштабного вторгнення та введення в Україні воєнного стану, що свідчить про те, що відповідач нехтував своїми грошовими зобов`язанням як до введення воєнного стану, так і після нього, що не дає підстав для висновку про добросовісне ведення господарської діяльності відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 129 028,63 грн. та інфляційні у розмірі 641 574,28 грн.

Стосовно розподілу витрат по сплаті судового збору за розгляд даної справи суд зазначає, що враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» стосовно ставок судового збору, а також прийняття судом зменшення розміру позовних вимог, то розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі 11 559,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України законодавцем передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд відзначає, що однією із засад здійснення господарського судочинства, у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті викладеного, у розрізі даного спору, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покласти витрати по сплаті судового збору на позивача, виходячи з наступного.

Конструкція положень статті 625 Цивільного кодексу України свідчить про те, що обов`язок сплати 3% річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання виникає саме на вимогу кредитора, тобто останньому надано право їх вимагати від боржника, яким він може і не скористатись.

Це не свідчить про обов`язковість досудового врегулювання спору про стягнення 3% річних та інфляційних, оскільки саме по собі звернення із позовом до суду і є вимогою кредитора, проте надання розумної можливості боржнику добровільно сплатити суми 3% річних та інфляційних ще до звернення до суду із відповідним позовом дає можливість встановити неминучість сплати судового збору, як необхідної складової для звернення до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачу вимоги про сплату заявлених у даній справі 3% річних та інфляційних до звернення із позовом до суду, а в позові зазначено про те, що заходи досудового врегулювання спору позивачем не вживались, що фактично позбавляє відповідача можливості уникнути судових витрат у вигляді судового збору за подання позову, і в такому випадку у суду відсутні підстави вважати сплату судового збору за подання даного позову до суду неминучою та необхідною витратою, без якої відновлення порушених, не визнаних або оспорюваних прав позивача не можливе.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12; ідентифікаційний код 21507625) на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4; ідентифікаційний код 05482989) 3% річних у розмірі 129 028 (сто двадцять дев`ять тисяч двадцять вісім) грн. 63 коп. та інфляційні у розмірі 641 574 (шістсот сорок одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) грн. 28 коп. Видати наказ.

3. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 559,04 грн. покласти на позивача.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий