Рішення

від 25.06.2024 по справі 200/22028/16-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/22028/16

Провадження № 2/932/282/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Куцевола В.В.

при секретарі Рошошці Є.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 2 Доманського В.П.

представника відповідача 4 Карпушиної М.Г.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судуу м.Дніпрі за правиламизагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,Головного сервісногоцентру МВСвособі філії-Регіонального Сервісногоцентру ГСЦМВС Українив Дніпропетровськійобласті,третяособа приватнийнотаріусДніпровськогоміського нотаріальногоокругуЗінковаЮлія Євгенівнапровитребуваннямайна зчужогонезаконноговолодіння,визнаннядовіреностінедійсною,зобов`язаннявчинитипевні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в уточненій редакції якої позивач просив суд:

-визнати недійсною довіреність від 24.01.2015 видану на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зінковою Ю.Є. за №51;

-витребувати від ОСОБА_5 автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб., транзитний номерний знак НОМЕР_2 ;

-зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській області скасувати реєстрацію (перереєстрацію) автомобіля марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб., транзитний номерний знак НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 ;

-зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській області здійснити реєстрацію (перереєстрацію) зазначеного автомобіля на ім`я ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що 07.07.2012 ним було зареєстровано право власності на автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб., яким, у період з серпня 2014 року по початок 2015 року, невстановлені особи, будучи на території його домоволодіння у с.Піски Ясинуватського району Донецької області, заволоділи.

У зв`язку з вказаними обставинами, за заявою ОСОБА_2 від 18.05.2015 було порушено кримінальне провадження №12015050410001497, в ході якого останній дізнався, що автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб., на підставі довіреності від 24.01.2015 виданої на ім`я ОСОБА_3 , було зареєстровано за ОСОБА_4 , яким в свою чергу було його відчужено ОСОБА_5 .

З огляду на вищезазначене позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом, оскільки не видавав довіреності від 24.01.2015 та не вчиняв жодних дій щодо добровільного передання автомобіля третім особам.

Відповідачем ОСОБА_5 було надано відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Відповідачем ОСОБА_4 , в особі його адвоката, було надано заяву в якій висвітлено судову практику касаційної інстанції.

Відповідачем РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області було надано відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими вимогами, оскільки під час здійснення перереєстрації автомобіля заявником було надано повний пакет документів, що виключає відмову у вчиненні такої дії. Також останнім зазначено, що вимоги про зобов`язання вчинити певні дії підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Реєстраційні справи знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Позивачем було подано заяву по суті справи в якій висвітлено судову практику касаційної інстанції.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Шевцовою Т.В. від 06.02.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.07.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкову Ю.Є.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.10.2017 витребувано належним чином завірену копію нотаріальної справи заведеної щодо вчиненої нотаріальної дії по посвідченню довіреності від 24.01.2015, а також для огляду книгу реєстраційних дій за 24.01.2015 та витяг з Єдиного реєстру довіреностей щодо реєстрації довіреності від 24.01.2015.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.12.2017 витребувано від СВ Приморського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області належним чином завірені копії документів.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.04.2018 витребувано СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області та СВ Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області належним чином завірені копії документів.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_6 , справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В., якою за ухвалою від 07.08.2018 прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. від 06.03.2019 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2019 зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.07.2019 заяву про відвід залишено без задоволення.

Ухвалою Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 30.07.2019 відновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_7 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлеву Д.О. яким за ухвалою від 31.03.2020 її прийнято до свого провадження та залишено позовні заяви без руху у зв`язку з їх не відповідністю приписам ЦПК України.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_8 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцеволу В.В. яким за ухвалою від 22.02.2021 її прийнято до свого провадження.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 14.06.2021 продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.12.2021 заяву ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог прийнято та залучено ОСОБА_5 й регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській області в якості співвідповідачів.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2022 замінено неналежного відповідача регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській області на належного відповідача Головний сервісний центр МВС в особі філії Регіонального Сервісного центру ГСЦ МВС України в Дніпропетровській області.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2022 залишено без задоволення, а вказану ухвалу без змін.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.06.2024 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на транспортний засіб, залишено без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 заперечував щодо заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні представник Головного сервісного центру МВС в особі філії Регіонального Сервісного центру ГСЦ МВС України в Дніпропетровській області надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, заперечував щодо позовних вимог до сервісного центру.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, про причину не явки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_4 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Згідно копії довіреності від 24.01.2015 за реєстровим №51 посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зінковою Ю.Є. у м.Дніпропетровськ, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися (продати обміняти, здати в оренду, позичку, застявляти) а також керувати автомобілем марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до копії листа начальника територіального сервісного центру 1443 ОСОБА_9 , автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 який належав ОСОБА_2 перереєстрований 05.05.2015 Дніпропетровським ВРЕРО №1 за довідкою рахунком на ім`я ОСОБА_4 з видачею номерного знака НОМЕР_5 . 21.05.2015 вищезазначений автомобіль був знятий з обліку для реалізації.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_4 .

Відповідно до копії витягу з кримінального провадження №12015050410001497, 17.06.2015 у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за фактом здійснення невстановленими особами у період часу з 02.05.2015 до 25.07.2015, за адресою: АДРЕСА_1 , незаконного заволодіння транспортними засобами, в тому числі автомобілем марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_4 . Правова кваліфікація ч.3 ст.289 КК України.

Згідно протоколу прийняття заяви, заяву про вчинення діяння за якою було зареєстровано кримінальне провадження №12015050410001497 було подано 18.05.2015.

Згідно даних з бази «НАІС ДДАІ» МВС України, станом на 01.08.2022, автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , знятий з обліку Дніпропетровським ВРЕР-1 ОСОБА_4 21.05.2015 для реалізації. Номерний знак ВН6507.

Відповідно до копії довідки-рахунку серії НОМЕР_7 виданої 12.08.2015 ОСОБА_5 набув автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02.09.2015 (справа №266/2926/15), в межах кримінального провадження №12015050780001076 накладено арешт на автомобіль марки «KIA SORENTO», сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 . Також у вказаній ухвалі зазначено, що кримінальне провадження №12015050780001076 порушено у зв`язку з заволодінням невстановленою особою грошами ОСОБА_5 у розмірі 466000.00 грн. з переданням останньому автомобіля марки «KIA SORENTO», сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.06.2016 (справа №266/2926/15), автомобіль марки «KIA SORENTO», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , передано на зберігання ОСОБА_5 .

Згідно копії ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області Пантелєєва Д.Г. від 24.11.2015 в межах кримінального провадження №12015050780001076, копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів складеного слідчим СВ ДВП ГУПН в Д/о Маляр М.І. від 22.12.2015, а також опису речей і документів, у приватного нотаріуса Зінкової Ю.Є. вилучено: оригінал довіреності від 24.01.2015; копію паспорту ОСОБА_2 ; копію іпн ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про реєстрацію т/з; оригінал витягу в ЄРД.

Відповідно до висновку експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Малюкової М.В. від 17.10.2016 за №2/6-40 наданого в межах кримінального провадження №12015050410001497, рукописний запис « ОСОБА_2 » в екземплярі довіреності від 24.01.2015 від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Встановити чи виконаний підпис в графі «Підпис» ОСОБА_2 , або іншою особою не виявилось можливим, тому що спірний підпис спрощеної будови, відрізняється від зразків підпису ОСОБА_2 за загальними ознаками, елементи спірного підпису не співставлені з елементами підпису ОСОБА_2 , тому виявити комплекс ознак, необхідний для ідентифікації, не виявилось можливим. Також у вказаному висновку зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Правилом ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до закріпленого у ст.387 ЦК України правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Відповідно до сталої судової практики та приписів норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, віндикація (витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника) - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку ВП/ВС, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Тобто, з аналізу вищезазначених норм матеріального права та виходячи зі змісту постанов ВС вбачається, що власник наділений правом ставити вимогу про витребування майна, яке вибуло з його володіння поза його волею від особи, яка є останнім його набувачем.

Відповідно до ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва (вчинення дій) перед третіми особами.

Тобто, довіреність по своїй суті є правочином спрямованим на представництво особи (вчинення від її імені дій) перед третіми особами.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.ч.1-2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно дочастини другоїстатті 207ЦК Україниправочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно висновку викладеного у постанові ВП/ВС від 16.06.2020 прийнятого за результатами розгляду справи №145/2047/16, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин,який невчинено (договір,який неукладено),не можебути визнанийнедійсним.Наслідки недійсностіправочину такожне застосовуютьсядо правочину,який невчинено. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт вибуття спірного автомобіля з власності позивача поза його волею про що свідчать як обставини подій, які мали місце у с.Піски Ясинуватського району Донецької області відображені в фабулі витягу з реєстру кримінальних проваджень №12015050410001497 й заяві про вчинення кримінального правопорушення, так і висновок експерта наданий в межах вказаного кримінального провадження, заявлені позовні вимоги щодо витребування майна від ОСОБА_5 , який є останнім набувачем автомобіля, підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність волевиявлення позивача на надання повноважень ОСОБА_3 щодо розпорядження спірним автомобілем, що між іншим підтверджується висновком експерта (рукописний запис « ОСОБА_2 » в екземплярі довіреності від 24.01.2015 від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; встановити належність підпису за наданими матеріалами неможливо) довіреність в межах її ідентифікації як правочину, є такою що не вчинена (неукладена), а тому, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, окремому визнанню не дійсною не підлягає.

Суд зазначає, що вимоги суду про витребування оригіналу довіреності залишились без виконання, а тому судом враховано висновок експерта проведений в межах кримінального провадження в якому експертом було досліджено саме оригінал довіреності.

Відповідачами не надано доказів, які б спростовували доводи позивача щодо обставин вибуття з його власності спірного автомобіля. Крім того, представником відповідача ОСОБА_4 , у судовому засіданні, не заперечувались обставини вибуття автомобіля з власності позивача на підставі довіреності від 24.01.2015 від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 .

Наведена представником відповідача ОСОБА_4 судова практика суду касаційної інстанції у письмовій заяві, не враховується судом, оскільки рішення на які посилається останній мають зовсім іншу правову природу виникнення, а також інші обставини розвитку подій ніж в даній справі.

Вимоги позивача щодо зобов`язання скасувати реєстрацію (перереєстрацію) автомобіля проведену на ім`я ОСОБА_4 та здійснити реєстрацію (перереєстрацію) зазначеного автомобіля на ім`я ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки задоволення вимоги про витребування майна є підставою для вчинення вказаних дій уповноваженими особами, і лише у випадку відмови у вчиненні таких дій, особа наділена правом на звернення до суду з відповідними вимогами.

Згідно ст.141ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 4700,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головного сервісного центру МВСв особі філії - Регіонального Сервісного центру ГСЦ МВС України в Дніпропетровській області,третя особа приватнийнотаріус Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу ЗінковаЮлія Євгенівнапро витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння,визнання довіреностінедійсною,зобов`язання вчинитипевні дії задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 автомобіль KIA SORENTO, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2199 см.куб.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4700,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 05.07.2024 року.

Суддя В.В. Куцевол

25 червня 2024 року