Ухвала

від 15.07.2024 по справі 916/1793/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1793/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ"

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Смелянець Г. Є.

від 05.02.2024 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Колоколов С. І., Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.

від 30.05.2024

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ"

про стягнення 858 361,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ" про стягнення заборгованості за договором про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008 в розмірі 858 361,11 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі № 916/1793/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість за рекламні послуги за договором № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008 в розмірі 359 121,93 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою від 30.05.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі № 916/1793/23.

21 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діагональ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 916/1793/23.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення 858 361,11 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 342 000,00 грн).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ" вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 916/1793/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 904/8902/17 щодо застосування статей 3, 6, 509 та 627 Цивільного кодексу України та наводить інші постанови Верховного Суду щодо необхідності доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, та щодо стандарту доказування.

Водночас в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ" не зазначено про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що саме пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність обґрунтування/посилання на наявність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1793/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1793/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагональ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець