Постанова

від 25.11.2024 по справі 288/3275/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/3275/23 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 23 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Галацевич О.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/3275/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Олімп-Агро»провизнання відсутнімправа орендиземельних ділянок

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Яковенко Анатолій Вікторович

на рішення Попільнянського районногосуду Житомирськоїобласті від10липня 2024року, ухвалене під головуванням судді Рудник М.І.

в с т а н о в и в :

В листопаді 2023 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили суд:

- визнати відсутнім права оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 6,1963 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0063, яка розташована на території Житомирського району Житомирської області (Ходорківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, за межами населеного пункту), яке зареєстровано 03 серпня 2013 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро», запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 2013754 від 03 серпня 2013 року;

- визнати відсутнім права оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 6,3784 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0029, яка розташована на території Житомирського району Житомирської області (Ходорківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, за межами населеного пункту), яке зареєстровано 03 серпня 2013 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро», запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 2014289 від 03 серпня 2013 року.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом є власниками земельних ділянок площею 6,1963 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0063 та 6,3783 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0029, які розташовані на території Ходорківської сільської ради, які належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказували, що після оформлення спадщини вони дізналися, що вказані земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «Олімп Агро» на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладені 05.07.2013 року між ним та спадкодавцем.

Під час розгляду в Попільнянському районному суді справ №288/1060/23 та №288/1070/23 про розірвання договорів оренди належних позивачам земельних ділянок, було оглянуто спірні договори оренди землі та у позивачів виникли сумніви у належності підписів виконаних від імені орендодавця ОСОБА_3 , а тому враховуючи те, що він їх не підписував, істотні умови договору не погоджував, було відсутнє його волевиявлення на укладення договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, позивачі зазначали, що під час розгляду в суді справ №288/1060/23 та №288/1070/23 про розірвання договорів оренди встановлено факт виплати орендної плати, на виконання оспорюваних договорів оренди землі, проте така виплата коштів відбулася до державної реєстрації права оренди, однією сумою, без застережень в рахунок чого та за який період їх сплачено, а тому у позивачів наявні підстави для звернення до суду з вимогою про визнання відсутнім у відповідача права оренди на спірні земельні ділянки.

Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд при прийнятті рішення дійшов помилкового висновку, що попри відсутність підпису попереднього власника земельних ділянок у договорах оренди землі, дії сторін, а саме попереднього власника земельних ділянок та відповідача свідчать про їх добровільні наміри та волевиявлення щодо укладення договорів оренди та те, що фактично оскаржувані договори оренди земельних ділянок були укладені та виконувались сторонами, оскільки були передані відповідачу в користування, орендодавець протягом тривалого часу отримував кошти за користування вказаними земельними ділянками та приймав платежі, відповідач сплачував податки за користування земельними ділянками. Вказували, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин.

Зазначають, що відповідачем не надано і матеріали справи не містять доказів, що попередній власник ОСОБА_3 отримав примірники спірних договорів, отримував після їх появи та реєстрації орендну плату і при цьому міг не заперечувати стосовно користування відповідачем його земельними ділянками, саме на підставі спірних договорів. Як встановлено рішеннями суду в цивільних справах №288/1060/23 та №288/1070/23, виплата коштів попередньому власнику земельних ділянок ОСОБА_3 в розмірі 79293,00 грн., була здійснена на підставі видаткового касового ордеру 14 вересня 2012 року, в той час як спірні договори укладені 05 липня 2013 року, тобто більш ніж через 9 місяців після цього. ОСОБА_3 їх не підписував, примірники їх не отримував, після їх укладення будь-яких дій щодо погодження умов договору, зокрема і щодо строку їх дії та орендної плати, не вчиняв. Вказують, що відповідач на власний розсуд отримані ОСОБА_3 кошти, поступово зараховував за кожен рік, в рахунок виплати в майбутньому орендної плати за спірними договорами. Вказане свідчить про те, що спірні договори між відповідачем та ОСОБА_3 є неукладеними.

На їх думку, це також спростовує висновки суду про систематичну сплату орендарем орендної плати на виконання умов спірних договорів та те, що орендодавець протягом тривалого часу отримував кошти за користування земельними ділянками та приймав платежі. Нарахування та сплата відповідачем податку за орендовані земельні ділянки також не підтверджують обставину укладення спірних договорів, а вказують лише на виконання відповідачем обов`язку перед державою щодо нарахування та сплати податків за користування земельними ділянками на підставі договорів оренди землі, право оренди за якими зареєстроване.

Щодо посилань суду в рішенні на добросовісність поведінки сторін спірних договорів оренди при виконанні умов договору, зазначають, що в даній справі не вбачається поведінки орендодавців як сторони спірних договорів оренди, яку можна охарактеризувати як недобросовісною. ОСОБА_3 як перший власник земельних ділянок після появи спірних договорів, не виконував жодних дій, які б свідчили про визнання ним умов договорів, при цьому не знав про їх існування. Тому його дії не можуть вважатися недобросовісними.

Що стосується їх поведінки, то після набуття права власності на земельні ділянки та отримання інформації з реєстру речових прав на вказані земельні ділянки, наміру заміни їх як орендодавців в спірних договорах не мали, намагалися отримати копії договорів з метою ознайомитися з їх умовами, однак відповідач цьому перешкоджав та не надавав їх копії, що підтверджено рішеннями суду в цивільних справах №288/1060/23 та №288/1070/23. Вказані дії відповідача вказують на те, що він усвідомлював неправомірність існування договорів оренди та свідомо не надавав можливості позивачам їх оскаржувати. Отримання ними одноразової виплати від відповідача під час розгляду справи про розірвання спірних договорів оренди землі з підстав систематичної невиплати орендної плати, не свідчить про недобросовісність їх поведінки як сторони договору.

Вважають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості продовження існування спірних договорів оренди як укладених, волевиявлення до укладення яких у орендодавця та їх як правонаступників не було.

Просили апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Сторона відповідача скористалась своїм правом та подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області без змін. Зазначає, що успадкувавши належні ОСОБА_3 земельні ділянки, позивачі успадкували також всі його права та обов`язки, що були пов`язані з даним майном. При цьому, якщо ОСОБА_3 приймав виконання оспорюваних позивачами договорів оренди, що підтверджується матеріалами справи та встановлено рішеннями Попільнянського районного суду Житомирської області в справах №288/1060/23 та №288/1070/23, то таке прийняття виконання входить в обсяг прийнятих спадкоємцями прав та обов`язків, що перейшли до них внаслідок спадкування, оскільки орендні правовідносини виникли за життя первісного власника і не припинилася з його смертю.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Олімп-Агро» проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 13 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 6,3783 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Житомирського району, Житомирської області, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0029 (а.с.5).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2021 року є власником земельної ділянки площею 6,3783 га, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0029 (а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 13 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 6,1963 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Житомирського району, Житомирської області, кадастровий номер 1824788200:07:000:0063 (а.с.7).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2021 року є власником земельної ділянки площею 6,1963 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0063 (а.с.8).

Відповідно до договору оренди землі від 05 липня 2013 року, орендодавець ОСОБА_3 надав, а орендар СТОВ «Олімп-Агро» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6,1963 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради, договір укладено строком на 49 років, орендна плата встановлена у розмірі 5% на рік від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки (а.с.9-10).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2023 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного з ТОВ «Олімп-Агро», зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6,1963 га, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0063, власником якої є ОСОБА_4 , строк дії договору до 05 липня 2062 року (а.с.11).

Відповідно до договору оренди землі від 05 липня 2013 року, орендодавець ОСОБА_3 надав, а орендар СТОВ «Олімп-Агро» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6,3783 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради, договір укладено строком на 49 років, орендна плата встановлена у розмірі 5 % на рік від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки (а.с.12-13).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2023 року, на підставі договору оренди землі від 05 липня 2013 року, укладеного з ТОВ «Олімп-Агро», зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6,3783 га, кадастровий номер - 1824788200:07:000:0029, власником якої є ОСОБА_2 , строк дії договору до 05 липня 2062 року (а.с.14).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 02 травня 2024 року № СЕ-19/106-24/3769-ПЧ: 1. Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «За Орендодавця» договору оренди землі на земельну ділянку площею 6,1963 гектарів, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; 2. Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «За Орендодавця» договору оренди землі на земельну ділянку площею 6,3783 гектарів, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. (а.с.153-158).

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2023 року в справі № 288/1060/23, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с.172-175).

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2023 року в справі № 288/1070/23, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с.176-179).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які позивачі посилаються як на підставу для заявлених ними позовних вимог про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку відповідача прав позивачів, які підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання відсутнім права оренди у відповідача на належні їм земельні ділянкиз тих підстав, що спадкодавець не підписував спірні договори оренди землі, а отже вони є неукладеними в зв`язку з відсутністю його волевиявлення на укладення договорів оренди земельних ділянок.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Статтею 792 ЦК Українипередбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання договору оренди частиною четвертою статті 124 ЗК Українипередбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому у статті 125 ЗК Українибуло визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК Українибуло передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частиною п`ятою статті 126 ЗК Українибуло передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі»(тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

На підставі договорів оренди землі від 05 липня 2013 року ОСОБА_3 передав в оренду ТОВ «Олімп-Агро» спірні земельні ділянки строком на 49 років. Цими договорами оренди землі передбачено, що вони набувають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43).

Згідно зі статтею 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей 125, 126 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі №227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що: «укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, надав таке тлумачення пункту 6 статті 3 ЦК України: «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумаченняfavor contractus(тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №696/1693/15-ц зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно вказаних документів ОСОБА_3 , який 05 липня 2013 року підписав з відповідачем договори оренди землі строком на 49 років, передав земельні ділянки орендарю, тривалий час отримував орендну плату. Позивачі на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2021 року є власниками земельних ділянок, які належали ОСОБА_3 . Позивачі звертались до суду з позовами до відповідача про розірвання вищевказаних договорів оренди у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати за користування земельними ділянками, однак рішеннями у справах №288/1060/23 та №288/1070/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено. В ході розгляду даних справ встановлено, що попередній власник земельних ділянок отримав кошти від відповідача в рахунок оплати орендної плати за наступні роки, спростувань того, що отримані кошти носили інший характер позивачі не надали, а відповідач в свою чергу користувався вказаними земельними ділянками та проводив сплату всіх належних податків та зборів.

Тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо визнання оспорюваних договорів неукладеними у зв`язку з відсутністю підпису попереднього власника (що підтверджено висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 02 травня 2024 року № СЕ-19/106-24/3769-ПЧ), оскільки дії сторін, а саме попереднього власника земельних ділянок та відповідача свідчать про їх добровільні наміри та волевиявлення щодо укладення договорів оренди, що підтверджується дослідженими під час розгляду справи доказами, яким суд надав належну оцінку.

Крім того, при переході до позивачів прав на земельні ділянки, відповідач здійснив поштові перекази коштів на їх адреси, за користування орендованими земельними ділянками, які належать позивача, що свідчить про систематичну сплату ТОВ «Олімп-Агро» коштів за користування спірними земельними ділянками. Як первісний орендодавець, так і його правонаступники, протягом багатьох років отримували орендну плату, а отже не заперечували право оренди спірних земельних ділянок відповідачем.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом, не заперечували, що земельними ділянками користується відповідач, при цьому не доводили, що земельні ділянки передані орендарю поза волею ОСОБА_3 , лише наголошували на тому, що договір оренди землі був підписаний іншою особою, а не ним, у зв`язку із чим між сторонами відсутні договірні відносини.

Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, про що свідчить користування орендарем земельною ділянкою та виплата орендодавцям орендної плати.

Таким чином, доводиапеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,інтереси якихпредставляє адвокатЯковенко АнатолійВікторович, залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 02 грудня 2024 року.

Головуючий Судді