Ухвала

від 23.01.2025 по справі 288/3275/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 288/3275/23

провадження № 61-598ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Яковенком Анатолієм Вікторовичем, на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили:

визнати відсутнім права оренди у ТОВ «Олімп-Агро» на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 6,1963 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0063, яка розташована на території Житомирського району Житомирської області (Ходорківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, за межами населеного пункту), яке зареєстровано 03 серпня 2013 року, на підставі договору оренди землі

від 05 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Олімп-Агро», запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 2013754 від 03 серпня 2013 року;

визнати відсутнім права оренди у ТОВ «Олімп-Агро» на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 6,3784 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0029, яка розташована на території Житомирського району Житомирської області (Ходорківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, за межами населеного пункту), яке зареєстровано 03 серпня 2013 року, на підставі договору оренди землі

від 05 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Олімп-Агро», запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 2014289 від 03 серпня 2013 року.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

31 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області

від 10 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 25 листопада 2024 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Проте, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

В порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, представником заявників у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц,

від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, представник заявників має правонадіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Яковенком Анатолієм Вікторовичем, на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заявнику буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська