Постанова

від 10.07.2024 по справі 601/3412/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/3412/23Головуючий у 1-й інстанції Шульгач Н.М. Провадження № 22-ц/817/581/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірський Б.О.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Іванюта О.М.

адвокатів Сідорова В.М. та Медвідь І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 601/3412/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сідоров Віталій Михайлович на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Шульгач Н.М., повний текст рішення складено 08 квітня 2024 року) в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Почаївська міська рада про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ОСОБА_2 є його рідною бабцею, яка потребує стороннього догляду у зв`язку тим, що не здатна орієнтуватися у часі та просторі, не впізнає рідних, не пам`ятає/забуває свої дії, не має вольових потягів.

Зазначав, що є єдиним онуком, який може здійснювати догляд та бути опікуном своєї бабусі, оскільки його мати ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, тому з причин похилого віку та стану здоров`я не може здійснювати догляд за своєю недієздатною матір`ю.

На підставі наведеного, просив визнати недієздатною ОСОБА_2 , встановити над нею опіку та призначити його ОСОБА_1 її опікуном.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недієздатною ОСОБА_2 жительку АДРЕСА_1 .

Визначено строк дії рішення суду про визнання недієздатною ОСОБА_2 - два роки, з дня набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні його опікуном та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права в частині відмови.

Вказує на те, що постійно піклується та матеріально забезпечує свою бабусю, оскільки є її близьким родичем, а також між ними панують теплі сімейні відносини. У зв`язку з цим ОСОБА_2 подарувала йому 1/2 частки будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за якою вони зареєстровані.

Зазначає, що висновком ЛКК підтверджується, що заявник за станом свого здоров`я може здійснювати догляд за особою з інвалідністю І групи, якою є ОСОБА_2 , а також висновком ради по опіці та піклуванню при виконавчому комітеті Почаївської міської ради рекомендовано призначити ОСОБА_1 опікуном над своєю бабусею, у разі визнання її недієздатною особою, цивільна дієздатність якої обмежена.

Також звертає увагу, що суд першої інстанції вказав про попередній догляд за недієздатною її дочкою ОСОБА_5 ..

Проте, дане твердження не відповідає дійсності з причин відсутності її на території України з 1996 року.

Відтак вважає, що суд не позбавлений можливості прийняти рішення за наявності інших доказів, які у сукупності дають підстави для призначення опікуна із врахуванням інтересів недієздатної особи.

Від Почаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять суд скаргу задовольнити, проти апеляційних вимог не заперечують.

Зазначають, що не погоджуються із рішенням суду в частині відмови у призначенні опікуном заявника, оскільки органом опіки та піклування при виконавчому комітеті Почаївської міської ради надано законний та обґрунтований висновок від 27 березня 2022 року про доцільність призначення опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ..

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Сідоров В.М. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу в її межах підтримала, посилаючись на доводи викладені в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 15).

15 вересня 1979 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 67).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батькам ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 16)

З витягу №09-09/1959 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

З довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №251823 від 20 жовтня 2023 рокувбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи А, зі строком: довічно (а.с. 12).

З консультаційного висновку спеціаліста від 20 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 встановлено діагноз: розлад психіки та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку, виражений психоорганічний синдром.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №126 від 27 лютого 2024 року, на теперішній час ОСОБА_2 виявляє ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, що сягає рівня недоумства. Дане захворювання є хронічним, стійким психічним розладом. Особа не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.58-59).

З рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради №112 від 28 березня 2024 року про затвердження висновку ради по опіці та піклуванню при виконавчому комітеті Почаївської міської ради про доцільність призначення опікуна та висновку ради по опіці та піклуванню при виконавчому комітеті Почаївської міської ради від 27 березня 2024 року, рада по опіці та піклуванню рекомендує призначення ОСОБА_1 опікуном над його бабусею ОСОБА_2 (а.с.69-70).

У суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав довідку від 12 квітня 2024 року №04-16/688 видану начальником управління соціального захисту населення Кременецької районної військової адміністрації, з якої вбачається про перебування заявника на обліку в управлінні соціального захисту населення, як одержувача щомісячної виплати по догляду, відповідно до постанови КПУ від 26 липня 1996 року № 832 Про підвищення розміру державної допомоги окремим категоріям громадян, за пристарілою особою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17 лютого 2014 року по 26 липня 2014 року (а.с. 133).

Згідно договору дарування житлового будинку від 22 січня 2016 року, ОСОБА_2 подарувала у частках по 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (а.с. 134-135).

З договору дарування земельної ділянки від 22 січня 2016 року, ОСОБА_2 подарувала у частках по 1/2 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (а.с. 136-137).

З висновку ЛКК 11/2, який виданий Комунальним некомерційним підприємством Почаївська районна комунальна лікарня Почаївської міської ради вбачається про можливість здійснення ОСОБА_1 догляду за особою з інвалідністю І групи (а.с. 138).

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 10 квітня 2024 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає ОСОБА_2 , яка є інвалідом І групи (А), її онук ОСОБА_1 перебуває зараз в лавах ЗСУ, з бабусею у нього дружні стосунки, а ОСОБА_5 не проживає з 1996 року в Україні, що підтверджують представники громадськості (а.с. 139).

З наданих заявником ОСОБА_5 відомостей вбачається, що його мати зареєстрована в російській федерації в АДРЕСА_2 (а.с.140-143).

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення опікуна недієздатної особи, суд першої інстанції виходив з того, що органом опіки та піклування не наведено обґрунтованих підстав для призначення саме заявника ОСОБА_1 опікуном недієздатної бабусі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія апеляційного суду, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Аналогічний паровий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі №742/887/23, від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Пунктом 3.1 вищевказаних правил визначено, що при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені ЦПК України.

Встановивши, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим вона потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд дійшов правильного висновку про визнання її недієздатною.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про доцільність призначення його опікуном над ОСОБА_2 , у разі визнання її недієздатною, опікунською радою було встановлено, що особа, як подала заяву, є рідним онуком та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте поза увагою залишено ту обставину, що на даний час ОСОБА_10 проходить військову службу у лавах Збройних Сил України по мобілізації і відсутні жодні докази, які б свідчили про увільнення його з війська.

Відповідно, беручи до уваги зміст поняття "опікун" та обов`язки, які має опікун по відношенню до свого підопічного, суд апеляційної інстанції вважає, що заявник на час проходження військової служби позбавлений можливості у належний спосіб здійснювати обов`язки опікуна недієздатної особи і лише після демобілізації у передбаченому законом порядку може ініціювати питання про призначення його опікуном.

Судом першої інстанції вірно констатовано, що такий висновок наданий без повного з`ясування обставин справи, оскільки не було враховано, як наведену вище обставину, так і наявність інших родичів недієздатної, які б могли здійснювати опіку над нею та відсутність належних і допустимих доказів неможливості здійснення такими родичами догляду за недієздатною.

На думку колегії суддів, обґрунтування подання щодо призначення опікуном саме онука є обмеженим виконанням формальних процедур, що свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно відхилено вмотивоване подання про призначення опікуна, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як суд вірно встановив, що подання виконкому Почаївської міської ради про призначення опікуном заявника винесено передчасно, без повного дослідження всіх обставин та ґрунтується виключно на даних, отриманих від заявника. Жодних мотивів доцільності призначення опікуном літньої жінки саме ОСОБА_1 подання не містить, а тому суд обґрунтовано не прийняв його до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, не звернув увагу на обов`язок суду встановити над нею опіку, а тому за наведених вище обставин і за умови визнання судом висновку опікунської ради про доцільність призначення заявника опікуном недієздатної особи таким, що не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, слід доповнити судове рішення і встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 та зобов`язати раду по опіці і піклуванню при виконавчому комітеті Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області здійснювати опіку над нею до призначення її опікуна.

Виходячи з вищенаведеного та вимог ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду слід змінити, доповнивши його зазначеним вище змістом.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року - змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту.

Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати раду по опіці та піклуванню при виконавчому комітеті Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до призначення її опікуна.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2024 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.