Постанова

від 15.07.2024 по справі 440/9850/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 р. Справа № 440/9850/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 (головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко) по справі № 440/9850/23

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- стягнути з КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, у сумі 59530,06 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 позов задоволено.

КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким змінити суму санкцій.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в період з 01.01.2022 до 13.04.2022 та з 13.09.2022 до 31.12.2022 на підприємстві була працевлаштована особа з інвалідністю, що свідчить про виконання відповідачем нормативу робочих місць у 2022 р.

Зауважує, що листом від 21.04.2023 повідомляв позивача про допущену в електронному звіті помилку про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю, до якого додав відповідні докази того, що протягом 2022 року на підприємстві працювали дві особи з інвалідністю (з 01.01.2022 по 13.04.2022 та з 13.09.2022 по 31.12.2022). Водночас Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю листом від 01.05.2023 р. повідомило, що санкції нараховані на підставі даних Пенсійного фонду України про створення робочих місць на підприємстві поданих до 10 березня поточного року та не змінило відповідачу розмір санкцій за незайняті робочі місця.

Також просить врахувати, що справа судом першої інстанції розглянута за відсутності відповідача, жодних повідомлень про розгляд справи відповідач не отримував, що позбавило його можливості надати пояснення та відповідні докази на підтвердження обставин працевлаштування у 2022 р. осіб з інвалідністю.

Вважає, що ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено відповідальність за незабезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, але судом першої інстанції фактично покладено відповідальність на відповідача за неподання відомостей про працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що у формі Податкового розрахунку, КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради відобразило дані щодо кількості штатних працівників, штатних працівників-осіб з інвалідністю, фонду оплати праці, згідно яких середньооблікова кількість штатних працівників в 2022 році складала 8 осіб; кількість осіб з інвалідністю в 2022 році складала 0; особа з інвалідністю працювала січень, лютий, березень, квітень 2022 р. Водночас вказаного не достатньо для виконання нормативу.

На підставі вказаних даних позивач і здійснив розрахунок адміністративно-господарських санкцій.

Щодо уточнюючої відомості, вказує, що у ній містяться відомості про особу з інвалідністю ОСОБА_1 . Водночас, доказів вчасного попередження ДПС України про працевлаштування вказаної особи відповідачем не надано, як і доказів виплати йому заробітної плати у жовтні грудні 2022 р. Отже, дії КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради мають ознаки ухиляння від сплати адміністративно-господарської санкції шляхом подання уточненого Податкового розрахунку з відомостями працевлаштування особи з інвалідністю «заднім числом».

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

У квітні 2023 р. територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 1 особа (а.с. 4).

Позивач, вважаючи, що у 2022 році підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особа, що є підставою для накладення на нього адміністративно-господарських санкцій у розмірі 59 530,06 грн. звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито заходів спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Згідно із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 2 ст. 218 ГК України).

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону №875-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ підприємства … зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 826/11977/18 Верховний Суд дійшов висновку, що:

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.»

Судом встановлено, що у відповідача у 2022 р. встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував лист Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 18.08.2023, який повідомив про не подання КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради звітів форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у 2022 р. та дійшов висновку про недоведеність належними доказами створення відповідачем у 2022 році 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштування особи з інвалідністю або інформування державної служби зайнятості про наявність вакантного місця для її працевлаштування.

Водночас, апелянт в суді апеляційної інстанції звертає увагу, що в період з 01.01.2022 до 13.04.2022 на підприємстві працювала ОСОБА_2 на посаді прибиральника службових приміщень, яка є особою з інвалідністю, а з 13.09.2022 до 31.01.2023 в трудових відносинах з КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради перебував ОСОБА_1 на посаді прибиральника службових приміщень, який є особою з інвалідністю, на підтвердження чого надав суду заяви ОСОБА_2 від 12.04.2022 про звільнення за власним бажанням, ОСОБА_1 від 12.09.2022 про прийняття на роботу та від 27.01.2023 про звільнення, а також накази від 13.04.2022 № 13 про припинення трудового договору ОСОБА_2 , від 12.09.2022 № 42 про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 13.09.2022 та від 31.01.2023 № 11 про припинення трудового договору ОСОБА_1 (а.с. 36-41).

Просить врахувати, що не мав можливості надати відповідні докази до суду першої інстанції з огляду на необізнаність про розгляд цієї справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що за юридичною адресою підприємства відсутні його представники, фактичним місцезнаходженням (поштовою адресою) відповідача є АДРЕСА_1 . Вказана поштова адреса є місцем здійснення господарської діяльності відповідача, загальновідомою, на яку, зокрема позивачем направлялися листи в позасудовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що листування між позивачем та відповідачем здійснювалося шляхом направлення листів, зокрема позивачем на адресу відповідача м. Полтава, вул. Шевченка, 7 (а.с. 44-46), проте в позові позивачем зазначено лише юридичну адресу відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із доводами відповідача щодо неможливості надати докази працевлаштування особи з інвалідністю у 2022 р. до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому вважає за необхідне прийняти до розгляду такі докази та надати їм оцінку.

Судом апеляційної інстанції встановлено та визнається позивачем, що в період з 01.01.2022 до 13.04.2022 в трудових правовідносинах з КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради перебувала ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю на посаді прибиральника службових приміщень, що також підтверджується наказом від 13.04.2022 (а.с. 36).

Також, з 13.09.2022 до 31.01.2023 на посаді прибиральника службових приміщень КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради працював ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, про що свідчать накази від 12.09.2022 та від 31.01.2023 (а.с. 38, 40).

21.04.2023 КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради листом повідомило Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про допущення ним помилки при електронному звітуванні, що призвело до не відображення у звітності працівника з інвалідністю, який був працевлаштований у вересні 2022 р. та надало оновлену податкову звітність.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, проте зазначає, що відповідач не надав доказів вчасного попередження ДПС України про працевлаштування ОСОБА_1 , як і доказів виплати йому заробітної плати у жовтні грудні 2022 р., що може свідчити про бажання останнього ухилитись від сплати адміністративно-господарської санкції шляхом подання уточненого Податкового розрахунку з відомостями працевлаштування особи з інвалідністю «заднім числом».

З метою з`ясування обставин працевлаштування ОСОБА_1 у КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради, судом апеляційної інстанції витребувано у ДПС України та ГУ ДПС у Полтавській області повідомлення КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради про прийняття ОСОБА_1 12.09.2022 р. на роботу.

На виконання вимог суду, ДПС України та ГУ ДПС у Полтавській області надали повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, з якого вбачається, працевлаштування ОСОБА_1 до КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради з 13.09.22 на підставі наказу № 42 від 12.09.2022. Вказане повідомлення сформовано 12.04.2023.

Отже, з 01.01.2022 до 13.04.2022 в трудових правовідносинах з КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради перебувала особа з інвалідністю - ОСОБА_2 , а 13.09.2022 до 31.01.2023 особа з інвалідністю - ОСОБА_1 , який займав одне робоче місце на підприємстві.

Водночас, несвоєчасне подання відповідачем відомостей до органу державної податкової служби щодо працевлаштування ОСОБА_1 не свідчать про те, що останній не перебував в трудових відносинах з КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради, а можуть свідчити про порушення підприємством вимог трудового та податкового законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875-XII щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже в його діях відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про порушення КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради вимог Закону № 875-XII та наявність підстав для стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця у 2022 р.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неповідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, суд першої інстанції направляв поштову кореспонденцію копію ухвали від 18.07.2023 про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку на юридичну адресу підприємства вул. Центральна, 2В, с. Щербані, Полтавська область, 38750, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке 28.08.2023 повернулось на адресу суду з відміткою поштового відділення про не вручення «За закінченням терміну зберігання».

Повідомлень про зміну місцезнаходження від відповідача ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надходило.

Приписами ч. 11 ст. 251 КАС України судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 11 ст. 126 КАС України передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Виходячи з положень пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.2009, в разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються відправнику за закінченням строку зберігання. В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб. Тому повернення рекомендованої кореспонденції з відмітками органів зв`язку: «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і тому подібне, є належним доказом виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 06 березня 2019 року у справі № 826/4285/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 640/20945/18, від 16 грудня 2020 року у справі 120/4080/19-а, від 14 липня 2021 року у справі № 160/8623/19, від 13.09.2021р. по справі № 200/14688/19-а.

Враховуючи, що процесуальні документи направлялись на юридичну адресу відповідача, однак поштове відправлення повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання», вважається що особа належним чином повідомлена про розгляд справи.

В свою чергу посилання апелянта на те, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а фактичним його місцезнаходженням є м. Полтава, вул. Шевченка, 7 колегія суддів відхиляє, оскільки вищевказана адреса не зареєстрована відповідачем в установленому законом порядку та суду про її наявність не було відомо.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" Полтавської районної ради - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі № 440/9850/23 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова