Рішення

від 20.09.2010 по справі 35/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/396

20.09.10

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»

до                 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна»

          2) Дочірнього підприємство з 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна»

про               стягнення 9 974,61 грн.  

Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача          Шульєва Т.Л. - предст. за довір. № б/н від 16.04.2010р.;

від відповідача-1  Шевчук Ю.В. –предст. за довір. (була присутня в с.з. 11.08.10,

                                06.09.10, 13.09.10;

від відповідача-2  Омельчук В.М. –предст. за довір. був присутній в с.з. 11.08.10).

Рішення прийняте 20.09.2010, у зв»язку з оголошеними в судовому засіданні перервами, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, з 11.08.2010 по 06.09.2010, з 06.09.10 по 13.09.10, з 13.09.10 по 20.09.10.

В судовому засіданні 20.09.2010р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна»2) Дочірнього підприємство з 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна»про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості в розмірі 9 974,61 грн. по сплаті додаткової плати за перепробіг за лізинговою угодою № 914 від 10.06.2003р.,  та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати за перепробіг за лізинговою угодою, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010р. порушено провадження у справі №35/396, розгляд справи призначено на 11.08.2010р.

11.08.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив по справі №35/396.

Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/396 від 22.07.2010р.; заявив клопотання про поновлення строку позовної давності; підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 11.08.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/396 від 22.07.2010р.; заперечував проти вищезазначеного клопотання позивача, просив суд відмовити в задоволенні останнього повністю; заперечував проти позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 11.08.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/396 від 22.07.2010р.; заперечував проти вищезазначеного клопотання позивача, просив суд відмовити в задоволенні останнього повністю; заперечував проти позовних вимог стосовно відповідачва-2 та просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 11.08.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.09.2010р.

16.08.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли документи по справі.

Представники позивача та відповідача-2 в судовому засіданні 06.09.2010р. заявили клопотання про перенесення судового розгляду справи.

Суд задовольнив усне, узгоджене сторонами клопотання про перенесення розгляду справи.

В судовому засіданні 06.09.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010р. надав уточнення позовних вимог в яких просив заборгованість по сплаті додаткової плати за перепробіг у розмірі 9 974,61грн. стягнути з відповідача-1; підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 13.09.2010р. надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-2 в судове засідання 13.09.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність підстав відсутності суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 13.09.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 20.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2010р. підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідачі -1 та -2 в судове засідання 20.09.2010р. не з’явилися, своїх представників не направили, про поважність підстав відсутності суд не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                            ВСТАНОВИВ:

10.06.2003 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»(далі - Позивач) та Дочірнім підприємством з 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна»(далі –Відповідач-2) укладена лізингова угода № 914 (надалі –Угода), відповідно до умов якої позивач зобов’язався передати останньому у тимчасове користування на визначений строк легковий автомобіль Skoda Fabia Combi, а відповідач-2 зобов’язався прийняти зазначений автомобіль у користування та сплачувати лізингову плату за його користування.

Пунктом 4 Спеціальних умов Титульного аркушу передбачено, що «Сторони домовились використовувати умови Угоди з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р.».

Відповідно до розділу «Дефініції»Договору з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р., Лізинговий договір (угода) складається із Титульного аркушу та Загальних умов разом з усіма додатками. Невід'ємною частиною Договору вважається кожний підписаний учасниками Договору документ, який називається невід'ємною частиною Договору, або якщо в укладеному учасниками Договору документі ясно сказано, що мова іде про невід'ємний Додаток до цього Договору.

Відповідно до розділу «Трактовки», договір з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р. (надалі - Договір) є рамочним договором, який укладається з метою спрощення контрактів для кожного автомобіля, що орендується. Положення рамочного договору є обов'язковими і діючими для умов відповідних окремих договорів.

У відповідності до п.2.1. Договору Позивач 26.06.2003р. за Актом приймання-передачі передав Відповідачу-2 в тимчасове користування автомобіль Skoda Fabia Combi 1,4 Comfort, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Угодою щодо придбання та передачі автомобіля в користування Відповідачеві-2, автомобіль був прийнятий Відповідачем-2 без жодних зауважень.

Термін користування вказаним автомобілем неодноразово продовжувався за взаємною згодою Сторін, що оформлювалось відповідними додатковими угодами від 23.06.2006р., від 31.07.2006р., від 30.09.2006р., від 27.11.2006р.,від 28.02.2007р., від 30.04.2007р., від 02.07.2007р. до цього Договору.

Судом встановлено, що в березні 2007р. Відповідач-2 листом (вихідний № 03/02 від 28.03.2007р.) повідомив Позивача про рішення Компанії Сіменс Актиенгезельшафт (власника Дочірнього підприємства з 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна») про реорганізацію, у зв'язку із чим, активи Дочірнього підприємства з 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна»за локальним договором частково передані Товариству з обмеженою відповідальністю  «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна»(далі - Відповідач-1), у тому числі, і права і обов'язки за лізинговою угодою №914 від 10.06.2003р. Вказаним листом Відповідач-2 просив Позивача надати згоду на переведення прав та обов'язків за лізинговими угодами, у тому числі, за лізинговою угодою №914 від 10.06.2003р. на Відповідача-1. Відповідач-2 вказував, що «дебіторська заборгованість Відповідача-2, що не була погашена станом на 01.04.2007р. буде переведена на Відповідача-1».

Позивачем була надана згода на заміну з 01 квітня 2007 року Боржника в зобов'язанні з Відповідача-2 на Відповідача-1.

31 березня 2007 року між позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладена Угода №1 про переведення боргів, відповідно до умов якої з 01.04.2007 року Відповідач-2 передав, а Відповідач-1 прийняв на себе усі права та обов'язки, котрі належали Відповідачу-2, як Лізингоодержувачу/Наймачу за лізинговою угодою № 914 від 10.06.2003р.

01.04.2007р. за трьохстороннім актом приймання-передачі Відповідач-2 передав Відповідачу-1 автомобіль Skoda Fabia Combi 1,4 Comfort, реєстраційний номер НОМЕР_1.  В даному акті був зафіксований пробіг 165435 км.

Згідно Акту приймання-передачі автомобіля від 30.11.2007р., сума заборгованості за перепробігом складає 15 857,56 грн.

Судом встановлено, що 30 листопада 2007р. Відповідач-1 повернув вказаний автомобіль Позивачу. Відповідач сплатив всі лізингові платежі за лізинговою угодою № 694 від 09.10.2002р, крім заборгованості по перебігам.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов лізингової угоди 914 від 10.06.2003р. відповідач-1 неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати за перепробіг, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 9974,61 грн.

Згідно абзацу 7 Титульного аркушу лізингової угоди №914 від 10.06.2003р. був встановлений місячний ліміт пробігу 3333 км, за перевищення якого Лізингоодежувач зобов'язувався сплачувати додаткову плату за перепробіг із розрахунку 0,64 грн., крім того, ПДВ 20%, за кожний додатковий кілометр пробігу автомобіля, виходячи із курсу 1 євро 6,3784 грн. на момент укладення Угоди.

Відповідно до п.3.6. Договору з оперативного лізингу №№672-678  від 23  вересня 2002р., формування вартості послуг лізингової фірми і їх оплата здійснюється в гривнях. На день виставлення рахунку сума щомісячної лізингової плати, а також інших платежів за цим Договором, підлягає зміні прямо пропорційно зміні курсу Національного Банку України (з урахуванням витрат на конвертацію), казаного в Титульному аркуші.

Відповідно до п.8.1. Договору з оперативного лізингу №№672-678 від 23 вересня 2002р., в договорі вказується щомісячний пробіг та додаткова плата за кілометри, що пройдені автомобілем більше норми.

Відповідачу-1 для сплати загальної заборгованості по перепробігам виставлялись рахунки –фактури № 0000002631 від 27.06.2007р. в сумі 15857,56 грн. за період з 26.06.2003р. по 24.05.2007р.

Після отримання вказаних рахунків Відповідач-1 не надав заперечень, що рахунки –фактури з перепробігами він не буде сплачувати, а їх повинен сплачувати Відповідач-2.

Відповідач-1 частково сплатив вказаний рахунок, але станом на 19.07.2010р. заборгованість в сумі 9974,61 грн. по сплаті додаткової плати за перепробіг згідно рахунку-фактури № 0000002631 від 27.06.2007р., залишається непогашеною.

Крім того, 30.11.2007р. Відповідач-1 підписав Акт про повернення предмету лізингу. В цьому акті був зафіксований перепробіг та визначена сума заборгованості по перепробігу 15857,56 грн., з якою погодився Відповідач-1.

20.05.2008р. Відповідач-1 сплатив Позивачу 3810,26 грн., що свідчить, що Відповідач-1 вчинив дії, що свідчать про визнання боргу та зобов’язань.

29.05.2009р. Відповідачу-1 була направлена претензія № 752 від 28.05.2009р. (вх. 13/09 від 29.05.2009р.).

У відповіді на Претензію (вих. № 462/09 від 16.06.2009р.) Відповідач-1 повідомив про відмову сплати заборгованості по перепробігам по лізинговим угодам, мотивуючи це тим, що заборгованість Відповідача-2 по сплаті за перепробіг автомобілів не увійшла у зобов'язання Відповідача-1, перелічені в трьохсторонніх Угодах №1 та № 2 від 31.03.2007р. Претензії по сплаті додаткової плати за перепробіги автомобілів з 2003 по 01.04.2007р. є безпідставними, оскільки в цей період часу Відповідач-1 не був стороною у зобов'язанні. Також Відповідач-1 посилається на п.4 Угоди № 1 та № 2 від 31.03.2007р., де зазначено, що Позивач не буде мати претензій до Відповідача-2 крім тих, що виникли до 01.04.2007р.

Судом встановлено, що заборгованість по перепробігам за вказаними угодами виникла до 01.04.2007р. Термін погашення цієї заборгованості не встановлений, тобто визначається датою пред'явлення вимоги (рахунків).

Оскільки автомобіль не повертався Позивачу на момент укладення Угоди № 1 від 31.03.2007р. про переведення боргів, а передавався від Відповідача-2 Відповідачу-1, то визначити перепробіги на дату укладення вказаної Угоди було неможливо. В Акті про повернення автомобіля від 30.11.2007р. були зафіксовані перепробіг 13647 км та додаткова плата за перепробіг в загальній сумі 15857,56 грн. Цей Акт був підписаний Позивачем та Відповідачем-1 за відсутністю зауважень з боку останнього. Відповідач-1 частково сплатив лізингові та інші платежі, вказані в цьому Акті, крім додаткової плати за перепробіг в сумі 9974,61 грн.

Угода № 1 від 31.03.2007р. є договором про переведення боргу. Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України: «Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Кредитор - Позивач (виконало свої обов'язки по договору) надало згоду на заміну Сторони та передачу до правонаступника прав та обов'язків Лізингоодержувача по лізинговій угоді № 914 від 10.06.2003р. з Відповідача-2 на Відповідача-1 листом (вихідний № 03/02 від 28.03.2007р.).

Згода на укладення Угод №1 та № 2 від 31.03.2007р. про переведення боргів було надано при умові погашення з боку Відповідача-2 усієї кредиторської заборгованості перед Позивачем, що виникла станом на 01.04.2007р.

Згідно п.4 Угоди № 1, Позивач може пред'являти претензії до Відповідача-2 по погашенню заборгованості по зобов'язанням, що виникають із вказаних лізингових угод, термін виконання яких настав на момент підписання вказаної Угоди (31.03.2007р.). Всі інші грошові зобов'язання за вказаними лізинговими угодами, термін виконання яких не настав на момент підписання вказаної Угоди (31.03.2007р.), Позивач повинен пред'являти до Відповідача-1. Але термін виконання зобов'язань по сплаті заборгованості по перепробігам в сумі 9974,61 грн. по лізинговій угоді № 914 від 10.06.2003р. станом на момент підписання Угоди №1 від 31.03.2007р. не настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладена угода № 914 від 10.06.2003р. є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Станом на час розгляду справи жодних коштів на рахунок позивача від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У своєму відзиві відповідач-1 не погоджується з позовом, посилаючись на необґрунтованість суми основного боргу, відсутності детального розрахунку позовних вимог, доказів наявності заборгованості та збитків.

Проте, твердження відповідача-1 спростовуються матеріалами справи.

Наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем у сумі 9974,61 грн. за лізинговою угодою № 914 від 10.06.2003р. документально підтверджується, відповідачем-1 не спростована, а тому підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості з по сплаті додаткової плати за перепробіг за лізинговою угодою № 914 від 10.06.2003р. в розмірі 9974,61 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання про поновлення строку, то відповідно до пункту 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що лише при зверненні до суду до Відповідача-1, у зв’язку з проведеною 04.08.2010р. зустріччю Сторін, де Відповідач-2 визнав свою заборгованість, Позивачу стало відомо, хто повинен погасити заборгованість.

Враховуючи викладені обставини, в частині позовних вимог до відповідача-2 провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв»язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи пояснення, надані позивачем та мотиви, які викладенні в клопотанні про поновлення строку позовної давності, суд вважає за доцільне визнати причини пропущення позовної давності поважними та поновити строк позовної давності  з огляду на наступне.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  відповідача-1.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна»(03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, корпус 2, код ЄДРПОУ 34832181, р/р 26001010003588 в філії «УніКредит Банк»у м. Києві, МФО 320744, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»(03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 25264533, р/р 26009010001805 у філії «УніКредит Банк»у м. Києві, МФО 300744) 9974,61 грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири гривні 61 коп.) –заборгованість по сплаті додаткової плати за перепробіг за лізинговою угодою № 914 від 10.06.2003р.; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) –державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог до Дочірнього підприємства з 100%-ю  іноземною інвестицією «Сіменс Україна»припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 01.10.2010