Рішення

від 11.07.2024 по справі 643/6810/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6810/20

Провадження № 2/643/1961/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Новакової Т.С.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, 19 січня 2015 року близько 7 год. 30 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Volkswagen Caddy, н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у світлу добу зі швидкістю близько 90 км/год. по правому узбіччю автодороги Київ-Харків в напрямку м. Київа в с. Лобачі Решетилівського району Полтавської області, вчинив дорожньо-транспортну пригоду в результаті чого позивачу було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. 19 січня 2015 року відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 285 КК України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170310000019. 07.12.2017 року дії ОСОБА_3 перекваліфіковано із ч.1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України. Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 16.05.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн. Вирок набрав законної сили. Постановою державного виконавця Московського ВДВС м. Харкова від 08.01.2020 року було відкрито відповідне виконавче провадження. Відповідач ОСОБА_3 , будучи обізнаним про пред`явлення позивачем цивільного позову та бажаючи уникнення відповідальності, 21.12.2017 року уклав договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_2 , зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка є другим відповідачем.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_3 уклад договір купівлі-продажу автомобіля зі своєю матір`ю, без реального наміру передання автомобіля у її власність, а лише з метою уникнення відповідачем ОСОБА_3 матеріальної відповідальності перед позивачем.

З огляду на викладене, позивач був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.05.2020 року відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.05.2020 року, накладено арешт на автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить відповідно до договору купівлі-продажу від 21 грудня 2021 року ОСОБА_4 . Заборонено ОСОБА_4 вчиняти бідь-які дії щодо відчуження автомобіля Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , а саме укладати бідь-які договори щодо його відчуження, передачі в заставу, проводити реєстрацію та перереєстрацію права власності тощо.

28.05.2020 року на адресу суду від представника третьої особи Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить долучити пояснення на позовну заяву до матеріалів справи, в подальшому проводити розгляд справи без участі представника, прийняти рішення на розсуд суду.

24.06.2020 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Маринушкіна Л.В. подала клопотання про скасування ухвали Московського районного суду м. Харкова від 04.05.2020 року, якою накладено арешт на автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 та заборонено їй вживати будь-які дії щодо відчуження цього автомобіля.

24.06.2020 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Маринушкіна Л.В. подала заяву про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину без розгляду, оскільки в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова вже розглядається справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у якій було відкрито раніше.

Крім того, просила скасувати заходи забезпечення позову, а саме ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04.05.2020 року, про накладення арешту на автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 та заборону вчиняти будь-які дії.

24.06.2020 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Маринушкіної Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначила, що позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки на час укладення спірного договору будь-яких заборон та інших підстав, які б перешкоджали на законних підставах оформити правочин не існувало. Позивач, який звернувся до суду з даним позовом, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Звернення до суду з даним позовом свідчить про зловживання позивачем своїми правами. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в обґрунтування фіктивності спірного договору, укладеного між відповідачами у справі, а сам факт наявності кримінального провадження у відношення відповідача ОСОБА_3 в цей період не може вважатися підставою для визнання спірного договору фіктивним, що він укладений начеб то без відповідних правових наслідків.

02.07.2020 року позивач ОСОБА_2 подав відповідь на відзив. В ньому зазначив, що доводи відповідача ОСОБА_3 щодо безпідставності доводів позивача відносно свідомого бажання відповідача ОСОБА_3 уникнути матеріальної відповідальності не відповідають фактичним обставинам справи та наданих позивачем доказів.

05.08.2020 року від позивача ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву відповідача ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду.

31.03.2021 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Маринушкіна Л.В. подала додатковий відзив на позовну заяву.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.07.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 року, головуючим по справі визначено суддю Бугрій В.М.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2023 року прийнято до провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.09.2023 року цивільну справу № 643/6810/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину передано на розгляд до Московського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 року, головуючим у справі визначено суддю Олійника О.О.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.03.2024 року справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.03.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.05.2024 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, раніше подавав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, у зв`язку з перебуванням закордоном.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення повістки, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення повістки, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву подав.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Донський Д.Б. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Регіонального сервісного центру МВС у Харківській області у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення представника, в яких останній просить проводити розгляд справи за відсутності представника Регіонального сервісного центру МВС у Харківській області, прийняти рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши заперечення представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Донського Д.Б., дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 19 січня 2015 року близько 7 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Volkswagen Caddy, н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у світлу пору доби зі швидкістю близько 90 км/год. по правому узбіччю автодороги Київ-Харків в напрямку м. Київа в с. Лобачі Решетилівського району Полтавської області, вчинив дорожньо-транспортну пригоду в результаті чого позивачу було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

19.01.2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170310000019 про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У подальшому, 07.12.2017 року дії відповідача ОСОБА_3 були перекваліфіковані з ч.1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України.

08.12.2017 року позивачем у рамках кримінального провадження було пред?явлено цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення з останнього матеріальної шкоди у розмірі 520 000 грн. та моральної шкоди у сумі 950 000 грн.

21.12.2017 року відповідач ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу зі своєю матір?ю ОСОБА_4 , за яким продав останній транспортний засіб Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 .

Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 16.05.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і призначено йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов?язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи. На підставі Закону України «Про амністію у 2016 р. ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та від відбуття додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 57 553 грн. 54 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 2 877 грн. 68 коп. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а всього 60 431 грн. 22 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 250 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 982 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи. Вирок набрав законної сили.

Постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 08.01.2020 року було відкрито виконавче провадження № 60943885 з виконання виконавчого листа № 546/125/18 виданого 20.12.2019 року Чутівським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 250 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Доказів того, що відповідач виконав вирок у частині відшкодування шкоди у розмірі 250 000 грн. матеріали справи не містять.

21 грудня 2017 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено спірний договір купівлі-продажу, предметом якого є транспортний засіб Volkswagen Caddy, н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується роздруківкою з бази даних МВС України (т.с. № 1 а.с. 83).

Сторони не заперечують, що відповідач ОСОБА_4 є рідною матір`ю відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) викладено правовий висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

З матеріалів справи убачається, що 08.12.2017 позивач ОСОБА_2 звертаючись, у рамках кримінального провадження, з цивільним позовом, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь суму у загальному розмірі 1 470 000,00 грн, у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який вироком суду було частково задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача суму матеріальної шкоди - 60 431 грн. 22 коп. та 250 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а 21.12.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено спірний договір купівлі-продажу транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_2 .

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 (продавець), який відчужує майно на підставі договору купівлі-продажу на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, судом враховано, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про відшкодування матеріальних витрат та моральної шкоди; 2) майно відчужене на підставі договору купівлі-продажу; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, провадження № 61-26562св18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Судом також враховується, що договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_3 , тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести майно з власності відповідача ОСОБА_3 , під час існування майнового спору за його участю як боржника, з метою уникнення виконання відповідного грошового зобов`язання на підставі вироку суду.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 263-265,268,273 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 від 21 грудня 2017 року.

Застосувати наслідки недійсності правочину згідно ст. 216 ЦК України шляхом зобов`язання ОСОБА_4 повернути транспортний засіб Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 , ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 , здійснену на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2017 року за ОСОБА_4 та поновити державну реєстрацію даного транспортного засобу за ОСОБА_3 .

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 .

Третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області, ЄДРПОУ 40112097, м. Харків, вул. Шевченка, 26.

Повний текст рішення складений 16 липня 2024 року.

Суддя - О.О. Олійник