Постанова

від 11.07.2024 по справі 727/3718/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року місто Чернівці справа №727/3718/23

провадження №22-ц/822/666/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВисочанської Н.К.,

суддів:Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю.

секретар Тодоряк Г.Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 ,інтереси якогопредставляє адвокатЯкобишена ТетянаДмитрівна надодаткове рішенняШевченківського районногосуду м.Чернівціввід 23травня 2024 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання вчинити дії, головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якобишеної Т., та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання вчинити дії.

22 квітня 2024 року представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Поляк М.В. направлено до суду заяву про стягнення витрат, понесених у зв`язку з розглядом цивільної справи №727/3718/23.

Посилалася на те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послуг адвоката зі складання та підписання ряду процесуальних документів та представництва у судових засіданнях в Шевченківському районному суді м.Чернівці.

Керуючись частиною 5 статті 142, частиною 9 статті 141 ЦПК України просили стягнути з позивача ОСОБА_1 понесені відповідачами судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 19 990,00 гривень на користь кожної відповідачки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, що оскаржується

Додатковим рішеннямШевченківського районногосуду м.Чернівціввід 23травня 2024 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвоката Поляк Марії Володимирівни, про ухвалення додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2024 року про стягнення судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи задоволено частково.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 гривень.

В решті частині заявлених вимог відмовлено.

Повний текст додаткового рішення складено 23 травня 2024 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на рішення суду

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Якобишена Т.М. просила додаткове рішення скасувати та заяву про стягнення витрат на правову допомогу повернути заявникам без розгляду.

Вказувала, що рішення суду є таким, що порушує права та інтереси позивача, ухвалено без повного з`ясування обставин, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та вважаю дане рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Посилалася на те, що ні з матеріалів справи, ні з рішення суду не вбачається, що судом було встановлено зловживання позивачем своїми процесуальними правами чи вчинення необґрунтованих дій, що є підставою для стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Порушено порядок подачі заяви про ухвалення додаткового рішення та додатків до заяви (доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу), а саме норми ч. 9 ст. 83, 183 ЦПК України.

Вказує, що ні на адресу (поштову чи електронну пошту) адвоката Якобишеної Т. Д., ні на адресу ОСОБА_1 не надходило жодної заяви від адвоката Поляк М.В. із додатками про ухвалення додаткового рішення по даній цивільній справі. Та більш того в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження відправлення даної заяви із додатками позивачу, про що зазначалося в клопотанні про повернення заявнику без розгляду/про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, але судом не взято цього до уваги.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження N 61-403св23).

Крім того ОСОБА_1 часто хворіє та йому встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба II ст. Ступінь 2. ІХС. Дифузний кардіосклероз. БЛНПГ. Шлуночкова екстрасистолія. Церебральний атеросклероз. Дисцикуляторна енцефалопатія І ст. Початкова катаракта OS. Цукровий діабет II тип, сер.ст. важкості {копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 14 червня 2024 року). Він є особою пенсійного віку та його єдиним доходом є пенсія в розмірі 3421,70 грн., а стягнення з нього коштів негативно вплине на фінансовий стан та стан здоров`я (копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та копію довідки про доходи додаю). Також у власності ОСОБА_1 немає жодного нерухомого майна.

Однак, не зважаючи на всі вищезазначені порушення та всі підстави повернення заяви представника відповідачів адвоката Поляк М.В. без розгляду, вважає, що розмір витрат в сумі 9000 грн. є завищеним.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку (том 2 а.с.192-196).

До початку розгляду справи представник ОСОБА_1 адвокат Якобишена Т.Д. та представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокат Поляк М.В. спрямували до суду заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність (том 2 а.с.204, 212).

Згідно ізстаттею 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою.Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників.Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Доводи та мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи додаткове рішення

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу частково, суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, який підлягає відшкодуванню відповідачам, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 4500,00 гривень кожному відповідачу, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першоютретьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3статті 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позовіна позивача, у разі часткового задоволенняна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/7190/21 (провадження № 61-10857св23) зазначено, що «Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, так як заявником у порушення свого процесуального обов`язку не направлено іншим учасникам справи всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат, що призвело до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У зв`язку з цим суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідачі зареєстровані в ЄСІТС, а тому мали можливість ознайомитися із заявою і додатками до неї в системі Електронний суд, є безпідставними, так як заява представника позивача разом із додатками до неї в якості доказів подавалися безпосередньо в письмовій формі до канцелярії міськрайонного суду, а не в електронній формі.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи правила частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, не врахували, що докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України й, відповідно, застосувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи, а саме повернення заяви без розгляду (частина четверта статті 186 ЦПК України), також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15, провадження № 14-382цс19, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, додані до заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення документи є доказами витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували положення статті 83 ЦПК України, яка регулює порядок подання доказів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Встановивши порушення установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення».

У справі, що переглядається встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якобишеної Т. та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання вчинити дії.

22 квітня 2024 року представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Поляк М.В. направлено засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат, понесених у зв`язку з розглядом цивільної справи №727/3718/23, до якої прилучено ряд доказів понесених витрат, а саме: звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи від 15 квітня 2024 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №39/04/24 від 12 квітня 2024 року, договір №233/21 про надання юридичної (правничої) допомоги (том 2 а.с.116-129).

Керуючись частиною 5 статті 142, частиною 9 статті 141 ЦПК України просила стягнути з позивача ОСОБА_1 понесені відповідачами судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 19 990,00 гривень на користь кожної відповідачки.

Відомостей про направлення копії заяви із додатками (доказами) позивачу ОСОБА_1 чи його представнику ОСОБА_4 до заяви адвокатом Поляк М.В. не прилучено.

Колегія суддів погоджується з доводами адвоката Якобишеної Т.Д. викладеними в апеляційній скарзі проте, що суд першої інстанції не врахував, що представник відповідача під час подання до суду заяви про стягнення витрат на правову допомогу не виконала вимог процесуального законодавства, а саме статті83 ЦПК України стосовно порядку подання доказів, оскільки представник відповідачів ОСОБА_5 порушилаустановлений процесуальним законом порядок пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: не направила на адресу позивача документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 30 травня 2024 року у справі №761/33736/18.

Однак, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за недоцільне застосовувати вимоги статті 83 ЦПК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_6 29 квітня 2024 року, ознайомилась з матеріалами справи в тому числі із заявою адвоката Поляк М.В. про стягнення витрат на правову допомогу та з доданими до заяви доказами підтверджуючими розмір витрат на професійну правничу допомогу, а тому порушення норм статті 83 ЦПК України не позбавило позивача можливості подати заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу,і позивач скористався своїм правом та звернувся 01 травня 2024 року до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

ЦПК Українимістить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина другастатті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5ст. 142 ЦПК Україниу разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом ч. 9ст. 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Виходячи із положень частин п`ятої, шостої статті142, частини дев`ятої статті141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятоїстатті 142 ЦПК Українипередбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами законом, уст. 44 ЦПК України, визначено наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідноч.6ст.142ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55,124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У Постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року у справі №757/49982/19 зазначено, що виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічні правовіпозиції єусталеними івикладені вцілому рядіПостанов,в томучислі уПостановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц та від 03 липня 2019 року у справі № 543/408/17, від 30 листопада 2022 року у справі № 295/2963/21.

Аналізуючи викладені норми закону, відповідачам згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідачів; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні не наведено жодних доводів та підстав, які саме дії позивача є необґрунтованими або недобросовісними.

Апеляційний суд вважає, що відповідачами не доведено, що дії позивача були винними та умисними, не надано підтверджень, що позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у квітні 2023 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання вчинити дії.

Предметом та підставою даного позову було те, що позивач в правовому полі намагався довезти своє право на проживання у спірній квартирі, з якої на його думку його незаконним рішенням знято з реєстрації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 квітня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с.42).

29 травня 2023 року адвокатом Поляк М.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву на двох сторінках (том 1 а.с.89-91).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 11 серпня 2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті (том 1 а.с.155).

24 серпня 2024 року адвокатом Поляк М.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на двох сторінках (том 1 а.с.162-163).

20 жовтня 2024 року адвокатом Поляк М.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подано до суду додаткові пояснення на двох сторінках (том 1 а.с.190-191).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 22 лютого 2024 року зупинено провадження у справі, до вирішенняцивільної справи№727/6081/22за позовноюзаявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа- ОСОБА_3 ,про усуненняперешкод укористуванні квартироюшляхом виселення (том 2 а.с.81).

22 березня 2024 року адвокатом Поляк М.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року виселено ОСОБА_1 зі спірної квартири (том 2 а.с.84).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 березня 2024 року поновлено провадження у даній справі (том 2 а.с.97).

09 квітня 2024 року представник позивача адвокат Якобишена Т.Д. звернулась до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду, оскільки постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року виселено ОСОБА_1 зі спірної квартири (том 2 а.с.107).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якобишеної Т., та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання вчинити дії (том 2 а.с.110-111).

Згідно матеріалів справи вбачається, що представником позивача у даній справі подавались ряд доказів, клопотань про витребування доказів та інші клопотання.

Згідно протоколів судових засідань, адвокат Поляк М.В. приймала участь в судових засіданнях у даній справі за весь розгляд справи загальною тривалістю 53 хвилини.

22 квітня 2024 року представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Поляк М.В. направлено до суду заяву про стягнення витрат, понесених у зв`язку з розглядом цивільної справи №727/3718/23.

Посилалася на те, що ОСОБА_1 безпідставно ініціював вказаний спір з метою тиску на відповідачів, здійснив необґрунтовані, безпідставні дії.

На підставі ст.ст.76-81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Аналізуючи матеріали даної цивільної справи, слід прийти до висновку, що позивач звернувшись до суду з даним позовом намагався захистити своє право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 , яку він подарував відповідачам.

В подальшому позов було залишено без розгляду, оскільки набрало законної сили рішення про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири.

У цій справі не постановлено ухвали про визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України.

Колегія суддів наголошує, що само по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, так як звернення до суду є його диспозитивним правом, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, яке не містить обмежень в його реалізації і є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Колегія суддів бере до уваги, що розгляд справи по суті не розпочався, представник відповідачів приймала участь як у цій справі так і у інших справах ініційованих її довірителями, де за результатними розгляду стягнуто витрати на правову допомогу.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Посилання відповідачів на необґрунтовані дії позивача, а саме: подання безпідставного позову; колегія суддів вважає необґрунтованими,оскільки вонине доводять недобросовісність звернення позивача з позовом до суду та не підтверджують умисність його дій.

Колегія суддіввідхиляє якнерелевантні посиланняв апеляційнійскарзі нависновки ВерховногоСуду викладені у постанові від 05 вересня 2019 року в справі №К/9901/5157/19, оскільки предмет та підстава у ній були відмінними від предмета та підстави у цій справі.

Питання щодо компенсації витрат на правничу допомогу вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи із конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також інші дії позивача, пов`язані з реалізацією його процесуальних прав, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачами витрати, у зв`язку з чим заява про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене та на відсутність доказів про необґрунтовані дії позивача щодо пред`явлення позову, апеляційний суд вважає безпідставними вимоги заяви про компенсацію витрат в порядку ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Згідно ст. 376 ЦПКпідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, додаткове рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.368,374, 376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Якобишена Тетяна Дмитрівна задовольнити.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 травня 2024 року скасувати.

В задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Поляк Марії Володимирівни про стягнення витрат на професійну допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2024 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: І.Б. Перепелюк

Н.Ю. Половінкіна