Ухвала

від 12.07.2024 по справі 624/480/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/480/24

провадження №2-з/624/10/24

УХВАЛА

іменем України

селище Кегичівка 12 липня 2024 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: приватне підприємство «Андріївка», далі (ПП «Андріївка»),

представник відповідача Комов Олег Геннадійович,

суть вимог: про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 30 2 від 29 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади ветеринарного лікаря. Поновити ОСОБА_1 на посаді ветеринарного лікаря в ПП «Андріївка». Стягнути з ПП «Андріївка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 квітня 2024 року по дату винесення судового рішення. Стягнути з ПП «Андріївка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

10 липня 2024 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 30 2 від 29 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначається, що раніше позивачем подано позовну вищевказану позовну заяву. 12 червня 2024 року провадження у справі відкрито, та у позовній заяві зазначено наступне.

ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ПП «Андріївка» на посаду ветеринарного лікаря з 14 серпня 2018 року, що підтверджується записом з трудової книжки позивача. Письмовий трудовий договір між позивачем та відповідачем не укладався, відповідно до статей 21, 24 Глави ІІІ Кодексу законів про працю України. За усною домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідач був зобов`язаний здійснювати щоденну доставку позивача із місця проживання до місця роботи та в зворотному напрямку, оскільки власного автотранспорту позивач не має, а муніципального автобусного сполучення в населеному пункті відсутнє, що підтверджується відповіддю № 2339/10/188 на звернення ОСОБА_1 від 03 травня 2024 року до старости Кегичівської селищної ради Слобожанського старостинського округу. Окрім цього, відстань між місцем проживання позивача та місцем роботи становить близько 30 км.

З 14 серпня 2018 року по 04 квітня 2024 року відповідачем виконувались умови усного зобов`язання щодо доставки позивача до місця роботи та назад до місця проживання.

04 квітня 2024 року між позивачем та відповідачем стався конфлікт, під час якого відповідач погрожував звільнити позивача з посади ветеринарного лікаря. В той же день, позивач повернувся додому, однак на наступний день транспорт, який повинен був доставити його до місця роботи, не прибув.

05 квітня 2024 року позивач попередив керівника ПП «Андріївка» ОСОБА_3 про його відсутність на робочому місці у зв`язку з неможливістю доставки до ПП «Андріївка».

Також, в цей же день, позивач зателефонував та повідомив бухгалтерам ПП «Андріївка» про відсутність його на робочому місці у зв`язку з відсутністю автотранспорту, що здійснює його доставку до місця роботи.

Оскільки позивач не мав змоги доїхати до місця роботи, неодноразово направлялися письмові звернення до відповідача з метою забезпечення його автотранспортом для доставки на робоче місце, а саме письмові звернення від 05 квітня 2024 року, від 06 квітня 2024 року, від 08 квітня 2024 року, від 09 квітня 2024 року, від 10 квітня 2024 року, від 11 квітня 2024 року, від 14 квітня 2024 року, від 15 квітня 2024 року, від 19 квітня 2024 року, від 22 квітня 2024 року, від 27 квітня 2024 року.

З письмового звернення від 05 квітня 2024 року вбачається, що «05 квітня 2024 року автомобіль за позивачем не прибув і зв`язку із чим останній не зміг прибути на своє робоче місце, оскільки не має власного автомобіля, а відстань між його мешканням і підприємством складає більше 30 км в один бік. Рух громадського транспорту за вказаним маршрутом відсутній. З метою попередження про відсутність на робочому місці позивач зателефонував до бухгалтерів підприємства та повідомив відповідальним особам про неможливість прибути 05 квітня 2024 року на робоче місце. Завчасно попередив про відсутність автомобіля для моєї доставки до робочого місця месенджером через фейсбук керівнику ПП «Андріївка» ОСОБА_3 . Інших контактів підприємства не має та просив забезпечити автомобілем для доставки на робоче місце».

Позивач зазначає, що з об`єктивних причин, а саме через відсутність автотранспортного сполучення між місцем його проживання та місцем роботи, яке розташоване за місцем реєстрації відповідача, був позбавлений можливості прибути на своє робоче місце у робочий час.

Оскільки в разі не зупинення дії наказу настануть незворотні наслідки в результаті яких відновити порушене право на безперервний страховий стаж, право на оплату тимчасової непрацездатності та поновлення на роботі буде неможливо, вважаю за необхідне забезпечити позовну заяву шляхом зупинення дії наказу № 30 2 від 29 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 .

Для ефективного захисту та поновлення прав ОСОБА_1 , а також з метою з усунення можливих перешкод під час виконання рішення у справі, вважає за необхідне до набрання рішенням законної сили вжити наступні заходи забезпечення позову, а саме зупинити дію наказу № 30 2 від 29 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 , в межах заявлених позовних вимог.

Також зазначає, що є наявним зв`язок між запропонованими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог та запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними позовним вимогам, оскільки у повній мірі відповідають характеру загроз його правам і інтересам, забезпечать збалансованість інтересів сторін та є цілком достатніми для усунення можливих перешкод під час виконання рішення, якщо таке буде ухвалено користь позивача.

У відповідності з положеннями ст. 152, 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першійстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третястатті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною десятоюстатті 150 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьмастатті 153 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-15167св21).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Статтею 124 Конституції Українивстановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно достатті 235 КЗпП Українирішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Якщо колишнього працівника необхідно поновити за рішенням суду на роботі, а на його посаді вже працює інший працівник, то судове рішення про поновлення все одно підлягає виконанню.КЗпП Українине виключає можливості поновлення на роботі працівника, у разі прийняття на посаду, яку він обіймав, іншого працівника. В такому разі працівник, якого було незаконно звільнено, має бути поновлений на роботі, а працівник, якого було прийнято на роботу на відповідну посаду, підлягає переведенню на іншу посаду, а якщо цього зробити неможливо - то такий працівник підлягає звільненню у порядку, що визначенийКЗпП України.

З огляду на вказані норми матеріального права, реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, в разі незабезпечення позову у спосіб, який просить застосувати ОСОБА_1 немає. Порядок відновлення трудових прав ОСОБА_1 у разі ухвалення судом рішення про поновлення його на роботі передбачено Законом.

Крім того, відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 червня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Відтак обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову у виді зупинення дії наказу № 30 2 від 29 квітня 2024 року про звільнення є недопустимим згідно з абзацом першим частини десятої статті 150 ЦПК України, оскільки таке забезпечення призведе до фактичного вирішення позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 592/5961/22 (провадження № 61-11725св22), від 17 квітня 2024 року у справі № 523/828/23 (провадження № 61-8276св23).

З огляду на викладене суд вважає, що застосувавши такий спосіб забезпечення позову, суд наперед надає правову оцінку оспорюваному наказу, без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З урахуванням того, що в заявленій представником позивача заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в справі без вжиття таких заходів, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149,150-153,157, 260-261 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Андріївка» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду або через Кегичівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя Н.М. Куст