Ухвала

від 11.07.2024 по справі 910/12912/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12912/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ломаки В. С.

від 06.02.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коротун О. М., Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.

від 10.06.2024

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед"

про скасування наказу та рішення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про:

- визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 14.04.2023 по день поновлення на роботі з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів із розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 311,63 грн;

- стягнення протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Провадження у справі № 910/12912/23 в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн - закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. ОСОБА_1 роз`яснено, що розгляд спору в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн віднесено до юрисдикції суду загальної юрисдикції.

Постановою від 10.06.2024 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину щодо цих вимог Північний апеляційний господарський суд залишив без змін. Скасував рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 в частині закриття провадження у справі № 910/12912/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн (та в частині роз`яснення, що розгляд цього спору в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн віднесено до юрисдикції суду загальної юрисдикції). Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" на користь ОСОБА_1 137 856,69 грн недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 залишив без змін.

20 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітку вказівку на норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.;

пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржниця зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у зв`язку із звільненням особи на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Отже доводи щодо наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є належно обґрунтованими.

Разом із тим, в касаційній скарзі ОСОБА_1 відсутнє належне обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржниця посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, постанову Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 324/379/19 із вказівкою що саме в них зазначено, проте не наводить конкретну норму/норми права, яку/які, на її думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій із посиланням на постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права/норм права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення та його належним обґрунтуванням.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 зауважує, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та посилається на постанову від 10.06.2024 у цій справі, в якій Північний апеляційний господарський суд, на думку скаржниці, дійшов такого висновку.

Втім, пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У розділі 9 постанови від 10.06.2024 Північний апеляційний господарський суд зазначив, що "за подання позову про визнання протиправним та скасування рішення ТОВ "Фідес Мед" від 13.04.2023 № 13/2023 в частині її звільнення; визнання протиправним та скасування наказу № 1/к про звільнення ОСОБА_1 - позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (як за дві немайнові вимоги). Тоді як за вимоги про зобов`язання відповідача негайно поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 14.04.2023 року по день поновлення на роботі з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача в сумі 311,63 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 року по 13.04.2023 року в загальній сумі 137 856,69 грн в порядку п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" - позивачка звільнена від сплати судового збору.".

Отже ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" лише в частині вимог, що стосуються стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У вказаному розділі постанови від 10.06.2024 Північний апеляційний господарський суд також зазначив, що "з урахуванням відмови в задоволенні по суті позовних вимог (та апеляційної скарги) в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення ТОВ "Фідес Мед" від 13.04.2023 № 13/2023 в частині звільнення позивача; визнання протиправним та скасування наказу № 1/к про звільнення ОСОБА_1 - судовий збір покладається на скаржницю. Тоді як в частині задоволених позовних вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати - позивачка була звільнена від сплати судового збору. Тому судовий збір не відшкодовується.".

Отже витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 - Північний апеляційний господарський суд поклав на ОСОБА_1 відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В резолютивній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить:

1. "Постанову Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/12912/23 від 10.06.2024 року на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 - скасувати частково.

2. Пункту 4 постанови "В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення". Викласти в наступній редакції "Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 від 13.04.2023 року № 13/2023 в частині звільнення позивача, визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 , зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.".

Втім, у пункті 1 постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23 зазначено: "Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 в частині відмови позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 від 13.04.2023 року № 13/2023 в частині звільнення позивача, визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 , зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.".

Тобто стосовно відмови у задоволенні вимог щодо яких йдеться в резолютивній частині касаційної скарги ОСОБА_1 із вказівкою про викладення мотивувальної частини в редакції постанови, Північний апеляційний господарський суд вказав у пункті 1 оскаржуваної постанови від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23. Наведене унеможливлює зміну пункту 4 вказаної постанови в редакції ОСОБА_1 .

Статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

При постановленні судового рішення суд касаційної інстанції застосовує і повноваження, передбачені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, і вирішує питання про розподіл судових витрат виходячи саме з прохальної частини касаційної скарги, у зв`язку з чим застосування повноважень суду безпосередньо залежить від того, які з них просить заявник касаційної скарги застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Однак подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає.

Поряд із цим, з резолютивної частини касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що скаржниця не погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у даній справі позов поданий у 2023 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 684,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

З огляду на наведене, оскільки скаржниця згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору в частині вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23 підлягає сплаті в частині визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 (перша вимога немайнового характеру) та визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 (друга вимога немайнового характеру) у сумі 10 736,00 грн, а саме: 2 684,00 грн * 2 вимоги немайнового характеру * 200%.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржниці строку для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом:

- належного обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказівок Верховного Суду в цій ухвалі;

- уточнення вимог, викладених у резолютивній частині касаційної скарги;

- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору, за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23 у встановленому законом порядком і розмірі, а саме в сумі 10 736,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко