Ухвала

від 16.07.2024 по справі 953/965/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/965/24

Провадження № 2/953/1638/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Харків Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Свириденков К.П.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Національної академії правових наук України до Держави Російська Федерація, третя особа Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації,

Позивач Національна академія правових наук України, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 70, код ЄДРПОУ 00065028,

Відповідач Держава Російська Федерація

Третя особа Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), місцезнаходження: 010001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 41037901,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, Національної академії правових наук України, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави РФ, в якому просив стягнути з відповідача 50000000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справиздійснюється впорядку загального позовного провадження.

На підставі ухвали судді Київського районного суду міста Харкова Муратової С.О. від 07 травня 2024 року надійшла цивільна справа №953/2682/24 (провадження №2/953/2125/24) за позовом Харківської міської ради до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, третя особа: Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про відшкодування моральної шкоди для вирішення питання про об`єднання справ в одне провадження.

Представник позивача у підготовче засідання повторно неодноразово не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Інші учасники у підготовче засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому порядку.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Устатті 124 Конституції Українивизначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зіст. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справцивільної юрисдикціївід інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило,фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у якиххоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

При цьому, у ч. 1ст. 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено уст. 20 ГПК України в якій зазначено, щогосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 1ст. 2 ГПКУкраїни передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно дост. 4 ГПК Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20 (провадження № 14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге,спеціальний суб`єктний складцього спору, у якому однією зі сторін є, як правило,фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у якиххоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повиннівраховувати суб`єктний складтакого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними устатті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов:участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин».

Суд враховує, що законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі - спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

При цьому, визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право насуд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Разом з тим, суд бере до уваги, щост. 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади,іноземні державита інші суб`єкти публічного права.

Аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що суб`єкти публічного права, вказані в ч. 2ст. 2 ЦК Україниможуть бути учасниками цивільних відносин лише за умови набуття статусу особи.

Для того, щоб бути повноцінним учасником цивільних відносин, державі потрібно мати певний правовий вираз (статус), притаманний звичайним учасникам цих відносин, тобто статус особи. Враховуючи національні правові традиції, мова може йти лише про статус юридичної особи публічного права. Таким чином, держава, будучи особою публічного права приймає участь в цивільному обороті, несе майнову відповідальність як казна.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в даній справі спір виник між юридичною особою публічного права (Національна академія правових наук України) та іноземною державою-агресором, як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування моральної шкоди, завданої господарюючому суб`єкту.

Отже з огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки, містить ознаки господарського спору.

Отже, на підставі вищевикладеного суд висновує, що даний спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною позовною заявою.

Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядкугосподарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити в об`єднанні справи №953/2682/24(провадження№2/953/2125/24)за позовомХарківської міськоїради доРосійської Федераціїв особіМіністерства юстиціїРосійської Федерації,третя особа:Національне агентствоз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинівпро відшкодуванняморальної шкоди в одне провадження з даною справою, оскільки судом прийнято рішення про закриття провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст. 188, 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Національної академії правових наук України до Держави Російська Федерація, третя особа Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації на підставі п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити Національній академії правових наук України, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відмовити в об`єднанні справи №953/2682/24 (провадження №2/953/2125/24) за позовом Харківської міської ради до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, третя особа: Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про відшкодування моральної шкоди в одне провадження зі справою №953/965/24 (провадження №2/1638/24) за позовом Національної академії правових наук України до Держави Російська Федерація, третя особа Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Т.В.Бобко