Ухвала

від 10.07.2024 по справі 521/7088/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/922/24

Справа № 521/7088/24 1-кс/521/1590/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчої СВ Відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.358 КК України, та накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на майно, яке було вилучено органом досудового розслідування 23.05.2024 року під час обшуку автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який перебував в користуванні ОСОБА_7 , а саме на:

- печатку, на якій міститься напис «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 »;

- папку зеленого кольору, в якій містяться правоустановчі документи на «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 ».

В іншій частині клопотання відмовлено.

Ухвалою слідчого судді автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 визначено повернути власниці за належністю або уповноваженій нею особі.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити в повному обсязі, накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами, на речі вилучені в ході обшуку автомобіля марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_7 , а саме на:

-печатку на якій міститься напис «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 »;

- папку зеленого кольору, в якій містяться правоустановчі документи на «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 »;

- автомобіль марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

- ключі від вказаного автомобіля;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія: НОМЕР_4 .

Прокурор вказує, що частково відмовляючи в накладенні арешту на майно, слідчий суддя не врахував сукупність підстав вважати, що вказане майно є доказом кримінального правопорушення, в подальшому може підлягати спеціальній конфіскації.

Також прокурор зазначає, що автомобіль «Dodge Challenger», 2015 року випуску, є предметом злочину, який внаслідок кримінального правопорушення був придбаний добросовісним набувачем. У зв`язку із чим, в подальшому автомобіль марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , може бути стягнутий для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за цивільним позовом.

Крім того, прокурор зазначає, що слідчим суддею не враховано, що досудове слідство у вказаному кримінальному провадженні триває, а кваліфікація за ч.1 ст.289 КК України є лише попередньою кваліфікацією та може змінитися після встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, оскільки вартість автомобіля «Dodge Challenger» може перевищувати 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у тому числі на ч.3 ст.289 КК України, що в свою чергу як додаткове покарання передбачає конфіскацію майна.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, учасники судового провадження до апеляційного суду не з`явилися. Разом з тим, адвокат ОСОБА_8 , який представляє інтереси володільця майна ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду із заявою про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, при цьому адвокат просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та звернути увагу, що майно на яке було накладено арешт на теперішній час повернуто ОСОБА_7 . Також адвокат просить звернути увагу, що ОСОБА_7 має статус свідка у кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_5 також подав заяву, в якій просить розглянути апеляційну скаргу без його участі, підтримав апеляційні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.406 КПК України, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК України апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з матеріалів судової справи Слідчим відділенням ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.358 КК України.

З обставин викладених у клопотанні та ухвалі слідчого судді вбачається, що 25.03.2024 року до чергової частини відповідного територіального підрозділу органу поліції надійшла заява від представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , в якій він просить прийняти заходи до невстановленої особи, яка шляхом внесення неправдивих відомостей, підробила документ на перереєстрацію належного майна ОСОБА_9 .

Крім того, 12.04.2024 року до чергової частини відповідного територіального підрозділу органу поліції надійшла заява від представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , у якій він просить, на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 05.04.2024 року, внести відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 КК України, за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Dodge Challenger» 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 .

23.05.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року було проведено обшук автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_7 НОМЕР_8 , в ході якого виявлено і вилучено автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_7 НОМЕР_8 , ключі від вказаного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; печатку, на якій міститься напис «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 »; папку зеленого кольору, в якій містяться правоустановчі документи на «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 ».

Постановою слідчого від 23.05.2024 року вилучені в ході обшуку речі та майно визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

24.05.2024 року слідчий ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси з погодженим прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене 23.05.2024 року в ході обшуку автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_7 НОМЕР_8 , із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

29.05.2024 року слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси постановлено ухвалу, якою частково задоволено клопотання слідчої СВ Відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.358 КК України, та накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на майно, яке було вилучено органом досудового розслідування 23.05.2024 року під час обшуку автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , а саме на: печатку, на якій міститься напис «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 »; папку зеленого кольору, в якій містяться правоустановчі документи на «ТОВ С.П.К.М. № НОМЕР_3 ». В іншій частині клопотання відмовлено.

Цією ж ухвалою слідчого судді автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 визначено повернути власниці за належністю або уповноваженій нею особі.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що органом досудового розслідування не обґрунтовано можливості та необхідності використання транспортного засобу як доказу у даному кримінальному провадженні. Також слідчим суддею враховано, що вилучений транспортний засіб не зазначено у переліку, яке планувалось відшукати слідством на підставі ухвали слідчого судді від 07.05.2024 року, крім того, жодним чином не обґрунтовано, що дане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні або є майном, яке набуте кримінально-протиправним шляхом.

Слідчий суддя зазначив, що доводи прокурора про те, що вилучений транспортний засіб може слугувати доказом, а в подальшому може бути майном, яке підлягатиме конфіскації як додаткового виду покарання, що передбачений санкцією ч.3 ст.289 КК України є лише припущеннями та жодним чином необґрунтовані, оскільки в судовому засіданні встановлено, на даний час у даному провадженні розслідуються діяння за попередньою кваліфікацією ч.1 ст.289 та ч.1 ст.358 КК України, санкції яких не передбачаються такого виду додаткового покарання як конфіскація майна. Крім того, слідчий суддя врахував, що транспортний засіб належить ОСОБА_7 , яка на момент розгляду клопотання не перебуває у статусі підозрюваної особи у даному кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт вказаного транспортного засобу, ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у даному випадку невиправдовують такий ступінь втручання у право особиволодіти своїм майном, тому частково задовольнив клопотання слідчого.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування підстав для часткового задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПКвизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження єарешт майна.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого/прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогамстатті 171 КПК, то прокурор повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідностатті 171 КПКу клопотанні слідчого або прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі прокурор ставить вимогу про накладення арешту на все вказане в клопотанні майно, однак не наводить відповідного належного обґрунтування щодо підстав та мети накладення арешту на автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

Колегія суддів критично відноситься до доводів прокурора про те, що слідчим суддею не враховано, що досудове слідство у кримінальному провадженні триває, а кваліфікація за ч.1 ст.289 КК України є лише попередньою кваліфікацією, а тому може змінитися після встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, вартість автомобіля «Dodge Challenger» може перевищувати двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у тому числі на ч.3 ст.289 КК України, що в свою чергу як додаткове покарання передбачає конфіскацію майна. Колегія суддів звертає увагу, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час здійснюється лише за ч.1 ст.289, ч.1 ст.358 КК України, тому доводи прокурора про можливість подальшої кваліфікації за ч.3 ст.289 КК України є передчасними, та фактично є лише припущенням, про зо вірно зазначено в оскарженій ухвалі.

Щодо доводів прокурора про можливість в подальшому стягнення автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за цивільним позовом, то колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_7 , у якої було вилучено в ході обшуку вказаний автомобіль, не має у кримінальному провадженні статусу підозрюваної, відсутні відомості про існування цивільного позову, тому посилання прокурора про можливість у подальшому стягнення вказаного транспортного засобу для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за цивільним позовом наразі є необґрунтованими.

Твердження прокурора вказане майно є доказом кримінального правопорушення, в подальшому може підлягати спеціальній конфіскації, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки прокурором не доведено яке відношення автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , має до кримінального провадження, з урахуванням того, що органом досудового розслідування розслідується незаконне заволодіння іншим автомобілем, а саме «Dodge Challenger» 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 .

Також колегія суддів звертає увагу, що постанова слідчого від 23.05.2024 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні: автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, є необґрунтованою, оскільки не вбачається якими саме критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, відповідає вказане майно.

Таким чином, доводи прокурора відносно того, що все майно, зокрема автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, може бути речовими доказами в кримінальному провадженні, а також може підлягати спеціальній конфіскації та підлягати стягненню для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за цивільним позовом, колегія суддів визнає необґрунтованими та не підтвердженими, тому накладення арешту на вказане майно лише на припущеннях прокурора є недопустимим.

Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування та прокурором не доведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини, суд вважає, що ініціювання прокурором питання про накладення арешту на всевказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскарженої ухвали, відсутні підстави для застосування щодо повного переліку зазначеного в клопотаннімайна обмежувальних заходів.

Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

Оскільки прокурором не доведено обґрунтованості накладення арешту на все майно, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року, в кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року, якою накладено арешт на частину майна, яке було вилучене 23.05.2024 року в ході проведення обшуку автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4