Постанова

від 10.07.2024 по справі 906/1052/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 липня 2024 року Справа № 906/1052/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Марщівська О.П.;

позивача - Паска В.В.;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився;

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2024, повний текст якого складено 04.03.2024 у справі №906/1052/22 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі

Фонду державного майна України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -

1. Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної

роботи Житомирської обласної державної адміністрації;

2. Головного управління Державної служби України з надзвичайних

ситуацій у Житомирській області

до 1. Акціонерного товариства «Укртелеком»;

2. Виконавчого комітету Пулинської селищної ради

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним

свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації

права приватної власності та повернення до державної власності

захисної споруди цивільного захисту,-

В листопаді 2022 року Керівник Коростишівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (надалі в тексті ФДМУ) до Акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі в тексті АТ «Укртелеком), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комiтету Червоноармійської селищної ради вiд 21.04.2004 №74 в частині надання дозволу на оформлення за ВАТ «Укртеле-ком» права власностi на будiвлю вузла зв`язку в смт.Червоноармійськ, вул.Ленiна, 105;

- визнати недійсним свідоцтво про право власностi серії САА №751259 вiд 11.05.2004, видане ВАТ «Укртелеком», на нежитлову будiвлю вузла зв`язку в цiлому, що розташована по вул.Ленiна, 105, у смт.Червоноармійськ;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власностi на будiвлю вузла зв`язку (в цiлому) по вул.Шевченка, буд.118, в смт.Пулини Житомирського району Житомирської областi загальною площею 1334,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44940818254, номер запису про право власностi: 6938272), припинивши право приватної власностi АТ «Укртелеком» на вказане нерухоме майно;

- АТ «Укртелеком» повернути державі в ocoбi Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564 площею 91,75 кв.м., що розташо-ване в будівлі вузла зв`язку площею 1334,7 кв.м. по вул.Шевченка, буд.118, в смт.Пулини Жито-мирського району Житомирської області.(т.1, арк.справи 1-16).

Ухвалою господарського суду від 05.04.2023, зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Департамент з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації та Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуа-цій у Житомирській області; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Виконавчий комітет Пулинської селищної ради.(т.1, арк.справи 202-203).

За наслідками розгляду справи №906/1052/22 Господарський суд Житомирської області рішенням від 21.02.2024 задоволив позов Прокурора частково. Визнав незаконним та скасував рішення виконавчого комiтету Червоноармійської селищної ради вiд 21.04.2004 №74 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» щодо оформлення права власності за ВАТ «Укртелеком» та видачі свідоцтва на право власностi на частину нежитлового приміщення - протирадіаційне укриття №23564 площею 91,75 кв.м., розташоване в будiвлі вузла зв`язку в смт.Червоноармійськ, вул.Ленiна, 105. Визнав недійсним свідоцтво про право власностi серії САА №751259 вiд 11.05.2004, видане виконавчим комiтетом Червоноармійської селищної ради ВАТ «Укртелеком» на нежитлову будівлю, розташовану по вул.Ленiна, 105 у смт.Червоно-армійськ, в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м. Скасував державну реєстрацію права приватної власності на будівлю вузла зв`язку по вул. Шевченка, буд.118 в смт.Пулини Житомирського р-ну Житомирської обл. загальною площею 1334,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44940818254, номер запису про право власності: 6938272) в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м., припинив право приватної власності АТ «Укртелеком» на вказане нерухоме майно. Суд зобов`язав АТ «Укртелеком» повернути державі в ocoбi ФДМУ захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564 площею 91,75 кв.м., що розташо-ване в будівлі вузла зв`язку площею 1334,7 кв.м. по вул.Шевченка, буд.118 в смт.Пулини Житомирського р-ну Житомирської обл. В іншій частині позову відмовив. Присуджено до стягнення з АТ «Укртелеком» на користь Житомирської обласної прокуратури 4 962,00 грн судового збору, а також з Виконавчого комітету Пулинської селищної ради на користь Жито-мирської обласної прокуратури 620,25 грн судового збору.(т.2, арк.справи 132-141).

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація чи інше відчуження яких заборонено законом, майно перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснює Фонд державного майна України. Крім того, судом було досліджено підставність звернення Прокурора до суду із даним позовом.

Таким чином, суд першої інстанції задоволив позов в частині протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м. та відмовив в задоволенні позовних вимог щодо всієї будівлі вузла зв`язку.

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач 1 АТ «Укртелеком» звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2024, а також скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2024 у справі №906/1052/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Керівнику Коростишівської окружної прокуратури.(т.3, арк.справи 1-13).

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, адже в позові об`єднано декілька позовних вимог, які підлягають розгляду за різними формами судочинства.

Основними доводами апеляційної скарги АТ «Укртелеком» є наступні:

- визнання права власності за державою не можуть розглядатися в порядку господарського судочинства, а віднесені до компетенції адміністративних судів;

- оскільки ймовірний спір виник фактично з 2004 року, адже Прокурор оскаржує рішення виконкому від 21.04.2004 №74, то Прокурором пропущено строк позовної давності та не заявлено клопотання про його поновлення;

- судом першої інстанції належним чином не досліджено питання щодо представництва інтересів держави в суді прокурором;

- Прокурор не вказав в чому полягає порушення інтересів держави;

- судом першої інстанції не враховано, що АТ «Укртелеком» засноване шляхом корпорати-зації, а не приватизації, засновником якого виступила держава в особі державного органу Державного комітету зв`язку та інформатизації України;

- право власності АТ «Укртелеком» на нерухоме майно по вул.Шевченка, 118 у м.Пулини виникло та зареєстровано на підставі наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України №155 від 27.12.1999 та переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Укртеле-ком», виданого ФДМУ 23.12.2005, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.06.2004, виданим Житомирським обласним державним підприємством технічної інвентаризації (номер запису про державну реєстрацію №7432469, книга №1.). Однак, серед переданого майна не зазначено захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564;

- позовна вимога Прокурора про повернення майна не містить жодних посилань на будь-яке рішення ФДМУ про визначення органу управління нерухомим майном за адресою: м.Пулини, вул. Шевченка, 118, а також на рішення відповідного уповноваженого органу управління щодо подальшого використання такого об`єкту , в тому числі передачі з балансу АТ «Укртелеком»;

- вимога про скасування рішення ід 21.04.2004 в цілому є безпідставною, оскільки майновий комплекс було приватизовано в цілому, а Прокурор ставить питання щодо передачі державі тільки захисної споруди ПРУ;

- визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності не є належним способом захисту.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 21.02. 2024, відкрито провадження у справі №906/1052/22, розгляд справи призначено на 10.07.2024. (т.3, арк.справи 35).

Ухвалою суду від 27.06.2024 задоволено клопотання АТ «Укртелеком» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із Господарським судом Житомирської області. (т.3, арк.справи 39, 41).

08.07.2024 на адресу суду надійшло клопотання, в якому Відповідач-2 просить розглянути апеляційне провадження у справі №906/1052/22 без участі представника виконавчого комітету Пулинської селищної ради та заперечує щодо оскарження рішення господарського суду Жито-мирської області від 21.02.2024 у даній справі.(т.3, арк.справи 43).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.07.2024 Прокурор та представник Позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги АТ «Укртелеком» та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції, при цьому явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представ-ника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 №155 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та затвердження його статуту» створено ВАТ «Укртелеком» шляхом пере-творення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та Положення про порядок корпорати-зації підприємств, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.1993 №508. Згідно з п.8 зазначеного Указу Президента України, засновники відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх приватизацію передають державним органам приватизації тільки акції цих товариств.

Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 09.08.2004 №184 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ «Укртелеком» по Житомирській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ «Укртелеком» згідно Переліку.(т.2, а.с.12-13).

Матеріалами справи стверджується, що рішенням виконавчого комітету Червоноармійської селищної ради №74 від 21.04.2004 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» надано дозвіл на оформлення права власності за ВАТ «Укртелеком» в особі ЦЕЗ №8 Житомирської дирекції на, зокрема, будівлю вузла зв`язку в смт.Червоноармійськ, вул.Леніна, 105 (наразі смт.Пулини, вул.Шевченка, 118 (т.1, а.с.33).(т.1, арк.справи 29).

На підставі вказаного рішення 11.05.2004 виконавчим комітетом Червоноармійської селищної ради видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності серії САА №751259 на нежитлову будівлю вузла зв`язку в цілому, яка розташована в смт.Червоноармійськ по вул. Леніна, 105 (наразі смт.Пулини, вул.Шевченка, 118).(т.1, арк.справи 30).

Крім того, до справи долучено витяг про реєстрацію права власності ВАТ «Укртелеком» на вказане нерухоме майно №4724910 від 14.09.2004, виданий Державним комунальним підпри-ємством «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації».(т.1, арк.справи 188).

Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів №8 від 14.06.2011, ВАТ «Укртелеком» перейменовано на ПАТ «Укртелеком».

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської ОДА до матеріалів справи долучено облікову картку протирадіаційного укриття, з якої слідує, що по вул.Леніна, 105 в смт.Червоноармійськ Житомирської обл. знаходиться протирадіаційне укриття №23564, яке належало районному вузлу зв`язку Міністерства зв`язку СССР. У Технічній характеристиці вказано, зокрема, що укриття є вбудованим, показник захисту (Кз) 200, площа 91,75 кв.м., місткість 100 осіб, здано в експлуатацію в 1988 році.(т.1, арк.справи213).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 21.09.2011 №902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі», ПАТ «Укртелеком» надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011, при цьому інформація про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: вул.Шевченка, 118, смт.Пулини, у даному Переліку була відсутня. У зв`язку із зазначеним територіальна комісія по Житомирській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 №1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (зі змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, не надала до Фонду відомості про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: вул.Шевченка, 118, смт.Пулини (т.1, арк.справи 66).

Матеріалами справи стверджено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26577756 від 09.09.2014 (т.1, арк.справи 187) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №307964454 від 22.08.2022), нежитлова будівля вузла зв`язку в цілому по вул.Шевченка, 118 в смт.Пулини Житомирського р-ну Житомирської обл. загальною площею 1334,7 кв.м. (опис: триповерхова будівля з підвальним приміщенням, а саме: підвал 627,8 кв.м., 1 поверх площа 228,4 кв.м., 2 поверх площа 657,1 кв.м., 3 поверх площа 449,2 кв.м.) з 09.09.2014 належить на праві приватної власності ПАТ «Укртелеком», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Укртелеком» (т.1, арк.справи 45-46).

До матеріалів справи також долучено копії документів з інвентарної справи КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на будівлю зв`язку по вул.Леніна, 105 в смт.Червоноармійськ, які містять креслення підвального приміщення за вказаною адресою (т.2, арк.справи 44-48).

Окрім того, прокурором надано акти комплексних перевірок (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони (протирадіаційне укриття) №23564 від 29.02.2016 й 15.05.2017 та акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564 від 29.04.2022, у яких за результатами перевірок стану готовності, експлуатації і використання вказаного протирадіаційного укриття встановлено, зокрема: місцезнаходження: смт.Пулини, вул. Шевченка, 118; форма власності: приватна; підпорядкованість: ПАТ «Укртелеком»; власник: ПАТ «Укртелеком»; загальна характеристика: вбудоване приміщення площею 91,75 кв.м., місткістю на 100 осіб; стан готовності захисної споруди станом на 30.04.2022 обмежено готове до використання за призначенням.(т.1, арк.справи 36-44).

Також матеріали справи містять лист ПАТ «Укртелеком» від 01.09.2015 №13/46 до КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради з проханням виготовити технічну документацію, зокрема, на захисну споруду цивільного захисту, що знаходиться за адресою: смт.Червоноармійськ, вул.Шевченка,118, станційно-лінійна дільниця №4, протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м.(т.1, арк.справи 35).

Судом першої інстанції встановлено, що на замовлення КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради щодо виготовлення технічної документації, зокрема на захисну споруду, для ПАТ «Укртелеком» виставлено рахунок на оплату послуг, однак рахунок оплачений не був, тому технічна документація на дане протирадіаційне укриття не виготовлялась.(т.1, арк.справи 34).

Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів №20 від 22.04.2021, ПАТ «Укртелеком» перейменовано на АТ «Укртелеком».

З огляду на викладені обставини, Коростишівська окружна прокуратура направила ФДМУ повідомлення №53-80-1983вих22 від 20.09.2022 про незаконне оформлення ВАТ «Укртелеком» (правонаступники ПАТ «Укртелеком», АТ «Укртелеком») права приватної власності на споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564 з метою вжиття відповідних заходів реагування для захисту інтересів держави.(т.1, арк.справи 47-48).

У відповідь ФДМУ листом від 28.10.202 №10-24-15651 повідомив, що не вживав заходів претензійно-позовного характеру щодо вказаної споруди та просив розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування для повернення захисної споруди у державну власність; вказав про необізнаність з обставинами набуття ВАТ «Укртелеком» права власності на нерухоме майно по вул.Леніна, 105 в смт.Червоноармійськ.(т.1, арк.справи 49).

В подальшому, Коростишівська окружна прокуратура дотримуючись вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави, листом №53-80-2410вих-22 від 11.11.2022 повідомила ФДМ України про підготовлену позовну заяву до Господарського суду Житомирської області щодо визнання незаконним рішення щодо передачі у власність, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, а також витребування майна протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м., що розташоване в будівлі вузла зв`язку площею 1334,70 кв.м. по вул.Шевченка, буд.118 в смт.Пулини Житомирського району. (т.1, арк. справи 31-32).

Як зазначалось вище, рішенням від 21.02.2024 господарський суд Житомирської області позов Прокурора задоволив частково.(т.3, арк.справи 132-141).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів вважає, що дослідженню підлягають зокрема обставини, що стверджують дотримання Прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», установлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповно-важений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваже-ного суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інте-ресів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 №926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повно-важень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі №911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019р. у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача- ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ФДМ України. Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано тим, що відповідач-1 АТ «Укртелеком» набув у свою приватну власність захисну споруду цивільного захисту, а ФДМ України не вчиняє дій для повернення спірного об`єкту.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, ФДМ України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» ФДМ України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності.

Згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України», до основних завдань ФДМ України належать, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління ФДМУ на території України.

Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 №2558-XII затверджено Тимчасове положення про ФДМУ. Як визначено у пункті 1 Тимчасового положення ФДМУ є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Основними завданнями ФДМУ, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення ФДМУ має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (у редакції на час приватизації спірного майна) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є (серед інших): Фонд, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до частин 1, 5 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» Фонд, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у визначених випадках, зокрема коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.

Пунктом 1 Указу Президента України від 19.02.1994 №56/94 «Про єдину систему органів приватизації в Україні» з метою прискорення процесу приватизації державного майна, забезпечення єдиного методологічного підходу до цього процесу та створення сприятливих умов для виконання Державної програми приватизації створено єдину систему органів приватизації в Україні шляхом реорганізації регіональних відділень Фонду в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і органів приватизації відповідних адміністративно-територіальних одиниць - у регіональні відділення Фонду.

З моменту прийняття рішення про приватизацію державного майна функції управління цим майном переходять до відповідного органу приватизації (пункт 3 цього Указу).

Регіональне відділення Фонду є державним органом, який створюється Фондом, і йому підпорядковується (абзац перший пункту 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.1994 №412).

Регіональне відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень, зокрема: розробляє пропозиції щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності; здійснює повноваження представника Фонду в керівних органах господарських товариств, власником акцій (часток, паїв) яких є держава; здійснює продаж об`єктів приватизації; здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що пере-буває у державній власності, в процесі приватизації; приймає рішення про передачу власникам приватизованих об`єктів у довготермінову оренду будівель і споруд, приватизація яких заборонена відповідно до чинного законодавства; контролює виконання актів законодавства (підпункти 1, 3, 5, 9, 10 та 25 пункту 4 Положення про регіональне відділення Фонду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.1994 №412).

Відтак, колегія суддів вважає, що ФДМУ здійснює повноваження з урядування від імені держави у сфері даних правовідносин.

Матеріалами справи стверджено, що у вересні 2022р. Коростишівська окружна прокуратура повідомляла ФДМУ про наявність підстав для звернення до суду задля захисту інтересів держави, у відповідь на що, ФДМУ просив розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування для повернення захисної споруди у державну власність (т.1, арк.справи 47-48, 49).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Коростишівською окружною прокуратурою було направлено Фонду державного майна України повідомлення №53-80-2410вих-22 від 11.11.2022 про підготовлену позовну заяву до господарсь-кого суду Житомирської області, чим спростовуються доводи Скаржника про відсутність доказів про попереднє повідомлення ФДМ України щодо наміру звернення з даним позовом до суду. (т.1, арк.справи 31-32).

Порушення прав держави в особі ФДМУ, який є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Прокурором дотримано порядку, встановлено ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та підтверджено належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо під-відомчості цього спору Господарському суду Житомирської області, оскільки позовні вимоги є похідними від вимог щодо захисту майнових прав держави, зокрема щодо повернення у державну власність захисної споруди цивільного захисту; у справі не оспорюється правомірність реалізації своїх повноважень селищною радою в межах компетенції органу місцевого само-врядування та правомірність вчинення дій державного реєстратора щодо внесення ним записів про право власності, натомість оспорюється законність розпорядження державним майном, яке не підлягало передачі у приватну власність. З огляду на це, місцевим господарським судом правомірно було відхилено твердження АТ «Укртелеком» про незаконність об`єднання декількох вимог, які мають різну підвідомчість і які слід розглядати за різними формами судочинства.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно поз-бавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.(ст.326 ЦК України).

Згідно зі ст.345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Матеріалами справи стверджено, що між сторонами наявний спір щодо приміщення захисної споруди (сховище), що розташоване в будівлі вузла зв`язку в смт.Червоноармійськ, вул.Леніна, 105 та набуте у власність Відповідачем-1 у 2004 році.

Тому, в першу чергу, суд апеляційної інстанції перевіряє правовий статус спірного приміщення як об`єкта цивільно-правових відносин та досліджує функціональне призначення приміщення станом на дату набуття його у власність Відповідачем-1.

Судом першої інстанції встановлено, що з 09.09.2014 за АТ «Укртелеком», яке є право-наступником ВАТ «Укртелеком», зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості будівлю вузла зв`язку в цілому загальною площею 1334,7 кв.м. (опис: триповерхова будівля з підвальним приміщенням, а саме: підвал 627,8 кв.м., 1 поверх площа 228,4 кв.м., 2 поверх площа 657,1 кв.м., 3 поверх площа 449,2 кв.м.) по вул.Леніна, 105 в смт.Червоноармійськ Житомирської обл. (наразі, згідно з рішенням виконавчого комітету Червоноармійської селищної ради від 06.11.2014 №196, вул.Шевченка, 118, смт.Пулини Житомирського р-ну Житомирської обл.(т.1, арк.справи 33, 45-46).

Крім того, як вбачається з інвентарної справи КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на будівлю зв`язку по вул.Леніна, 105 в смт.Червоноармійськ, остання містить креслення підвального приміщення за вказаною адресою (т.2, арк.справи 44-48).

З облікової картки протирадіаційного укриття вбачається, що за вищевказаною адресою: вул.Леніна, 105 в смт.Червоноармійськ Житомирської обл.(наразі вул.Шевченка, 118, смт. Пулини, Житомирська обл.) розташоване протирадіаційне укриття №23564, яке належало район-ному вузлу зв`язку Міністерства зв`язку СРСР та у технічній характеристиці якого зазначено, що дане укриття є вбудованим, показник захисту (Кз) 200, площа 91,75 кв.м., місткість - на 100 осіб, здано в експлуатацію в 1988 році/(т.1, арк.справи 213).

Апеляційним судом встановлено, що зазначена вище інформація також відображена в актах комплексних перевірок (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони (протирадіа-ційне укриття) №23564 від 29.02.2016 й 15.05.2017 та акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564 від 29.04.2022.(т.1, арк.справи 36-44).

Матеріалами справи також стверджено, що протирадіаційне укриття №23564 перебуває на обліку захисних споруд цивільного захисту області та станом на час розгляду справи, включено до електронного обліку захисних споруд цивільного захисту області, що підтверджується поясненнями Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної (військової) адміністрації (т.1: арк.справи 211-212) та поясненнями ГУ ДСНС у Житомирській області №5101-3005/5117 від 16.06.2023.(т.2, арк.справи 78-79).

Крім того, апеляційний суд зауважує, що матеріали справи містять лист №13/46 від 01.09.2015, з якого вбачається, що АТ «Укртелеком» звертався до КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради з проханням виготовити технічну документацію на захисну споруду цивільного захисту, що знаходиться за адресою: смт.Червоноармійськ, вул.Шевченка,118, станційно-лінійна дільниця №4, протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м.(т.1, арк.справи 35), а також до Пулинської районної державної адміністрації з листом №13/117 від 24.10.218 про виключення з реєстру захисної споруди цивільного захисту (т.1, арк.справи 192). Дані листи свідчать про обізнаність Відповідача-1 про перебування спірного приміщення (захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564) на обліку захисних споруд цивільного захисту області.

Однак, матеріали справи не містять, а Відповідачем-1 не надано доказів здійснення реальних дій щодо замовлення та виготовлення необхідних документів з технічної інвентаризації щодо спірного об`єкта нерухомого майна.

Поруч з тим, посилання Скаржника на Акт про неможливість проведення технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційного укриття №23564 від 03.10.2012 і 29.10.2012 не спростовують інформації про перебування спірного приміщення на обліку захисних споруд цивільного захисту і того, що воно є спорудою цивільного захисту та має статус протирадіаційного укриття.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність акта державної комісії з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів цивільного захисту, гарантійного паспорта-сертифіката на об`єкт, виданого генеральним підрядником, технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) не свідчить про відсутність такої споруди загалом.

Відповідно до п.2.35 Державних будівельних норм А.3.1-9-2000 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання», затверджених наказом Держбуду України від 2000-10-13 №229 (чинних на час виникнення спірних правовідно-син), актом державної приймальної комісії оформлюється прийняття закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони. У звітність про введення в дію захисних споруд (постановка на облік) включаються тільки ті об`єкти, по яким затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та за наявності гарантійного паспорта сертифіката на об`єкт, який видається генеральним підрядником. На підставі цих документів оформляється облікова картка і паспорт захисної споруди.

Тобто наявність, зокрема, облікової картки свідчить про введення в дію захисної споруди (постановку на облік).

Технічний паспорт це лише документ, який не підтверджує право власності на об`єкт нерухомості, а лише фіксує технічні дані об`єкта (подібні висновки містяться у постанові Верхов-ного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі №752/9104/ 18).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доказом наявності захисної споруди №23564 за адресою: вул.Шевченка, 118, смт.Пулини є облікова картка проти-радіаційного укриття №23564 з технічною характеристикою.(т.1, арк.справи 213).

Відтак, матеріалами справи стверджено, що розташоване у підвалі будівлі приміщення площею 91,75 кв.м. за адресою: Житомирська область, смт.Пулини, вул.Шевченка, 118 має правовий статус захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття).

Щодо доводів Скаржника про заснування АТ «Укртелеком» шляхом корпоратизації, колегія суддів приймає до уваги наступне.

ВАТ «Укртелеком» створено згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформати-зації від 27.12.1999 №155 шляхом перетворення Українського державного підприємства електро-зв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.1993 №508.

Засновником товариства виступив Державний комітет зв`язку та інформатизації України (правонаступник Міністерство інфраструктури України).

Згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 №8 ВАТ «Укртелеком» змінило своє найменування на ПАТ «Укртелеком».

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртелеком», які відбулися 22.04.2021, змінено повне найменування з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на Акціонерне товариство «Укртелеком».

Водночас АТ «Укртелеком» є правонаступником ПАТ «Укртелеком» та ВАТ «Укртелеком».

Згідно із ст. 86 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

За висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (поста-нови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1431/20).

Варто зазначити, що при корпоратизації держава зберігає контроль та вплив на об`єкт власності через корпоративні права щодо майна створеного акціонерного товариства.

Відповідно до вищезазначеного Указу Президента України, у разі прийняття рішення про приватизацію корпоратизованих товариств, їх засновники передавали державним органам при-ватизації для приватизації (продажу) тільки акції.

З огляду на зазначене, апеляційний суд виснує, що оскільки встановлено спірне майно захисна споруда цивільного захисту №23564 належить до об`єктів загальнодержавного значення, то приватизація даного об`єкту заборонена законом.

Поруч з тим, згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, з-поміж іншого, визнання права, визнання правочину недійсним, визнання незакон-ними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивіду-альної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу місцевого самовряду-вання, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У відповідності до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено форму актів, які приймаються виконавчим комітетом ради, порядок прийняття ним актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнанні незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законо-давства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Червоноармійської селищної ради №74 від 21.04.2004 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» надано дозвіл на оформлення права власності за ВАТ «Укртелеком» в особі ЦЕЗ №8 Житомирської дирекції на, зокрема, будівлю вузла зв`язку в смт.Червоноармійськ, вул.Леніна, 105 (наразі смт.Пулини, вул.Шевченка, 118 (т.1, арк.справи 29, 33).

На підставі вказаного рішення 11.05.2004 виконавчим комітетом Червоноармійської селищ-ної ради видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності серії САА №751259 на нежитлову будівлю вузла зв`язку в цілому, яка розташована в смт.Червоноармійськ по вул.Леніна, 105 (наразі смт.Пулини, вул.Шевченка, 118).(т.1, арк.справи 30).

Поруч з тим, матеріалами справи, а саме витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26577756 від 09.09.2014 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №307964454 від 22.08.2022) стверджено, що нежитлова будівля вузла зв`язку в цілому по вул.Шевченка, 118 в смт.Пулини Житомирського р-ну Житомирської обл. загальною площею 1334,7 кв.м. (опис: триповерхова будівля з підвальним приміщенням, а саме: підвал 627,8 кв.м., 1 поверх площа 228,4 кв.м., 2 поверх площа 657,1 кв.м., 3 поверх площа 449,2 кв.м.) з 09.09.2014 належить на праві приватної власності ПАТ «Укр-телеком», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Укртелеком». (т.1, арк.справи 45-46, 187)

З апеляційної скарги вбачається, що Скаржник не заперечує відсутності в Переліку ФДМУ від 25.11.2003, на підставі якого АТ «Укртелеком» набуто право власності на нерухоме майно по вул.Шевченка, 118 в смт.Пулини захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №23564 серед нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ «Укртеле-ком» за вказаною адресою.

Тобто, під час корпоратизації Українського державного підприємства електрозв`язку «Укр-телеком» до статутного фонду та у власність підприємства вказаний об`єкт цивільної оборони захисна споруда цивільного захисту (сховище) не передавалося, а залишилося у державній власності. На момент оформлення права власності та видачі виконавчим комітетом Червоно-армійської селищної ради свідоцтва про право власності на будівлю, до складу якої входить захисна споруда цивільного захисту остання перебувала у володінні, користуванні та розпорядженні держави Україна.

В свою чергу, реєстрація права власності Відповідачем-1 на об`єкт в цілому, до складу якого увійшов об`єкт цивільної оборони спричинило фактичне відчуження об`єкту державної власності на користь (у власність) відповідача.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комiтету Червоноармійської селищної ради вiд 21.04.2004 №74 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» щодо оформлення права власності за ВАТ «Укртелеком» та видачі свідоцтва на право власностi на частину нежитлового приміщення протирадіаційне укриття №23564 площею 91,75 кв.м., розташованого в будiвлі вузла зв`язку в смт.Червоноармійськ, вул.Ленiна, 105.

Щодо вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно як документа, яким оформлено право власності, то апеляційний суд вважає, що дана вимога від-повідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів, визначеному ст.16 ЦК України, як відновлення становища, що існувало до порушення.

Оскільки свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі 906/585/19).

Апеляційний суд враховує практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена в постанові від 18.06.2019 у справі №911/1657/18, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно за своєю правовою природою лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, на підставі, у даному випадку, рішення органу місцевого самоврядування, і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, у даному випадку свідоцтва, є показником, що характеризує його юридичну силу. Тобто, якщо правова підстава, у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то таке рішення не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, яке відсутнє.

Таким чином, оскільки свідоцтво про право власностi серії НОМЕР_1 11.05.2004 видано на підставі незаконного рішення виконавчого комiтету Червоноармійської селищної ради вiд 21.04.2004 №74, а вимога про скасування такого свідоцтва є похідною від вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, то колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про визнання недійсним та скасування свідоцтво про право власностi серії САА №751259 вiд 11.05.2004 в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м.

Розглядаючи вимогу Прокурора про скасування права приватної власності на спірну будівлю та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту апеляційний суд виходить з того, що згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Згідно із ст.2 Закону України №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі в тексті Закон №1952-ІV) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз.2 та 3 ч.3 ст.26 Закону №1952-ІV у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслід-ком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.(п.9 ч.1 ст.27 Закону №1952-ІV).

Державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верхов-ного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Окрім того, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (п.4.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюва-ного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повер-нення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21, пункт 146) та інших.

Разом із тим, як зазначено у пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, в процесі судового розгляду з`ясовано, що спірне нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття №23564 площею 91,75 кв.м., що розташо-ване в будівлі вузла зв`язку площею 1334,7 кв.м. по вул.Шевченка, буд.118, в смт.Пулини Жито-мирського району Житомирської області в силу закону відноситься до об`єктів загально-державного значення з обмеженою оборотоздатністю та не підлягало приватизації (корпорати-зації) або іншому відчуженню. Тобто набуття захисної споруди у приватну власність АТ «Укртелеком» є протиправним. З огляду на відсутність згоди держави в особі ФДМУ, як уповноваженого органу, на відчуження спірного нерухомого майна та передачу у приватну власність ПАТ «Укртелеком» державна реєстрація за останнім права приватної власності на таке майно є незаконною.

Відтак, вбачаються правові підстави для витребування спірного нерухомого майна (захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) площею 91,75 кв.м) з чужого незаконного володіння на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Щодо заяви Відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів враховує наступне.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Перебіг позовної давності, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Наведене випливає із загального правила, викладеного у ст.74 ГПК України, про обов-язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.05. 2019 у справі №Б15/365-08, від 22.08.2019 у справі №913/610/18, від 21.01.2020 у справі №921/105/19, від 05.08.2020 у справі №921/384/19.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності.(п.66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та п.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц).

З матеріалів справи вбачається, що Коростишівській окружній прокуратурі стало відомо про незаконну передачу спірного приміщення (протирадіаційне укриття №23564) у приватну власність АТ «Укртелеком» у вересні 2022 року, що підтверджується листом №53-80-1983вих22 від 20.09.2022, адресованим ФДМУ.(т.1, арк.справи 47-48). Натомість Позивач дізнався про порушене право держави після отримання листа Прокурора від 20.09.2022.(т.1, арк.справи 49).

Поруч з тим, матеріали справи не містять, а Відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, що орган прокуратури знав чи міг знати про протиправне вибуття із державної власності спірного нерухомого майна поза волею власника.

Враховуючи, що Прокурор звернувся із позовом 14.11.2022 (дата надсилання позову до суду), то таке звернення відбулося в межах строку позовної давності, відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення до суду не є пропущений, з чим погоджується колегія суддів.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Таким чином, доводи Відповідача-1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотри-мання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2024 у справі №906/1052/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/1052/22 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.