Рішення

від 10.07.2024 по справі 288/3275/23

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/3275/23

Провадження № 2/288/119/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.ПопільняЖитомирської областіцивільну справуза позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі Позивач 1) та ОСОБА_4 (далі Позивач 2) звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» (далі Відповідач) про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок в якому з врахуванням уточнених позовних вимог /а.с.186-187/ вказують, що вони на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом є власниками земельних ділянок площею 6.1963 га та 6.3783 га відповідно, які розташовані на території Ходорківської сільської ради, які належали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після оформлення спадщини, Позивачі дізналися про те, що вказані земельні ділянки перебувають в користуванні Відповідача на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених 05 липня 2013 року між ним та спадкодавцем.

Під час розгляду в суді справ № 288/1060/23 та № 288/1070/23 про розірвання договорів оренди належних Позивачам земельних ділянок, було оглянуто спірні договори оренди землі та у Позивачів виникли сумніви у належності підписів виконаних від імені орендодавця ОСОБА_5 , а тому враховуючи те, що він їй не підписував, істотні умови договору не погоджував, було відсутнє його волевиявлення на укладення договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, Позивач зазначає, що під час розгляду в суді справ № 288/1060/23 та № 288/1070/23 про розірвання договорів оренди встановлено факт виплати орендної плати, на виконання оспорюваних договорів оренди землі, проте така виплата коштів відбулася до державної реєстрації права оренди, однією сумою, без застережень в рахунок чого та за який період їх сплачено, а тому у Позивачів наявні підстави для звернення до суду з вимогою про визнання відсутнім права оренди на спірні земельні ділянки.

На підставі вищевикладеного, Позивачі просять визнати відсутнім права оренди у товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 6.1963 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0063, яка розташована на території Житомирського району Житомирської області (Ходорківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, за межами населеного пункту), яке зареєстровано 03 серпня 2013 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро», запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 2013754 від 03 серпня 2013 року та визнати відсутнім права оренди у товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 6.3784 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0029, яка розташована на території Житомирського району Житомирської області (Ходорківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, за межами населеного пункту), яке зареєстровано 03 серпня 2013 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро», запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 2014289 від 03 серпня 2013 року

Представник Позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив відмовити в їх задоволенні.

12 грудня 2023 року надав до суду відзив в якому вказав, що не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, оскільки відсутні підтвердження того, що спадкодавець не підписував спірні договори оренди землі. /а.с.36-38/

Від представника Відповідача 31 травня 2024 року надійшли додаткові пояснення в яких він вказав, що підставою для звернення до суду Позивачів зазначено відсутність волевиявлення спадкодавця на укладення спірних договорів оренди. Представник Відповідача зазначає, що Позивачі зверталися до суду з позовними заявами до ТОВ «Олімп-Агро» про розірвання договорів оренди землі в зв`язку з несплатою орендної плати та в задоволенні зазначених позовів було відмовлено, при цьому в рішеннях встановлено, що Відповідач належним чином виконував свої обов`язки щодо сплати орендної плати. Таким чином, у даній справі є підстави вважати, недобросовісними дії власників земельних ділянок, що передана в оренду щодо заперечення права оренди орендаря і перешкоджання у здійсненні правомочностей з володіння і користування. Така недобросовісність виявляється у тому, що протягом тривалого часу як первісний орендодавець, так і його правонаступники, Позивачі у справі, протягом багатьох років отримували орендну плату, а отже не заперечували право оренди спірних земельних ділянок. Тобто, сторони протягом тривалого часу (понад 10 років) належним чином виконували умови договорів, що пройшли державну реєстрацію, обробляли землю, вносили і приймали орендну плату за оренду землі у грошовій формі, а тому поведінка орендодавця суперечить його попередній поведінці, є недобросовісною і такою, що спрямована на порушення прав орендаря. З огляду на встановлені у судових рішеннях у справах № 288/1060/23 та № 288/1070/23 обставини, посилання Позивачів на відсутність підпису первісного орендодавця у спірних договорах оренди є недобросовісною поведінкою, оскільки попередній власник не заперечував факту оренди, приймав виконання зобов`язань за вказаними договорами, отримуючи орендну плату, а також орендну плату отримали і правонаступники попереднього власника, а отже приймали умови договорів оренди землі. На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. /а.с.167-171/

В додаткових поясненнях від 24 червня 2024 року представник Відповідача вказав, що зміна представником Позивача позовних вимог не спростовує посилань сторони Відповідача на практику Верховного Суду щодо недобросовісної поведінки власників земельних ділянок, а в рішеннях суду у справах № 288/1060/23 та № 288/1070/23 встановлено, що ТОВ «Олімп-Агро» добросовісно виконував свої обов`язки по сплаті орендної плати, а попередній власник землі, як і нові власники приймали виконання за вказаними договорами, а тому просить в задоволенні позову відмовити. /а.с.189-190/

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

13 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 , спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 6.3783 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Житомирського району, Житомирської області, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0029. /а.с.5/

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 жовтня 2021 року, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2021 року є власником земельної ділянки площею 6.1963 га, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0029. /а.с.6/

13 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 , спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 6.1963 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Житомирського району, Житомирської області, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0063. /а.с.7/

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 жовтня 2021 року, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2021 року є власником земельної ділянки площею 6.1963 га, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0063. /а.с.8/

Відповідно до договору оренди землі від 05 липня 2008 року, Орендодавець ОСОБА_5 надав, а Орендар СТОВ «Корнин-Агро» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6.1963 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради, договір укладено строком на 5 років, орендна плата встановлена у розмірі 3 % на рік від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. /а.с.9-10/

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2023 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро», зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6.1963 га, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0063, власником якої є ОСОБА_3 , строк дії договору до 05 липня 2062 року. /а.с.11/

Відповідно до договору оренди землі від 05 липня 2008 року, Орендодавець ОСОБА_5 надав, а Орендар СТОВ «Корнин-Агро» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6.3783 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради, договір укладено строком на 5 років, орендна плата встановлена у розмірі 3 % на рік від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. /а.с.12-13/

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2023 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро», зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6.3783 га, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0029, власником якої є ОСОБА_4 , строк дії договору до 05 липня 2062 року. /а.с.14/

Під час розгляду вказаної справи, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу та відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 02 травня 2024 року № СЕ-19/106-24/3769-ПЧ: 1. Підпис від імені ОСОБА_5 у графі «За Орендодавця» договору оренди землі на земельну ділянку площею 6.1963 гектарів, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою; 2. Підпис від імені ОСОБА_5 у графі «За Орендодавця» договору оренди землі на земельну ділянку площею 6.3783 гектарів, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою. /а.с.153-158/

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2023 року в справі № 288/1060/23, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки. /а.с.172-175/

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2023 року в справі № 288/1070/23, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки. /а.с.176-179/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання відсутнім права оренди у Відповідача на належні їм земельні ділянки з тих підстав, що спадкодавець не підписував спірні договори оренди землі, а отже вони є неукладеними в зв`язку з відсутністю його волевиявлення на укладення договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №513/879/19).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 зробила висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України, право оренди земельної ділянкице засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей 125, 126 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту

державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі»зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 204 ЦК України,правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України,право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що: «укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумаченняfavor contractus(тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19).

Судом встановлено, що Позивачі на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2021 року є власниками земельних ділянок, які належали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між ОСОБА_5 та ТОВ «Олімп-Агро» 05 липня 2013 року було укладено договори оренди земельних ділянок строком на 49 років, при цьому після набуття у власність земельних ділянок у Позивачів виникли сумніви у тому, що попередній власник землі (спадкодавець) підписував вказані договори оренди. За вказаних обставин, Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок, а за висновками проведеної під час розгляду справи почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи в договорах оренди землі виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Разом з тим, Позивачі звертались до суду з позовами до Відповідача про розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок з тих підстав, що Відповідач систематично не сплачує орендну плату за користування земельними ділянками та в задоволенні зазначених позовів було відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в рішеннях у справах № 288/1060/23 та № 288/1070/23 встановлено, що попередній власник земельних ділянок, отримав кошти від Відповідача в рахунок оплати орендної плати за наступні роки, спростувань того, що отримані кошти носили інший характер Позивачі не надали, а Відповідач в свою чергу користувався вказаними земельними ділянками та проводив сплату всіх належних податків та зборів. Крім того, при переході до Позивачів прав на земельні ділянки, Відповідач направив на їх адреси поштові перекази коштів, належних за користування орендованими земельними ділянками, які були в подальшому отримані Позивачами, що свідчить про систематичну сплату Відповідачем коштів за користування спірними земельними ділянками та їх отримання власниками земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, попри відсутність підпису попереднього власника земельних ділянок у договорах оренди землі, дії сторін, а саме попереднього власника земельних ділянок та Відповідача свідчать про їх добровільні наміри та волевиявлення щодо укладення договорів оренди та те, що фактично оскаржувані договори оренди земельних ділянок були укладені та виконувались сторонами, зокрема земельні ділянки були передані Відповідачу у користування, орендодавець протягом тривалого часу отримував кошти за користування земельними ділянками та приймав платежі, Відповідач сплачував податки за користування земельними ділянками, а тому відсутні достатні правові підстави для кваліфікації оспорюваних договорів оренди землі, як неукладених.

Інших фактичних підстав для оспорення правомірності перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря Позивачі не навели та позовна заява їх не містить.

Таким чином, відсутні підстави для визнання відсутнім права оренди у Відповідача на земельні ділянки, які на підставі свідоцтв про право на спадщину належать Позивачам, з тих підстав, що їх не було укладено попереднім власником.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які Позивачі посилаються, як на підставу для заявлених ними позовних вимог про визнання відсутнімправа оренди земельнихділянок незнайшли свогопідтвердження вході судовогорозгляду,оскільки неґрунтуються надостатніх,належних тадопустимих доказахпо справі,які доводятьнаявність існуванняпорушень чиреальної небезпекипорушень збоку Відповідачаправ Позивачів,які підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Статтею 89ЦПК Українивизначено,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись Законом України «Про оренду землі»; статтями 93, 124, 125, 126 ЗК України; статтями 3, 15, 16, 20, 204, 207, 407, 627, 638 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19,23,28,48,76,77,78,81,82,89,128,141,223,258,259,263-265,352,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Олімп-Агро»про визнаннявідсутнім праваоренди земельнихділянок відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник