Постанова

від 20.06.2024 по справі 521/9615/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4480/24

Справа № 521/9615/22

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/9615/22

Номер провадження: 22-ц/813/4480/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

- відповідачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерноготовариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства«УкрСиббанк» нарішення Приморськогорайонного судум.Одеси, ухвалене у складі судді Науменка А.В. о 12 годині 47 хвилині 19січня 2024року, повний текст рішення складений 24 січня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11487870000 від 17.02.2017 року в розмірі 1113 736,7 грн (один мільйон сто тринадцять тисяч сімсот тридцять шість гривень сімдесят копійок), а також стягнути судовий збір у розмірі 16 706,05 гривень, а саме у рівних частках з кожного по 8 353,03 гривень, та фактично понесені судові витрати.

Акціонерне товариство «УкрСиббанк» обґрунтовує позовні вимоги тим, що ПАТ «УкрСиббанк» (поточне найменування з 24.11.2018 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11487870000 від 17.02.2017 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав кредит (грошові кошти) у загальній сумі 1616 910,87 гривень шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1

У забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному договору 17.02.2017 року між банком та ОСОБА_2 був укладені окремі договори поруки №268531 (основний борг) та №268531 (проценти та інші платежі);

Станом на 29.06.2022 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором становить 1113 736,7 гривень, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом за період з 11.10.2021 року по 29.06.2022 року і заборгованість за процентами за період з 10.02.2022 року по 09.06.2022 року.

Станом на день подання позову зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором не виконані (Т. 1, а. с. 1 2).

Позиція відповідачів в суді першої інстанції

У листопаді 2022 року до суду надійшов відзив адвоката Іванів Сергія Павловича, діючого від імені ОСОБА_1 , в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Просить у задоволенні позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Адвокат Іванів С.П., діючий від імені ОСОБА_1 , погодився лише з тим, що юридична особа ідентифікаційний код в ЄДР 09807750, яка є позивачем в даній справі, до 24.11.2018 року мала найменування - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») і з 17 жовтня 2018 року змінило найменування на Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк»).

Адвокат Іванів С.П., діючий від імені ОСОБА_1 заперечуючи проти позову, послався на те, що на підставі наданої позивачем копії договору, підписаного нібито 17.02.2017 року, неможливо встановити дійсні обставини справи. Вказує на недостовірність п. 1.1.1. Договору та протиріччя між пунктами 1.1.1., 1.1.2, 3.1 копії Договору. Посилається на наявність гарантій у сфері кредитування, наданих державою в умовах воєнного стану (Т. 1 , а. с. 68 - 74).

Відповідач ОСОБА_2 не скористалась правом надання відзиву, відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року відмовлено повністю задоволені вищевказаних позовних вимог АТ «УкрСиббанк».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що опубліковане у виданні «Урядовий кур`єр» №117 від 03.07.2014 року рекламне оголошення, не відповідало встановленим чинним на 17.02.2017 року законодавством України ознакам пропозиції укласти договір, і відповідно було не пропозицією банку укласти договір, а запрошенням невизначеного кола осіб робити банку пропозиції. З порівняння змісту п.п. 2-4 п.1.1. розділу 1 правил та тексту договору вбачається, що банк не мав права перераховувати грошові кошти за договором до отримання від позичальника письмової заяви (за формою згідно вимог банку), в якій зазначено суму траншу та бажану дату його отримання.

Позивач не підтвердив наявність у нього права на перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за договором №11487870000 від 17.02.2017 року. Довідка-розрахунок (Т.1, а. с. 28 - 30, 32 - 33) та документ (Т. 1, а. с. 31) не є належними та допустимими доказами у справі. Суд сприйняв їх лише як письмові пояснення позивача. Банк не надав оригіналу виписки з особового рахунку відповідача. Суд вважав що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідачів заборгованості у розмірі, вказаному у довідці-розрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

АТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі проситьскасувати рішенняПриморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що, відмовляючи у задоволенні вищевказаних позовних вимог, судом першої інстанції було проігноровано ряд нормативно-правових актів, не досліджено у повному обсязі докази, які містяться в матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Помилковими є висновки суду першої інстанції про недоведеність того, що Банк перерахував кошти на рахунок ОСОБА_1 , недостовірність наданих Банком щодо руху коштів по рахунку. Судом було застосовано недійсну постанову НБУ від 18.06.2003 року №254, яка втратила чинність ще 04.07.2018 року. Наданий Банком документ про рух коштів по рахунку містить усі обов`язкові реквізити.

Судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 підписав кредитний договір та виконував зобов`язання за договором протягом тривалого часу (Т. 2, а. с. 157 - 164).

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

Адвокат Андрєєв Ігор Петрович, діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду в м. Одеса від 19 січня 2024 року залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.02.2024 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року (Т. 2, а. с. 171 - 171 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.03.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду (Т. 2, а. с. 178).

16.05.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Андрєєва Ігоря Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 217 - 224).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2024 року задоволено клопотання адвоката Андрєєва І.П., діючого від імені ОСОБА_1 , про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т. 2, а. с. 233 234).

22.05.2024 року до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі від АТ «Укрсиббанк». Клопотання мотивовано тим, що на розгляді Подільського районного суду м. Києва перебуває справа 758/6486/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним (Т. 2, а. с. 238 - 239).

23.05.2024 року на адресуОдеського апеляційногосуду відадвоката АндрєєваІ.П.,діючого вінтересах ОСОБА_1 ,надійшло запереченняна клопотанняпро зупиненняпровадження усправі,в якихзазначається,що рішення по іншій справі № 758/6486/23 жодним чином не впливає на вирішення даного спору. Зібрані по справі № 521/9615/22 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду (Т. 3, а. с. 1 - 2).

20.06.2024 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду надійшли додаткові заперечення від адвоката Андрєєва І.П., діючого в інтересах ОСОБА_1 , в яких зазначено, що клопотання АТ «Укрсиббанк» подано з метою затягування судового процесу. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України закріплено обов`язок суду враховувати практику Верховного Суду. Зупинення провадження у справі не повинно суперечити принципу ефективного судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ «УкрСиббанк» про зупинення провадження у справі.

Представник АТ «УкрСиббанк» - Безушко В.В. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову Банку.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Андрєєв І.П., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаАТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

24.11.2018 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11487870000 від 17.02.2017 року. Підписавши вказаний договір, Позичальник погодився з викладеними у договорі та Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування, які оприлюднені на офіційному видані «Урядовий кур`єр» №117 від 03.07.2014 року та розміщені на сайті банку (п. 1.1.1. кредитного договору). Правила є невід`ємною частиною кредитування договору, не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього кредитного договору. Сторони підписавши договір, стверджують що досягли згоди за усіма істотними умовами договору та Правил.

Відповідно до п. 1.2.4 надання кредиту здійснюється у термін - 20.02.2017 року.

Відповідно до умов кредитного договору АТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у загальній сумі - 1616910,87 грн., шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника 26255007590453, а позичальник зобов`язувався щомісячно повертати кредит у повному обсязі та сплачувати проценти шляхом сплати 10 числа кожного місяця ануїтентних платежів у розмірі 26 300,45 грн., але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше - 13.10.2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредит (п. 1.2. кредитного договору)

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі - 15,00% річних та у розмірі і порядку, встановленому п. 1.2.9 кредитного договору та п.1.3 Правил.

Відповідно до п.1.2.6 договору, цільове призначення кредиту для особистих потреб Позичальника, а саме для споживчих потреб, погашення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті.

Відповідно до п. 3.3 договору, цей договір укладено з метою рефінансування валютного кредиту Договору про надання споживчого кредиту за №11359200000 від 12.06.2008.

У забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вищевказаному кредитному договору, було укладено договори поруки між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 від 172.02.2017 року №268531 (основний борг) та № 2658531(проценти та інші платежі).

07.04.2022 року АТ «УкрСиббанк» було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, станом на 06.04.2022року в загальній сумі - 1074443,42 грн..

Відповідно до руху коштів за рахунком 26255007590453 позичальника ОСОБА_1 з 17.02.2017 року по 20.02.2017 рік, 20.02.2017 року банком надано кредит згідно угоди 11487870000 від 17.02.2017 року, та 20.07.2017 року погашено кредитну заборгованість згідно договору №00113….

Згідно розрахунку заборгованості станом на 29.06.2022 року заборгованість за кредитним договором становить - 1113736,70 грн., з яких: - 1048138,92 грн. заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена у розмірі - 139656,53 грн., - 65597,78 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 10.02.2022 року по 09.06.2022 року.

По справі виникли правовідносини з кредитного договору та договору поруки.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Згідно ч. 1 ст.1 054 ЦК України, в редакції від 02.11.2016 року чинній на 17.02.2017 року, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В матеріалах справи наявний підписаний Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», в особі старшого менеджера південного центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з простроченою заборгованістю ОСОБА_3 , як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, Договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11487870000 від 17.02.2017 року.

Колегія суддів вважає, що доводи відзиву на позов про те, що вказаний договір підписаний не уповноваженою особою, колегія суддів вважає безпідставними. Вказані обставини підлягають встановленню в рамках справи про визнання договору недійсним.

Під час оцінки даних доводів відповідача, суд правильно виходив з того що за ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідач не подавав в межах цієї справи вимог про визнання договору недійсним, і тому зазначені доводи відповідача виходять за межі предмету даного спору.

Тому суд не враховує вказані доводи відповідача і розглядає дану справу, виходячи з презумпції правомірності Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11487870000 від 17.02.2017 року.

За п. 1.1.1. цього договору позичальник погоджується з викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків (далі - Правила) затверджених згідно внутрішніх процедур Банку та оприлюднених у офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №117 від 04.07.2014р. із усіма змінами і доповненнями (далі - Правила) пропозицією Банку надати Позичальнику споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах.

Згідно п. 1.1.2. договору правила після підписання сторонами договору стають його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.1.2.1. договору сума кредиту складає - 1 616 910,87 гривень.

За п. 1.2.2. договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку.

Тарифи банку та графік платежів викладені у формі додатків які є невід`ємною частиною договору.

Також до позову додана копія опублікованого у виданні «Урядовий кур`єр» №117 від 03.07.2014 року рекламного оголошення під назвою «Інформаційне повідомлення АТ «УкрСиббанк». Зміни до Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк».

Відповідно до договору від 24.11.2018 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту з Правилами №11487870000 від 17.02.2017 року. Підписавши вказаний договір, Позичальник погодився з викладеними у договорі та Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування, які оприлюднені на офіційному видані «Урядовий кур`єр» №117 від 03.07.2014 року та розміщені на сайті банку (п. 1.1.1. кредитного договору). Правила є невід`ємною частиною кредитування договору, не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього кредитного договору. Сторони підписавши договір, стверджують що досягли згоди за усіма істотними умовами договору та Правил.

Відповідно до п. 1.2.4 надання кредиту здійснюється у термін - 20.02.2017 року.

Відповідно до умов кредитного договору АТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у загальній сумі - 1616910,87 грн., шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника 26255007590453, а позичальник зобов`язувався щомісячно повертати кредит у повному обсязі та сплачувати проценти шляхом сплати 10 числа кожного місяця ануїтентних платежів у розмірі 26 300,45 грн., але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 13.10.2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредит (п. 1.2. кредитного договору)

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі - 15,00% річних та у розмірі і порядку, встановленому п.1.2.9 кредитного договору та п.1.3 Правил.

Відповідно до п.1.2.6 договору, цільове призначення кредиту для особистих потреб Позичальника, а саме для споживчих потреб, погашення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті.

Відповідно до п. 3.3 договору, враховуючи, що цей договір укладено з метою рефінансування валютного кредиту Договору про надання споживчого кредиту за №11359200000 від 12.06.2008.

Матеріали справи містять довідку про рух коштів за рахунком 26255007590453 ОСОБА_1 з 17.02.2017 року по 20.02.2017 рік, відповідно до якої 20.02.2017 року банком надано кредит згідно угоди 11487870000 від 17.02.2017 року, та 20.07.2017 року погашено кредитну заборгованість згідно договору №00113….

Тому посилання, відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту за правилами №11477870000 від 17.02.2017 року було здійснено платежі до 28.01.2022 року. Отже, останній тривалий час добросовісно виконував зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, жодних заперечень та претензій до Банку щодо факту неотримання кредиту за вказаний період не висував, що свідчить про наявність кредитних правовідносин між Банком та ОСОБА_1 ..

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження укладення кредитних договорів з відповідачем банком надано суду копію договору про надання споживчого кредиту за правилами №11487870000 від 17.02.2017 року, Додаток №3 «Тарифи Банку» до договору, розрахунок заборгованості за вказаним договором, довідку про рух коштів за рахунком 262550007590453 ОСОБА_1 ..

Під час розгляду справи відповідач не заперечував факт підписання кредитного договору і виникнення у кредитора права на стягнення заборгованості, не надав доказів на спростування її розміру. Проте стверджував, що банк не підтвердив належними доказами факт наявності заборгованості, оскільки матеріали справи не містять доказів перерахування коштів та належної виписки по рахунку.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем копії банківських виписок з рахунків відповідача є належними та допустимими доказами у справі, відповідають вимогам процесуального закону та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику, наявність заборгованості за кредитними договорами. Натомість обставини відсутності заборгованості за кредитними договорами відповідачем не доведені.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Аналогічного змісту норма закріплена у пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою).

Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18).

Водночас у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі№ 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків є належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі№ 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) вказав, що відсутність у справі оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

Так матеріалами справи встановлено, що Банком було виконано вимоги кредитного договору щодо надання кредиту, однак відповідачем вимоги щодо повернення кредиту не було виконано.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачами договору, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є доведеними.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ст. 553, п.1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вищевказаному кредитному договору, були укладені договори поруки між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 від 17.02.2017 року №268531 (основний борг) та № 2658531(проценти та інші платежі).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки від 17.02.2017 року №268531 (основний борг), поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, що виникли з Основного договору, а саме щодо сплати суми основного боргу за Основним договором, а саме - 1616910,87 грн.. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення виконання зобов`язань Боржника за Основним договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки від 17.02.2017 року №268531 (основний борг), поручитель відповідає перед Кредитором зо основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов`язання Боржником в межах суми, що становить - 1616910,87 грн. Поручитель відповідає перед Кредитором у зазначеному в цьому пункті розмірі протягом строку дії поруки, зазначеного у п. 3.1 цього Договору, незалежно від суми будь-яких погашених зобов`язань за Основним договором.

Пунктом 1.4. вказаного договору, встановлено, що відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основного договору є солідарною.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки від 17.02.2017 року №268531 (проценти та інші платежі), поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, що виникли з Основного договору, а саме щодо сплати процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору, існуючих на теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі на підставі окремих угод, що можуть бути укладені в рамках Основного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення виконання зобов`язань Боржника за Основним договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки від 17.02.2017 року №268531 (проценти та інші платежі), поручитель відповідає перед Кредитором за основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов`язання Боржником в межах суми, що становить - 808455,44 грн. Поручитель відповідає перед Кредитором у зазначеному в цьому пункті розмірі протягом строку дії поруки, зазначеного у п. 3.1 цього Договору, незалежно від суми будь-яких погашених зобов`язань за Основним договором.

Пунктом 1.4. вказаного договору, встановлено, що відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основного договору є солідарною.

Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Таким чином, станом на 29.06.2022 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 1113736,70 грн, з яких: - 1048138,92 грн. заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена у розмірі 139656,53 грн.; - 65597,78 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 10.02.2022 року по 09.06.2022 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 1113736,70 грн. є доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги АТ «УкрСиббанк» є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про задоволення позову за вищевказаного обґрунтування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі -16706,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0021563328 від 05.07.2022 року. (Т. 1, а. с. 3).

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» було сплачено судовий збір у розмірі - 25 059,07 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0023153395 від 14.02.2024 року (Т. 2, а. с. 167).

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь банку підлягає стягненню в рівних частках судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 41 765,12 грн. = 16706,05 грн. + 25 059,07 грн., тобто з кожного по 20 882,56 грн..

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства«УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерноготовариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (Код ЄДРПО 09807750) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11487870000 від 17.02.2017 року, станом на 29.06.2022 року, в загальному розмірі - 1113736 (один мільйон сто тринадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 70 коп., з яких: заборгованість за кредитом 1048138 (один мільйон сорок вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 92 коп.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом 65597 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 78 коп..

Здійснити перерозподіл судових витрат

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (Код ЄДРПО 09807750) в рівних частках судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 41765 (сорок одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) грн. 12 коп.., тобто з кожного по 20882 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 56 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 17 липня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе