Постанова

від 10.07.2024 по справі 902/133/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 липня 2024 року Справа № 902/133/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Девелопмент» на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2024, повний текст якого складено 22.04.2024 у справі № 902/133/24 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Девелопмент»

про стягнення 6 013 204,68 грн заборгованості по розрахунках, пені,

штрафу, інфляційних втрат та річних,-

В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМК Альянс» (надалі в тексті ТОВ «АМК Альянс») звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Девелопмент» (надаті в текст ТОВ «ВТ Девелопмент») 5 291 874,52 грн заборгованості по розрахунках, 162 646,3 грн пені та 529187,00 грн штрафу згідно укладеного договору, а також 13 765,87 грн інфляційних втрат та 15730,99 грн -3% річних.(т.1, арк.справи 1-3).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.04.2024 у справі №902/133/24 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 5 291 874,52 грн заборгованості по розрахунках, 162 646,3 грн пені, 529 187,00 грн штрафу, 13 765,87 грн інфляційних втрат, 15 730,99 грн -3% річних та 90 198,07 грн витрат зі сплати судового збору. (т.5, арк.справи 147-151).

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами договору Поставки від 18.01.2023 в частині оплати вартості поставленого товару. Крім того, перевіривши наданий ТОВ «АМК Альянс» роз-рахунок, місцевий суд дійшов висновку, що Позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення 162 646,3 грн пені, 529 187,00 грн штрафу, 13 765,87 грн інфляційних втрат та 15 730,99 грн -3% річних.

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач ТОВ «ВТ Девелопмент» подало скаргу до Пів-нічно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарсь-кого суду Вінницької області від 11.04.2024 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.(т.5, арк.справи 153-155).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано заперечення Відповідачем факту поставки товару Позивачем з підстав ненадання останнім всіх супровідних документів всупереч п.3.5. Договору поставки.

Апелянт також зауважує, що згідно товаро-транспортних накладних (надалі в тексті ТТН) товар було поставлено на військову частину НОМЕР_1 , а не на адресу Відповідача, як це визначено п.3.4. Договору поставки. Крім того, ТТН не містять даних про наявність інших товаросупро- відних документів на товар, в тому числі, щодо якості продукції, як це визначено умовами Договору поставки.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №902/133/24 та призначено до розгляду на 10.07.2024.(т.5, арк. справи 170).

Ухвалою суду від 10.07.2024 залишено без розгляду заяву представника ТОВ «ВТ Девелопмент» Романюка І.М. про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. від розгляду справи №902/133/24.(т.5, арк.справи 173-174, 189).

10.07.2024 через систему «Електронний суд Відповідачем подано додаткові пояснення у справі, які останній просить врахувати під час апеляційного перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2024.(т.5, арк.справи 177-178).

Правом на подання відзиву Позивач своїм не скористався, жодних клопотань чи заяв за час апеляційного провадження від ТОВ «АМК Альянс» до апеляційного суду не надходило.

Явки своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції 10.07.2024 учасники справи не забезпечили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належ-ним чином, що стверджується довідками про доставку електронного листа від 12.06.2024.(т.5, арк.справи 171). Разом з тим, участь представників не визнавалась обов`язковою, тому така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.01.2023 ТОВ «АМК Альянс»-постачальник,та ТОВ «ВТ Девелопмент»-покупець уклали Договір поставки №б/н (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник, на умовах, передба-чених даним Договором, зобов`язується передати товар у власність покупця, який визначений у специфікації, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами у заявці. Товар постачається партіями, відповідно до узгодже-них з постачальником замовлень покупця, зроблених протягом строку дії Договору. Поставка товару здійснюється відповідно до узгоджених з постачальником замовлень покупця, зроблених протягом строку дії Договору.

Згідно із п.3.3. Договору датою отримання товару вважається фактична дата його отримання покупцем. Прийом товару по кількості та якості здійснюється за участю водія/експедитора постачальника або перевізника, з яким постачальник діє на умовах Договору перевезення, та повноважного представника покупця. У разі виявлення нестачі товару та/або його брак, такий факт відображається в акті приймання, який складається покупцем товару у довільній формі, та підтверджується підписами водія/експедитора постачальника або перевізника та повноважної на прийом продукції особи покупця. На підставі видаткової накладної та акту приймання у разі його наявності сторони здійснюють відповідні записи в бухгалтерських документах. Після прийому товару відповідальною особою покупця претензії щодо браку не розглядаються, за винятком випадків скритих виробничих недоліків (п.3.3. Договору). Підписаний акт покупець зобов`язаний надіслати засобами електронного зв`язку постачальнику не пізніше 3 робочого дня після прийому-передачі товару та/або видати на руки водію/експедитору постачальника або перевізнику.

Перехід права власності на товар відбувається після передачі партії товару на складі покупця та підписання представником покупця відповідної видаткової та товаро-транспортної накладних в пункті отримання товару, попередньо погодженому сторонами. Ризик випадкової втрати чи псування товару несе покупець з моменту отримання товару (п.3.4. Договору).

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що разом з товаром постачальник передає покуп-цеві наступні документи:

- товаро-транспортна накладна;

- видаткова накладна;

- декларація виробника;

- документи, що підтверджують якість товару;

- інші документи, надання яких є обов`язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії.

При ненаданні постачальником відповідно до п.3.5. цього Договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається не здійсненою, а зобов`язання постачальника по поставці невиконаними.

Оплата кожної отриманої покупцем партії товару здійснюється в безготівковій формі, шля-хом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів після відвантаження товару покупцю, якщо інше додатково не погоджено сторонами. Сума даного Договору складає суму всіх видаткових накладних за якими покупець отримає товар протягом дії Договору.(п.4.2. Договору).

3а результатами діяльності за визначений період (один раз на місяць) сторони зобов`язу-ються проводити звіряння взаємних розрахунків, за результатами чого оформляти відповідний Акт звірки. Відомості, що підтверджені Сторонами в Акті звірки, є основою для кінцевих взаємо-розрахунків на кожну конкретну дату (п.4.3. Договору).

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що Акт складається в одній із таких форм:

а) паперовий, підписаний сторонами та скріплений печаткою:

б) електронний в виді скан-копії паперового, підписаного та скріпленого печатками, та направленого на електронну адресу покупця та постачальника зазначені у цьому Договорі.

в) електронного, завіреного електронним цифровим підписом в системі «М.Е.Док.».

Сторони домовились, що обмін Актами в будь-якій з вище перелічених форм є належним та достатнім для підтвердження заборгованості сторін, в зв`язку з чим вони мають право посилатися на відомості одного з таких Актів, як на відомості та факти, що мають юридичну силу.

За умовами пунктів 6.2.-6.3. Договору, у випадку, якщо у терміни, зазначені у цьому Договорі покупець не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, він зобов-язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу. Додатково крім пені визначеної п.6.2. Договору за прострочення оплати товару понад 10 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року в частині поставки, а в частині оплати до повного виконання договірних зобов`язань. У разі, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не виявить бажання про розірвання Договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій сторонами не обмежується (п.11.1. Договору).(т.1, арк.справи 87-94).

Матеріалами справи підтверджено, що 10.07.2023 сторони підписали Додаткову угоду №8 до Договору щодо зміни реквізитів Покупця.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору з листопада по грудень 2023 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5 291 874,52 грн, що стверджується наявними у матеріалах справи видатковими, товарно-транспортними накладними та відповідними рахунками на оплату, однак ТОВ «ВТ Девелопмент» не оплатив вартості поставленого товару.(т.1, арк.справи 134; т.5, арк.справи 131).

Матеріалами справи стверджується, що пропозиція сплатити 5 291 874,52 грн заборгованості за поставлений товар, яка вбачається з претензії ТОВ «АМК Альянс» від 05.01.2024 залишена ТОВ «ВТ Девелопмент» без відповіді та без задоволення.(т.1, арк.справи 96-99).

Матеріали справи містять підписаний обома сторонами Акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 23.11.2022, відповідно до якого, станом на 20.01.2024 заборгованість ТОВ «ВТ Девелопмент» на користь ТОВ «АМК Альянс» склала 5 291 874,52 грн.(т.1, арк.справи 104 -132).

Вважаючи, що несплатою вартості товару Відповідач порушує права Позивача, останній звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з Ввідповідача 5 291 874,52 грн заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, а також 162 646,3 грн пені, 529 187,00 грн штрафу, 13 765,87 грн інфляційних втрат та 15 730,99 грн -3% річних.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.04.2024 позов задоволено в повному обсязі.(т.5, арк.справи 147-151).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості по розрахунках та штрафних санкцій за договором поставки.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов-язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає вико-нанню у цей строк (термін).(ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.(ч.1 ст.629 ЦК України).

Згідно з ч.7 ст.80 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відпо-відальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В силу приписів ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що оплата кожної отриманої Покупцем партії товару здійснюється ним в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом семи календарних днів після відвантаження товару покупцю, якщо інше додатково не погоджено сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що порушуючи договірні зобов`язання Відповідач-1 не оплатив вартості поставленого Позивачем товару на суму 5 291 874,52 грн.

Матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, Апелянт заперечує отримання товару взагалі.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зауважує, що пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що відомості, що підтверджені сторонами в Акті звірки є основою для кінцевих взаєморозрахунків на кожну конкретну дату.

Верховний Суд у своїх постановах від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 21.12.2020 по справі №916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або іншій уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Апеляційний суд виснує, що матеріали справи містять Акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 23.11.2022, відповідно до якого, станом на 20.01.2024 заборгованість ТОВ «ВТ Девелопмент» на користь ТОВ «АМК Альянс» склала 5 291 874,52 грн. Матеріалами справи підтверджено, що даний Акт підписаний та завірений печатками обох сторін без зауважень та заперечень.(т.1, арк.справи 104 -132).

Матеріали справи також містять підписані обома сторонами первинні документи, а саме: видаткові та товарно-транспортні накладні.(т.1, арк.справи 134; т.5, арк.справи 131).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.(ст.204 ЦК України).

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції Договір поставки від 18.01.2023 не визнаний в судовому порядку недійсним.

Виходячи з презумпції правомірності правочину колегія суддів дійшла висновку, що Договір поставки від 18.01.2023 є чинним та таким, що не виконаний зі сторони Відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника що товар йому не поставлявся.

Щодо доводів Скаржника про відсутність інших супровідних документів, визначених п.3.5 Договору, то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що разом з товаром постачальник передає покуп-цеві наступні документи: товаро-транспортна накладна; видаткова накладна; декларація вироб-ника; документи, що підтверджують якість товару; інші документи, надання яких є обов`язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії.

В разі ненадання постачальником відповідно до 3.5. Договору товаросупровідних докумен-тів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається не здійсненою, а зобов`язання постачальника з поставки невиконаними.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві при-належності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Поряд з цим, матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів, що Відповідач як покупець в силу приписів ч.1 ст.666 ЦК України встановлював додатковий строк Позивачу як продавцю для передання супроводжуючих документів на товар.

Апеляційний суд також приймає до уваги положення ч.2 ст.666 ЦК України, згідно якої якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, відповідно до п. 3.3. Договору прийом товару за кількостю та якістю здійсню-ється за участю водія/експедитора постачальника або перевізника, з яким постачальник діє на умовах Договору перевезення, та повноважного представника покупця. У разі виявлення нестачі товару та або його брак, такий факт відображається в акті приймання, який складається покупцем товару у довільній формі, та підтверджується підписами водія/експедитора постачальника або перевізника та повноважної на прийом продукції особи покупця. На підставі видаткової накладної та акту приймання у разі його наявності сторони здійснюють відповідні записи в бухгалтерських документах. Після прийому товару відповідальною особою покупця претензії щодо браку не розглядаються, за винятком випадків скритих виробничих недоліків.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при ненаданні постачальником супроводжуючих документів на підтвердження якості товару відповідальна особа покупця мала відмовитися від прийому такого товару, позаяк в подальшому претензії щодо неналежної якості (браку товару) не приймаються, за винятком випадків скритих виробничих недоліків.

Поруч з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що при прийнятті товару чи після фактичного прийняття товару Відповідач вчиняв дії на його повернення (при цьому крайня спірна поставка датована 27.12.2023, при цьому предметом поставки є продукти харчування, що мають обмежений строк придатності), або встановлював додатковий строк Позивачу для надання супроводжувальних документів в силу приписів ч.1 ст.666 ЦК України.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що для стягнення з ТОВ «ВТ Девелопмент» 5 291 874,52 грн грн заборгованості існують правові підстави.

Щодо посилань Скаржника в додаткових поясненнях від 10.07.2024 на Акт звірки, який долучено Позивачем до позовної заяви та яким, на думку Відповідача стверджується відсутність будь-якої заборгованості, то колегія суддів враховує наступне:

Надаючи оцінку доказам у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що основними засадами судочинства, згідно зі статтею 129 Конституції України є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як одну із засад (принципів) господарського судочинства законодавцем визначено змагаль-ність сторін (п.4 ч.3 ст.2 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Простіше кажучи, Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Тому згідно з принципом змагальності саме Відповідач в даному випадку має довести обставини, що свідчать про відсутність заборгованості за Договором, позаяк перекладення цього обов`язку на Позивача або на суд нівелює застосування принципу змагальності.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкрес-лює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтверд-ження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що матеріали справи містять також Акт звірки, з якого вбачається, що станом на 20.01.2024 у ТОВ «ВТ «Девелопмент» існує заборгованість перед ТОВ «АМК Альянс» на суму 5 291 874,52 грн даний Акт також підписаний та завірений печатками обох сторін.(т.1, арк.справи 104-132).

Щодо підстави нарахування та стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та річних, колегія суддів зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних передбачено ст.625 ЦК України і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нараху-вання інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язан-ня, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкоду-ванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Також, сторони у п.6.2 Договору погодили, що у випадку якщо покупець у терміни, зазначені у Договорі не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу.

Згідно із п.6.3. Договору, додатково за прострочення оплати товару понад 10 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов-язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегією суддів перевірено здійснені Позивачем та місцевим судом нарахування суми заборгованості за спірний період та встановлено, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з ТОВ «ВТ Девелопмент» 162 646,3 грн пені, 529 187,00 грн штрафу, 13 765,87 грн інфляційних втрат та 15 730,99 грн -3% річних.

На переконання апеляційного суду всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого госпо-дарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Девелопмент» на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2024 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/133/24 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.