Ухвала

від 10.07.2024 по справі 521/7088/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/921/24

Справа № 521/7088/24 1-кс/521/1589/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційними скаргами прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «С.П.К.М.» на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчої СВ Відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.358 КК України, та накладено арешт (із забороною відчуження, користування та розпорядження) на майно, яке 23.05.2024 року було вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- флеш-накопичувач із написом «Бриана»;

- флеш-накопичувач із написом «Гермес»;

- флеш-накопичувач із написом «777»;

- флеш-накопичувач із написом «СПКМ»;

- блокнот чорного кольору із чорновими записами;

- 3 листка формату А-4 із записами.

Цією ж ухвалою в іншій частині клопотання відмовлено. Ноутбук марки «Н Elite Book 850», s/n: 5CG74948F8 із зарядним пристроєм та мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-картою № НОМЕР_2 визначено повернути власниці за належністю або уповноваженій нею особі.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «С.П.К.М.» звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять:

-прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити в повному обсязі, накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами, на речі вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

-флеш-накопичувач із написом «Бриана»;

-флеш-накопичувач із написом «Гермес»;

-флеш-накопичувач із написом «777»;

-флеш-накопичувач із написом «СПКМ»;

-ноутбук марки «НР Elite Book 850», s/n: 5CG74948F8 із зарядним пристроєм;

-блокнот чорного кольору із чорновими записами;

-3 листка формату А-4 із записами;

-мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-картою № НОМЕР_2 .

Прокурор вказує, що частково відмовляючи в накладенні арешту на майно, слідчий суддя не врахував сукупність підстав вважати, що вказане майно є доказом кримінального правопорушення, в подальшому може підлягати спеціальній конфіскації, а також для забезпечення цивільного позову.

Також прокурор зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги, що мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-картою № НОМЕР_2 та ноутбук марки «НР Elite Book 850», s/n: НОМЕР_3 із зарядним пристроєм могли зберегти на собі сліди вчинення даного кримінального правопорушення. Крім того, хоча вказані речі оглянуто слідчим, про що складені відповідні протоколи, проте у зв?язку із коротким часом отримання даних речових доказів, орган досудового розслідування був позбавлений можливості на більш глибоке дослідження із залученням відповідних підрозділів кіберполіції.

-адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «С.П.К.М.» просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на флеш-накопичувач із написом «СПКМ», та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт флеш-накопичувача із написом «СПКМ».

Адвокат вказує, що власником флеш-накопичувача із написом «СПКМ» є ТОВ «С.П.К.М.», на вказаному носії міститься інформація з ключем доступу до спеціалізованих електронних систем, які видаються адміністратором таких систем для ведення господарської діяльності з посередництва купівлі-продажу транспортних засобів.

Також адвокат зазначає, що в ухвалі слідчий суддя не навів жодного вагомого доказу підозри причетності третьої особи ТОВ «С.П.К.М.» до вчинення злочину, який розслідується, або використання флеш-накопичувача із написом «СПКМ», як знаряддя або спосіб вчинення злочину.

Адвокат стверджує, що накладення арешту на флеш-накопичувач із написом «СПКМ» може негативно вплинути на господарську діяльність товариства.

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, учасники судового провадження до апеляційного суду не з`явилися. Разом з тим, адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах володільця майна ОСОБА_8 , звернувся до апеляційного суду із завою про розгляд апеляційної скарги без його участі. При цьому, адвокат просить врахувати, що ОСОБА_8 є свідком у кримінальному провадженні, та їй вже повернуте неарештоване майно.

Прокурор також подав до апеляційного суду заяву про розгляд без його участі, у зв`язку із неможливістю прибуття в судове засідання, внаслідок великого завантаження участі в судових засідання в іншому суді. При цьому, прокурор підтримав апеляційні вимоги в повному обсязі.

Представник ТОВ «С.П.К.М.» - адвокат ОСОБА_6 причин неявки не повідомив, із клопотаннями про відкладення судового засідання не звертався.

За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.4 ст.405 КПК України(далі - КПК) апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача,обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Перевіривши доводи апеляційних скарг щодо незаконності ухвали слідчого судді про часткове накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянтів, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з матеріалів судової справи Слідчим відділенням ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.358 КК України.

З обставин викладених у клопотанні та ухвалі слідчого судді вбачається, що 25.03.2024 року до чергової частини відповідного територіального підрозділу органу поліції надійшла заява від представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , в якій він просить прийняти до невстановленої особи, яка шляхом внесення неправдивих відомостей, підробила документ на перереєстрацію належного майна ОСОБА_10 .

Крім того, 12.04.2024 року до чергової частини відповідного територіального підрозділу органу поліції надійшла заява від представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , у якій він просить, на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 05.04.2024 року, внести відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України, за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Dodge Challenger» 2015 року випуску, із державний номерний знак, НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 .

23.05.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року проведено обшукза місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено і вилучено: флеш-накопичувач із написом « ОСОБА_12 »; флеш-накопичувач із написом «Гермес»; флеш-накопичувач із написом «777»; флеш-накопичувач із написом «СПКМ»; ноутбук марки «Н Elite Book 850», s/n: 5CG74948F8 із зарядним пристроєм; блокнот чорного кольору із чорновими записами; 3 листка формату А-4 із записами; мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», imei: НОМЕР_1 , із сім-картою № НОМЕР_2 .

Постановою слідчого від 23.05.2024 року вилучені в ході обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

24.05.2024 року слідчий ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси з погодженим прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, яке було виявлене та вилучене 23.05.2024 року за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач із написом «Бриана»; флеш-накопичувач із написом «Гермес»; флеш-накопичувач із написом «777»; флеш-накопичувач із написом «СПКМ»; ноутбук марки «НР Elite Book 850», s/n: 5CG74948F8 із зарядним пристроєм; блокнот чорного кольору із чорновими записами; 3 листка формату А-4 із записами; мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», imei: НОМЕР_1 , із сім-картою № НОМЕР_2 , із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

29.05.2024 року слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси постановлено ухвалу, якою частково задоволено клопотання слідчої та накладено арешт (із забороною відчуження, користування та розпорядження) на майно, яке 23.05.2024 року було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: флеш-накопичувач із написом «Бриана»; флеш-накопичувач із написом «Гермес»; флеш-накопичувач із написом «777»; флеш-накопичувач із написом «СПКМ»; блокнот чорного кольору із чорновими записами; 3 листка формату А-4 із записами. Цією ж ухвалою в іншій частині клопотання відмовлено. Ноутбук марки «Н Elite Book 850», s/n: 5CG74948F8 із зарядним пристроєм та мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-картою № НОМЕР_2 визначено повернути власниці за належністю або уповноваженій нею особі.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що під час розгляду клопотання прокурором обґрунтовано те, що є достатні підозри вважати, що вилучені під час обшуку флеш-накопичувачі та блокнот, а такожтри листки формату А-4 із записами, можуть мати доказове значення у даному кримінальному провадженні, відтак необхідні для підтвердження чи спростування отриманих в ході досудового розслідування відомостей та необхідне для повного, всебічного та неупередженого встановлення усіх обставин події, що розслідується.

Разом з цим, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування не обґрунтовано можливості та необхідності використання мобільного телефону як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки вилучений мобільний телефон не зазначено у переліку, яке планувалось відшукати слідством на підставі ухвали слідчого судді від 07.05.2024 року, крім того, не обґрунтовано необхідності в арешті вилученого ноутбуку, адже як вбачається з наданого прокурором в судовому засіданні протоколу, вищевказаний ноутбук був оглянутий 25.05.2024 року. Також слідчий суддя зазначив, що доказів того, що з даним майном планується проведення додаткових процесуальних (слідчих) дій або експертних досліджень, матеріали клопотання не містять та слідчому судді не надано.

В оскарженій ухвалі слідчий суддя також зазначив, що жодним чином не обґрунтовано, що дане майно є знаряддям (або предметом) вчинення кримінальних правопорушень, які розслідується у даному кримінальному провадженні або є майном, яке набуте кримінально-протиправним шляхом.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт мобільного телефону та ноутбуку у даному випадку невиправдовують такий ступінь втручання у право особиволодіти своїм майном, тому частково задовольнив клопотання слідчого.

Перевіривши оскаржену ухвалу та доводи апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування підстав для часткового задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПКвизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження єарешт майна.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого/прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогамстатті 171 КПК, то прокурор повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідностатті 171 КПКу клопотанні слідчого або прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі прокурор ставить вимогу про накладення арешту на все вказане в клопотанні слідчого майно, однак не наводить відповідного належного обґрунтування щодо підстав та мети накладення арешту на ноутбук марки «Н Elite Book 850», s/n: НОМЕР_3 із зарядним пристроєм та мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-картою № НОМЕР_2 , що вірно було враховано слідчим суддею.

Твердження прокурора про те, що вказані ноутбук та мобільний телефон є доказом кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди вчинення злочину, в подальшому можуть підлягати спеціальній конфіскації, а також для забезпечення цивільного позову, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки прокурором не доведено, що вказане майно є доказом у кримінальному провадженні, знаряддям чи предметом кримінального правопорушення; також колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_8 , за місцем проживання якої було вилучено під час обшуку вказані ноутбук та мобільний телефон, не має у кримінальному провадженні статусу підозрюваної; відсутні відомості про існування цивільного позову у кримінальному провадженні, тому посилання прокурора про можливість у подальшому спеціальної конфіскації та забезпечення цивільного позову, наразі є необґрунтованими.

Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування та прокурором не доведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини, суд вважає, що ініціювання прокурором питання про накладення арешту на всевказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскарженої ухвали, відсутні підстави для застосування щодо повного переліку зазначеного в клопотаннімайна обмежувальних заходів.

Щодо апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «С.П.К.М.» в частині оскарження накладення арешту на флеш-накопичувач із написом «СПКМ», то колегією суддів не встановлено підстав для її задоволення, оскільки апелянтом не доведено, що флеш-накопичувач із написом «СПКМ», який був вилучений за місцем проживання ОСОБА_8 , належить саме ТОВ «С.П.К.М.», відповідних доказів суду не надано, а співпадіння літер «СПКМ» не є свідченням його належності зазначеному товариству.

Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

Оскільки прокурором не доведено обґрунтованості накладення арешту на все майно, а адвокатом ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «С.П.К.М.», не доведено необґрунтованості накладення арешту на флеш-накопичувач із написом «СПКМ», апеляційні скарги прокурора та адвоката не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «С.П.К.М.» - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року, в кримінальному провадженні №12024167470000143 від 26.03.2024 року, якою накладено арешт на частину майна, яке було вилучене 23.05.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4