Постанова

від 17.07.2024 по справі 489/5011/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.07.24

22-ц/812/947/24

Справа № 489/5011/20 Головуючий у 1-й інстанції Коваленко І. В.

Провадження №22ц/812/947/24

Провадження №22ц/812/1055/24 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 липня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Коломієць В. В., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Біляєвої В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 , від імені якої

діє представниця ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районногосуду містаМиколаєва від 12 квітня 2024 року, описку в якому усунуто ухвалою того ж суду від 12 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Коваленка І. В. у приміщенні суду в місті Миколаївської області, із складенням його повного тексту по справі

за позовом

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як

правонаступників ОСОБА_5 ,

до ОСОБА_1 ,

Акціонерного товариства Комерційний Банк (АТ КБ) «ПриватБанк»

треті особи: приватний нотаріус Київського міського

нотаріального округу Горбуров К. Є.

(далі - приватний нотаріус Горбуров К. Є.),

Державний нотаріальний архів Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Одеса)

(далі - Держнотархів),

Головне управління юстиції Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Одеса)

(далі - Головне управління юстиції в Миколаївській області) ,

Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради

(далі - ДНАП)

про скасуваннязаборони відчуження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2020 року ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Горбуров К. Є., Держнотархів, Головне управління юстиції Миколаївської області, ДНАП та просив зняти заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв`язку з виконанням відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, засобом забезпечення якого є спірна квартира, як предмет іпотеки.

В обґрунтування позову посилався на те, що під час його перебування у шлюбі з відповідачкою ними, як подружжям придбана квартира АДРЕСА_1 , яку передано в іпотеку 31 жовтня 2006 року за договором №3084, в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором №NKCNGK044440054 від 31 жовтня 2006 року, укладеним між банком та ОСОБА_6 ..

Зобов`язання за кредитним договором виконані відповідачкою ще у 2016 році в повному обсязі, у зв`язку з чим АТ КБ «Приватбанк» повідомив третю особу приватного нотаріуса Горбурова К. Є. про необхідність зняття заборони на відчуження майна та анулювання запису про іпотеку.

Разом з тим приватним нотаріусом заборона не знята, з огляду на її накладення іншим нотаріусом, якою припинена діяльність, та не надання оригіналу договору іпотеки за відсутністю його у банку та відмовою надати відповідачкою.

Посилаючись на ці обставини і те, що між ним та відповідачкою шлюб розірвано, а майно, набуте у шлюбі у виді спірної квартири поділено шляхом визнання права власності на частку квартири на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2018 року, просив задовольнити його вимоги, оскільки не зняте з квартири обмеження порушує його право власності та можливість розпорядитися та використати належне майно на свій розсуд.

Клопотав про витребування належним чином завіреної копії договору іпотеки

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 жовтня 2020 року за поданим ОСОБА_5 позовомвідкрите позовне провадження та справа призначена у підготовче засідання.

Третьою особою Південним міжрегіональним управлінням юстиції (м. Одеса) до суду направлено повідомлення з проханням про ухвалення рішення на розсуд суду.

Відповідачкою ОСОБА_1 , яка діє через свою представницю адвокатку Порошину Н. Г., подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав передчасного звернення позивача до суду з вимогами, які мають вирішуватися у позасудовому порядку.

Третя особа Державний нотаріальний архів надав повідомлення з проханням розглядати справу за відсутності його представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідачем АТ КБ «Приватбанк» до суду надано пояснення на поданий позов, в яких банком, як кредитором, підтверджено виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором та його звернення до нотаріуса з листом про зняття заборони та анулювання запису про іпотеку спірної квартири.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрито і справа призначення до судового слухання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_5 помер, про що суд повідомлений представницею позивача з проханням про зупинення провадження до вступ у справу його спадкоємців.

19 січня 2022 року представницею відповідачки до суду подана заява-клопотання про заміну померлого позивача на його правонаступника неповнолітнього сина ОСОБА_7 в особі його законного представника, матері ОСОБА_1 , внаслідок чого закрити провадження, оскільки позивач і відповідачка збігаються в одній особі.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2022 року провадження у справі зупинено до прийняття спадщини спадкоємцями померлого позивача, у клопотання представниці відповідачки про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 грудня 2022 року провадження у справі поновлено, витребувано з Другої миколаївської нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 .

У березні 2023 року відповідачка ОСОБА_1 , діючи через свою представницю, звернулась з клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

18 березня 2023 року ОСОБА_4 повідомив Ленінський районний суд міста Миколаєва про те, що він є правонаступником померлого ОСОБА_5 , надав копію заповіту та довідку про реєстрацію спадкової справи.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва 12 червня 2023 року у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А. М. витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5

6 липня 2023 року до місцевого суду надійшла копія спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_5 ..

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 липня 2023 року в порядку процесуального правонаступництва проведена заміна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника, спадкоємця за заповітом, ОСОБА_4 . У задоволенні клопотань представниці відповідачки ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено. До участі у справі в якості третьої особи залучено іншого неповнолітнього спадкоємця - ОСОБА_3 ..

У жовтні 2023 року відповідачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представниця ОСОБА_2 , звернулась з клопотанням про залучення ОСОБА_3 до участі у справі у якості позивача, виключивши його зі складу часників справи як третю особу.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27 жовтня 2023 року клопотання представниці відповідачки ОСОБА_1 , адвокатки Порошиної Н. Г, задоволено частково, ухвалено про залучення ОСОБА_3 до участі у справі у якості правонаступника померлого позивача ОСОБА_5 ..

У квітні 2024 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася з заявою про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів наявності у позивача ОСОБА_4 права власності на частку квартири та його звернення до неї, як іншого співвласника квартири, з питання зняття заборони відчуження спірної квартири, а тому спір у справі відсутній.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2024 року, описку в якому усунуто за ухвалою того ж суду від 12 квітня 2024 року, позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_5 , задоволено частково, ухвалено про скасування обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 , яке міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 30898413, що зареєстроване 31 жовтня 2006 року на підставі договору іпотеки від 31 жовтня 2006 року за реєстровим №3084.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з обґрунтованості позову та наявності підстав для його задоволення, у зв`язку з відсутності підстав для обтяження квартири та неможливості його зняття у позасудовому порядку, через відсутність примірника договору іпотеки у банку та не надання його відповідачкою, внаслідок чого порушені права інших співвласників з використання та розпорядження належним їм майном.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представниця ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що висновок суду про небажання відповідачки ОСОБА_1 вирішити спір у позасудовому порядку ґрунтується на припущеннях та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки колишній чоловік ОСОБА_5 , який помер, після подачі позову, ніколи не звертався до неї з питання припинення іпотеки та зняття заборони та інших питань щодо спірної квартири. Таким же хибним є і висновок суду про надання відповідачем АТ КБ «Приватбанк» співвласникам спірної квартири листів на підтвердження зняття заборони та анулювання записів про іпотеку.

Наголошувала на тому, що зняття та скасування заборони здійснюється у різних порядках, та саме зняття заборони має здійснюватися у позасудовому порядку, яким позивач не скористався, а тому на час його звернення до суду спір відсутній, а його права не порушено, що виключає необхідність судового захисту.

У скарзі також посилалася на ті обставини, що відповідно до відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру прав власників на нерухоме майно 14 червня 2016 року АТ КБ «Приватбанк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за укладеними з нею кредитним та іпотечним договорами з компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс», внаслідок чого право вимоги належить цій компанії та саме вона може надавати відомості щодо виконання зобов`язань за кредитним договором, а отже АТ КБ «Приватбанк» не може підтверджувати виконання нею обов`язків за кредитним договором та надавати дозвіл на зняття заборони та анулювання запису про іпотеку.

Вважала, що поданий ОСОБА_5 позов не допускав правонаступництва, оскільки поданий фактично про усунення перешкод, які чинились відповідачкою саме йому, а не його правонаступникам, і тому вважала хибним висновок суду щодо можливості правонаступництва синами позивача у цій справі.

Крім того на час залучення до участі у справі співпозивач ОСОБА_3 був неповнолітнім, внаслідок чого відповідачка ОСОБА_1 , як його законний представник повинна була бути залученою в якості позивачки, внаслідок чого особа позивача і відповідачки збіглися б в одній особі, що є таким, що суперечить вимогам чинного процесуального законодавства.

Також постановленим рішенням суду задоволено лише позовні вимоги фактично співпозивача ОСОБА_4 , так як у нього склалися негативні відносини з відповідачкою ОСОБА_1 .. Але матеріали справи не містять доказів наявності у цього співпозивача правовстановлюючих документів на частку у праві власності на спірну квартиру, і тому наявність заборони на відчуження не може порушувати його права на розпорядження всією квартирою, оскільки права на всю спірну квартиру він не набув та ним не наведено у чому полягає порушення його прав. Тому вважала відсутніми підстави для задоволення позову, посилалася на відповідну судову практику.

В апеляційній скарзі співпозивач ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, теж просив скасувати рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що іншого житла, окрім спірної квартири він не має, і тому наявність заборони на її відчуження є певною перешкодою у можливому здійсненні оборудок із квартирою іншим співпозивачем ОСОБА_4 , а для ОСОБА_3 є гарантією збереження житла, оскільки наразі він змушений жити в орендованому житлі через виїзд за межі України, пов`язаний з військовою агресією російської федерації.

Посилався на те, що суд помилився у своїх висновках щодо наявності спору, оскільки ОСОБА_5 ніколи не звертався до його матері ОСОБА_1 з приводу зняття заборони на відчуження з квартири та її реального поділу або тощо.

Крім того, дійсним кредитором за кредитним договором укладеним з АТ КБ «Приватбанк» є інша юридична особа, яка не підтверджувала виконання його матір`ю зобов`язань, внаслідок чого висновок суду про припинення договору іпотеки через відсутність боргу є хибним. Жодного бухгалтерського документу про погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Судом також проігноровані його заяви про відмову від позову та фактично ухвалено рішення на користь іншого співпозивача ОСОБА_4 , який зараз проживає зі своєю родиною у спірній квартирі. Це при тому, що правовідносини, з яких його померлий батько ОСОБА_5 подав позов, не допускають правонаступництва, оскільки доказів того, що його правонаступникам чинились перешкоди у користуванні власністю відсутні. Його інтереси, як неповнолітньої особи співпозивача, на час залучення його до участі у справі представляла його законний представник - відповідачка ОСОБА_1 , яка не погоджувалася з позовними вимогами ОСОБА_5 ..

Тому вважав відсутніми підстави для задоволення позову, оскільки відсутні належні і допустимі докази припинення іпотеки та спору з приводу неї на час звернення ОСОБА_5 до суду, а негаторні вимоги померлого позивача виключають правонаступництва за ними, за відсутності доказів порушення прав співпозивачів .

Третя особа Головне управління юстиції в Миколаївській області надало пояснення, в яких просила прийняти рішення щодо апеляційних скарг на розсуд суду.

Іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглянута за відсутністю її учасників, які належним чином повідомлені про дату та час її слухання, заяв та клопотань про її відкладення з будь-яких поважних причин суду не надали. Натомість, представницею відповідачки ОСОБА_2 надане клопотання про відкладення слухання справи з причини неможливості її явки до суду за участю у іншому судовому засіданні. Інших клопотань щодо неможливості розгляду справи в даному судовому засіданні представницею відповідачки не надано.

Відповідно достатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За такого колегією суддів причини неявки до суду представниці відповідачки визнані неповажними, з огляду на надання переваги адвокаткою участі в одному судовому засіданні на противагу іншому, реалізацією відповідачкою та її представницею свого права на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та наявності у справі матеріалів, яких достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вважає за можливим розглянути справу у відсутності, як учасників справи, так і представниці відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

При вирішенні справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який ними укладено 15 березня 2006 року та розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 липня 2018 року (т. 1 а.с.6, т. 2а.с. 157-158 ).

Одночасно з розірванням шлюбу, колишнім подружжям поділено набуте у шлюбі майно на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва 25 вересня 2018 року, яким за позивачем ОСОБА_5 визнано право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , що була придбана в період шлюбу 3 жовтня 2006 року на ім`я відповідачки ОСОБА_6 (т. 1 а.с.10-20).

Оскільки придбання квартири подружжям було пов`язано з укладенням кредитного договору між відповідачкою ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», спірна квартира була передана в іпотеку ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», на підставі договору іпотеки за реєстровим №3084 від 31 жовтня 2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рябоконь К. Л. (т. 1. а.с.29-31). Під час посвідчення договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 31 жовтня 2006 року внесені дані про наявність обтяження за договором іпотеки відносно квартири АДРЕСА_2 .

Під час шлюбу та виконання кредитних зобов`язань, а саме 19 лютого 2007 року банк з іншою юридичною особою уклав договір купівлі-продажу права вимоги, зокрема за кредитним договором та договором іпотеки, укладеним 31 жовтня 2006 року з відповідачкою (т.2 а.с.104-105). Але в подальшому, повернув собі права кредитора та іпотекодержателя на підставі укладеного 14 червня 2016 року договору купівлі-продажу права вимоги з компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс», який раніше у 2007 року його продав, що і зафіксовано у єдиних державних реєстрах на нерухоме майно, де в якості іпотекодержателя зазначено саме АТ КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с.18-20).

За наведеного посилання позивача ОСОБА_3 та відповідачки ОСОБА_1 на ці обставини в апеляційній скарзі не є слушними, оскільки ними неправильно визначаються самі відомості, що внесені відповідним реєстратором до вказаних реєстрів.

Тому за зверненням позивача ОСОБА_5 , як співвласника квартири, а не відповідачки, яка не бажає досі зняти обтяження, кредитором АТ КБ «Приватбанк» направлено листа до приватного нотаріуса Горбурова К. Є., у зв`язку із припиненням діяльності нотаріуски, якою накладено обтяження, із зазначенням обставин щодо виконання зобов`язання за кредитним договором №NKCNGK04440054 від 31 жовтня 2006 року ОСОБА_1 .. У листі міститься прохання кредитора до нотаріуса про необхідність зняття заборони та анулювання запису про іпотеку стосовно квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.21).

Такі обставини неодноразово підтверджені суду банком, внаслідок чого суд першої інстанції вважав встановленим, що зобов`язання ОСОБА_6 за кредитним договором є виконаними, внаслідок чого іпотека припиненою. Спору з кредитором щодо підстав припинення іпотеки немає. Але, оскільки примірник оригіналу договору іпотеки наданий банку знищений за закінченням строків зберігання та виконанням позичальницею та іпотекодателем свого обв`язку, банк позбавлений можливості іншим чином сприяти зняттю заборони та анулюванню запису про іпотеку (т. 1 а.с.85).

Позбавлений такої можливості вчинити дії зі зняття обтяження з предмету іпотеки і приватний нотаріус за відсутністю оригіналу іпотеки, який кредитор знищив, а іпотекодатель не надає.

За наведеного, усі доводи апелянтів про відсутність спору зі зняття обтяження з предмету іпотеки без попереднього позасудового врегулювання, є не лише помилковим тлумаченням цивільного та цивільно-процесуального права, яке не може бути обмеженим внаслідок не виконання якоїсь позасудової процедури, але ще і свідчить про те, що відповідачка виключно своїми діями перешкоджає зняттю обтяження зі спірної квартири, незалежно від наведених нею мотивів. Тому безліч поданих її адвокаткою клопотань про закриття провадження у справі не мали під собою правового обґрунтування та правомірно залишені без задоволення судом першої інстанції.

Не є слушними міркування апелянтів з приводу понять «зняття» або «скасування» обтяження, яке по факту перешкоджає власнику у розпорядженні майном та не може бути вирішено в будь-який інший спосіб, ніж судовий, оскільки вони суперечать змісту пункту 9 постанови Пленуму ВС України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12.06.2009 про те, що суд «знає закон» та застосовує його у відповідності до фактичних обставин, які викладені у позові та стали підставою для звернення особи за судовим захистом.

Однак, позивач ОСОБА_5 , як власник майна, не дочекався відновлення його порушеного права, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був замінений на своїх правонаступників - спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 та неповнолітнім спадкоємцем за законом співпозивачем ОСОБА_3 (т. 1 а.с.170, 178, 179, 120).

Залучення до участі у справі в якості співпозивача ОСОБА_3 , у віці 17 років, відбулося за клопотанням представниці відповідачки, та у відповідності до статті 32 ЦК України та частини 2 статті 59 ЦПК України. Внаслідок чого усі доводи скарг про безпідставність залучення в якості співпозивача ОСОБА_8 не заслуговують на увагу, оскільки порушують принцип «заборони суперечливої поведінки».

Такими же є посилання на те, що за обставинами поданого позову співвласником ОСОБА_5 , виникли між сторонами правовідносини не допускали правонаступництва, так як вони суперечать положенням статей 1218, 1219 ЦК України та статті 55 ЦПК України та не пов`язані з особистими правами померлого, а є способом захисту майна, право на яке переходить в порядку спадкування. При тому слід звернути увагу, на помилкове перерахування часток у праві спільної часткової власності в порядку спадкування за заповітом та в порядку спадкування неповнолітньою особою обов`язкової долі.

Отже, співпозивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є стороною у справі лише в якості правонаступництва, і тому наявність чи відсутність будь-яких їх взаємовідносин з відповідачами у справі, не є визначальними при розгляді справи по суті, оскільки первісним є порушення права особи, якою ініційовано спір. Тобто права спадкодавця та співвласника майна ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Безпідставними є наведені співпозивачем ОСОБА_3 твердження щодо подачі ним заяви про відмову від позову, оскільки, по-перше, такі заяви в матеріалах справи відсутні, а тому не могли бути розглянути судом або залишені без розгляду, по-друге, кожний учасник справи використовує надані йому процесуальні права за своїм розумінням, внаслідок чого, навіть, при відмові від позову, позовне провадження, яке відкрите за поданою позовною заявою ОСОБА_5 , не могло бути закритим за наявності іншого правонаступника.

За положеннями статей 34, 74 Закону України «Про нотаріат», положення постанови КМ України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року №1127 та роз`ясненнями Міністерства юстиції «Роз`яснення Міністерства юстиції України щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації» від 4 червня 2009 року визначається перелік осіб, за заявами яких нотаріус може зняти обтяження (заборону) щодо відчуження нерухомого майна, що було предметом іпотеки: установи банку, іншої юридичної особи про погашення позики; заставодавця чи іпотекодателя та заставодержателя чи іпотекодержателя про припинення договору іпотеки або лише іпотекодавця у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання; іпотекодавця у разі визнання рішенням суду договору застави недійсним; або боржника, якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора у місці виконання зобов`язання або ухилення кредитора від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку. До заяви обов`язково надаються примірники правочинів.

Тобто питання про зняття чи скасування обтяження відносно предмета іпотеки за виконанням кредитних зобов`язань можливо за наявності примірника договору іпотеки і при: зверненні кредитора, який повідомляє про відсутність кредитного боргу, що зроблено АТ КБ «ПриватБанк», але за відсутності примірника договору питання про зняття обтяження у позасудовому порядку не вчинено; або при зверненні позичальниці чи іпотекодателя у разі подання нею безспірних доказів виконання зобов`язання, що за позицією та доводами відповідачки не є можливим.

Отже, такі вимоги у тих правовідносинах, які виникли між учасниками справи, можливо вирішити лише у судовому порядку.

Зазначені обставини правильно встановлені судом першої інстанції на підставі належно досліджених ним доказів, внаслідок чого ухвалене судом рішення є законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню

Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення у змісті апеляційної скарги не наведено.

За такого, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та таким, що відповідає меті цивільного судочинства, направленої на захист прав та законних інтересів фізичних осіб, які є співвласниками майна, від дій інших співвласників, направлених на вчинення перешкод в можливості вільно користуватися, володіти та розпоряджатися належним майном на праві спільної часткової власності.

Оскільки майно реально не поділено, а частки співвласників у майні не виділені, з огляду на те, що спірна квартира є предметом обтяження в цілому, яке безпідставно не знято внаслідок неправомірної поведінки одного із співвласників, суд першої інстанції та колегія суддів не знайшла перешкод для скасування обтяження на предмет іпотеки, який є цілим майном за ідентифікуючими ознаками, внесеними до відповідного реєстру.

У відповідності до статті 141 ЦПК Українипідстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка подана від її імені адвокаткою Порошиною Наталією Гафурівною, та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2024, в якому усунуто описку за ухвалою того ж суду від 12 квітня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадку, передбаченому статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді В. В Коломієць

О. В. Локтіонова