Ухвала

від 30.09.2024 по справі 489/5011/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 489/5011/20

провадження № 61-12534ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуров Кирил Євгенович, Державний нотаріальний архів Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління юстиції у Миколаївській області, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, про скасування заборони відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2024 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, з клопотанням про поновленням строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, на підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження за таких обставин.

Як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від у справі № 304/185/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Разом з тим, аналіз змісту оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі.

Також підставою, на якій подається касаційна скарга, заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у правовідносинах. Проте не зазначає, який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах та щодо якої норми права, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Крім цього, вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки вважає, що звернення керівника філії Миколаївського регіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» про зняття відповідної заборони відчуження спірного майна є неповноважним, оскільки не він не мав на це відповідних повноважень та немає пояснень щодо відсутності договору іпотеки. Проте аналіз доводів касаційної скарги свідчить про відсутність обґрунтування порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права в цій частині, також враховуючи, що кредитор (АТ КБ «ПриватБанк») підтвердив при розгляді цієї справи відсутність зобов`язань за кредитним договором та його неодноразові звернення до нотаріуса щодо зняття відповідної заборони відчуження.

Зміст доводів касаційної скарги фактично зводяться до порушення норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Проте обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

ОСОБА_1 , посилаючись на статті 5, 8 Закону України «Про судовий збір», що через військову агресію російської федерації була вимушена з неповнолітнім сином виїхати за межі України, не працює, доходів не отримує, немає можливості сплатити судовий збір за подання скарги з метою захисту житлових справ в інтересах неповнолітньої дитини. До скарги додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за попередній календарний рік.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Аналіз клопотання та доданих до матеріалів доказів свідчить про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день подання касаційної скарги є повнолітнім, є правонаступником позивача, а ОСОБА_1 оскаржує судові рішення як відповідач, тому посилання на статтю 8 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованими. Разом з цим, вказані в клопотанні обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , оскільки не характеризують у повній мірі її майновий стан та відсутність у неї інших доходів. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.

За таких обставин відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору відповідачки ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред`явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток розміру ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а для немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2 102,00 грн.

Розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні касаційної скарги за немайнову вимогу становив 1 681,60 грн (2 102,00 грн * 0,4 * 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.

Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков