Постанова

від 18.07.2024 по справі 280/1505/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1505/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року (суддя Бойченко Ю.П., повне судове рішення складено 13 березня 2023 року) в справі № 280/1505/22 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольскі теплові мережі» про накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольскі теплові мережі» (далі ТОВ «МТМ») про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках, у розмірі 36 484 363,18 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що відсутність умов для застосування арешту коштів, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, за наявності умов, встановлених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною.

Законодавець передбачив два виду арешту майна в залежності від підстав та порядку застосування: адміністративний арешт майна як спосіб забезпечення виконання платником обов`язків, який застосовується за рішенням керівника або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою застосування якого є відсутність або недостатність у платника майна для погашення податкового боргу.

Наданий баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача свідчить про наявність у платника майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відсутність факту направлення інкасових доручень до банківських установ обумовлено тим, шо судовим рішенням стягнуто та розстрочено податковий борг.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість, з податку на прибуток, який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та пені.

Рішеннями суду, які набрали законної сили, стягнуто з ТОВ «МТМ» суми податкового боргу.

На адресу відповідача направлено податкову вимогу форми «Ю» від 03 лютого 2015 року №416-25, відповідно до якої станом на 02 лютого 2015 року сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов`язаннями складає 805 948,58 грн. Вказану податкову вимогу отримано ТОВ «МТМ» 04 лютого 2015 року, про що свідчить підпис на корінці вимоги.

За позицією позивача відповідач не сплачує податковий борг, не має майна, на яке може бути звернуто стягнення, у зв`язку з чим просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «МТМ».

Суд першої інстанції вважав, що наявність податкового боргу не є безумовною підставою для накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, а підставою для застосування такого арешту є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу, або те, що майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Врахувавши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності або недостатності у ТОВ «МТМ» майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, контролюючий орган не підтвердив, що ним вживались заходи щодо виявлення майна/майнових прав, що належить відповідачу, зокрема, не надано відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно відповідача; не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки; не надано доказів відсутності у відповідача іншого рухомого майна, не подано доказів, що податковим керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу, відсутність доказів, що податковим керуючим здійснювались заходи щодо виходу за податковою адресою платника податків з метою встановлення активів, які можуть бути використані для погашення податкового боргу, як на відсутність доказів того, що контролюючий орган взагалі ініціював процедуру стягнення податкового боргу (відсутні судові рішення про стягнення податкового боргу, який виник після 2019 року; відсутні докази направлення інкасових доручень до банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідачем, тощо), суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «МТМ» перебуває на обліку в ГУ ДПС як платник податків, відповідно до інтегрованої картки платника податків має податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток в розмірі в загальному розміру 36 484 363,18 грн.

Податковий борг виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, а також нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та пені.

Судовими рішеннями, що набрали законної сили, стягнуто з ТОВ «МТМ» податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контролюючим органом сформовано та направлено на адресу платника податків податкову вимогу форми «Ю» від 03 лютого 2015 року №416-25, відповідно до якої станом на 02 лютого 2015 року сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов`язаннями складає 805 948,58 грн.

Податкова вимога отримана ТОВ «МТМ» 04 лютого 2015 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України, тут і далі застосовується редакція, чинна на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право контролюючого органа, яким є позивач, звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти виникає у податкового органу в разі одночасної наявності умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 цього кодексу встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

94.2.9. нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

За приписами пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

За змістом пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

94.6.1. платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

94.6.2. іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Звертаючись до суду з цим позовом, контролюючим органом не зазначено, підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, для застосування арешту майна (коштів) платника податків.

Контролюючим органом не надано доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на наступні обставини:

контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів відсутності або недостатності у ТОВ «МТМ» майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу;

контролюючий орган не підтвердив, що ним вживались заходи щодо виявлення майна/майнових прав, що належить відповідачу, зокрема, не надано відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно відповідача;

контролюючим органом не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки; не надано доказів відсутності у відповідача іншого рухомого майна;

контролюючим органом не подано доказів, що податковим керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу;

контролюючим органом не надано доказів на підтвердження того, що податковим керуючим здійснювались заходи щодо виходу за податковою адресою платника податків з метою встановлення активів, які можуть бути використані для погашення податкового боргу.

Також судом першої інстанції доцільно звернуто увагу на факт відсутності доказів звернення позивача (контролюючого органу) до суду з питання стягнення податкового боргу, який виник після 2019 року.

Крім того, позивачем не заперечується, що ним не направлялись інкасові доручення до банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідачем.

Враховуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Доводи апелянта про те, що законодавцем передбачено два виду арешту майна в залежності від підстав та порядку застосування: адміністративний арешт майна як спосіб забезпечення виконання платником обов`язків, який застосовується за рішенням керівника або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою застосування якого є відсутність або недостатність у платника майна для погашення податкового боргу, є власним тлумаченням контролюючим органом приписів ПК України щодо підстав та порядку застосування арешту майна платника податків.

При цьому суд звертає увагу, що стаття 20 ПК України встановлює перелік прав контролюючих органів, а не окремий вид арешту майна платника податків, тоді як стаття 94 ПК України здійснює правове регулювання питання адміністративного арешту майна, зокрема, визначає підстави та порядок застосування цього виняткового заходу забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Посилання апелянта в обґрунтування відсутності у відповідача майна на баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача, який свідчить про наявність у платника майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу, розглянуті судом першої інстанції, яким правильного вказано, що такий баланс містить інформацію станом на 31 грудня 2020 року, тоді як позивач звернувся з цим позовом до суду у 2022 році.

Також є неприйнятими посилання апелянта на те, що відсутність факту направлення інкасових доручень до банківських установ обумовлено тим, шо судовим рішенням стягнуто та розстрочено податковий борг, адже факт розстрочення податкового боргу, який виник до 2019 року, не спростовує того, що контролюючим органом не ініціювалось питання стягнення податкового боргу, який виник після 2019 року, як й не надано жодного доказу відсутності у платника податків майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року в справі № 280/1505/22 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року в справі № 280/1505/22 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольскі теплові мережі» про накладення арешту залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18 липня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 18 липня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко