Ухвала

від 01.07.2024 по справі 5016/1658/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

01 липня 2024 року Справа № 5016/1658/2011(16/130)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали заяви стягувача про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у справі

за позовом (стягувач): Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 28-А; ідентифікаційний код 43212924) правонаступник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», який виступав правонаступником Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»,

до відповідача (боржник): Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» (54010, м. Миколаїв, провулок Транспортний, буд. 9; ідентифікаційний код 31707056)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 )

про: стягнення 86892,21 доларів США,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» надійшла заява б/н від 18.06.2024 (вх. № 7262/24). У додатках до цієї заяви товариством в електронній формі додано заяву про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, в якій стягувач просить суд:

- видати Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» дублікат судового наказу №5016/1658/2011(16/130) від 20.04.2012 року щодо виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2012 в частині звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 18 травня 2007 року (№ 570 згідно реєстру), а саме: трикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» (54010, м. Миколаїв, провулок Транспортний, 9, ЄДРПОУ 31707056) на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 277144, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11 січня 2006 року, що зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно БТІ м. Миколаєва 11 січня 2006 року за реєстраційним номером 13509891, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки 102 000,00 доларів СІЛА, що еквівалентно 813 001,20 грн., за рахунок чого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 03/1/149/07-Z, позичальником за яким є ОСОБА_1 , по кредиту - 50 803,40 доларів США (що еквівалентно 404 933,58 грн.), процентам - 20 233,00 доларів США (що еквівалентно 161 269,15 грн.).

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» строк пред`явлення вказаного судового наказу до примусового виконання.

Ухвалою суду від 20.06.2024 судове засідання у справі № 5016/1658/2011(16/130) для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання було призначено на 01 липня 2024 року об 11:00; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» у строк до 28.06.2024 включно надати суду та направити іншим учасникам справи: - належним чином завірену копію листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на який стягувач посилається на арк. 3 заяви; - додаткові пояснення щодо наведених товариством обставин продовження виконавчого провадження 37597088 та приєднання його до зведеного 29.01.2018 (арк. 3 та 6 заяви), із зазначенням доказів, якими підтверджуються відповідні обставини.

21.06.2024 до суду надійшло повідомлення № 49793 про надання адвокату Зотікову С.Є. доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

24.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» надійшла заява б/н від 22.06.2024 (вх. № 7419/24), з якою до матеріалів справи долучено заперечення на заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» про видачу дубліката наказу господарського суду та поновлення строку його пред`явлення до виконання.

27.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» надійшла заява б/н від 27.06.2024 (вх. № 7673/24) на виконання ухвали від 20.06.2024.

01.07.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» надійшли додаткові пояснення б/н від 01.07.2024 (вх. № 7783/24) на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС».

01.07.2024 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 01.07.2024 (вх. № 7784/24), за змістом якої заявник повідомив суд про те, що ОСОБА_1 підтримує в цілому позицію у справі боржника (відповідача) ТОВ «Телец-ВАК», та просить в задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу господарського суду в цій справі та видачу дублікату наказу відмовити; заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» розглянути у відсутність ОСОБА_1 .

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

01.07.2024 учасник справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до частини 2 статті 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників учасників справи.

За результатами проведеного засідання, 01.07.2023 на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України суд підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами заяви стягувача про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2012 у справі № 5016/1658/2011(16/130) (суддя Фролов В.Д.) було частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»; звернуто стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 18 травня 2007 року (№ 570 згідно реєстру), а саме: трикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» (54010, м. Миколаїв, провулок Транспортний, 9, ЄДРПОУ 31707056) на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 277144, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11 січня 2006 року, що зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно БТІ м. Миколаєва 11 січня 2006 року за реєстраційним номером 13509891, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки 102 000,00 доларів США, що еквівалентно 813 001,20 грн., за рахунок чого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 03/1/149/07-Z, позичальником за яким є ОСОБА_1 , по кредиту 50 803,40 доларів США (що еквівалентно 404 933,58 грн.), процентам 20 233,00 доларів США (що еквівалентно 161 269,15 грн.); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» (54010, м. Миколаїв, провулок Транспортний, 9, ЄДРПОУ 31707056) на користь ПАТ «Кредитпромбанк» (01017, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38, ЄДРПОУ 21666051) 710,34 доларів США державного мита (що еквівалентно 5 661,85 грн.) та 192,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.04.2012 господарським судом на виконання вказаного рішення було видано стягувачу відповідні накази.

Ухвалою суду від 14.09.2016 (суддя Фролов В.Д.) було здійснено заміну стягувача у справі №5016/1658/2011(16/130) Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (01017, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38, код 21666051) на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2020 справу було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 було замінено стягувача у справі № 5016/1658/2011(16/130) з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС».

19.06.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» надійшла заява б/н від 18.06.2024 (вх. № 7262/24). У додатках до цієї заяви товариством в електронній формі додано заяву про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Вказана заява мотивована, зокрема, тим, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що у Заводському відділі державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на примусовому виконанні перебував наказ по справі № 5016/1658/2011(16/130) виданий 20.04.2012 Господарським судом Миколаївської області про звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 18 травня 2007 року (№ 570 згідно реєстру), а саме: трикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,2 кв.м, житловою площею 38,5 кв.м., та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 277144, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11 січня 2006 року, що зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно БТІ м. Миколаєві 11 січня 2006 року за реєстраційним номером 13509891, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки 202 000,00 доларів США, що еквівалентно 813 001,20 грн., за рахунок чого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 03/1/149/07-Z, позичальником за яким є ОСОБА_1 , по кредиту - 50803,40 доларів США (що еквівалентно 404 933,58 грн.), процентам - 20 233,00 доларів США (що еквівалентно 161 269,15 грн.).

08.06.2017 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Буділовською О.О. вказаний судовий наказ було повернуто стягувачу так як згідно виконавчого документу заборгованість необхідно стягнути шляхом звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 18.05.2007, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Телец-Вак», проте за вказаною адресою прописана неповнолітня дитина, що унеможливлює звернення стягнення на вказане майно.

Далі, 29.01.2018 виконавче провадження №37597088 з виконання вказаного судового наказу приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Інформація про подальше виконання судового наказу Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня.

Заявник зазначає, що ПАТ «Дельта Банк» не отримувало вказану постанову про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу за офіційною адресою банку.

У зв`язку з вказаним, при відступленні права вимоги ПАТ «Дельта Банк» не передавало ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» виконавчий документ у справі № 5016/1658/2011(16/130) від 20.04.2012 року виданий Господарським судом Миколаївської області про звернення стягнення на заставлене майно, яке належить ТОВ «Телец-ВАК».

При цьому, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання позивач зазначає, що стягувач (попередній кредитор) ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» пред`явив судовий наказ №5016/1658/2011 (16/130) від 20.04.2012 до примусового виконання та розраховував, що державним виконавцем вчиняються дії спрямовані на виконання рішення суду.

Державний виконавець виніс постанову 08.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, однак, надалі 29.01.2018 виконавче провадження №37597088 з виконання вказаного судового наказу продовжено та приєднано до зведеного виконавчого провадження.

На даний час ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» не отримувало з Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оригінал судового наказу №5016/1658/2011 (16/130) від 20.04.2012. В той час, цей судовий наказ на даний час не перебуває на виконанні у відділі виконавчої служби. Отже, виконавчий документ втрачено не з вини стягувача.

Як видно з постанови державного виконавця від 08.06.2017, підставою для повернення виконавчого документа стягувачу було те, що за адресою іпотеки прописана неповнолітня дитина, що унеможливлює звернення стягнення на вказане майно.

Отже, на переконання стягувача, боржник вчинив дії (зареєстрував неповнолітню особу за адресою іпотеки), що унеможливило тимчасово виконання рішення суду з причин, незалежних від стягувача.

Тобто, дії боржника призвели до тимчасової відстрочки виконання рішення суду на період до досягнення неповнолітньою особою, яка зареєстрована за адресою іпотеки її повноліття.

У зв`язку із наявною забороною на звернення стягнення на трикімнатну житлову квартиру Хо 37, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. 5 Слобідська, 76, що виключало можливість виконання рішення суду, тому відлік строку на його виконання повинен обраховуватись з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідач проти задоволення вказаної заяви заперечує, посилаючись, зокрема, на таке:

Постановою виконавця від 08.06.2017 року наказ повернутий стягувачу ПАТ «Дельта Банк» на підставі пункту 9 частини 1 ст. 37 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон). Згідно ч. 5 ст. 37 Закону (в редакції до 15.08.2021 року) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (зміни до цієї норми, які внесені Законом від 15.07.2021 року № 1662-ІХ і набули чинності з 15.08.2021 року, не вплинули на спірні відносини). Строк повторного пред`явлення наказу господарського суду про звернення стягнення на квартиру, належну ТОВ Телец-ВАК», розпочався 09.06.2017 року з наступного дня після винесення постанови про повернення (ВП 37597088), та закінчився 08.06.2020 року.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Втім, згідно ч. 1 ст. 329 ГПК, пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути поновлено у разі пропуску строку з причин, визнаних судом поважними. Посилання заявника в обґрунтування вимоги про поновлення строку на те, що наказ не був отриманий ПАТ «Дельта Банк», та відповідно, не був переданий заявнику при відступленні прав вимоги, на переконання відповідача, не може бути визнано поважною причиною з огляду на таке.

По-перше, як вже зазначалось, заявником не доведено належними доказами що наказ не був отриманий «Дельта Банком», і що він не отримав наказ від «Дельта Банк» в порядку виконання договору про відступлення права вимоги.

Крім того, відповідач зазначає, що заявник, якщо б і не отримав від Банку наказ після укладення договору про відступлення права вимоги від 13.05.2020 року, мав достатньо часу для звернення до господарського суду із заявою про видачу його дублікату ще до закінчення строку пред`явлення наказу до виконання, або мав звернутись до суду з вимогою про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання протягом розумно-необхідного часу після спливу цього строку, однак звернувся до суду з такими вимогами через значний проміжок часу, а отже, поновлення судом строку в такому разі буде означати порушення принципу правової визначеності, що є складовою Конституційного принципу верховенства права.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що заявник не навів переконливих доводів, що після отримання від ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до ТОВ «Телец-ВАК» за договором відступлення права вимоги від 13.05.2020 року строк пред`явлення до виконання наказу був ним пропущений з поважних причин, нічим не обґрунтував свою тривалу бездіяльність (не звернення до суду протягом розумного строку із заявою про поновлення строку) після закінчення строку пред`явлення наказу 08.06.2020 року. Водночас у боржника ТОВ «Телец-ВАК», за спливом значного часу після закінчення строку пред`явлення наказу до виконання, виникли правомірні очікування, що наказ не буде пред`явлений та, відповідно, іпотечну квартиру не буде реалізовано на прилюдних торгах згідно з рішенням суду. Адже виконавча давність, як і позовна давність, втілює законне право боржника уникнути переслідування (примусового виконання) зі спливом визначеного законом часу. Таке правозастосування відповідає принципу правової визначеності та останній практиці Верховного Суду. А відтак, в задоволенні вимоги заявника про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання потрібно відмовити.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.1 ст.327 ГПК України виконання рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Пропуск процесуального строку в процесуальному праві це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Відновлення процесуального строку означає лише, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується. Питання про відновлення строку може бути порушено лише після закінчення процесуального строку.

За правилами ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення пропущеного строку здійснюються за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення пропущеного строку повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Тобто, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 ГПК України.

Разом із тим, з наданих заявником документів неможливо встановити поважність причин пропуску стягувачем строку для пред`явлення наказу до виконання.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі наказу), виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

У такому випадку, обов`язковому встановленню підлягають обставини, які заважали стягувачу пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

Стягувач, який подав до відповідного органу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження мав, як заінтересована особа у виконанні судового рішення ухваленого на її користь, цікавитись виконавчим провадженням та отримувати від державного виконавця інформацію про проведення виконавчих дій у відкритому за її заявою виконавчому провадженні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі наказу), сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016), сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу повернення виконавчого документу стягувачу минуло більш ніж сім років, а стягувач лише у червні 2024 року (після звернення до суду із даною заявою про поновлення пропущеного строку) зазначив про звернення до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про надання інформації з метою встановлення місцезнаходження виконавчого документа (суд також зауважує, що матеріали справи містять копію вказаної заяви, однак докази направлення її відділу ДВС відсутні).

Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вжиття стягувачем (як Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», так і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником яких є заявник) протягом цих семи років (до моменту звернення до суду із даною заявою) заходів, спрямованих на отримання інформації щодо виконавчого документа, або заходів з розшуку наказу і його отримання.

При цьому, саме заявник, на користь якого ухвалено рішення, є зацікавленим в його виконанні.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що заявник не навів переконливих доводів, що після отримання від ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до ТОВ «Телец-ВАК» за договором відступлення права вимоги від 13.05.2020 року строк пред`явлення до виконання наказу був ним пропущений з поважних причин, нічим не обґрунтував свою тривалу бездіяльність (не звернення до суду протягом розумного строку із заявою про поновлення строку) після набуття з 10.03.2021 статусу стягувача у даній справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Буділовської О.О. від 08.06.2027 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 37597088, державний виконавець повернув наказ по справі № 5016/1658/2011(16/130), виданий 20.04.2012 Господарським судом Миколаївської області про звернення стягнення на заставлене майно, стягувачу Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк».

Вказана постанова державного виконавця, яка стягувачем не була оскаржена, мотивована тим, що згідно виконавчого документу заборгованість необхідно стягнути шляхом звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 18.05.2007, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Телец-Вак», проте за вказаною адресою прописана неповнолітня дитина, що унеможливлює звернення стягнення на вказане майно.

Постанова винесена на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Так, відповідно до приписів ч.ч. 1, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, для обчислення строку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувач мав надати суду докази стосовно закінчення строку дії заборони щодо звернення стягнення на майно боржника.

Відповідних доказів суду надано не було. Крім того, суд наголошує, що з матеріалів справи не вбачається вжиття стягувачем (як Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», так і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником яких є заявник) жодних заходів щодо з`ясування відповідних обставин до моменту звернення до суду із даною заявою.

Таким чином, стягувачем не доведено поважність причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання.

Поряд із цим, суд відзначає, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. При цьому, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, судом враховуються висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, за змістом якого вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Станьо проти Бельгії» від 07.07.2009 Суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред`явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним у постанові від 04.04.2018 у справі № 60/258-10.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє акціонерному Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» у поновленні строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 20.04.2012 щодо виконання рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2012 в частині звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором.

Щодо заяви банку в частині видачі дублікату наказу, суд зауважує на таке.

Відповідно до п. 19.4 пункту 19 Розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За загальним правилом, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання.

Власне, таким чином, у процесуальному законі встановлено підстави (втрата виконавчого документа) та умови (звернення із заявою визначеного кола осіб до господарського суду до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання) видачі дублікату виконавчого документа.

Отже, зважаючи на відмову судом в поновленні заявнику строку для пред`явлення наказу до виконання, відсутні умови і для видачі дублікату наказу від 20.04.2012 щодо виконання рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2012 в частині звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором.

Враховуючи викладене вище, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» б/н та без дати (вх. № 13760/19) про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у справі № 5016/1658/2011(16/130) задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 329, пп. 19.4 п. 19 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» б/н та без дати (вх. № 13760/19) про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у справі № 5016/1658/2011(16/130) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 08.07.2024.

СуддяО.Г. Смородінова