Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/5637/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"23" вересня 2024 р. Справа№910/5637/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024

у справі №910/5637/24 (суддя Босий В.П.)

за позовом Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація»

до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

про стягнення 770 602,91 грн

ВСТАНОВИВ:

Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (надалі - відповідач) про стягнення 770 602,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання на підставі договору закупівлі послуг №454-СІБД від 17.11.2020, у зв`язку з чим позивачем (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 129 028,63 грн. та інфляційних у розмірі 641 574,28 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 08.07.2024 у справі №910/5637/24 позов Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» задовольнив повністю. Стягнув з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» 3% річних у розмірі 129 028, 63 грн та інфляційні у розмірі 641 574, 28 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 559,04 грн поклав на позивача.

11.07.2024 до Господарського суду міста Києва від УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація» надійшло клопотання, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, а також постановити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 17.07.2024 у справі №910/5637/24 у задоволенні заяви Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» про стягнення з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій витрат на професійну правову допомогу відмовив. Витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 26 000,00 грн у даній справі поклав на Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація».

Приймаючи вказане додаткове рішення суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 26 000,00 грн. є обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Проте, суд першої інстанції не вбачав підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу та дійшов висновку про покладення їх на Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація» на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/5637/24; постановити нове рішення, яким стягнути з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» 26 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не вказав норму Закону, якій протирічить поведінка позивача, а також не вказав де позивач зловживав правом та які цьому ознаки.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 22.07.2024 апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/5637/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.07.2024 витребув з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5637/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/5637/24.

Матеріали справи №910/5637/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 29.07.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.07.2024 відкрив апеляційне провадження у справі №910/5637/24. Розгляд апеляційної скарги Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/5637/24 ухвалив здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення та попереджено учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

20.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції є необґрунтованою.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в позовній заяві позивач повідомив суд першої інстанції інстанції про те, що орієнтовний розмір судових витрат позивача становитиме 37 581, 88 грн.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи; підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-ІУ).

Відповідно до статті 30 Закону №5076-УІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.05.2024 між Адвокатським об`єднанням «Стоїк» (виконавець) та Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «УкрНДІпроектреставрація» (замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов`язання надати замовнику за гонорар правничу (правову) допомогу, зокрема здійснити захист прав та охоронюваних законом інтересів замовника, представництво інтересів замовника та надавати інші види правової допомоги з питань, що цікавлять замовника в порядку та на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов`язується оплатити вартість надання правової (правничої) допомоги, усі необхідні судові та інші пов`язані з виконанням завдання замовника витрати, а також компенсувати понесені виконавцем витрати, необхідні для виконання цього договору та надання правової допомоги.

Розмір винагороди (гонорару) Виконавця за надання правничої (правової) допомоги згідно з умовами даного Договору визначається в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід?ємною частиною даного Договору та може бути розрахований, виходячи із розцінок Виконавця (вартість однієї години правничої допомоги, щомісячна фіксована оплата систематичної правничої допомоги, фіксована оплата за окрему замовлену юридичну послугу чи інше) та/або кількості витраченого часу (п. 3.1 Договору).

Згідно із п. 3.4 Договору підставою для оплати наданої правничої (правової) допомоги є підписані або схвалені сторонами на підставі рахунку з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та здійснених витрат акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Рахунок з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та здійснених витрат замовник зобов`язаний оплатити не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх надання виконавцем. У протоколі погодження договірної ціни сторони можуть узгодити інший порядок оплати правничої (правової) допомоги, у тому числі передоплати.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду першої інстанції договір про надання правничої допомоги від 06.05.2024, оригінал ордеру на надання правової допомоги Серія АА №1440644 від 07.05.2024, додаток №1 від 06.05.2024 до договору про надання правничої допомоги від 06.05.2024 (протокол погодження договірної ціни), рахунок від 06.05.2024 на оплату послуг за Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2024 на суму 18 000, 00 грн, акт приймання-передачі правничих послуг від 07.05.2024 на суму 18 000, 00 грн, рахунок від 09.07.2024 на оплату послуг за Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2024 на суму 8 000, 00 грн, акт приймання-передачі правничих послуг від 09.07.2024 на суму 8 000, 00 грн

07.05.2024 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі правничих послуг, за яким Виконавцем надано, а Замовником прийнято професійні правничі послуги за Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2024, а саме: здійснено правовий аналіз первинної документації договірних відносин між Замовником та Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (аналіз змісту договору №454-СІБД від 17.11.2020, додатків до нього; рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/14283/21, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №910/14283/21 тощо) - 30 хвилин, вартість роботи - 2000, 00 грн; здійснено підготовку та подання позовної заяви у Господарський суд міста Києва про стягнення з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій 641 574, 28 грн інфляційних втрат, 130 550, 82 грн трьох відсотків річних за договором №454-СІБД від 17.11.2020 - 4 години, вартість роботи 16 000, 00 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) склала 18 000,00 грн.

09.07.2024 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі правничих послуг, за яким Виконавцем надано, а Замовником прийнято професійні правничі послуги за Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2024, а саме: здійснено підготовку та подання до Господарського суду міста Києва у справі №910/5637/24 відповіді позивача Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» на відзив відповідача Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на позовну заяву Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» про стягнення інфляційних втрат та процентів річних за прострочення оплати вартості наданих послуг за договором - 2 години, вартість роботи 8 000, 00 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатом Замовнику у суді першої інстанції становить 26 000,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїм правом, визначеним частиною 6 статті 126 ГПК України в суді першої інстанції, не скористався клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу суду не надав, проте надав свої заперечення в суді апеляційної інстанції у відзиві на апеляційну скаргу.

За правилами у п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 9 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.04.2024 у справі №910/11896/23 виходив із того, що норма ч. 9 ст. 129 ГПК України може бути застосована при наявності одночасно таких умов:

1) вирішення судом спору по суті;

2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

При цьому суд має:

1) оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі з використанням критеріїв, визначених у ч. 5 ст. 129 ГПК України;

2) враховувати загальні засади цивільного законодавства, такі як справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальне правило розподілу судових витрат містить у ч. 1 ст. 129 ГПК України на відміну ч. 9 цієї норми носить диспозитивний характер і є правом суду на її застосування з урахуванням конкретних обставин та за внутрішнім переконанням.

Таким чином, встановлено право, а не обов`язок суду розподілити судові витрати у відповідний спосіб.

Разом з тим суд не звільняється від обов`язку обґрунтувати свій висновок.

Стверджуючи про неправильність дій сторони, суд повинен належним чином мотивувати, в чому саме полягають такі ознаки та якими доказами вони підтверджуються.

Суд першої інстанції, керуючись ч. 9 ст.129 ГПК України відмовив позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу, а також витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 26 000,00 грн поклав на самого позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачу вимоги про сплату заявлених у даній справі 3% річних та інфляційних до звернення із позовом до суду, а в позові зазначено про те, що заходи досудового врегулювання спору позивачем не вживались, що фактично позбавляє відповідача можливості уникнути судових витрат пов`язаних із поданням даного позову, і в такому випадку у суду відсутні підстави вважати витрати на професійну правову допомогу позивача неминучими та необхідними витратами, без яких відновлення порушених, не визнаних або оспорюваних прав позивача не можливе.

Проаналізувавши наведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного додаткового рішення, а також доводи позивача, суд апеляційної інстанції відзначає, що суд першої інстанції у даному випадку скористався своїми дискреційними повноваженнями із порушенням правил застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України з огляду на наступне.

Судом першої інстанції у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі №910/5637/24 встановлено факт простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 129 028,63 грн., нараховані за період з 11.01.2022 по 07.05.2024, та інфляційних у розмірі 641 574,28 грн., нараховані за період з січня 2022 року по березень 2024 року.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, позивач в позовній заяві вказував, що станом на час подання позовної заяви відповідач ухиляється від виконання зобов`язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт за Договором та зазначені доводи підтвердженні рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у справі №910/14283/21, тобто бездіяльність відповідача фактично призвела до вимушеного звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, суд першої інстанції:

не навів в мотивувальній частині додаткового рішення належного обґрунтування щодо неправильності дій позивача у контексті аргументів та вимог його позовної заяви, а саме: в чому полягають неправильні дії позивача, зважаючи на встановлену судом першої інстанції правильність здійснення позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат; послався лише на дії позивача щодо не вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звернувшись з позовною заявою до суду не зловживав своїми процесуальними правами, оскільки право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується та ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Крім того позовні вимоги позивача судом першої інстанції задоволено в повному обсязі, що підтверджує законність та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дії позивача щодо подання позовної заяви, без вжиття заходів досудового врегулювання спору направлені на захист його інтересів і не можуть вважатись неправомірними та тягнути за собою обов`язок нести судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у випадку повного задоволення позовних вимог.

Разом з тим, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також суд апеляційної інстанції зазначає про те, що дана справа є нескладною і не може потребувати такої компенсації.

Здійснивши аналіз доводів відповідача, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн і саме вказаний розмір суд вважає співмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

За Законом України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття 17).

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта з посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/5637/24 підлягає задоволенню частково, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/5637/24 підлягає скасуванню та ухваленню нового додаткового рішення, яким заяву Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» про стягнення з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення не сплачується, то відповідно судовий збір згідно з приписами статті 129 ГПК України розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/5637/24 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/5637/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» про стягнення витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.

3. Стягнути з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, будинок 12; код ЄДРПОУ 21507625) на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» (04070, м. Київ, Контрактова площа, будинок 4, код ЄДРПОУ 05482989) 15 000 (п`ятнадцять тисяч гривень) грн 00 коп витрат на професійну правову допомогу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/5637/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова