Рішення

від 11.07.2024 по справі 907/55/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/55/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії Ужгородське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», с. Кам`яниця Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд 2005», м. Ужгород

про стягнення 502 100,97 грн шкоди у порядку регресу,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не з`явилися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд 2005» про стягнення 502 100,97 грн шкоди у порядку регресу. Позов заявлено з посиланням на статті 63, 64, 86, 90 Лісового кодексу України, статті 218, 228 Господарського кодексу України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2024 в межах даної справи прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

15.02.2024 на адресу суду надійшов відзив від відповідача (вх. №02.3.1-02/1139/24 від 15.02.2024 року).

20.02.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від відповідача (вх. №02.3.1-02/1297/24 від 20.02.2024 року).

Також, 20.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі від відповідача у зв`язку з відсутністю предмета спору (вх. №02.3.1-02/1253/24 від 20.02.2024 року).

20.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання від відповідача (вх. №02.3.1-02/1252/24 від 20.02.2024 року), в якому заявник просить суд застосувати до позовної заяви ДП "Ліси України" в особі Філії "Ужгородське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у справі №907/55/24 наслідки, визначені ч. 11 ст. 176 ГПК України, а також провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2024 постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/55/24 за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду надійшла заява позивача (вх. №02.3.1-02/3085/24 від 16.04.2024 року), в якій останній просить закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.04.2024 закрито підготовче провадження. Призначено судовий розгляд справи по суті.

10.08.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливість забезпечити явку уповноваженого представника позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас саме за ініціативи позивача суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Крім того, клопотання позивача не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета доказування, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

11.07.2024 на адресу суду надійшла заява за вх. №02.3.1-02/5517/24 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, якою заявник просить внести його дані як представника відповідача до Електронного суду та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 4, 5 частини 5 вказаної статті передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідач в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження своїм правом на залучення представника не скористався. До того ж, з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі до закриття підготовчого провадження минуло більше двох місяців, що свідчить про наявність у відповідача відповідної можливості реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. щодо ініціювання питання про залучення представника.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Таким чином, суд зазначає, що така поведінка відповідача може свідчити про зловживання процесуальними правами, яке безпідставно затягує строки розгляду справи, у зв`язку з чим заява від 11.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5517/24) задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 у справі № 907/620/21 позов Ужгородської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» суму 502 100,97 грн. (п`ятсот дві тисячі сто гривень 97 коп.) збитків за порушення лісового законодавства на користь Баранинської сільської територіальної громади.

Зазначає, що лісові ділянки на яких виявлено незаконні рубки стягнення шкоди по яких є предметом даної справи, передані для здійснення заготівлі деревини ТОВ "Грінвуд 2005", яке зобов`язалося забезпечити дотримання чинного законодавства під час виконання робіт як на лісосіці так і за її межами.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 р. Справа № 907/620/21 Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 р. залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2023 р. Справа № 907/620/21 заяву ДП «Ужгородське лісове господарство» про розстрочення виконання рішення суду від 21.12.2022 задоволено частково.

Розстрочене виконання рішення терміном на 7 місяців, шляхом сплати щомісячно по 71 728 грн.

Вищевказана сума майнових стягнень сплачена Філією Ужгородське лісове господарство ДП Ліси України на користь Баранинської сільської територіальної громади відповідно до платіжним дорученням N 542 від 17.05.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 42 від 22.06.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 1270 від 24.07.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 142 23.08.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 1996 від 21.09.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 217 від 24.10.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 321 від 24.11.2023 р. сума 71 728,71 грн.

Позивач зазначає, Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2021 року Nє 890 «Про припинення Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено Державне підприємство «Ужгородське лісове господарство», ідентифікаційний код юридичної особи 22114655 шляхом реорганізації, а саме приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ідентифікаційний код юридичної особи 44768034.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17 січня 2023 р. N 147 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» затверджено передавальний акт державного підприємства «Ужгородське лісове господарство, яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Вважає, що даний факт стверджує про те, що у ДП «Ужгородське ЛГ» має право звернутись до суду з регресною вимогою щодо стягнення завданої шкоди з ТОВ «Грінвуд 2005».

Виходячи із наведеного, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд 2005» 502 100,97 грн збитків у порядку регресу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 року та постановою Західного апеляційного господарського суду 04.04.2023 року у справі № 907/620/21 заподіяння шкоди ТОВ «Грінвуд 2005» не встановлено.

Зазначає, що за умовами договору від 31.03.2021 року № 19 ДП «Ужгородське ЛГ», як сторона договору, залишили за собою всі повноваження (та відповідальність) по контролю діяльності «Грінвуд 2005» в рамках цього договору та під час надання ними послуг. Водночас відповідач не може нести відповідальність за діяльність, яку воно не здійснювало поза часовими межами виконання робіт.

Стверджує, що акт перевірки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області проведеної протягом 12.04.2021 року - 23.04.2021 року вказує на визначення уповноваженим органом в якості особи відповідальною за завдання збитків і шкоди порушенням природоохоронного законодавства саме ДП Ужгородське ЛГ». Крім того, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть вказувати на невиконання його стороною зобов`язань, однак можуть бути підставою для притягнення Позивачем до відповідальності відповідних посадових осіб Позивача у встановленому чинним законодавством порядку. Отже, такі порушення є деліктами, а відповідальність є позадоговірною.

Водночас стверджує, що позивач самостійно визнав свою вину в завданні шкоди порушенням лісового законодавства у розмірі, що був заявлений до стягнення в справі № 907/620/21 що підтверджується оплатою позивачем сум завданих збитків.

Відповідач просить суд застосувати до позовної заяви ДП "Ліси України" в особі Філії "Ужгородське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у справі №907/55/24 наслідки, визначені ч. 11 ст. 176 ГПК України, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів про правонаступництво на які посилається позивач в позовній заяві та відсутність таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач вбачає підстави закриття провадження у справі, посилаючись на те, що в даному випадку має місце поєднання боржника і кредитора в одній особі, крім того, вважає обраний позивачем спосіб захисту неналежним в силу того, що правовідносини між сторонами у цій справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням умов договору.

Відповідач посилається на те, що в даному випадку жодного судового рішення яким визнано винним ТОВ «Грінвуд 2005» по заявленій Позивачем вимозі не існує. ТОВ «Грінвуд 2005» своєї вини у порушенні вимог ст. 19, 64 Лісового Кодексу України не визнає і не визнавало.

Таким чином, впевнений, що в даному випадку має місце передчасне уявлення Позивача про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, що не є підставою для здійснення регресного відшкодування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 4 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством «Ужгородське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвуд 2005» укладено Договір № 19 від 31.03.2021 р. відповідно до якого ТОВ «Грінвуд 2005» прийняло для розробки лісосіку, яка знаходиться на території Ужгородського лісництва, а саме квартал 30, виділ 4, площа 0,4га, виділ 3, площа 0,1 га (додаток № 2 до договору акт приймання-передачі лісосіки для розробки).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області віл 24.11.2022 у справі 907/620/21 суд встановив, що 23 квітня 2021 року працівниками Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, в ході проведення планової перевірки додержання суб`єктом господарювання, - Державним підприємством «Ужгородське лісове господарство», вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів виявлено порушення, а саме ст. ст. 19, 64 Лісового кодексу України.

З Акту планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Відповідачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища №115/06 від 23.04.2021 вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, що призвело до незаконного вирубування, пошкодження до ступеня припинення росту, пошкодження до ступеня неприпинення росту, знищення природного підросту та інших пошкоджень на підвідомчій відповідачу території, що зафіксовано у означеному Акті №115/06 від 23.04.2021 та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Вказаним рішенням позов Ужгородської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» суму 502 100,97 грн. (п?ятсот дві тисячі сто гривень 97 коп.) збитків за порушення лісового законодавства на користь Баранинської сільської територіальної громади.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 р. Справа 907/620/21 Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 р. залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2023 р. Справа 907/620/21 заяву ДП «Ужгородське лісове господарство» про розстрочення виконання рішення суду від 21.12.2022 задоволено частково. Розстрочене виконання рішення терміном на 7 місяців, шляхом сплати щомісячно по 71 728 грн.

Вищевказана сума майнових стягнень сплачена Філією Ужгородське лісове господарство ДП Ліси України на користь Баранинської сільської територіальної громади відповідно до платіжним дорученням N 542 від 17.05.2023 р. сума 71 728.71 грн, N 42 від 22.06.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 1270 від 24.07.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 142 23.08.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 1996 від 21.09.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 217 від 24.10.2023 р. сума 71 728,71 грн, N 321 від 24.11.2023 р. сума 71 728.71 грн.

Суд встанови, що згідно з твердженнями позивача, що підтверджуються відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Ужгородське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Керуючись вищенаведеним, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд 2005» про стягнення 502 100,97 грн шкоди у порядку регресу.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Суд встановив, що між Державним підприємством «Ужгородське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвуд 2005» укладено Договір № 19 від 31.03.2021 р. відповідно до якого ТОВ «Грінвуд 2005» прийняло для розробки лісосіку, яка знаходиться на території Ужгородського лісництва, а саме квартал 30, виділ 4, площа 0,4га, виділ 3, площа 0,1 га (додаток № 2 до договору акт приймання-передачі лісосіки для розробки).

Таким чином, між сторонами у справі існують договірні відносини, опосередковані договором про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісозаготівлею, за яким позивач, як постійний лісокористувач доручив відповідачу, як суб`єкту господарювання, основним видом діяльності якого є лісозаготівля, виконати роботи, пов`язані з лісозаготівлею на спеціально відведеній ділянці, передав відповідачу цю ділянку як матеріально-цінний об`єкт для спеціального лісокористування, а відповідач прийняв цю ділянку та зобов`язався забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони природи як на лісосіці, так і за її межами.

Вказаний вище договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України, оскільки сторонами, зокрема, апелянтом, не доведено зворотнього.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є договором надання послуг, оскільки відповідає вимогам ст. 901 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов`язані з лісозаготівлею (код 02.40.1 за ДК 016-2010) за завданнями Замовника, який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2 договору сторонами погоджено, що склад, види та обсяги послуг, що надаються за договором, а також строки надання послуг визначені сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 розділу 5 Договору встановлено обов`язок відповідача забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно - правових актів України під час виконання робіт (Додаток №3) як на лісосіці, так і за її межами.

Пунктом 7.2 договору з посиланням на норму ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність виконавця за порушення (недотримання) чинного законодавства, в тому числі з охорони природи під час надання послуг (виконання робіт).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області віл 24.11.2022 у справі 907/620/21 суд встановив, що Актом планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Відповідачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища №115/06 від 23.04.2021 встановлено факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, що призвело до незаконного вирубування, пошкодження до ступеня припинення росту, пошкодження до ступеня неприпинення росту, знищення природного підросту та інших пошкоджень на підвідомчій відповідачу території, що зафіксовано у означеному Акті №115/06 від 23.04.2021 та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Водночас відповідно до постанови КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17 не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Слід зазначити, що акт Державної екологічної інспекції у Закарпатській області сторонами у встановленому законом порядку не оскаржено.

На виконання рішенням Господарського суду Закарпатської області віл 24.11.2022 у справі 907/620/21, позивачем сплачено суму 502 100,97 грн збитків за порушення лісового законодавства на користь Баранинської сільської територіальної громади.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому відповідно до ч. 2 цієї норми під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України, встановлено ст. 107 Лісового кодексу України.

Аналогічні положення містять норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", приписами статей 68, 69 якого встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу. Інститут регресних вимог і в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. Важливість цієї норми обумовлена тим, що в господарському законодавстві учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов`язання, оскільки його вина презюмується.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов`язання розглядається як похідне від іншого зобов`язання. У регресних зобов`язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. Стягнення відшкодованих збитків у порядку регресу є правом для всіх учасників господарських відносин, крім державних (комунальних) підприємств, для яких вжиття заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб`єктів господарювання за наявності підстав розглядається як обов`язок.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. по справі №233/6517/16-ц).

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством (Постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 р. по справі №675/28/15-ц).

З огляду на встановлене актом перевірки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області правопорушення; передбачену в п.7.2. договору № 19 від 31.03.2021 р., відповідальність відповідача за порушення (недотримання) чинного законодавства, в тому числі з охорони природи під час надання послуг (виконання робіт); факт відшкодування позивачем суми нарахованої шкоди, що підтверджено відповідними доказами; недоведення відповідачем відсутності своєї вини у вчиненні спірного правопорушення та відсутність у матеріалах справи доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 502 100,97 грн шкоди у порядку регресу

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 7 531,52 гривня витрат на оплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4, 29, 42, 46, 73, 74, 80, 162, 171, 237, 238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд 2005» (88002, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. В. Гуци, 14 код ЄДРПОУ 33485172) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А Код ЄДРПОУ:44768034) в особі філії Ужгородське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (89411, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Кам`яниця, вул. Першотравнева, буд 42 Код ЄДРПОУ:44943599) 502 100,97 грн (п`ятсот дві тисячі сто гривень 97 коп.) шкоди у порядку регресу, а також 7 531,52 грн (сім тисяч п`ятсот тридцять одна гривня 52 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 11.07.2024

Суддя Л.В. Андрейчук