Рішення

від 21.03.2024 по справі 279/2272/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/2272/23

Провадження №2/367/1538/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

21березня 2024року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кухленка Д.С..,

при секретарі Шаповала О.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника Бучанської окружної

прокуратури Годлевська-Коновалової А.В.,

представника відповідача

ГУ Національної поліції у м. Києві Лисенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу досудового розслідування, прокуратури,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу досудового розслідування, прокуратури.

Позивач посилається на те, 19.10.2018 року був затриманий працівниками поліції о 16 годині 45 хв. У приміщенні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві, 20.10.2018 року складено протокол затримання в порядку ст. 208 КПК України. Також 20 жовтня 2018 року, Позивачу повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується повідомленням про підозру від 20 жовтня 2018 року.

22 жовтня 2018 року відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва, до Позивача застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 (змінено на АДРЕСА_2 ) строком дії до 20 квітня 2019 року включно.

Постановою прокуратури міста Києва від 13.07.2019 року про закриття кримінального провадження в частині, встановлено, що в ході аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що повідомлення про підозру від 20.10.2019 року Позивачу у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України було передчасним, та аргументовано і беззаперечно спростовується зібраними матеріалами, що свідчить про можливу непричетність останнього до вчинення протиправних дій, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні, в частині вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. У зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання та продовження досудового розслідування за даним фактом, кримінальне провадження № 12018100000000981 від 12 жовтня 2018 року відносно Позивача закрите на підставі п.3 ч, 1 ст. 284 КПК України внаслідок не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Як зазаначено в позовні заяві, ОСОБА_2 безпідставно перебував під слідством 8 (вісім) місяців 25 днів, в тому числі 3 (три) доби під вартою.

Під час перебування Позивача під слідством, на його майно, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , безпідставно накладено арешт на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року у справі №752/21814/18.

Під час затримання Позивача 20 жовтня 2018 року, було проведено обшук затриманої особи, під час якого виявлено та вилучено ряд речей: металеву обручку жовтого кольору, металевий ланцюжок жовтого кольору та металевий хрестик жовтого кольору, шкіряний гаманець із грошовими коштами, банківськими картками, посвідченням водія, паспорт громадянина України, посвідчення помічника адвоката, дві в`язки ключів, військовий квиток, тощо, що підтверджується протоколом затримання особи. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року на вилучене майно Позивача, накладено арешт; що унеможливлювало нормальне існування Позивача та ведення усталеного способу життя, адже арешт з вилучених речей знято лише 25 серпня 20l9 року (через 10 місяців) на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2019 року у справі №752/21814/18.

Будучи підозрюваним у кримінальному провадженні № 12018100000000981 від 12 жовтня 2018 року, Позивач зазнав тяжких психосоматичних наслідків і моральних страждань. Багатомісячне незаконне перебування під слідством, у тому числі перебування під вартою порушило усталений спосіб життя Позивача, адже фактично 9 місяців Позивач витратив на доведення своєї невинуватості.

До моменту вручення підозри Позивач був Головою ОСББ «МЮНХАУЗЕН» (код ЄДРПОУ - 42404261), у зв`язку з підривом авторитету та поширення недовіри до Позивача зі сторони співмешканців, що підтверджується повідомленням із месенджера "VIBER" Позивача було знято з посади Голови ОСББ «МЮНХАУЗЕН», що підтверджується Протоколом №2 зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «МЮНХАУЗЕН» від 14 грудня 2018 року

Внаслідок тривалого психічного напруження на підставі знаходження під слідством у кримінальному провадженні № 12018100000000981 від 12 жовтня 2018 року. Позивач зазнав сильних душевних страждань, що підтверджується Висновком соціально - психологічного дослідження № 06-02-23 моральної шкоди потерпілого від 12 лютого 2023 року.

Протягом всього часу знаходження під слідством Позивач не зміг належно виконувати обов`язки опікуна, щодо свого дядька-інваліда, що підтверджується рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2016 року у справі №286/220/16-ц, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 адже починаючи з 22 жовтня 2018 року до 20 квітня. 2019 року включно, Позивач знаходився під домашнім арештом в місті Ірпінь Київської області, та не міг відвідувати свого дядька-інваліда, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , внаслідок чого Позивач постійно відчував засудження з боку знайомих та зазнавав сильних душевних страждань.

Так, внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а саме незаконного перебування під слідством 8 місяців та 25 днів, в тому числі 3 доби під вартою, незаконного накладення арешту на майно Позивача, яке триває досі, позбавлення особи - інваліда опіки. Позивачу завдана моральна шкода у розмірі 220 000,00 (двісті двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Державна казначейська служба України, надала свій відзив на позовну заяву в якій зазначили, що Відповідач З, якого залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, тому що згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує наступне. «Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями.

Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні». Відповідач 3 діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення, Відповідач З у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра фінансів України.

Згідно з Положенням, Відповідач З забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Відповідач З жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдав (до того ж сам позивач не вказує на Відповідача як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Відповідач З не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших

Позивачем, як доказ моральної шкоди, надано копію висновку соціально- психологічного дослідження №06-02-23 від 12.02.2023 (далі - Висновок). Варто зазначити, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами.

Згідно статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 9 вищевказаного закону, атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Статею 72 ЦПК України визначено, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Згідно ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У Висновку №06-02-23 від 12.02.2023 зазначено що експертиза здійснювалась Громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Щодо витрат позивача на правову допомогу варто зазначити, У прохальній частині позовної заяви, Позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь відшкодування понесених витрат на юридичну допомогу у розмірі 40 00,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування Позивачем надано Договір про надання правової допомоги №14/12- 2022 від 14.12.2022 та Акт наданих послуг №9 від 07.04.2023 (далі-Акт наданих послуг).

Проаналізувавши Акт наданих послуг ВідповідачЗ вважає, що вищевказані послуги не можна вважати обґрунтованими з наступних підстав. В п.З Акту наданих послуг Позивач стверджує, що «здійснення правового аналізу правових позицій Верховного суду в аналогічних справах, щодо відшкодування шкоди завданими незаконними діями працівників поліції» зайняло 3 години часу. В той же час, у своїй позовній заяві Позивач посилається лише на одно рішення Великої Палати Верховного суду (№686/23731/1.5-ц від 20.09.2018), яке ніяк не стосується незаконних дій працівників поліції.

Враховуючи вищевказане, невідомо який саме «правовий аналіз позицій Верховного суду» здійснював Позивач на протязі 3 годин часу.

В п.5 Акту наданих послуг Позивач стверджує, що підготовка та направлення позовної заяви до суду зайняло 6 годин часу.

Позивач на відзив відповідача 3 подав відзив, в якому повністю не погоджується з викладеними твердженнями представника ГУ Державної казначейської служби у Київській області виходячи з наступного:

Обґрунтування відсутності причинно-наслідкового зв`язку заподіяння моральної шкоди Позивачу, Відповідач 3 посилається на те, що Висновок соціально- психологічного дослідження № 06-02-23 моральної шкоди потерпілого не доцільно вважати висновком експерта, адже це висновок спеціаліста.

Позивач і не стверджує, що даний Висновок соціально-психологічного дослідження № 06-02-23 моральної шкоди потерпілого є висновком експерта, даний висновок є висновком спеціаліста, який також підтверджує існування моральної шкоди, яка завдана Позивачу внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду та її причинно-наслідковий зв`язок, що у розумінні ст. 76 ЦПК України є письмовим доказом. При тому, Відповідач 3 жодним чином не оскаржує саму процедуру проведення та результати соціально-психологічного дослідженння Позивача. Посилання Відповідача 3 на те, що питання, які ставив перед спеціалістом Позивач, не можуть підтвердити факт психотравмуюючого фактору внаслідок рішення державного органу, а є маніпулюванням обставин справи є недоцільними і ґрунтуються на припущеннях, адже Відповідач 3 не надав жодного доказу, що ставить під сумнів підтвердження факту існування психотравмуюючого фактору, що вплинув на Позивача і не указав в чому ж полягає маніпулювання обставин справи зі сторони Позивача. У відзиві Відповідач 3, зазначає, що безпідставним є твердження Позивача про те, що у зв`язку з підривом авторитету та поширення недовіри до Позивача, йо Відповідачем 3 не взято до уваги, що до позовної заяви додане листування із месенджера "VIBER" від 30 листопада 2018 року із одним із членів ОСББ ЖК «Мюнхаузен» щодо надання роз`яснення Позивачем про притягнення його до кримінальної відповідальності і вже 14 грудня 2018 року Протоколом №2 ОСББ ЖК «Мюнхаузен» Позивача звільняють з посади Голови правління за особистим бажання, тому що внаслідок обрання Позивачу запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 22 жовтня 2018 року до 20 квітня 2019 року включно, Позивач не міг виконувати свої обов`язки Голови правління ОСББ, По-третє, Відповідачем 3, жодним чином не оскаржується додаткове моральне відшкодування Позивачу через незаконне тримання під вартою та через незаконний арешт і обмеження права власності на нежитлове приміщення протягом більш ніж 4 роки та додаткове моральне відшкодування Позивачу через позбавлення особи- інваліда ОСОБА_3 , опікуна з 22 жовтня 2018 року до 20 квітня 2019 року.

Головне управління Національної поліції у м. Київ (далі - Відповідач - 1),

надала свій відзив на позовну заяву в якій зазначили, що слідчим управлінням ГУНП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100000000981 від 12.10.2018.

20.102018 в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100000000981, відповідно до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208- 211, 213 КПК України ОСОБА_2 затримано як підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах. ОСОБА_2 за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва, відповідно до ст. 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358. ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у використанні завідомо підробленого документу, у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, у використанні завідомо підробленого документу, у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах. Прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні радником юстиції ОСОБА_5 на підставі п. З ч. 1 ст. 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження в частині, відносно осіб, якою встановлено, що повідомлення про підозру від 20.10.2019 ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України було передчасним та аргументовано і беззаперечно спростовується зібраними матеріалами, що свідчать про можливу непричетність останнього до вчинення протиправних дій, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні, в частині вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду пояснюємо наступне. Позивач звернувся із позовом про отримання відшкодування моральної шкоди на підставі закриття кримінального провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Щодо наявності підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас п. 9 постанови №4 пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак такі абстрактні поняття, як «розумність, виваженість та справедливість», мають неточний та невизначений характер. Суд на власний розсуд визначає, чи відповідає заявлена сума відшкодування засадам розумності, виваженості та справедливості.

Щодо твердження Позивача «про незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду незаконного перебування під слідством, під вартою та незаконного накладення арешту» пояснюємо наступне:

Відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Позивачем проведено помилковий розрахунок моральної шкоди, оскільки Позивачем пораховано загальний строк досудового розслідування кримінального провадження, у кількості 8 місяців та 25 днів.

Однак, відповідно до частини 3 статті 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду » Відшкодування моральноїшкоди зачас перебуванняпід слідствомчи судомпровадитьсявиходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тому, щодо позовних вимог до безпосередньо до ГУНП у м. Києві у випадку наявних підстав відшкодування шкоди обрахунок моральної шкоди має бути взятий за час перебування особи виключно під слідством, а саме з дня повідомлення особі про підозру з 20.10.2018 по винесення постанови про закриття кримінального провадження в частині, відносно ОСОБА_2 - 13.07.2019.

За час перебування особи саме під слідством кінцевим періодом розрахунку відшкодування шкоди є 2019 рік, відповідно до винесеної постанови про закриття кримінального провадження в частині повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 13.07.2019.

Відтак, до розміру відшкодування моральної шкоди слід застосовувати наступний розрахунковий період: 8 місяців (20.10.2018-13.07.2019)6700грн. (мінімальний розмір заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік»), що у загальному складає 53 600 грн. 00 коп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) при розгляді питання у справах про відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону вказала, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Київська міська прокуратура, надала свій відзив на позовну заяву в якій зазначили, що, в провадженні Голосіївського управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100000000981 від 12.10.2018.

У ході досудового розслідування ОСОБА_2 20.10.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 13.07.2019 указане кримінальне провадження закрито відносно ОСОБА_2 у частині вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, на підставі п. З ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання. Одночасно, у постанові зазначено про продовження досудового розслідування за вказаним фактом.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100000000981 від 12.10.2018 зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_6 . Першим днем перебування позивача під слідством і судом є 20.10.2018 - момент повідомлення позивача про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а останнім 13.07.2019 - дата закриття кримінального провадження відносно позивача.

Цей період включає в себе 8 місяців та 23 дні (ане 8місяців та25днів,як зазначенопозивачем упозовній заяві), а тому ОСОБА_2 перебував під слідством і судом 8 місяців та 23 дні. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Частинами 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю даних органів, встановлюється законом, яким у даному випадку є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону № 266/94-ВР шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п. 5 ст. З Закону № 266/94-ВР).

При цьому оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA» від 12.07.2007, § 62, заява № 68490/01).

За положеннями ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, за положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» постановления судом виправдувального вироку дає громадянинові право на відшкодування моральної шкоди, але таку шкоду (її наявність)позивач (уданому випадку- ОСОБА_2 )повинен довестиналежними,допустимими,достовірними тадостатніми доказамивідповідно дост.ст.76-81ЦПК України.Позивач зазначає, що до моменту вручення йому підозри він був головою ОСББ «МЮНХАУЗЕН». У зв`язку з підривом авторитету та поширенням недовіри зі сторони співмешканців, його знято з цієї посади, що підтверджується протоколом № 2 від 14.12.2018 та повідомленням із месенджера «Viber».

Також він не міг належно виконувати обов`язки опікуна над недієздатним дядьком, оскільки знаходився під домашнім арештом в місті Ірпінь, Київської області, та не міг відвідувати родича, що мешкає в м. Коростень, Житомирської області.

Водночас, у підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, позивач не надає доказів, до яких саме тяжких психосоматичних наслідків призвели незаконні дії органу досудового розслідування, прокуратури та суду, в чому виразились моральні страждання позивача та як саме, в якій мірі було порушено усталений спосіб його життя, яких додаткових заходів потрібно вжити позивачу для відновлення свого психологічного здоров`я.

Не може бути доказом спричинення моральної шкоди і зняття позивача з посади голови ОСББ, оскільки, як вбачається з доданої до позову копії протоколу № 2 зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «МЮНХАУЗЕН» від 14.12.2018, ОСОБА_2 звільнений з посади голови правління за особистим бажанням, згідно з заявою (а не у зв`язку з підривом авторитету та поширенням недовіри зі сторони співмешканців).

Позивачем не надано доказів того, як він виконував обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 до моменту обрання відносно позивача запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, чи відвідував дядька та з якою періодичністю.

При цьому згідно з ухвалами слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2018 та від 06.02.2019 (додані позивачем до позову) ОСОБА_2 міг відлучатися із населеного пункту, в якому проживав (м. Ірпінь, Київської області), але з дозволу слідчого, прокурора або суду, міг змінити місце свого проживання, про що повідомити вказаних осіб, що не позбавляло позивача виконувати обов`язки опікуна над діездатним дядьком.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідно до висновку соціально- психологічного дослідження № 06-02-23 моральної шкоди потерпілого, психіка позивача має особливості, які посилюють ступінь тяжкості моральних страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю потерпілого за подібних умов, сукупний розмір моральної шкоди позивача становить 220 000 гри.

Разом із тим, у даному висновку, підписаному експертом психодіагностики ОСОБА_7 , не зазначається, що розмір моральної шкоди позивача становить 220 000 грн, а експертом визначено мінімальний розмір відшкодування шкоди з врахуванням періоду перебування під слідством 8 місяців та 25 днів, а не 8 місяців та 23 дні.

При цьомувисновок соціально-психологічногодослідження №06-02-23(складенийГромадською організацією«Спілка фахівцівсоціологічних тапсихологічних досліджень»)носить длясуду науково-рекомендаційнийхарактер тамає перевірятисяу сукупностіз іншимидоказами усправі.Тримання позивачапід вартоютри доби,його арештта вчиненняінших процесуальнихдій відноснопозивача охоплюютьсяодним поняттям - «перебування під слідством», у зв`язку з чим, необхідність окремого розрахунку моральної шкоди за кожну з таких дій (як просить позивач) не відповідає вимогам Закону від 01.12.1994 № 266/94.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав. Судом встановлено, що 19.10.2018 року ОСОБА_2 був затриманий працівниками поліції о 16 годині 45 хв. У приміщенні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві, 20.10.2018 року складено протокол затримання в порядку ст. 208 КПК України. Також 20 жовтня 2018 року, Позивачу повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується повідомленням про підозру від 20 жовтня 2018 року.

22 жовтня 2018 року відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва, до Позивача застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 (змінено на АДРЕСА_2 ) строком дії до 20 квітня 2019 року включно.

Постановою прокуратури міста Києва від 13.07.2019 року про закриття кримінального провадження в частині, встановлено, що в ході аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що повідомлення про підозру від 20.10.2019 року Позивачу у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України було передчасним, та аргументовано і беззаперечно спростовується зібраними матеріалами, що свідчить про можливу непричетність останнього до вчинення протиправних дій, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні, в частині вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. У зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання та продовження досудового розслідування за даним фактом, кримінальне провадження № 12018100000000981 від 12 жовтня 2018 року відносно Позивача закрите на підставі п.3 ч, 1 ст. 284 КПК України внаслідок не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

ОСОБА_2 перебував під слідством 8 (вісім) місяців 25 днів, в тому числі 3 (три) доби під вартою. Під час перебування під слідством, на його майно, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , безпідставно було накладено арешт на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року у справі №752/21814/18.

Під час затримання 20 жовтня 2018 року, було проведено обшук затриманої особи, під час якого виявлено та вилучено ряд речей: металеву обручку жовтого кольору, металевий ланцюжок жовтого кольору та металевий хрестик жовтого кольору, шкіряний гаманець із грошовими коштами, банківськими картками, посвідченням водія, паспорт громадянина України, посвідчення помічника адвоката, дві в`язки ключів, військовий квиток, тощо, що підтверджується протоколом затримання особи. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року на вилучене майно Позивача, накладено арешт; що унеможливлювало нормальне існування Позивача та ведення усталеного способу життя, адже арешт з вилучених речей знято лише 25 серпня 20l9 року (через 10 місяців) на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2019 року у справі №752/21814/18.

Будучи підозрюваним у кримінальному провадженні № 12018100000000981 від 12 жовтня 2018 року, Позивач зазнав тяжких психосоматичних наслідків і моральних страждань. Багатомісячне незаконне перебування під слідством, у тому числі перебування під вартою порушило усталений спосіб життя Позивача, адже фактично 9 місяців Позивач витратив на доведення своєї невинуватості.

До моменту вручення підозри Позивач був Головою ОСББ «МЮНХАУЗЕН» (код ЄДРПОУ - 42404261), у зв`язку з підривом авторитету та поширення недовіри до Позивача зі сторони співмешканців, що підтверджується повідомленням із месенджера "VIBER" Позивача було знято з посади Голови ОСББ «МЮНХАУЗЕН», що підтверджується Протоколом №2 зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «МЮНХАУЗЕН» від 14 грудня 2018 року

Внаслідок тривалого психічного напруження на підставі знаходження під слідством у кримінальному провадженні № 12018100000000981 від 12 жовтня 2018 року. Позивач зазнав сильних душевних страждань, що підтверджується Висновком соціально - психологічного дослідження № 06-02-23 моральної шкоди потерпілого від 12 лютого 2023 року.

Протягом всього часу знаходження під слідством Позивач не зміг належно виконувати обов`язки опікуна, щодо свого дядька-інваліда, що підтверджується рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2016 року у справі №286/220/16-ц, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 адже починаючи з 22 жовтня 2018 року до 20 квітня. 2019 року включно, Позивач знаходився під домашнім арештом в місті Ірпінь Київської області, та не міг відвідувати свого дядька-інваліда, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , внаслідок чого Позивач постійно відчував засудження з боку знайомих та зазнавав сильних душевних страждань.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Згідно зі ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, зокрема, внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно положень п.5 ст.3, ст.13 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода, розмір якої визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" вказано, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Так, внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а саме незаконного перебування під слідством 8 місяців та 25 днів, в тому числі 3 доби під вартою, незаконного накладення арешту на майно ОСОБА_2 , позбавлення особи - інваліда опіки.

А з урахуванням конкретних обставин справи, характеру й обсягу заподіяних моральних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, наслідків й інших негативних впливів внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках із членами сім`ї, суспільством, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у сумі 77 000 (сімдесят сім тисяч) 00 коп. гривень.

Враховуючи положення ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди позивачеві необхідно здійснити шляхом стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку.

Витрати на правову допомогу позивача підтверджується доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги № 14/12-2022 від 14 грудня 2022 року, квитанцією про сплату № 1КК4-ТВВХ-1533-1Х9С від 17 січня 2023 року, актом наданих послуг № 09 від 07 квітня 2023 року, платіжною інструкцією № МВ75957768 від 14 грудня 2022 про перерахування коштів; платіжною інструкцією № 406257045 від 17 січня 2023 про перерахування коштів. У звязку з чим підлягаюь частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу досудового розслідування, прокуратури- задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_2 ), моральну шкоду у розмірі 77 000 (сімдесят сім тисяч) 00 коп.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) витрати на проведення соціально- психологічного дослідження № 06-02-23 для діагностики моральної шкоди у розмірі 6 700,00 (шість тисяч сімсот гривень) 00 копійок.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Повний текст рішення буде складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя: Д.С. Кухленко