Ухвала

від 15.07.2024 по справі 916/1927/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1927/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області

(суддя - Д`яченко Т.Г.)

від 06.05.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Ярош А.І., судді - Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

від 18.06.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ ЛТД"

про забезпечення позову у справі № 916/1927/24

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ"

про стягнення 306 320,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 306 320,67 грн, яка складається з пені 269 606,91 грн, інфляційних втрат 14 380,69 грн та 3% річних 22 333,07 грн.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

3. 02.05.2024 позивач подав до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення рішення про арешт коштів у межах суми позову 306 320,67 грн.

4. Заява обґрунтована тим, що позовні вимоги про стягнення інфляційного збільшення боргу, 3% річних та пені у цій справі, виникли через порушення відповідачем строку розрахунку за основним зобов`язанням, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі № 916/3286/23, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції за участю тих самих сторін, яким було стягнуто на користь позивача основну заборгованість за договором № 3/23-9 від 30.03.2023 у розмірі 850 000,00 грн. Однак, у добровільному порядку відповідач не сплатив зазначену заборгованість, як й не сплатив хоча би якусь частину боргу за рішенням суду, яке набрало законну силу. Оскільки існують підстави вважати, що й рішення в цій справі відповідач не виконуватиме, а намагатиметься затягувати розгляд справи з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов`язань, тому необхідно забезпечити позов у справі, так як, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже відповідач може вдатися до заходів щодо виведення коштів зі своїх поточних рахунків.

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2024 залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, заяву про забезпечення позову задоволено повністю; накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення рішення про арешт коштів відповідача у межах суми позову 306 320,67 грн.

6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про адекватність обраного заходу забезпечення із заявленими позовними вимогами, в частині накладення арешту на грошову суму саме в розмірі заявлених позовних вимог та про відсутність підстав, які можуть свідчити, що вжиття заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності відповідача. Місцевий господарський суд вважав доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать відповідачу на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.

7. 09.07.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

8. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій статей 73, 74, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, які б перешкоджали в подальшому виконанню майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, доводи позивача містять лише посилання на потенційну можливість ухилення від виконання рішення, без наведення відповідного обґрунтування, що не є достатньою підставою для задоволення заяви.

9. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20, щодо обґрунтування причин звернення із заявою про забезпечення позову; подання обґрунтованих доказів; врахування судом, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.

10. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

11. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

12. За змістом статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.

13. Вирішуючи питання стосовно забезпечення позову, суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм, викладені у наступних постановах:

- від 15.05.2019 у справі № 910/688/13, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду;

- від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, щодо наслідків невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову;

- від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;

- від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21, що відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір;

- від 04.04.2023 у справі № 915/577/22, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення;

- від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, щодо співмірності забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

14. Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову місцевий господарський суд здійснив правильну оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову, оскільки арешт накладається на грошові кошти відповідача у межах суми заявлених позовних вимог; відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову; у разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду, натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти.

15. Верховний Суд вважає, що зазначені в касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи.

16. Натомість, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

17. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

18. Беручи до уваги конкретні обставини справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги відповідача, оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому відповідно до частини другої статті 293 ГПК України Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись нормами статей 234, 287, 290, частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1927/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко