Ухвала

від 11.07.2024 по справі 910/13345/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/13345/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М.

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура"

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 910/13345/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура"

про стягнення 499 344, 19 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС»

про визнання недійсним договору

За участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржника (заявника): Мартиненко А.В.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" про стягнення заборгованості в розмірі 499 344, 19 грн, з яких: 313 715, 28 грн - основного боргу, 30 556, 05 грн - 3% річних, 155 072, 86 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ "Смарт фабрікс" було здійснено відповідачу поставку товару на підставі видаткових накладних № 167 від 30.04.2020 на суму 80 321, 28 грн та № 227 від 26.05.2020 на суму 233 394, 00 грн.

14.08.2023 між ТОВ "Смарт фабрікс" та ТОВ "Засоби промислового захисту" було укладено Договір відступлення прав вимоги № 14-08/1/23, за яким первісний кредитор відступив право вимоги за видатковими накладними № 167 від 30.04.2020 на суму 80 321,28 грн та № 227 від 26.05.2020 на суму 233 394,00 грн, про що було повідомлено відповідача відповідним повідомленням № 14-08/1/23 від 14.08.2023, шляхом його надіслання засобами поштового зв`язку. Крім того, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

20.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14-08/1/23 від 14.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 прийнято справу №910/13345/23 до провадження. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі. Ухвалено розгляд справи № 910/13345/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (повний текст складений і підписаний 29.01.2024) у справі №910/13345/23 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" заборгованість у розмірі 313 715 грн 28 коп., 3% річних - 30 556 грн 05 коп., втрати від інфляції - 154 995 грн 47 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5991 грн 20 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

04.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" надійшла заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/13345/23.

14.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення рішення суду.

20.06.2024 на адресу Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13345/23 разом з постановою від 22.05.2024, якою рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13345/23 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13345/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.07.2024.

Присутній у судовому засіданні 11.07.2024 представник боржника просив задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення з посиланням на обставини, наведені в заяві.

Представник стягувача в засідання суду не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13345/23 може бути розглянута за відсутності представника стягувача, який скористався своїм правом подати відповідні заперечення на заяву боржника.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13345/23 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13345/23, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на слідуючі обставини.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.

Фактично до заяви заявником додано тільки баланс підприємства станом на 01.03.2024, що не підтверджує факт відсутності у нього коштів на рахунках у банківських установах, а також відсутність майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача. Крім того, відповідачем взагалі не надано доказів, які свідчать про його намір виконати рішення суду у встановленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" про розстрочення виконання рішення.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13345/23.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 15.07.2024.

Суддя А.І. Привалов