Постанова

від 10.05.2012 по справі 35/396

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 № 35/396

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Скрипка І.М.

при секретарі судового засідання Мельникові О.Г. (помічник судді),

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 09.04.2012 року;

розглянувши апеляційну Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року

у справі № 35/396 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі

Київської дирекції,

до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія

«Добробут»,

про стягнення коштів 1 901,05 грн.,

встановив:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.11.2011 року) в розмірі 1 901,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року та прийняти нове, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року апеляційну скаргу ПрАТ „НФСК „Добробут" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 05.04.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 10.05.2012 року відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів.

Представники позивача в судове засідання, яке відбулося 10.05.2012 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.05.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.05.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ „НФСК „Добробут" слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року - скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр" (страхувальник) було укладено Договір страхування автотранспортних засобів №3-224020 від 10.06.2010 року (договір страхування), за яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки „Scoda FabiaВ» , д/н НОМЕР_4 (далі - застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

15.03.2011 року в м. Дніпропетровську по вул. Набережно-Заводський сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю застрахованого автомобіля „Scoda FabiaВ» , д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля „BMW 520В» , д/н НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з ТОВ „Сервісний центр".

17.03.2011 року страхувальник повідомив страховика про зазначене ДТП.

Відповідно до Звіту № 02/04/11-С від 07.04.2011 року, складеного ДФ ЗАТ УЦПЗ „Експерт-Сервіс", розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Scoda FabiaВ» , д/н НОМЕР_4 в результаті ДТП, склав 3 071,95 грн.

Згідно рахунку від 05.04.2011 року ФОП ОСОБА_5 та акту № 08 здачі-приймання виконаних ремонтних робіт від 08.08.2011 року вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 4 463,00 грн.

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі страхового акту № 104/11/03/ТР25/00/2 від 26.08.2011 року, суму страхового відшкодування в розмірі 4 463,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1283 від 13.05.2011 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 4 463,00 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2011 року у справі № 3-955/11, водія автомобіля „BMW 520В» , д/н НОМЕР_5 - ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП 15.03.2011 року внаслідок порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „BMW 520В» , д/н НОМЕР_5, застрахована ПрАТ „НФСК „Добробут" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5537847 (далі - Поліс) зі строком дії з 24.07.2010 року до 23.07.2011 року.

Згідно п. 2 зазначеного Полісу страхування, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. № 5/2-480 від 20.09.2011 року, до якої додані документи, передбачені статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду в розмірі 4 463,00 грн., яке отримано відповідачем 26.09.2011 року.

В передбачені Законом строки, відповідач суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Scoda FabiaВ» , д/н НОМЕР_4 збитки, у даному випадку є ПрАТ „НФСК „Добробут" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Полісом.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - ТОВ „Сервісний центр" мало до ПрАТ „НФСК „Добробут", як особи, відповідальної за завдані збитки.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 2 561,95 грн. (копія платіжного доручення № 7538 від 22.11.2011 року), зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 1 901,05 грн.

Місцевим господарським судом позовні вимоги було визнано законними, обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Однак, з таким рішенням місцевого господарського суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Звіту № 02/04/11-С від 07.04.2011 року, складеного ДФ ЗАТ УЦПЗ „Експерт-Сервіс", розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, завданого власнику автомобіля „Scoda FabiaВ» , д/н НОМЕР_4 в результаті ДТП, склав 3 071,95 грн.

Також, Полісом передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 561,95 грн. (3 071,95 грн. оцінена шкода згідно Звіту № 02/04/11-С від 07.04.2011 року за вирахуванням 510,00 грн. франшизи).

Платіжним дорученням № 7538 від 22.11.2011 року підтверджується, що відповідачем сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 2 561,95 грн.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується виплата відповідачем позивачу суми страхового відшкодування в порядку регресу в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 1 901,05 грн. є безпідставними, необґрунтованими, а відтак в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних письмових документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх уточнених позовних вимог, доводи позивача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Натомість, відповідач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх посилань викладених у апеляційній скарзі.

Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року слід скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року у справі № 35/396 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року у справі № 35/396 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції на користь Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 35/396 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Зубець Л.П.

Скрипка І.М.