Рішення

від 17.07.2024 по справі 420/27730/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27730/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження АДРЕСА_5 ) про визнання протиправними дії щодо відмови у внесенні змін до наказу №72 від 09.03.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження АДРЕСА_5 ), в якій позивач просить:

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 внести зміни в накази від 09.03.2023 року №72 та по особовому складу від 05.03.2023 року №9 -рс (в частині щодо причинного зв`язку, що призвело до його смерті), а саме, замість речення «Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» на «Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так пов`язана з проходженням військової служби».

Ухвалою від 13.10.2022р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку та доказами поважності причин його пропуску.

16.10.2023 року на виконання ухвали позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви , чим усунув зазначені судом недоліки, в обґрунтування якої вказав, що 04.07.2023 року позивачем подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 з обґрунтованою вимогою внести зміни до внесенні змін до наказу №72 від 09.03.2023 року та (по особовому складу) наказу №9-рс від 05.03.2023 року, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 вих. №3290, оскільки підставою для внесення змін до наказу, є саме Витяг з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв було затверджено лише 15.05.2023 року та отримано представником позивача 04.07.2023 року.

Ухвалою від 23.10.2023 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

07.11.2023 року (вх. №38721/23) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.12.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

07.11.2023 року (вх. №38722/23) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

07.11.2023 року (вх. №38723/23) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

23.11.2023 року (вх. №ЕС/16076/23) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

24.11.2023 року (вх. №41713/23) представником третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 до канцелярії суду подані пояснення щодо позову.

Ухвалою від 17.01.2024 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

26.01.2024 року (вх. №3780/24) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

13.02.2024 року (вх. №ЕС/6420/24) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

26.02.2024 року (вх. №7960/24) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

27.02.2024 року (вх. №8261/24) представником відповідача до канцелярії суду подані письмові докази.

27.02.2024 року (вх. №8265/24) представником відповідача до канцелярії суду подано акт службового розслідування.

29.02.2024 року (вх. №ЕС/8548/24) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

05.03.2024 року (вх. №9378/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про долучення доказів.

08.03.2024 року (вх. №9861/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою від 11.03.2024 року продовжено строк підготовчого провадження.

07.03.2024 року (вх. №ЕС/9639/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про витребування доказів.

11.03.2024 року (вх. №ЕС/9889/24) представником третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 до канцелярії суду подано клопотання про виклик свідка.

21.03.2024 року (вх. №ЕС/11799/24) представником третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

29.03.2024 року (вх. №ЕС/13071/24) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 02.04.2024 року закрито підготовче провадження в призначено справу до судового розгляду по суті.

02.04.2024 року (вх. 13109/24) від КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» до канцелярії суду надійшла відповідь на ухвалу суду.

13.05.2024 року (вх. №ЕС/9386/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про залучення співвідповідача по справі.

15.05.2024 року (вх. №ЕП/8880/24) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про перенесення судового засідання.

31.05.2024 року (вх. №21490/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою від 31.05.2024 року залучено військову частину НОМЕР_4 до участі у справі, як співвідповідача у справі, а розгляд справи розпочато спочатку.

10.05.2024 року (вх. №18790/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про долучення доказів.

17.06.2024 року (вх. №ЕС/24658/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

14.05.2024 року (вх. №19170/24) представником відповідача до канцелярії суду подані пояснення по справі.

Ухвалою від 18.06.2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

08.07.2024 року (вх. №ЕС/27920/24) представником третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 до канцелярії суду подано клопотання про повідомлення про причини неприбуття у судове засідання представника та долучення до матеріалів справи пояснень.

10.07.2024 року (вх. №27969/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

10.07.2024 року (вх. №27970/24) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.05.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.12.2022 року, серія НОМЕР_7 , актовий запис №12385. На підставі лікарського свідоцтва про смерть №4354 від 19.12.2022 року, смерть ОСОБА_3 настала в ВЧ НОМЕР_2 . Не погоджуючись із формулюванням наказів щодо причинного зв`язку смерті чоловіка, позивач звернулась до відповідача щодо внесення змін до наказу №72 від 09.03.2023 року та наказу №9-рс від 05.03.2023 року, однак листом від 28.07.2023 року №350/312/40/1619 Військова частина НОМЕР_2 МОУ відмовлено позивачу у внесенні змін у вищевказані накази, у зв`язку з чим позивачем було надано відповідні пояснення, заперечення та клопотання.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 , виданим 26.05.2019 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (т.1 а.с. 14).

ОСОБА_3 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.03.2022 року №64 призначено оператором радіопеленгаторного пункту взводу радіотехнічного забезпечення вузла зв`язку та радіотехнічного забезпечення, ВОС-530542А, посадовий оклад 2820,00 грн., тарифний розряд 5 (т.1 а.с. 157).

Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.03.2022 року №64 ОСОБА_3 визначено вважати таким, що 19.03.2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою (т.1 а.с. 158).

Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06.11.2022 року №13-РС, солдата ОСОБА_3 , який відсутній понад десять діб, - до повернення військовослужбовця у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання чинності рішення суду про визнання його безвісти відсутнім чи оголошення померлим, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, увільнити від займаної посади і зарахувати у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 (т.1 а.с. 68).

Відповідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 16.11.2022 року 14-РС солдату ОСОБА_3 , який знаходиться в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 , призупинено військову службу з 27.10.2022 року (т.1 а.с. 69).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.12.2022 року, серія НОМЕР_7 , актовий запис №12385. На підставі лікарського свідоцтва про смерть №4354 від 19.12.2022 року, смерть ОСОБА_3 настала в ВЧ НОМЕР_2 .

16.01.2023 третьою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено повідомлення про смерть (загибель), оператора радіопеленгаторного пункту вузла зв`язку та радіотехнічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 120).

За фактом смерті ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, за наслідками якого складено Акт № 42/6 службового розслідування, відповідно до якого, зокрема, встановлено, що 16.12.2022 року під час перевірки наявності особового складу тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_4 та сержантом з матеріального забезпечення аеродромно-технічної роти військової частини НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_5 близько 19 год. 10 хв. на території Військової частини НОМЕР_2 у приміщенні для відпочинку особового складу був виявлений солдат ОСОБА_6 без ознак життя.

Довідково зазначено, що ОСОБА_6 27.10.2022 року здійснив самовільне залишення військової частини, повернувся до частини 29.11.2022 року, за даним фактом здійснюється досудове розслідування Другим слідчим відділом Територіальним управлінням ДБР, у кримінальному провадженні №420221640100000278 від 16.11.2022 року за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (т.1 а.с. 60-63) та видано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.01.2023 року №10 «Про результатами службового розслідування з метою встановлення причин та умов, а також обставин загибелі солдата ОСОБА_7 » (т.1 а.с. 66-67).

Як вбачається з витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2314 від 15.05.2023 року травма солдата ОСОБА_3 «Токсична дія не уточнених речовин. Отруєння іншими і не уточненими хімічними та отруйними речовинами», яка призвела до смерті, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, лікарським свідоцтвом про смерть №4354 від 19.12.2022 року, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_7 від 19.12.2022 року, актом службового розслідування №166 від 16.12.2022 року, - Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби. (т.1 а.с. 17).

Позивач, не погоджуючись з формулюванням наказів щодо смерті, визначеним в наказах, яке впливає на реалізацію її права на отримання визначених законодавством та гарантованих державою пільг та допомог, звернулась за захистом свої прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжується на даний час.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає відповідно до Конституції України та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

Згідно пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини шостої статті 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ(далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі Статут внутрішньої служби), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

В силу вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Згідно статті 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (стаття 5 Дисциплінарного статуту).

Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі:

- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією;

- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;

- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Отже, за змістом вказаних норм, у випадку самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби, служба такого військовослужбовця призупиняється, йому не виплачується грошове та не здійснюється продовольче, речове, інші види забезпечення. Для встановлення обставин самовільного залишення військової частини або місця служби, може бути проведено службове розслідування, за результатами якого вирішується питання щодо притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

У цій справі судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06.11.2022 року №13-РС, солдата ОСОБА_3 який відсутній понад десять діб, - до повернення військовослужбовця у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання чинності рішення суду про визнання його безвісти відсутнім чи оголошення померлим, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, увільнити від займаної посади і зарахувати у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 (т.1 а.с. 68).

При цьому, за вищевказаним фактом відповідачем службове розслідування не було проведено та згідно наявної в матеріалах справи довідки позивач на стаціонарному лікуванні в наркологічному диспансері не перебував, ВЛК не проходив, протилежного відповідачами не зазначено.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься рапорт від 16.12.2022 року №42/1191 ОСОБА_8 на ім`я Командира В/Ч НОМЕР_2 , за фактом смерті ОСОБА_3 про призначення службового розслідування (т.1 а.с. 59).

Як уже зазначалось, під час проведення службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 , було встановлено, що 16.12.2022 року під час перевірки наявності особового складу тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_4 та сержантом з матеріального забезпечення аеродромно-технічної роти військової частини НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_5 близько 19 год. 10 хв. на території Військової частини НОМЕР_2 у приміщенні для відпочинку особового складу був виявлений солдат ОСОБА_6 без ознак життя.

Довідково зазначено, що ОСОБА_6 27.10.2022 року здійснив самовільне залишення військової частини, повернувся до частини 29.11.2022 року, за даним фактом здійснюється досудове розслідування Другим слідчим відділом Територіальним управлінням ДБР, у кримінальному провадженні №420221640100000278 від 16.11.2022 року за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (т.1 а.с. 60-63) та видано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.01.2023 року №10 «Про результатами службового розслідування з метою встановлення причин та умов, а також обставин загибелі солдата ОСОБА_7 » (т.1 а.с. 66-67).

З викладеного слідує, що в матеріалах справи наявний наказ, в якому вказано на самовільне залишення військової частини ОСОБА_3 27.10.2022 року, та повернення його до Військової частини НОМЕР_2 29.11.2022 року.

При цьому, суду не надано докази подання безпосереднім командиром ОСОБА_3 рапорту вищому керівництву про залишення останнім військової частини саме 27.10.2022 року.

Водночас, командиром військової частини НОМЕР_2 без проведення службового розслідування, без уточнення будь-яких обставин відсутності ОСОБА_3 винесено наказ (по особовому складу) від 06.11.2022 року №13-РС, про те , що солдат ОСОБА_3 який відсутній понад десять діб, - до повернення військовослужбовця у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання чинності рішення суду про визнання його безвісти відсутнім чи оголошення померлим, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, увільнити від займаної посади і зарахувати у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 (т.1 а.с. 68).

Суд вважає такі висновки командира військової частини передчасними та безпідставними, оскільки факту самовільного залишення ОСОБА_3 розташування підрозділу або військової частини встановлено не було, рапорт безпосереднього командира ОСОБА_3 про самовільне залишення не подавався, протилежного суду не зазначено.

Суд наголошує, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведеність вини військовослужбовця, якому такий поступок ставиться у провину.

Водночас, обставини ймовірного залишення ОСОБА_3 місця служби з`ясовані не були, службове розслідування з цього приводу призначено не було, протилежного відповідачем не зазначено.

Суд зазначає, що у разі не встановлення обставин, при яких ОСОБА_3 залишив місце служби, для визнання військовослужбовця таким, що зробив це самовільно, необхідно перевірити наявність чи відсутність фактів, умов, чинників тощо, які б давали обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність інших причин відсутності військовослужбовця на місці служби.

Не з`ясування обставин і причин, за яких військовослужбовець залишив військову частину, а також відсутність доказів, які б підтверджували самовільне залишення розташування, свідчить про відсутність підстав для висновку про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини.

При цьому, суду не було надано доказів завершення досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні або інших доказів, на підставі яких відповідач дійшов висновку, що смерть ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини.

При цьому, суд наголошує, що ОСОБА_3 проходив військову службу за мобілізацією. Після повернення та на момент смерті знаходився на території військової частини та, як зазначалось раніше, був зарахований в розпорядження командира військової частини. Представники відповідачів та третьої особи не зазначали мотиви, з яких ОСОБА_3 знаходився на момент смерті на території в/ч, окрім як у зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією.

Окрім того, представник відповідача та третьої особи заявили під час розгляду справи, що ОСОБА_3 був наркозалежним, однак жодних доказів цьому не надали. Натомість, в матеріалах справи міститься відповідь КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської міської ради» на виконання ухвали суду, згідно якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з даними архіву реєстратури та картотеки на наркологічному обліку не значиться (т.2 а.с.16)

Суд наголошує, що відповідно до приписів абзацу 5 п.122 Військовослужбовці, відсторонені від посад, зараховуються у розпорядження відповідної посадової особи з дня, що настає за днем відсторонення, та продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою). Військовослужбовці, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром військової частини, якщо до них не застосовано запобіжних заходів або покарань, визначених у підпунктах 12-1, 13 пункту 116 цього Положення.

Абзацем 20-21 п.116 пердбачено, що Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Згідно з пунктами 144-3 144-7 Положення Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.

У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.

Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:

видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;

організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;

надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

У разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

У разі набрання законної сили рішенням суду про оголошення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, безвісно відсутнім або померлим, командир військової частини інформує про це орган досудового розслідування, орган військового управління, де здійснювався облік військовослужбовця, орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, та районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання або реєстрації військовослужбовця.

Відповідно до пункту 225 Положення Звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

1) у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1, 2 частини п`ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, а також командувачами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами, крім військовослужбовців, які обіймають посади номенклатури призначення Міністра оборони України, - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командиром військової частини НОМЕР_9 ;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України;

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_9 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

При цьому, обвинувального вироку щодо ОСОБА_3 винесено не було.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Беручи до уваги, що ОСОБА_3 було зараховано у розпорядження командира військової частини, з урахуванням приписів абз. 21 п. 116 Положення про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, відсутність обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 продовжував проходження військової служби згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначення в наказах від 19.03.2023 року №72 та від 05.03.2023 року №9, що смерть ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини є невідповідним нормам чинного законодавства України.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання командира військової частини НОМЕР_2 внести зміни в наказ від 09.03.2023 року №72 (в частині щодо причинного зв`язку, що призвело до його смерті), а саме, замість речення «Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» на «Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так пов`язана з проходженням військової служби» та зобов`язання командира військової частини НОМЕР_4 внести зміни в наказ від 05.03.2023 року №9-РС (в частині щодо причинного зв`язку, що призвело до його смерті), а саме, замість речення «Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» на «Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так пов`язана з проходженням військової служби».

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід солідарно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів судовий збір у розмірі 1095,07 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження АДРЕСА_5 ) про визнання протиправними дії щодо відмови у внесенні змін до наказу №72 від 09.03.2023 року- задовольнити.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 внести зміни в наказ від 09.03.2023 року №72 (в частині щодо причинного зв`язку, що призвело до його смерті), а саме, замість речення «Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» на «Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так пов`язана з проходженням військової служби».

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_4 внести зміни в наказ від 05.03.2023 року №9-РС (в частині щодо причинного зв`язку, що призвело до його смерті), а саме, замість речення «Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» на «Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так пов`язана з проходженням військової служби».

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 547,53 грн. (п`ятсот сорок сім грн. 53 коп.).

Стягнути з Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 547,53 грн. (п`ятсот сорок сім грн. 53 коп.).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2024 р.

СуддяО.М. Тарасишина