Постанова

від 04.07.2024 по справі 642/1161/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 642/1161/24

Номер провадження 22-ц/818/2426/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Березюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року в складі судді Бородіної О.В. у справі № 642/1161/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська свіжість» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська свіжість» (далі ТОВ «Морська свіжість») про визнання договору недійсним.

Позов мотивовано тим, що 20 липня 2020 року по 30 червня 2021 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Морська свіжість».

Оскільки керівництво ТОВ «Морська свіжість» наполягало на укладенні договору про повну матеріальну відповідальність, під впливом цих вимог 04 січня 2021 року нею було укладено відповідний договір.

Між тим, посада «адміністратор залу» відсутня в Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, -продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва (далі - Перелік № 447/24), що унеможливлює укладення з працівником, який обіймає таку посаду, договору про повну матеріальну відповідальність.

Вважає, наполягаючи на укладенні такого договору, адміністрація Відповідача ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04 січня 2021 року, укладений між нею та ТОВ «Морська свіжість», а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 є обвинуваченою а ч.1 ст. 191 КК України, а саме привласнення грошових коштів, які перебували у її віданні та належали ТОВ «Морська свіжість» у розмірі 52 961 грн. Звернувшись до суду із позовом про визнання договору про повну матеріальну відповідальність від 04 січня 2021 року недійсним, позивачка фактично вживає заходи для уникнення відповідальності, оскільки спірний договір покладений в основу обвинувачення та становить предмет доказування у кримінальному провадженні, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

13 травня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шумейко Ярослав Віталійович, на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилюючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що питання недійсності правочину розглядається на момент його вчинення, а тому наслідки недійсності можуть бути застосовані навіть, якщо договір припинений. нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Припинення трудових відносин не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним про матеріальну відповідальність недійсним.

Хоча договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04 січня 2021 року є припиненим, на момент його укладення посада «адміністратор залу» була відсутня в Переліку № 447/24, що унеможливлювало укладення з працівником, який обіймає таку посаду, договору про повну матеріальну відповідальність, що є самостійною підставою для визнання такого договору недійсним, а тому наявні підстави для захисту її прав в порядку цивільного судочинства.

Також вказувала, про відсутність повноважень у представника відповідача адвоката Кучер Ю.Ю., а тому суд не мав права їх досліджувати та надавати їм оцінку.

У судове засідання апеляційного суду сторони учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 04 липня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: представником ОСОБА_1 адвокатом Шумейко Я.В. отримано 14 червня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 80);

ТОВ «Морська свіжість» отримано 14 червня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 79).

ОСОБА_1 повідомлена шляхом розміщення оголошення на сайті ХАС (а.с. 86).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Можна зробити висновок, що у Конституції України не встановлено обмеження доступу до правосуддя, окрім випадків, коли законом визначено обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Інших обмежень доступу до правосуддя Конституція України не містить.

Винятковою компетенцією суду є правосуддя, тобто здійснювана в передбаченому законом процесуальному порядку правозастосовча діяльність суду з розгляду справ.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини 1 статті 3 КПК України).

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно достатті 84КПК Українислідчий,прокурор,слідчий суддя,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (частина 1 статті 369 КПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини 1 статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-477цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (провадження № 11-36апп1), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (провадження № 14-39цс20)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19) зазначено, що «поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року № 591/5619/17».

Матеріали справи свідчать, що в провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває справа № 638/1992/22 щодо розгляду кримінального обвинувачення стосовно ОСОБА_1 за частиною 191 КК України. Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 , під час виконання посадових обов`язків, знаходячись в приміщенні магазину «Рыба от фабрики «Рыбное ремесло» за адресою: м. Харків, вул. Деревяненка, 8 привласнила грошові кошти, які перебували у її віданні та належали ТОВ «Морська свіжість» у розмірі 52961,53 грн та за які ОСОБА_1 несла повну матеріальну відповідальність (а.с. 24-26).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що позивачкою в порядку цивільного судочинства пред`явлено позов про визнання недійсним договору про матеріальну відповідальність з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обставини правомірності володіння коштів є предметом кримінального провадження та ухвалення рішення про задоволення позову вплине на результати розгляду кримінальної справи.

Між тим, судова колегія вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими, оскільки встановлення вини особи та оцінка доказів є прерогативою суду, який розглядає кримінальне обвинувачення. В межах кримінального провадження при ухваленні вироку суд не позбавлений можливості надати оцінку й судовому рішенню по цій справі разом з іншими доказами, а тому судова колегія не вважає, що рішення по справі за позовом ОСОБА_1 буде мати виключний вплив або носити преюдиційний характер у цій кримінальній справі.

Зважаючи, що спір про визнання недійсним договору про матеріальну відповідальність виник з трудових відносин, судова колегія вважає, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч.1ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню в справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки постанова Харківського апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.367, ч. 2 ст.369, п. 6 ч. 1 ст.374, п. 1 ч. 1 ст.379, ст. ст.381,382,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року скасувати, справу направити до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 липня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина