Постанова

від 18.07.2024 по справі 922/5223/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/5223/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", Харківська область, Ізюмський район, село Гусарівка, (вх. №1136 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 (суддя Прохоров С.А., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 01.02.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан", м.Харків,

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", Харківська область, Ізюмський район, село Гусарівка,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквітан" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" 256429,18грн. заборгованості, в тому числі 181491,90грн. боргу за неоплачений товар, 51370,99грн. інфляційних, 10056,97грн. 3% річних та 31104,74грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №46 від 17.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №400 від 18.02.2022 на суму 17595,42грн.

Крім того, позивач зазначав, що 19.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеоіл» (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквітан" (надалі новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки № 17 від 11.02.2021 (надалі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором, відповідно до положень основного договору (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору відступлення права вимоги визначено, що за цим договором до нового кредитора переходять усі права та обов`язки за договором № 17 від 11.02.2021, укладення між первісним кредитором та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (надалі- боржник). Зокрема, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника виконання зобов`язань за основним договором, які виникли з моменту укладання основного договору до повного виконання зобов`язань за цим договором, а саме, оплати заборгованості в розмірі 163896,48грн., а також оплати інфляційних та річних у відповідності до статті 625 ЦК України, всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов основного договору.

На виконання умов основного договору, відповідачу було поставлено товар (оливу, мастило, рідину охолоджувальну) на загальну суму 543372,06грн., що підтверджується видатковими накладними № 136 від 12.02.2021, № 163 від 19.02.2021, № 186 від 26.02.2021, № 211 від 03.03.2021, № 241 від 12.03.2021, № 347 від 02.04.2021, № 370 від 09.04.2021, № 492 від 07.05.2021, № 847 від 23.07.2021, № 951 від 13.08.2021, № 1171 від 11.10.2021, № 1225 від 22.10.2021, № 1363 від 26.11.2021, № 37 від 21.01.2022, № 77 від 07.02.2022, № 93 від 11.02.2022.

Проте, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар за договором поставки №17 від 11.02.2021 на суму 379475,58грн. Отже, заборгованість за основним договором (договором поставки) №17 від 11.02.2021 становить 163896,48грн.

З метою досудового врегулювання спору, 16.11.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу за договорами поставки №17 від 11.02.2021 та №46 від 17.12.2022 в сумі 181491,90грн. Проте, відповідачем відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було сплачено в добровільному порядку суму наявної заборгованості за поставлений товар, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан": 181491,90грн. боргу за неоплачений товар, 51370,99грн. інфляційних, 10056,97грн. 3 % річних, 31104,74грн. пені, 3149,18грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 205, 509, 525, 526, 530, 547, 549, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 179, 193, 216 Господарського кодексу України мотивовані тим, що відповідачем не було спростовано у встановленому законодавством порядку обставин, повідомлених позивачем, як і не надано відзиву на позов. У зв`язку із чим суд, перевіривши правильність розрахунків здійснених позивачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що з початком військової агресії російської федерації проти України, та як наслідок введенням воєнного стану, підприємство відповідача опинилось у важких умовах постійних обстрілів, руйнувань. А згодом і під ворожою окупацією. Більш того, саме по території підприємства у певний час взагалі проходила фактична лінія фронту.

Скаржник зазначає, що у правовідносинах з ТОВ «Авеоіл», яке згодом відступило своє право вимоги позивачу, СТОВ «Гусарівське» протягом значного часу належним чином здійснювало свої зобов`язання, проте, з початком військової агресії російської федерації проти України склади підприємства були пошкоджені, а наявна на них продукція знищена, не зберіглась також і документація, яка підтверджувала поставки будь-якої продукції на територію підприємства. Саме у зв`язку із вказаними обставинами апелянт міг не виконати певні зобов`язання.

Окрім викладено, апелянт наголошує, що не отримував жодної інформації про відступлення ТОВ «Авеоіл» прав вимоги, не мав змоги належним чином дослідити документацію, яка б свідчила про обов`язок сплати заборгованість новому кредитору, а також оцінити договір про відступлення права вимоги на предмет його відповідності законодавству, оскільки з урахуванням штрафних санкцій сума переданого боргу і сума боргу, яка може бути отримана позивачем, відрізняються між собою. Отже, відступлення може мати ознаки договору факторингу.

Також, скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було надано розрахунку нарахованої пені.

Крім того, при нарахуванні інфляційних та річних, суд першої інстанції не звернув уваги не те, що при виконані договорів виникли обставини непереборної сили, за умови яких згідно пунктів 7.1 договорів поставки №46 від 17.12.2022 та №17 від 11.02.2021, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за даною угодою внаслідок настання форс- мажорних обставин.

Відповідні обставини викладені в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0.7.1, яким ТПП засвідчила для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05:30 24.02.2022.

За наведених обставин, на думку апелянта, задоволення господарським судом першої інстанції позовних вимог в повному обсязі свідчить про неповне з`ясування судом обставин справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5223/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

09.05.2024 матеріали справи №922/5223/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 ухвалено розпочати з 23.05.2024 без повідомлення учасників справи.

20.06.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі (вх.№ 8371), в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Зокрема, позивач заперечує проти тверджень відповідача про неотримання інформації про відступлення ТОВ «Авеоіл» прав вимоги за договором №17 від 11.02.2021, оскільки позивачем на адресу відповідача було направлено таке повідомлення разом із договором відступлення права вимоги. Докази направлення зазначених документів додано до позовної заяви.

Крім того, на думку позивача, відповідач неправомірно посилається на настання форс-мажорних обставин. Відповідачем не надано жодного доказу настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання договорів, та, як наслідок, виникнення заборгованості, що і стало підставою для цього спору.

Щодо розрахунку пені позивач зазначає, що через технічну помилку до позовної заяви в системі Електронний суд не було подано розрахунок пені. Проте, до господарського суду першої інстанції було надано всі документи, що підтверджують існування боргу, дату виникнення прострочення сплати, період існування боргу тощо.

У зв`язку із вказаними обставинами, відповідний розрахунок додано позивачем до додаткових пояснень, поданих до суду апеляційної інстанції. Цей розрахунок, на думку апелянта, не є новим доказом, оскільки сума пені визначена в позовній заяві на підставі первинних документів та відповідає поданому розрахунку.

Щодо прийняття доданого позивачем до додаткових пояснень розрахунку пені, судова колегія зазначає, що за приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. (Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19 від 27.04.2023 у справі №927/738/19).

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначений апелянтом розрахунок пені не розглядається та не приймається до уваги в якості доказу.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 отримано позивачем 22.05.2024.

Клопотання від позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, 17.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквітан" (надалі - постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (надалі - покупець) було укладено договір поставки №46 (надалі договір №46 т.1 а.с.8-9), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця автотовари (оливи, охолоджуючі та гальмівні рідини, автокосметику, автозапчастини та інше), що іменуються надалі "товар", а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 договору №46 асортимент, ціна та кількість постачання товару визначаються у видаткових накладних.

Згідно пункту 1.5 договору №46 постачання товару здійснюється на наступних базових умовах (правила «Інкотермс» в редакції 2010): при відвантаженні автомобільним транспортом, наданим покупцем, "FCA - склад постачальника" за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 151 В, при здійсненні постачання транспортом постачальника "СРТ - склад покупця" за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Гусарівка, вул. Миру, буд. 30.

Підпунктами 2.7 та 2.8 пункту 2 договору №46 визначено, що документами, що засвідчують факт передачі товару, вважаються видаткові накладні на товар. Датою прийому-передачі товару вважається дата, вказана в накладній на відвантаження товару. Право власності на товар, ризики, яким може піддатися товар в процесі виконання цього договору, переходить від постачальника до покупця в момент відвантаження товару перевізникові і/або передачі товару покупцеві згідно вибраних умов постачання.

Згідно пункту 4.2 договору №46, покупець зобов`язується сплатити вартість товару на умовах 100% передоплати впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури постачальника. У разі порушення покупцем терміну оплати рахунок-фактура вважається недійсним. За домовленістю сторін можлива поставка партії товару без попередньої оплати та її оплата в строк, що не перевищує 10 календарних днів.

Пунктом 4.3. договору №46 визначено, що підставою для оплати вартості товару є цей договір, рахунок фактура і видаткова накладна на відвантажений товар.

Згідно з пунктами 4.5 та 4.6 договору №46, розрахунки за даною угодою здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Зобов`язання по оплаті товару вважаються виконаними покупцем у момент зарахування грошових коштів за оплату товару на поточний рахунок постачальника. Можлива оплата покупцем на готівковий рахунок через касу банку з подальшим зарахуванням цих коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.1 договору №46 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, сторони несуть майнову відповідальність, передбачену цим договором і чинним законодавством України.

У разі несвоєчасної оплати за відвантажений товар без попередньої його оплати (п.п.4.2. договору), покупець має сплатити неустойку у розмірі 0,5% вартості відповідної партії товару за кожен день затримки платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент сплати пені, нараховану на вартість неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення (пункт 5.3 договору №46).

Пунктом 7.1 договору №46 визначено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за даною угодою внаслідок настання форс- мажорних обставин.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами ц діє до 31.12.2022,а в частині взаєморозрахунків до повного і належного його виконання (пункт 9.1. договору №46).

18.02.2022 продавцем (позивачем) було здійснено поставку товару (оливу трансмісійну TRANSELF TYP B80W90 (208L ELF C) на суму 17595,42грн., що підтверджується доданою до позовної заяви видатковою накладною №400 від 18.02.2022 (т.1 а.с.10).

Проте, покупцем (відповідачем) не було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Крім того, 11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеоіл» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (надалі - покупець) було укладено договір поставки №17 (надалі договір №17 т.1 а.с.11-12), умови якого є ідентичними договору №46.

На виконання умов договору №17, продавцем було постановлено покупцю (відповідачу) товар (оливу, мастило, рідину охолоджувальну) на загальну суму 543372,06грн., що підтверджується видатковими накладними № 136 від 12.02.2021, № 163 від 19.02.2021, № 186 від 26.02.2021, № 211 від 03.03.2021, № 241 від 12.03.2021, № 347 від 02.04.2021, № 370 від 09.04.2021, № 492 від 07.05.2021, № 847 від 23.07.2021, № 951 від 13.08.2021, № 1171 від 11.10.2021, № 1225 від 22.10.2021, № 1363 від 26.11.2021, № 37 від 21.01.2022, № 77 від 07.02.2022, № 93 від 11.02.2022 (т.1 а.с.10-20)

Проте, покупцем (відповідачем) було здійснено часткову оплату за поставлений товар за договором поставки №17 від 11.02.2021 на суму 379475,58грн., у зв`язку із чим утворилась заборгованість на суму 163896,48грн.

19.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеоіл» (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквітан" (надалі новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (надалі договір т.1 а.с.22), відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки № 17 від 11.02.2021 (надалі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором, відповідно до положень основного договору (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором до нового кредитора переходять усі права та обов`язки за договором № 17 від 11.02.2021, укладеним між первісним кредитором та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (надалі - боржник). Зокрема, новий кредитор одержує право вимагати від боржника виконання зобов`язань за основним договором, які виникли з моменту укладання основного договору до повного виконання зобов`язань за цим договором, а саме: оплати заборгованості в сумі 163896,48грн., інфляційних та річних у відповідності до статті 625 ЦК України, всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов основного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму 163896,48 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору, зазначена в пункті 2.1, даного договору сума повинна бути сплачена новим кредитором протягом трьох банківських днів після виконання боржником зобов`язань за основним договором перед новим кредитором. Новий кредитор може виконати свої зобов`язання щодо оплати первісному кредитору достроково.

Згідно з пунктом 3.1 договору, первісний кредитор зобов`язується протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання даного договору передати новому кредитору всі документи, які підтверджують існування боргу, повідомити боржника про укладення цього договору.

На виконання пункту 3.1 договору, позивачем, як новим кредитором було повідомлено відповідача, як боржника про відступлення права вимоги шляхом направлення відповідного листа від 19.10.2023 вих. №1910/1 (т.1 а.с. 23).

Факт направлення вказаного листа - повідомлення підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист та поштової накладної АТ «Укрпошта» від 23.10.2023 (т.1 а.с.23 на звороті).

Матеріалами справи також підтверджуються, що з метою досудового врегулювання спору, 16.11.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу за договорами поставки №17 від 11.02.2021 та №46 від 17.12.2022 (т.1 а.с.21).

Факт направлення вказаної претензії підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист та поштової накладної АТ «Укрпошта» від 17.11.2023 (т.1 а.с.21 на звороті).

Проте, відповідачем відповіді на вказану претензію надано не було, як в не було сплачено в добровільному порядку суму наявної заборгованості за поставлений товар, що і стало підставою для звернення 11.12.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" 256429,18грн. заборгованості, в тому числі 181491,90грн. боргу за неоплачений товар, 51370,99грн. інфляційних, 10056,97грн. 3% річних та 31104,74грн. пені (т.1 а.с.1-24).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.35-39).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, позивачем, як постачальником на виконання умов договору поставки №46 від 17.12.2022 на підставі видаткової накладної №400 від 18.02.2022 було поставлено відповідачу (покупцю) товар (оливу трансмісійну TRANSELF TYP B80W90 (208L ELF C) на суму 17595,42грн. (т.1 а.с.10).

Проте, покупцем (відповідачем) не було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, доказів протилежного матеріали справи не містять, у зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17595,42грн. за поставлений товар за договором поставки №46 від 17.12.2022, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Крім того, як було зазначено вище, 11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеоіл» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (надалі - покупець) було укладено договір поставки №17 (надалі договір №17 т.1 а.с.11-12), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця автотовари (оливи, охолоджуючі та гальмівні рідини, автокосметику, автозапчастини та інше), що іменуються надалі "товар", а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

На виконання умов договору №17, продавцем було постановлено покупцю (відповідачу) товар (оливу, мастило, рідину охолоджувальну) на загальну суму 543372,06грн., що підтверджується видатковими накладними № 136 від 12.02.2021, № 163 від 19.02.2021, № 186 від 26.02.2021, № 211 від 03.03.2021, № 241 від 12.03.2021, № 347 від 02.04.2021, № 370 від 09.04.2021, № 492 від 07.05.2021, № 847 від 23.07.2021, № 951 від 13.08.2021, № 1171 від 11.10.2021, № 1225 від 22.10.2021, № 1363 від 26.11.2021, № 37 від 21.01.2022, № 77 від 07.02.2022, № 93 від 11.02.2022 (т.1 а.с.10-20)

Проте, покупцем (відповідачем) було здійснено часткову оплату за поставлений товар за договором поставки №17 від 11.02.2021 на суму 379475,58грн.

Таким чином, заборгованість за основним договором (договором поставки) №17 від 11.02.2021 становить 163896,48грн.

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

Статтею 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеоіл» (надалі - первісний кредитор)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквітан" (надалі новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (надалі договір т.1 а.с.22), відповідно до умов якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки № 17 від 11.02.2021 (надалі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором, відповідно до положень основного договору (пункт 1.1 договору).

Договір відступлення права вимоги укладений у такій самій формі, як і договір поставки № 17 від 11.02.2021, в письмовій формі, що відповідає положенням статей 520, 521 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що договір про відступлення права вимоги підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та нерозірваний. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором до нового кредитора переходять усі права та обов`язки за договором № 17 від 11.02.2021, укладення між первісним кредитором та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (надалі-боржник). Зокрема, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника виконання зобов`язань за основним договором, які виникли з моменту укладання основного договору до повного виконання зобов`язань за цим договором, а саме, оплати заборгованості в розмірі 163896,48грн., а також оплати інфляційних та річних у відповідності до статті 625 ЦК України, всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов основного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму 163896,48 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору, зазначена в пункті 2.1, даного договору сума повинна бути сплачена новим кредитором протягом трьох банківських днів після виконання боржником зобов`язань за основним договором перед новим кредитором. Новий кредитор може виконати свої зобов`язання щодо оплати первісному кредитору достроково.

Згідно з пунктом 3.1 договору, первісний кредитор зобов`язується протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання даного договору передати новому кредитору всі документи, які підтверджують існування боргу. Повідомити боржника про укладення цього договору.

На виконання пункту 3.1 договору, позивачем, як новим кредитором було повідомлено відповідача, як боржника про відступлення права вимоги шляхом направлення відповідного листа від 19.10.2023 вих. №1910/1 (т.1 а.с. 23).

Факт направлення вказаного листа - повідомлення підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист та поштової накладної АТ «Укрпошта» від 23.10.2023 (т.1 а.с.23 на звороті).

Проте, як було зазначено вище, відповідач (боржник) в порушення умов договору поставки №17 від 11.02.2021, виконав свої зобов`язання лише частково на суму 379475,58грн., а залишок заборгованості в сумі 163896,48грн. залишився несплаченим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 163896,48грн., за поставлений товар за договором поставки №17 від 11.02.2021, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 51370,99грн. та 3% річних в сумі 10056,97грн., судова колегія зазначає наступне.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на наявність підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення інфляційних та річних нарахованих на суму основної заборгованості за порушення строків оплати за поставлений товар, оскільки вказане порушення сталось внаслідок обставин непереборної сили.

На думку апелянта, в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0.7.1, яким ТПП засвідчила для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, форс-мажорною обставиною визначено військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05:30 24.02.2022. є безумовною підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати за отриманий товар.

Судова колегія зазначає, що за приписами частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами пункту 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, судовою колегією встановлено, що в законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено лише загальний офіційний лист.

В загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, вказаними статтями врегульовано саме порядок видачі сертифікатів ТПП, а не офіційних листів ТПП України та їх правовий статус, статут ТПП України також відсутній у вільному доступі.

Судова колегія зауважує, що загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Крім того, його опубліковано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 в якій Суд зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22, у випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язання сторін за договором може переноситись (продовжуватись) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1., як доказ існування форс-мажорних обставин у даній справі не є достатнім доказом існування таких обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 51370,99грн. та 3% річних в сумі 10056,97грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 31104,74грн. пені, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу приписів статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Як визначено в частині 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як було зазначено вище, пунктами 5.3. договорів поставки №17 від 11.02.2021 та №46 від 17.12.2022 сторонами було узгоджено, що у разі несвоєчасної оплати за відвантажений товар без попередньої його оплати (п.п.4.2. договору), покупець має сплатити неустойку у розмірі 0,5 % вартості відповідної партії товару за кожен день затримки платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент сплати пені, від вартості неоплаченого у строк товару, за кожний день прострочення.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було надано обґрунтованого розрахунку пені, що унеможливлює проведення судом перевірки правомірності нарахування відповідних сум.

Отже, позовні вимоги про стягнення суми пені належним чином не доведені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 31104,74грн. та як наслідок, скасування рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 у відповідній частині.

Судова колегія зазначає, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийнятті оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 даним вимогам не відповідає, що є підставою для його часткового скасування, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови та часткового задоволення апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 скасувати в частині стягнення пені в сумі 31104,74грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Викласти резолютивну частини рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (64264, Харківська область, Ізюмський район, село Гусарівка, Балаклійська ТГ, вул. Миру, буд. 30, код ЄДРПОУ 00708288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" (61060, Харківська область, місто Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 39074415) 181491,90грн. боргу за неоплачений товар, 51370,99грн. інфляційних, 10056,97грн. 3 % річних та судового збору за подання позовної заяви в сумі 2915,03грн.

В решті позову відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" (61060, Харківська область, місто Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 39074415) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (64264, Харківська область, Ізюмський район, село Гусарівка, Балаклійська ТГ, вул. Миру, буд. 30, код ЄДРПОУ 00708288) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 351,22грн.

Повний текст постанови складено 18.07.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий