Ухвала

від 24.06.2024 по справі 202/14452/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1235/24 Справа № 202/14452/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження № 12022040000000505 за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_8 підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді застави,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді від 12 червня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 908 400 грн., та покладено обов`язки, передбачені п.п. 1, 3 ч.5 ст. 194 КПК України, строком до 31 липня 2024 року.

Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 та встановив наявність ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування або суду, знищити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, впливу на інших підозрюваних. Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував положення ст. 178 та ст. 182 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, оскільки прокурор спочатку подав клопотання з розміром застави 9 992 400 грн., яке відкликав, а потім вдруге подав клопотання із розміром застави 1 154 000 грн., без належного обґрунтування, чим порушено вимоги ст. 185 КПК України. При цьому, клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 прокурор не вручив, згідно вимог ч.2 ст. 184 КПК України, оскільки ОСОБА_7 перебував у службовому відряджені. Разом з цим слідчий суддя вийшов за межі клопотання поклавши фактично інший обов`язок на ОСОБА_7 . Захисник вказує, що підозра необгрунтована, так як ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у встановленому законом порядку були прийняті на роботу, і ОСОБА_7 лише підписував накази про їх прийняття, а також в повідомленні вказано, що ОСОБА_7 звільнив зазначених осіб, але фактично наказ підписав заступник директора ОСОБА_11 . Окрім цього, захисник вказує, що ОСОБА_9 28 липня 2022 року був визнаний непридатним призовною комісією, а в період з 13 по 20 жовтня 2022 року перебував за кордоном будучи у відпустці. Разом з цим, зазначені працівники отримували заробітну плату, були прийняті на вакантні посади, через дефіцит працівників на підприємстві, направлялися за кордон у відрядження за встановленою процедурою, за запрошенням міжнародних компаній, з якими далі укладено контракти, і накази про відрядження підписувалися не лише ОСОБА_7 . Також, слідство невірно встановили суму збитків. Отже захисник вказує, що підозра не містить всіх елементів складу кримінальних правопорушень. Стосовно ризиків, то захисник вказує, що ОСОБА_7 не переховувався, речі та документи були вилучені на підставі рішень слідчих суддів, наявні висновки експертів, вручена підозра, та відсутні докази наявності ризиків. Захисник зазначає, що ОСОБА_7 є головним конструктором ракетних двигунів твердого палива, має звання Герой України, ордени та інші численні державні і відомчі нагороди, є особою яка працює з державною таємницею. Розмір застави є необґрунтованим, враховуючи характеризуючі дані про особу ОСОБА_7 та помилково встановлений органом досудового розслідування розмір шкоди.

В апеляційному суді захисник та ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги.

Прокурор заперечував у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали клопотання, мотиви слідчого судді, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст. ст. 131, 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. ч 1, 2, 4, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Так, з матеріалів клопотання видно, що ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022040000000505 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 332, ч.1 ст. 366 КК України.(Т. 1 а.с.17-20)

31 травня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 332, ч.1 ст. 366 КК України.(Т.1 а.с.39-71)

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що долучені до клопотання, а саме протоколи обшуку від 27.01.2023, висновок експерта №СЕ-19/104-23/12201-КТ від 19.06.2023, протокол огляду предмета від 07.07.2023, протокол тимчасового доступу від 08.03.2023, висновок експерта №СЕ-19/104-23/12201-КТ від 15.06.2023, протокол огляду предмета від 08.12.2023, протокол тимчасового доступу від 04.12.2023, протокол огляду документів від 04.12.2023, висновок експерта №СЕ-19/104-24/2548-ЕК від 30.04.2024 та інші матеріалами кримінального провадження, були враховані слідчим суддею, і вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

За наведених обставин, доводи сторони захисту наведені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованої підозри є безпідставними.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на наступне.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Крім цього, відповідно до матеріалів клопотання ОСОБА_7 має можливість здійснити виїзд за межі території України. Наведені в апеляційній скарзі характеризуючі дані мають місце але за вказаних обставин ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_7 дані особи відомі, тому шляхом дружніх умовлянь, зможе змусити їх давати необхідні йому(підозрюваному) показання, які будуть заважати встановленню об`єктивної істини у справі.

Стосовно зазначеного слідчим суддею ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливого знищення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, то апеляційний суд вважає його не доведеним враховуючи час з якого проводиться досудове розслідування 23 вересня 2022 року, що органом досудового розслідування проводилися санкціоновані обшуки.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків є безпідставними, так як наявність ризиків є доведеною.

Отже, апеляційний суд вважає, що матеріалами клопотання доведено обставини, передбачені ст. 177 КПК України, можливості застосування запобіжного заходу.

Стосовно самого розміру застави, то апеляційний суд приходить до такого висновку.

Так, в силу вимог ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, положення кримінального процесуального закону та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан підозрюваного; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу підозрюваного; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; 8) «професійне середовище» підозрюваного; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Беручи до уваги характер і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , що останньому ставить в провину спричинення збитків на суму 306 668 грн., ураховуючи особу підозрюваного, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючи фактором, який зможе запобігти таким ризикам та не є завідомо непомірною для підозрюваного із урахуванням викладеного вище.

Враховуючи вищезазначене, на переконання апеляційного суду, в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання необхідно задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 підозрюваного ОСОБА_7 -задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_7 підозрюваного за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді застави та визначити її розмір 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн., яку підозрюваний, або інша фізична чи юридична особа може сплатити протягом п`яти днів на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.

У разі сплати суми застави покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.п 1, 3 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування.

Строк обов`язків діє до 31 липня 2024 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4