Рішення

від 08.05.2024 по справі 203/650/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/650/24

Провадження № 2/0203/708/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Сядро Г.Г.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 (в залі суду),

представника відповідача Ткача О.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2024 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулася ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія1» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 166500,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що в результаті отриманої травми під час виконання трудових обов`язків вона має наслідки суттєвого порушення роботи лівого кульшового суглоба та вимушена постійно пересуватись за допомогою ортопедичної палиці. Внаслідок цього з 11.10.2023 року їй встановлено ІІІ групу інвалідності. За твердженнями позивача, вона має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, бо понесла витрати на тривале лікування в загальній сумі 166500,00 грн, та виходячи, зокрема, з тяжкості наслідків, незворотності змін здоров`я, розміру ступеню втрати працездатності у 40%, отримання ІІІ групи інвалідності безстроково, постійного характеру страждань, принципів розумності та справедливості розмір компенсації моральної шкоди становить 100000,00 грн.

Тому позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві.

07.03.2024 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Оскільки позивач не надала жодних доказів на підтвердження моральних страждань, зокрема, висновків профільних лікарів, висновків експертів, показання свідків. Позивач не довела те, що саме відповідач порушив законодавство про охорону праці, а для відшкодування моральної шкоди необхідно встановлення вини відповідача як заподіювача такої шкоди.

11.03.2024 року позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що травма позивача виникла саме з вини відповідача, оскільки допущено порушення вимог законодавства про охорону безпечних умов праці.

Під час судового розгляду справи по суті спору представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду пояснив суду таким чином, як про це вказано вище. За твердженнями представника позивача, мала місце подія нещасного випадку, коли позивач працювала прибиральником, їй не було надано належного спецодягу. Водночас відповідач повинен довести, що позивачу періодично змінювали спецодяг. Також позивач не була ознайомлена з правилами безпеки, немає відповідного підтвердження, та відповідач не довів того, що він забезпечив належні умови праці.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні, бо в матеріалах справи є акт, за яким саме позивач є винною у порушенні правил особистої безпеки під час праці. Вона підсковзнулась під дощем, хоча мала бути обережною, позивач мала спецодяг.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду про суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання 08.05.2024 року з`явились всі учасники справи.

Під час судового розгляду справи суд заслухав усні пояснення учасників справи, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, та 08.05.2024 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що 14.10.2020 року позивача було прийнято на посаду прибиральника територій в ПрАТ «Нова лінія» (після реорганізації ТОВ «Нова лінія 1»), та 31.03.2023 року вона була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до акту від 01.08.2023 року розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 17.11.2022 року о 08:05 годині на ТОВ «Нова лінія 1», затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 03.08.2023 року, комісія з розслідування, вивчивши відповідну документацію, ознайомившись з матеріалами, пояснювальними записками, керуючись п. 33 та на підставі пп. 2 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, визнала нещасний випадок з прибиральником територій господарського відділу ТОВ «Нова Лінія 1» ОСОБА_2 вважати таким, що пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку на ТОВ «Нова лінія 1», складається акт за формою Н-1/П, рішення прийнято одноголосно;

- особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони гігієни праці ОСОБА_2 , прибиральник територій ТОВ «Нова лінія 1» у м. Дніпрі, яка порушила вимоги: Інструкції №24 з охорони праці для прибиральника території (двірника), затвердженої директором торговельного центру ТОВ «Нова лінія 1», м. Дніпро, а саме: «Загальні положення»: п. 1.2. Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону праці», кожний працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку та здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

На підтвердження факту лікування внаслідок отриманої травми на виробництві у період з 17.11.2022 року по 14.12.2022 року, понесених витрат на лікування, визначення ступеня втрати працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності, позивач надала суду копії: виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №15206/2563, довідки від 11.10.2023 року, висновку спеціаліста судово-медичного експерта №13 від 03.01.2023 року, рахунки на оплату від 25.11.2022 року, видаткової накладної від 28.11.2022 року на суму 166500,00 грн, квитанції від 28.11.2022 року на суму 166500,00 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.

Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для відшкодування як майнової, так і моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковийзв`язокміж протиправнимдіянням заподіювачашкоди ташкодою маєбути безпосереднім,тобто таким,коли самеконкретна поведінкабез будь-якихдодаткових факторівстала причиноюзавдання шкоди.Об`єктивнийпричинний зв`язокяк умовавідповідальності виконуєфункцію визначенняоб`єктивноїправової межівідповідальності зашкідливі наслідкипротиправного діяння.Причинно-наслідковийзв`язокміж діяннямособи тазаподіянням шкодиполягає втому,що шкодає наслідкомсаме протиправногодіяння особи,а неякихось іншихобставин.Проста послідовністьподій неповинна братисядо уваги. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 09.08.2017 року, справа №908/2138/16, від 12.04.2022 року, справа №686/345/21, від 20.06.2023 року, справа №757/33618/18-ц, які суд враховує на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-ХІІ, працівник зобов`язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

При виконанні роботи за трудовим договором про дистанційну роботу, про надомну роботу працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому, а роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної або надомної роботи. При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу визначене працівником робоче місце має характеризуватися наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз викладеного вище, встановлених у ході судового розгляду справи обставин справи, дає суду підстави для висновку про недоведеність позовних вимог ані в частині вимог про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, ані в частині відшкодування моральної шкоди. Судом не було встановлено складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а висновки суду не можуть базуватися на припущеннях. Оскільки позивач не надала суду доказів на підтвердження наявності заподіяної їй майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача та його службових осіб, а також на підтвердження наявності безпосереднього причинного зв`язку між протиправним діянням заподіювачів шкоди та шкодою, яку вона зазнала.

Суд, вирішуючи спір між сторонами, бере до уваги те, що відповідно до акту розслідування нещасного випадку, комісією було встановлено, що нещасний випадок з позивачем стався саме внаслідок порушення нею вимог законодавства з охорони та гігієни праці, тобто п. 1.2. Інструкції №24 з охорони праці для прибиральника території (двірника), затвердженої директором торговельного центру ТОВ «Нова Лінія 1», м. Дніпро, 25.02.2020 року №НЛ5\705-ОП. При цьому суд враховує те, що в акті зафіксовано, що працівники підприємства, зокрема, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, пройшли медичні огляди, забезпечені необхідним спецодягом та засобами індивідуального захисту, згідно з типовими галузевими нормами безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

Тобто позивач не довела суду належними та допустимими доказами те, що протиправними діями відповідача їй було завдана майнова та моральна шкода, вказаний акт розслідування нещасного випадку є чинним та суд відхиляє посилання сторони позивача на відсутність спецодягу, бо актом доведено зворотне. Натомість працівник несе безпосередню відповідальність за порушення вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці», зокрема, в частині обов`язку дбати про особисту безпеку та здоров`я в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд зазначає, що судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються та компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві відмовити.

Судові витрати у справі покладаються на позивача та їй не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 15.05.2024 року.

Суддя Ф.М. Ханієва