Рішення

від 14.08.2024 по справі 916/1927/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1927/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/1927/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД (49128, м. Дніпро, Житловий масив Комунар, буд. 22-А, кв. 40; код ЄДРПОУ 38300290)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ (68802, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188-А; код ЄДРПОУ 31460973)

Про стягнення 306320,67 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ про стягнення заборгованості у розмірі 306320,67 грн., яка складається з пені 269606,91 грн., інфляційних втрат 14380,69 грн. та 3% річних 22333,07 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області 06.05.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1927/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

22.05.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

03.06.2024р. позивачем надано відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що сторони уклали Договір №3/23-9 від 30.03.2023р. та на виконання умов Договору, 15.06.2023 року позивачем було поставлено відповідачу товар, поставка якого передбачена умовами Договору, а саме два двоступінчастих поршневих компресори Sabroe моделі TSMC-108S загальною вартість 850000,00 грн. із ПДВ.

Як було зазначено позивачем, умовами Договору було передбачено спосіб оплати за поставлений товар відкриття акредитиву, який було відкрито відповідачем.

Своє зобов`язання із поставки товару позивач виконав із порушенням строку. У зв`язку із порушенням строку поставки сплив строк дії акредитиву, відкриття якого було умовою оплати за договором, а отже визначений Договором спосіб оплати втратив чинність.

Разом із цим позивачем було зазначено, що через закінчення строку акредитиву та через це недійсність умов оплати, які передбачені Договором, зобов`язання щодо оплати за отриманий товар не припинилося. В ситуації що склалася із умовами оплати після спливу строку дії акредитиву слід користуватися загальними правилами, що передбачені нормами Цивільного кодексу України.

Листом від 14.06.2023 року за №1, керуючись нормами Цивільного кодексу України (ст. 530), позивач надіслав вимогу про сплату товару протягом семи днів, натомість в цей строк оплата не була здійснена, через що настали наслідки передбачені п. 7.2. Договору.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що обставини поставки товару та виникнення у відповідача зобов`язання із оплати товару були предметом дослідження при розгляді справи господарського суду Одеської області 916/3286/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця Катело Вікторії Вікторівни про стягнення 850000,00 грн.

Як зазначав позивач, зазначене вище вказує на те, що виникнення у відповідача зобов`язання із сплати товару є встановленим фактом та не потребує додаткового встановлення в цій справі.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що в разі порушення терміну сплати за поставлене обладнання, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно розрахунку, який провів позивач, сума інфляційного збільшення заборгованості, які підлягають стягненню складає 14380,69 грн., сума 3% річних складає 22333,07 грн., пеня 269606,91 грн., що загалом складає 306320,67 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що дійсно, 30.03.2023 р. між сторонами було укладено Договір на поставку обладнання №3/23-9.

Відповідачем було зазначено, що між сторонами Договору виник спір з приводу поставки товару і його оплати. Товариство з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД звернулось з позовом до господарського суду Одеської області, який розглянувши справу №916/3286/23, дійшов висновку про доведеність позивачем факту поставки відповідачу товару і своїм рішенням від 12.01.2024р. р. задовольнив позов та вирішив стягнути з ТОВ «УКРЧЕМ» 850000,00 грн. Це рішення набуло чинності лише 23.04.2024 р. після перегляду його апеляційним господарським судом.

Відповідач вважає, що оскільки до прийняття судом рішення, яким було визнано факт поставки компресорів, були відсутні жодні передбачені договором і законом документи, які б підтверджували факт поставки товару, тому у відповідача були відсутні правові підстави і зобов`язання по оплаті компресорів.

Відповідач вважає, що зобов`язання з оплати компресорів виникли у відповідача лише після набрання чинності рішенням суду, яким встановлено факт поставки товару, а тому вимога про оплату товару може бути висунута постачальником лише після підтвердження факту поставки товару. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що штрафні санкції нараховані позивачем не обґрунтовано і стягненню не підлягають.

Надаючи відповідь на відзив, позивач зазначав, що намагаючись уникнути відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідач у відзиві робить помилковий висновок щодо моменту виникнення грошового зобов`язання у розмірі 850000,00грн. за отриманий ним товар.

За посиланням позивача, оскільки на момент поставки позивачем товару відповідачеві умови оплати за договором не були визначені, то саме з моменту прийняття відповідачем товару у останнього виник обов`язок сплатити обумовлену договором вартість товару.

Вирішивши спір, господарські суди зробили висновок про те, що саме 15.06.2023 року відповідач отримав (прийняв) товар, а отже з 16.06.2023 року у відповідача виникло грошове зобов`язання в розмірі 850000,00 грн. Вирішення спору у судовому порядку не є підставою для припинення чи зупинення грошового зобов`язання, а отже висновки відповідача викладені ним у відзиві є помилковими та не заслуговують на увагу.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 30 березня 2023р. Договору №3/23-9 на поставку товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як з`ясовано судом, Товариство з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ про стягнення заборгованості у розмірі 850000,00 грн. Позовні вимоги було обґрунтовано фактом невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки товару №3/23-9 від 30.03.2023 в частині оплати вартості поставленого товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2024р. по справі №916/3286/23, яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024р. залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД заборгованість у розмірі 850000,00 грн. та судовий збір у розмірі 12750,00 грн.

Судом за час розгляду справи апеляційною інстанцією встановлено, що за своєю правовою природою договір №3/23-9 від 30.03.2023 є договором поставки.

У постанова апеляційної інстанції було зазначено, що надаючи оцінку матеріалам справи та наданим сторонами доказам у сукупності, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт поставки 15.06.2023р. двох компресорів у відповідності до укладеного між сторонами договору №3/23-9 від 30.03.2023 позивачем відповідачу загальною вартістю 850000,00грн. видається більш вірогідним, ніж доводи відповідача щодо невиконання позивачем зобов`язань з поставки товару.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На спростування доводів відповідача, суду зазначає, що за час розгляду справи №916/3286/23 судами встановлено, що 15.06.2023р. відбувся факт поставки товару у відповідності до укладеного між сторонами договору №3/23-9 від 30.03.2023 загальною вартістю 850000,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з оплати такого товару.

Доказів виконання зобов`язання з оплати вартості отриманого товару матеріали справи не містять та зворотнього відповідачем доведено суду не було.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 269606,91 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його частково не вірним.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Поряд з цим, умовами п. 7.2. Договору сторонами не було визначено питання щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, отже, суд вважає, що вірним буде здійснити нарахування пені за період з 16.06.20203р. по 16.12.2023р., тобто з припиненням здійснення нарахування через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунком суду, розмір пені на суму боргу 850000,00 грн. за період з 16.06.20203р. по 16.12.2023р. становить 176147,95 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 22333,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14380,69 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2554,34 грн. покладаються на відповідача.

Суд зазначає позивачу, що надлишково сплачений судовий збір у розмірі 918,96 грн. буде повернуто судом після подання відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ (68802, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188-А; код ЄДРПОУ 31460973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОПРИГ ЛТД (49128, м. Дніпро, Житловий масив Комунар, буд. 22-А, кв. 40; код ЄДРПОУ 38300290) 3% річних у розмірі 22333 (двадцять дві тисячі триста тридцять три) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 14380 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 69 коп., пеню у розмірі 176147 (сто сімдесят шість тисяч сто сорок сім) грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2554 (дві тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 34 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко