Постанова

від 15.10.2024 по справі 203/650/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8549/24 Справа № 203/650/24 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря судового засідання Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Караканова Тетяна Володимирівна,

на рішенняКіровського районногосуду м.Дніпропетровськавід 08 травня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

06.02.2024 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 166 500,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 08травня 2024року узадоволенні позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Нова Лінія1»про відшкодуванняморальної таматеріальної шкоди,завданої каліцтвомвнаслідок нещасноговипадку навиробництві відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

24.07.2024 року, не погодившись із вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Караканова Т. В., подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував обставини отримання позивачем інвалідності та втрати нею працездатності, які виникли внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні ОСОБА_2 трудових обов`язків, а також наявність Акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, заформою Н-1, внаслідок чого зробив неправильний висновок про відсутність підстав відшкодування моральної шкоди позивачу за рахунок роботодавця.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17.09.2024року доДніпровського апеляційногосуду відТовариства зобмеженою відповідальністю«Нова Лінія1»надійшов відзивна апеляційнускаргу,в якомупросить суд,апеляційну скаргузалишити беззадоволення,рішення Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 08 травня 2024 року залишити без змін.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Гусакова О.Б. доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Інші сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.138-140), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,вислухавши поясненнясторін,дослідивши матеріалисправи таперевіривши доводиапеляційної скаргив межахапеляційного оскарження,апеляційний судвважає,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

14.10.2020 року позивача було прийнято на посаду прибиральника територій в ПрАТ «Нова лінія» (після реорганізації ТОВ «Нова лінія 1»), та 31.03.2023 року вона була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до акту від 01.08.2023 року розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 17.11.2022 року о 08:05 годині на ТОВ «Нова лінія 1», затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 03.08.2023 року, комісія з розслідування, вивчивши відповідну документацію, ознайомившись з матеріалами, пояснювальними записками, керуючись п. 33 та на підставі пп. 2 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, визнала нещасний випадок з прибиральником територій господарського відділу ТОВ «Нова Лінія 1» ОСОБА_1 вважати таким, що пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку на ТОВ «Нова лінія 1», складається акт за формою Н-1/П, рішення прийнято одноголосно;

- особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони гігієни праці ОСОБА_1 , прибиральник територій ТОВ «Нова лінія 1» у м. Дніпрі, яка порушила вимоги: Інструкції №24 з охорони праці для прибиральника території (двірника), затвердженої директором торговельного центру ТОВ «Нова лінія 1», м. Дніпро, а саме: «Загальні положення»: п. 1.2. Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону праці», кожний працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку та здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

На підтвердження факту лікування внаслідок отриманої травми на виробництві у період з 17.11.2022 року по 14.12.2022 року, понесених витрат на лікування, визначення ступеня втрати працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності, позивач надала суду копії: виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №15206/2563, довідки від 11.10.2023 року, висновку спеціаліста судово-медичного експерта №13 від 03.01.2023 року, рахунки на оплату від 25.11.2022 року, видаткової накладної від 28.11.2022 року на суму 166500,00 грн, квитанції від 28.11.2022 року на суму 166500,00 грн.

Суд, вирішуючи спір між сторонами, бере до уваги те, що відповідно до акту розслідування нещасного випадку, комісією було встановлено, що нещасний випадок з позивачем стався саме внаслідок порушення нею вимог законодавства з охорони та гігієни праці, тобто п. 1.2. Інструкції №24 з охорони праці для прибиральника території (двірника), затвердженої директором торговельного центру ТОВ «Нова Лінія 1», м. Дніпро, 25.02.2020 року №НЛ5\705-ОП. При цьому суд враховує те, що в акті зафіксовано, що працівники підприємства, зокрема, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, пройшли медичні огляди, забезпечені необхідним спецодягом та засобами індивідуального захисту, згідно з типовими галузевими нормами безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

Тобто позивач не довела суду належними та допустимими доказами те, що протиправними діями відповідача їй було завдана майнова та моральна шкода, вказаний акт розслідування нещасного випадку є чинним та суд відхиляє посилання сторони позивача на відсутність спецодягу, бо актом доведено зворотне. Натомість працівник несе безпосередню відповідальність за порушення вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці», зокрема, в частині обов`язку дбати про особисту безпеку та здоров`я в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Але з таким висновком у повному обсязі колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Враховуючи наведене, а також те, що нещасний випадок виник під час перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем (що підтверджується актом розслідування нещасного випадку від 01.08.2023 року), на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало їй моральних страждань, колегія суддів вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн. відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережила і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я, а також враховуючи її власні дії.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, що в оскаржуємо рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат КаракановаТетяна Володимирівна задовольнити частково.

Рішення Кіровського районногосуду м.Дніпропетровськавід 08 травня 2024 року скасувати в частині відмови у стягненні моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про відшкодування моральної завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» (ЄДРПОУ 30728887) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч гривень), 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення Кіровського районногосуду м.Дніпропетровськавід 08 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 15.10.2024 року.

Судді: