Постанова

від 11.09.2024 по справі 906/1052/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1052/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 (колегія суддів: Грязнов В. В. - головуючий, Павлюк І. Ю., Розізнана І. В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2024 (суддя Прядко О. В.)

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до: 1) Акціонерного товариства «Укртелеком»

2) Виконавчого комітету Пулинської селищної ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації 2) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Житомирській області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту

за участю:

позивача: Ломако Є. О. (самопредставництво)

відповідача-1: Полегенько К. А, (адвокат)

прокурора: Цимбалістий Т. О. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Коростишівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - відповідач-1), Виконавчого комітету Пулинської селищної ради (далі - відповідач-2), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Червоноармійської селищної ради від 21.04.2004 № 74 в частині надання дозволу на оформлення за ВАТ «Укртелеком» права власності на будівлю вузла зв`язку в смт Червоноармійськ, вул. Леніна, 105 (далі - вимога -1);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САА № 751259 від 11.05.2004, видане ВАТ «Укртелеком» на нежитлову будівлю вузла зв`язку в цілому, що розташована по вул. Леніна, 105, у смт Червоноармійськ (далі - вимога -2);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності на будівлю вузла зв`язку (в цілому) по вул.Шевченка, буд. 118, в смт Пулини Житомирського району Житомирської області загальною площею 1334,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44940818254, номер запису про право власності: 6938272), припинивши право приватної власності АТ «Укртелеком» на вказане нерухоме майно (далі - вимога-3);

- відповідачу-1 повернути державі в особі позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 23564 площею 91,75 кв.м, що розташоване в будівлі вузла зв`язку площею 1334,7 кв.м по вул.Шевченка, буд.118 в смт Пулини Житомирського району Житомирської області (далі - вимога-4).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено право позивача на розпорядження державним майном, тому воно підлягає захисту у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.02.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, позов задоволено частково, задоволені: вимоги-1, 4 повністю, вимоги-2, 3 частково, а саме: в частині, що стосується приміщення протирадіаційного укриття № 23564, площею 91,75 кв.м, в іншій частині позову відмовлено.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що спірний об`єкт нерухомого майна має статус державної власності, тому здійснення відповідачами будь-яких дій щодо цього майна є неправомірним та порушує права позивача. При цьому суди вказали на те, що строк позовної давності не пропущений, що виключає підстави для задоволення заяви відповідача-1, у якій він наполягав про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

2.3 Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що наявні правові підстави для витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння на користь держави в особі Фонду державного майна України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 354/602/15-ц, від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

3.3 Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури та позивач у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили відмовити у її задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 № 155 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та затвердження його статуту» створено ВАТ «Укртелеком» шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.1993 № 508. Згідно з пунктом 8 зазначеного Указу Президента України, засновники відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх приватизацію передають державним органам приватизації тільки акції цих товариств.

4.2 Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 09.08.2004 № 184 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ «Укртелеком» по Житомирській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ «Укртелеком» згідно переліку.

4.3 Рішенням виконавчого комітету Червоноармійської селищної ради № 74 від 21.04.2004 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» (далі - рішення № 74) надано дозвіл на оформлення права власності за ВАТ «Укртелеком» в особі ЦЕЗ № 8 Житомирської дирекції на, зокрема, будівлю вузла зв`язку в смт Червоноармійськ, вул.Леніна, 105 (поточна назва - смт Пулини, вул.Шевченка, 118).

4.4 На підставі рішення № 74, 11.05.2004 виконавчим комітетом Червоноармійської селищної ради видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності серії САА № 751259 на нежитлову будівлю вузла зв`язку в цілому, яка розташована в смт Червоноармійськ по вул. Леніна, 105 (зараз - смт Пулини, вул.Шевченка, 118).

4.5 Державне комунальне підприємство «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» видало ВАТ «Укртелеком» витяг про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно № 4724910 від 14.09.2004.

4.6 Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів № 8 від 14.06.2011, ВАТ «Укртелеком» перейменовано на ПАТ «Укртелеком».

4.7 Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття, яка долучена до матеріалів справи Департаментом з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації, по вул. Леніна, 105 в смт Червоноармійськ Житомирської області знаходиться протирадіаційне укриття № 23564, яке належало районному вузлу зв`язку Міністерства зв`язку СРСР, воно є вбудованим, показник захисту (Кз) 200, площа 91,75 кв.м, місткість 100 осіб, здано в експлуатацію в 1988 році.

4.8 Також встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 21.09.2011 №902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі», ПАТ «Укртелеком» надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011, при цьому інформація про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: вул.Шевченка, 118, смт Пулини, у даному Переліку була відсутня. У зв`язку із зазначеним територіальна комісія по Житомирській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу позивача та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (зі змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, не надала до позивачу відомості про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: вул.Шевченка, 118, смт Пулини.

4.9 Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26577756 від 09.09.2014 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №307964454 від 22.08.2022), нежитлова будівля вузла зв`язку в цілому по вул.Шевченка, 118 в смт Пулини Житомирського району Житомирської області загальною площею 1334,7 кв.м (опис: триповерхова будівля з підвальним приміщенням, а саме: підвал 627,8 кв.м, перший поверх площа 228,4 кв.м, другий поверх площа 657,1 кв.м, третій поверх площа 449,2 кв.м) з 09.09.2014 належить на праві приватної власності ПАТ «Укртелеком», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Укртелеком».

4.10 Прокурор в обґрунтування позовних вимог спирався на акти комплексних перевірок (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони (протирадіаційне укриття) № 23564 від 29.02.2016, 15.05.2017 та акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття № 23564 від 29.04.2022, у яких за результатами перевірок стану готовності, експлуатації і використання вказаного протирадіаційного укриття встановлено, зокрема: місцезнаходження: смт Пулини, вул. Шевченка, 118; форма власності: приватна; підпорядкованість: ПАТ «Укртелеком»; власник: ПАТ «Укртелеком»; загальна характеристика: вбудоване приміщення площею 91,75 кв.м, місткістю на 100 осіб; стан готовності захисної споруди станом на 30.04.2022 обмежено готове до використання за призначенням.

4.11 Листом ПАТ «Укртелеком» від 01.09.2015 № 13/46 звернулося до КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради з проханням виготовити технічну документацію, зокрема, на захисну споруду цивільного захисту, що знаходиться за адресою: смт Червоноармійськ, вул.Шевченка,118, станційно-лінійна дільниця № 4, протирадіаційного укриття №23564 площею 91,75 кв.м, але вона не була виготовлена, у зв`язку з тим, що ПАТ «Укртелеком» не оплатило рахунок.

4.12 Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів № 20 від 22.04.2021, ПАТ «Укртелеком» перейменовано на АТ «Укртелеком».

4.13 Прокурор направив позивачу повідомлення № 53-80-1983вих22 від 20.09.2022 про незаконне оформлення ВАТ «Укртелеком», правонаступники ПАТ «Укртелеком», АТ «Укртелеком», права приватної власності на споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 23564 з метою вжиття відповідних заходів реагування для захисту інтересів держави.

4.14 Листом від 28.10.2022 № 10-24-15651 позивач повідомив прокурора, що заходи претензійно-позовного характеру щодо вказаної споруди не вживалися та просив розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування для повернення захисної споруди у державну власність; вказав про необізнаність з обставинами набуття ВАТ «Укртелеком» права власності на нерухоме майно по вул.Леніна, 105 в смт Червоноармійськ.

4.15 Прокурор дотримуючись вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави, листом № 53-80-2410вих-22 від 11.11.2022 повідомила позивача про підготовлену позовну заяву до Господарського суду Житомирської області щодо визнання незаконним рішення щодо передачі у власність, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, а також витребування майна протирадіаційного укриття № 23564 площею 91,75 кв.м, що розташоване в будівлі вузла зв`язку площею 1334,70 кв.м по вул.Шевченка, буд.118 в смт Пулини Житомирського району.

4.16 Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

4.17 Листом від 25.04.2023 № 626/02-24 відповідач-2 визнав позовні вимоги прокурора та просив покласти судові витрати на відповідача-1.

4.18 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Червоноармійської селищної ради від 21.04.2004 № 74 у відповідній частині.

4.19 Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Червоноармійської селищної ради від 21.04.2004 № 74 в частині надання дозволу на оформлення за ВАТ «Укртелеком» права власності на будівлю вузла зв`язку в смт Червоноармійськ, вул. Леніна, 105, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності та оформлено право власності на нерухоме майно.

4.20 Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор стверджує, що рішенням № 74 порушується право власності позивача на спірний об`єкт нерухомості і єдиним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду із вимогою про скасування такого рішення органу місцевого самоврядування.

4.21 Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

4.22 У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

4.23 За вказаних обставин оскільки визнання незаконним та скасування зазначеного рішення не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

4.24 У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

4.25 Отже, за встановлених у цій справі обставин, заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності є неефективною, така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на будівлю вузла зв`язку (в цілому).

4.26 За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.27 Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.28 Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

4.29 Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

4.30 У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

4.31 Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

4.32 Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

4.33 Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

4.34 Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1).

4.35 За вказаних обставин така вимога не можу бути задоволена.

Щодо позовної вимоги про повернення відповідачем-1 державі в особі позивача захисної споруди цивільного захисту.

4.36 У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

4.37 Виходячи із викладеного суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин спрямованістю позовних вимог та вірно зазначив, що оскільки спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем-1, тому належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи такого нерухомого майна.

4.38 Однак слід зазначити, що предметом касаційного оскарження є також рішення судів попередніх інстанцій у частині не застосування судами строків позовної давності, які заявлені відповідачем-1 до позовних вимог прокурора.

4.39 Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.40 За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

4.41 Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, яка пов`язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

4.42 Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21.

4.43 За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.

4.44 Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 914/106/22.

4.45 За змістом частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

4.46 Колегія суддів зазначає, що в разі, якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільні, господарські), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 917/1024/22, від 05.12.2023 у справі № 927/85/19.

4.47 Таким чином, і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.

4.48 Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 та постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 20.09.2023 у справі № 922/3204/19.

4.49 При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20, від 07.06.2023 у справі № 927/432/19.

4.50 Наведене правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

4.51 Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

4.52 Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

4.53 Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 Цивільного кодексу України, згідно із частиною четвертою якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

4.54 Суди розглянувши цю справу по суті позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача-1 повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, дійшли висновку про те, що прокурору у вересні 2022 року стало відомо про порушення інтересів держави, а позивач дізнався про порушене право держави після отримання листа прокурора від 20.09.2022, тому прокурор звернувся із позовом в межах строку позовної давності, тобто строк позовної давності для звернення до суду не є пропущений.

4.55 Утім такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими і не ґрунтуються на положеннях законодавства.

4.56 Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

4.57 Згідно з планом заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), позивач був визначений відповідальним за формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисні споруди, що перебувають у державній власності.

4.58 Таким чином, позивач за результатами технічної інвентаризації міг та був зобов`язаний дізнатись про наявність спірної захисної споруди у власності відповідача-1, державна реєстрація якої відбулася у травні 2004 року, але ним не подано і матеріали справи не містять жодних документів, які б вказували на проведену відповідачем-1 роботу за цим напрямком.

4.59 Оскільки позивач міг довідатись про порушення інтересів держави ще задовго до отримання ним листа від прокурора у вересні 2022 року, колегія суддів вважає, що прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач-1, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

4.60 Отже, з урахуванням викладеного, у задоволенні цих вимог належить відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Висновки за результатами касаційного розгляду

4.61 Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.62 За вказаних обставин касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення належить скасувати і прийняти нове рішення, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2024 у справі № 906/1052/22 скасувати.

Прийняти нове рішення - у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Є.В. Краснов