Ухвала

від 12.12.2024 по справі 521/9615/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 521/9615/22

провадження № 61-13450ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого

діє ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду

від 20 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь суму заборгованості за договором

про надання споживчого кредиту від 17 лютого 2017 року № 11487870000 у розмірі 1 113 736,7 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року відмовлено АТ «УкрСиббанк» у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року скасовано

та ухвалено нове судове рішення.

Позов АТ «Укрсиббанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 лютого

2017 року № 11487870000, станом на 29 червня 2022 року, в загальному розмірі

1 113 736,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 048 138,92 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом - 65 597,78 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

27 липня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою

на постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у цій справі,

у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано надати до суду докази сплати судового збору в розмірі 33 412,10 грн.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 листопада 2024 року представник заявника надіслав на адресу суду матеріали на усунення недоліків.

Таким чином, недоліки касаційної скарги представником заявниці усунуто.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу

(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно

до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

У касаційній скарзі представник заявника посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає,

що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою

та третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.

Крім того, у прохальній частині касаційної скарги міститься клопотання

про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, оскільки оскаржувана постанова може бути пред`явлена до примусового виконання.

Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить

з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення

є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення

у визначеному законом порядку.

Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, -

і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Клопотання/заява про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим

без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання

про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів;

для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення

є, безперечно, необхідними в деяких випадках.

Доводи клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

не свідчать про необхідність зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, оскільки в обґрунтування наведених

у клопотанні обставин представник заявника не надав доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного судового рішення, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а тому наразі

не доведено реальність настання обставин, на які він посилається.

Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року до закінчення її перегляду

в касаційному порядку необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати з Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу

№ 521/9615/22 за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за договором споживчого кредиту.

Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 червня 2024 року до закінчення її перегляду

в касаційному порядку.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська