Ухвала

від 11.07.2024 по справі 444/1011/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 444/1011/20

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (у складі колегії суддів: Малех І.Б. (головуючий), Гриців В.М., Матущак О.І.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 (суддя Рим Т.Я.)

за первісним позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Військова частина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

2. Львівська обласна державна адміністрація

про витребування земельної ділянки

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі"

до: 1. Адміністрації Державної прикордонної служби України,

2. Військової частини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі" - адвоката Погорілого Антона Михайловича надійшла касаційна скарга на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (повний текст складено 03.06.2024) та рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі № 444/1011/20.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник в якості підстав для касаційного оскарження судових рішень господарських судів попередніх інстанцій зазначає пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, ним обґрунтовано підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в якості підстави для подання касаційної скарги, скаржник лише зазначає, що у наведених судом апеляційної інстанції правових висновках Верховного Суду відзначено обов`язкове витребування земельних ділянок від фізичних та юридичних осіб, однак не усі земельні ділянки та не в усіх випадках підлягають витребуванню. Таким чином, заявник вважає, що у даній справі, з огляду на наявні матеріали справи та на наведену ним аргументацію норм матеріального права, є всі підстави для відступлення Верховним Судом від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Проте він не навів висновку викладеного у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права (абзац, пункт, частина статті) у подібних правовідносинах та постанову в якій його було викладено, що, на думку скаржника, врахував суд апеляційної інстанції при вирішення спору у цій справі.

Також, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в якості підстави для подання касаційної скарги, скаржник лише посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: 1) щодо права та порядку набуття права власності на земельні ділянки, які перебували у володінні (користуванні) фермерського господарства та знаходяться у межах прикордонної смуги; 2) відсутність у чинному законодавстві заборони на перебування у власності фізичних та юридичних осіб земельних ділянок у прикордонній смузі. Проте заявником не зазначено конкретної норми права, яку суди застосували (або повинні були застосувати) при розгляді справи та щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім загального посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити безпосередньо:

- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки у касаційні скарзі скаржником не зазначено підстави (підстав) її подання відповідно до змісту вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то згідно з частиною другою статті 292 цього кодексу зазначена скарга підлягає залишенню без руху.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами") у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з приписами частин п`ятої та шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Законів України від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи"):

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

- процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат;

- якщо реєстрація електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біемджі" як юридична особа згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України зобов`язано зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Проте, у касаційній скарзі товариством не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

При цьому із огляду на відповідь № 2098979 від 05.07.2024, отриману на запит уповноваженого працівника Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біемджі" (код ЄДРПОУ: 43049938) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Біемджі" не зареєструвало власний електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, то згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначена скарга підлягає залишенню без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу (абзац 2 частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У 2020 році прокурор в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до Жовківської районної державної адміністрації, правонаступником якої є Львівська районна державна адміністрація Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів міни та витребування майна.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 25.11.2021 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 27.10.2022 рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25.11.2021 скасовано, позов задоволено частково, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України земельну ділянку. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25.11.2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 27.10.2022 у частині позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрація Державної прикордонної служби України земельної ділянки скасовано, у цій частині провадження у справі закрито.

В подальшому, ухвалою Верховного Суду від 02.08.2023 справу № 444/1011/20 у частині позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України земельної ділянки, передано для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2023 прийнято до свого розгляду справу в частині позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Військову частину ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); 2) Львівську обласну державну адміністрацію.

Також у 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Біемджі" звернулося із зустрічною позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, який ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.11.2023 прийнято до розгляду з первісним позовом.

Тобто, предметом первісного позову є вимога про витребування спірної земельної ділянки та предметом зустрічного позову є вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у цій справі, первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Біемджі" просить Суд скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Отже, заявник оскаржує судові рішення місцевого та апеляційного судів повністю (за первісним позовом та за зустрічним позовом).

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається зі змісту судових рішень, які приймались у цій справі, за первісним позовом сплачено судовий збір у розмірі 7 530,00 грн та за зустрічним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 16 342,40 грн, який розраховується наступним чином:

1) за первісним позовом: 7 530,00 грн * 200% * 0,8 = 12 048,00 грн;

2) за зустрічним позовом: 2 684,00 грн * 200% * 0,8 = 4 294,40 грн.

Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником подано платіжну інструкцію № 155 від 24.06.2024 на суму 12 048,00 грн.

Виходячи із положень частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

У зв`язку з цим, Товариству з обмеженою відповідальністю "Біемджі" необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують доплату судового збору у розмірі 4 294,40 грн, що складає різницю між сумою, яку необхідно було сплатити при поданні касаційної скарги (16 342,40 грн) та сумою судового збору, сплата якої підтверджується наданою платіжною інструкцією (12 048,00 грн), за наведеними нижче реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код банку отримувача (МФО): 899998

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) у справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом:

- подання нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі" власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і повідомлення Суду про цю реєстрацію;

- подання документа про доплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 444/1011/20, надавши Суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі № 444/1011/20 залишити без руху до 12.08.2024, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

2. Звернути увагу усіх учасників судового провадження на виконання вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо реєстрації своїх електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Зуєв