Ухвала

від 08.07.2024 по справі 922/5010/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5010/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Калантай М.В.)

від 16.02.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуюча - Россолов В.В., судді - Хачатрян В.С., Склярук О.І.)

від 15.05.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Комунального підприємства "Харківводоканал"

про стягнення 140 039 684,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2021 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - відповідач, скаржник), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути 140 039 684,42 грн вартості електричної енергії (116 699 737,09 грн - електрична енергія, 23 339 947,33 грн - ПДВ на е/е).

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати спожитої електричної енергії за договором на постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 (далі - договір) за період серпень 2015 року - січень 2016 року; червень 2017 року.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 140 039 684,42 грн вартості електричної енергії, 150 072,15 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, 794 500,00 грн судового збору.

4. Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зокрема, що:

- розмір вартості спожитої відповідачем електричної енергії за договором за період серпень 2015 року - січень 2016 року; червень 2017 року є доведеним, підтвердженим висновком судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи від 20.12.2023 №1861/2289;

- після проведення розрахунку втрат відрахування обсягу проводиться лише по тим приєднанням, які виконані послідовно. По тим же приєднанням, які виконані паралельно і споживають електричну енергію через одну з КП "Харківводоканал" підстанцію, не повинно виконуватись, бо споживання електричної енергії цими суміжними субспоживачами не обліковується приладами обліку відповідача;

- відсутність погоджених однолінійних схем електропостачання та як наслідок відсутні вихідні дані в мережах від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку субспоживача, розрахунок величини технологічних втрат електричної енергії не може бути проведений розрахунковим шляхом;

- при розрахунку платних (технологічних) втрат електричної енергії КП "Харківводоканал", на орендованих підстанціях, враховувались параметри технологічного обладнання, яке знаходилось в оренді відповідача та тільки ті обсяги електричної енергії, які були зафіксовані розрахунковими приладами обліку саме КП "Харківводоканал".

5. 17.06.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. 20.06.2024 позивач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" заперечення проти відкриття касаційного провадження.

7. В обґрунтування зазначає, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/3757/17, на неврахування якого посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається; крім того, Верховний Суд у справі № 910/4218/17 відступив від висновків викладених у постанові у справі № 922/3757/17, а отже вказані висновки не можуть бути застосовані і до правовідносин у справі № 922/5010/21; скаржник додає до скарги нові докази, які не були долучені до матеріалів справи, в строки передбачені ГПК України, однак нормами чинного ГПК України не передбачено можливості долучення до матеріалів справи нових доказів на стадії касаційного оскарження; щодо порушення норм процесуального права, то судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи було досліджено усі наявні докази, які є належними та допустимими, а твердження скаржника необґрунтоване та безпідставне; поведінка відповідача щодо подання заяви до суду першої інстанції про відстрочку, розстрочку виконання рішення та подання касаційної скарги на судові рішення є небажанням нести відповідальність за порушення правовідносин за договором про постачання електричної енергії, що в свою чергу має наслідком завдавання шкоди позивачу, тому, на думку позивача є правові підстави відмовити у відкритті касаційного провадження.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги, а також, розглянувши заперечення проти відкриття касаційного провадження виходить з наступного.

9. Доводи, викладені у запереченнях проти відкриття касаційного провадження щодо подібності правовідносин у зазначеній скаржником справах, в яких Верховний Суд виклав висновок, та у справі, яка переглядається, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та щодо порушення норм процесуального права, не беруться до уваги, оскільки правильність, обґрунтованість і підтвердження зазначених підстав касаційного оскарження суд перевіряє при здійсненні перегляду судових рішень за касаційною скаргою по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження.

10. Натомість Суд установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.

11. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

13. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

14. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

15. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

16. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пунктів 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

17. Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права, а саме, статей 86, 210, частини п`ятої статті 236, статей 237, 238 ГПК України, оскільки не взяли до уваги преюдиційні обставини, встановлені Східним апеляційним господарським судом у справах № 922/2363/17 та № 922/490/16 і не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, листи № 2123-07 від 18.05.2011 та № 01.01.14/4497-17 від 15.08.2017, експертний висновок № 1861/2289 від 20.12.2023, в якому безпідставно були використані позадоговірні однолінійні схеми, які не є додатком до договору та не мають жодної юридичної сили та фактичного значення для цієї справи, і які не стосуються спірного періоду, тому такі докази, на думку скаржника, не є належними у цій справі (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України); суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи з метою отримання відповідей, що безпосередньо стосуються справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

18. Водночас, визначаючи підставою для скасування оскаржуваних судових рішень випадок, передбачений пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України (встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), скаржник не зазначає та не наводить обґрунтування, які саме докази, на його думку, є недопустимими і чому.

19. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

20. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

21. У тексті касаційної скарги скаржник посилається на частину третю статті 310 ГПК України щодо скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, при цьому, у прохальній частині касаційної скарги просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

22. Отже описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження та/або вимоги касаційної скарги.

23. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

24. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

25. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

26. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

27. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

28. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270, 00 грн.

30. Скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 271 200,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200 % х 0,8).

31. До касаційної скарги заявник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, водночас подав клопотання про відстрочення, звільнення або зменшення на 80 % від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 922/5010/21 на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у цій справі судом касаційної інстанції.

32. 28.06.2024 скаржник подав додаткові пояснення (доповнення) до клопотання про відстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору.

33. В обґрунтування поданого клопотання скаржник зазначає, що суть спору, що розглядається у цій справі пов`язана із забезпеченням соціальних та побутових прав населення міста Харкова та 52-х населених пунктів Харківської області, які отримують послуги від єдиного у регіоні підприємства централізованого водопостачання та водовідведення; враховуючи категорію споживачів, приблизно 80 % заборгованості за електричну енергію, що є предметом стягнення виникла внаслідок її витрачання на видобуток води (постачання теплопостачальним організаціям для приготування гарячої води) для населення; скаржник не є підприємством "бізнесу", а є підприємством "піклувальником" та захисником гарантованих прав та інтересів населення, особливо в умовах військового сьогодення; військова агресія російської федерації проти України, а саме значне пошкодження об`єктів водопостачання та водовідведення, негативно вплинули на фінансовий стан підприємства; фінансовий стан підприємства також погіршується через невиконання державою обов`язку з компенсацїї різниці в тарифах; воєнний стан та реалії сьогодення, особливо на Сході та Півдні країни, негативно впливають на матеріальне становище скаржника, яке вже є кризовим, витрати підприємства пов`язані з відновленням систем водопостачання та водовідведення постійно зростають, налічуються мільйонами гривень, при цьому жодні компенсуючі пільги, з боку держави не надаються. Скаржник вважає, що зазначене дозволяє, особливо в умовах воєнного стану, розповсюджувати на вказані відносини дію статті 8 Закону України "Про судовий збір", з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, так як предмет цього позову безпосередньо впливає на забезпечення та захист соціальних прав населення м. Харкова та Харківської області, а матеріальне положення скаржника є вкрай скрутним, носить особливий характер, тому можливість сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги у сумі понад 1,2 млн грн у підприємства відсутня.

34. Верховний Суд розглянув клопотання про відстрочення, звільнення або зменшення розміру для сплати судового збору за подання касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

35. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

36. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

37. Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

38. Суд також вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зробила висновки, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням положень частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

39. Частина друга статті 123 ГПК України передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Аналогічне положення закріплено в частині другій статті 132 КАС України.

40. Натомість частина перша статті 133 КАС України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отже, вказана норма права без відсилки до статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає можливість зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат. У той же час ГПК України не містить подібних положень до тих, які закріплені у частині першій статті 133 КАС України. Вказане свідчить про відмінність правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.

41. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, наведені скаржником у клопотанні про відстрочення, звільнення або зменшення розміру сплати судового збору, не передбачені Законом України "Про судовий збір" для його задоволення, до того ж відповідач у справі є юридичною особою, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, на що помилково посилається скаржник, тому таке клопотання задоволенню не підлягає.

42. З огляду на те, що до касаційної скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, і у задоволенні клопотання про відстрочення, звільнення або зменшення розміру його сплати відмовлено, касаційна скарга відповідно до статті 174, частини другої статті 292 ГПК України також залишається без руху для надання строку на усунення встановлених недоліків в частині сплати судового збору.

43. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

44. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пунктів 5, 6 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 922/5010/21 залишити без руху.

2. Відмовити Комунальному підприємству "Харківводоканал" у задоволенні клопотання про відстрочення, звільнення або зменшення розміру сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 17-18, 21-22 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 271 200,00 грн.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова