Постанова

від 08.07.2024 по справі 904/6578/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6578/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача -1: не з`явився

від відповідача -2: не з`явився

від приватного виконавця: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 р.

( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст ухвали підписано 01.04.2024 р.),

прийнятої за результатами розгляду подання

приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни

у справі

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист"

до

Фізичної особи - підприємця Кравчука Івана Васильовича

про стягнення 166 352,07 грн.

за участю:

приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з поданням в порядку ст. 336 ГПК України та просить надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 5125283200:01:001:0350, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розташована у Новозаріцькій сільській раді, Захарівський район, Одеська область, Масив 19, земельна ділянка 16, з метою примусового виконання рішення суду № 904/6578/16 від 27.09.2016 р. виданий Господарський суд Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ТОВ "Приват-Фінансист" та ФОП Кравчука Івана Васильовича на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", заборгованість за кредитом у розмірі 120 000,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 27 390,00 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5 394,55 грн.. пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 13 567,52 грн, в межах ВП 73355160.

Вподальшому, приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інної Іванівною подано заяву про зміну предмету подання від 13.02.2024 р. надано подання від 19.02.2024 р. № 3243/01-29, згідно якого заявник просить надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 5125283200501:001:0350, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розташована у Новозаріцькій сільській раді, Захарівський район, Одеська область, Масиві 9, земельна ділянка 16, з метою примусового виконання рішення суду № 904/6578/16 від 27.09.2016 р. виданий Господарський суд Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ТОВ "Приват-Фінансист" та ФОП Кравчука Івана Васильовича на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", заборгованість за кредитом у розмірі 120000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 27 390,00 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5 394,55 грн. пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 13 567,52 грн., в межах ВП 73355160.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 р. в задоволення подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 р. та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого документу, строк якого закінчився, а також зроблено помилковий висновок про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не переривався.

Водночас, на думку Скаржника, судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області є необгрунтованим, висновки зроблені передчасні, оскільки судом не було встановлено повністю обставини, які мають значення для справи, докази не були належним чином досліджені судом, що слугувало прийняттю незаконного рішення. Крім того судом порушено процесуальні строки розгляду подання виконавця, а також порушено процесуальні права заявника у справі.

Скаржник наголошує на тому, що відповідно до відмітки Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса ), на виконавчому документі - 03.10.2023 р. виконавчий документ був повернутий Стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Підпис Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса ) скріплений печаткою відділу. Даний факт свідчить про те, що виконавчий документ до 03.10.2023 р. перебував на примусовому виконанні у Роздільнянськму відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса ).

При цьому Скаржник зазначає, що зважаючи на норми діючого законодавства, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання порушено не було. І необхідність звертатися до суду за встановленням пропущеного строку пред`явлення виконавчого документу до виконання - відсутня.

На переконання Скаржника формальна відмова Господарського суду Дніпропетровської області у розгляді подання приватного виконавця, порушення процесуальних прав приватного виконавця як учасника судового процесу, порушення строків розгляду Подання, призводить до подальшого затягування виконання рішення, та порушує права Стягувача.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Сторони не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

5 Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6578/16. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 р. у справі № 904/6578/16 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

22.04.2024 р. матеріали справи № 904/6578/16 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 р. апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни у справі № 904/6578/16 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та доказів надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів Позивачу та Відповідачам-1,2 (ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Приват-Фінансист" та ФОП Кравчуку Івану Васильовичу).

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Верхогляд Т.А., за розпорядженням керівника апарату суду від 06.05.2024 р., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.06.2024 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2024р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 08.07.2024р. о 10:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2024 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Верхогляд Т.А., за розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2024р., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024р. у справі№ 904/6578/16 прийнято до свого провадження.

Сторони та приватний виконавець не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та приватного виконавця.

В судовому засіданні 08.07.2024 р., оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 р. позов задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та фізичної особи - підприємця Кравчука Івана Васильовича на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитом у розмірі 120 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 27 390,00 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5 394,55 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 13 567,52 грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 247,64 грн.. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Кравчука Івана Васильовича на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 247,64 грн..

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 р. видано накази від 27.09.2016 р. про примусове виконання. За текстом наказу він дійсний для пред`явлення до 28.09.2017 р.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до приватного виконавця Літвінішиної Інни Іванівни з заявою № 2023103270120 від 01.11.2023 р. про відкриття виконанвчого провадження.

Приватним виконавцем Літвінішиною Інною Іванівною 16.11.2023 р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 73355160.

Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з поданням в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та просить надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника РНОКПП 2048610539 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 5125283200501:001:0350, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розташована у Новозаріцькій сільській раді, Захарівський район, Одеська область, Масиві 9, земельна ділянка 16, з метою примусового виконання рішення суду № 904/6578/16 від 27.09.2016 року виданий Господарський суд Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ТОВ "Приват-Фінансист" (49094, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 32, код ЄДРПОУ 35201640) та ФОП Кравчука Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", (юридична адреса: 49094, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 ) заборгованість за кредитом у розмірі 120000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 27390,00 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5394,55 грн. пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 13567,52 грн., в межах ВП 73355160.

За наслідками розгляду заяви, винесено ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 р., якою відмовлено в задоволені подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни.

Судове рішення мотивоване тим, що приписами ст. 336 ГПК України не передбачено право суду вчиняти дії, визначені приватним виконавцем у поданні, за наказом суду, строк пред`явлення якого до виконання сплив. Так, приватним виконавцем Літвінішиною Інною Іванівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73355160 від 16.11.2023 р. після закінчення строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто з порушенням строку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження". У відповідності до приписів п. 4 ст. 12 Закону України "про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не переривався. У відповідності до приписів ст. 329 ГПК України не поновлювався строк пред`явлення наказу від 27.09.2016 р. у справі № 904/6578/16 до виконання.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким подання приватного виконавця подане в порядку ст. 336 ГПК України задовольнити.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами частин першої, третьої ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження". Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

05.10.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" у редакції Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 р. ( далі також - Закон № 1404 ). У свою чергу, 05.10.2016 р. Закон України "Про виконавче провадження" у попередній редакції № 606-ХІV від 21.04.1999 р. ( далі також - Закон № 606 ) втратив свою чинність.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною першою статті 1 Закону № 1404 унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, у зв`язку з прийняттям Закону № 1404-VIII, строк пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 р. встановлено до 28.09.2019 р.

Відповідно до частин третьої, п`ятої розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.02.2012 р. за № 489/208023 (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 1 частини четвертої ст. 12 Закону № 1404 передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною п`ятою ст. 12 Закону № 1404 унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, які не спираються на приписи частини четвертої статті 4 Закону № 1404, а є такими, що спираються на приписи статті 37 цього Закону.

Так, частинами першою, четвертою, п`ятою ст. 37 Закону № 1404, яка має назву "Повернення виконавчого документа стягувачу" унормовано таке.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналізуючи вищенаведену норму права колегія суддів дійшла до висновку, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства; по-друге, на відміну від положень статті 4 Закону № 1404, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення, зокрема тоді, коли законодавець у частині четвертій статті 4 Закону № 1404 лише використовує фразу "виконавчий документ повертається стягувачу", унормовуючи підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Як слушно зауважив Скаржник - відповідно до відмітки Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса ), на виконавчому документі - 03.10.2023 р. виконавчий документ був повернутий Стягувачу на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Підпис Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса ) скріплений печаткою відділу. Отже, даний факт свідчить про те, що виконавчий документ до 03.10.2023 р. перебував на примусовому виконанні у Роздільнянськму відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса ).

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови у задоволенні подання Приватного виконавця про надання судом дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно Боржника на ту обставину, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не переривався, адже такі висновки зроблені судом без врахування наявності зазначеної відмітки Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса ), на виконавчому документі.

Разом з тим, як зазначалося раніше, звертаючись про надання судом дозвілу на звернення стягнення на нерухоме майно Боржника, Приватний виконавець посилалася на ст. 336 ГПК України.

Ст. 336 ГПК України встановлює, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили ( п. 1 ст. 336 ГПК України ). Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця ( п. 10 ст. 336 ГПК України ).

Отже, приписи ст. 336 ГПК України, на яку посилається Заявник в обгрунтування свого подання - не передбачають право суду, що розглядав справу як суд першої інстанції надавати саме дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно Боржника, що є окремою підставою для відмови у задоволені відповідного подання Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І. І..

Підсумовуючи усе вищенаведене, апеляційний суд зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи Скаржника, наведені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, проте не впливають на результат вирішення спору, не спростовують правильного по суті оскаржуваного судового рішення господарського суду, проте, у зв`язку з тим, що останнє прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, його належить змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу залишається без змін.

9. Судові витрати.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 р. у справі № 904/6578/16, виклавши її в редакції цієї постанови.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.07.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

СуддяМ.О. Дармін