Постанова

від 18.07.2024 по справі 522/10339/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 р. Категорія 109020000м. ОдесаСправа № 522/10339/19Перша інстанція: суддя Донцов Д.Ю.,

час і місце ухвалення: 11:47, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2024 року по справі за позовом директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи його тим, що 04.06.2019 року директором ТОВ «Дрім Тім Компані» Стояновим В.В. від Арцизького районного суду Одеської області надійшла ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №492/699/19 від 17.05.2019 р. та копію позовної заяви ОСОБА_2 , копію позовної з усунутими недоліками з додатками до вказаних позовних заяв. До позовної заяви було додано протокол про адміністративне правопорушення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №873-ДК/0227П/07/01/-18 від 18.10.2018 р. та постанову Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про накладення адміністративного стягнення №873-ДК/0215По/08/01/-18 від 26.10.2018 р., якою було визнано директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП. Ознайомившись лише 04.06.2019 р. із вищевказаним протоколом та постановою, позивач дійшов до висновку про те, що протокол був підписаний не ним, рукописний текст на протоколі виконаний не ним. Ні копії, ні оригінали вказаних документів йому не надсилались, штраф ним не було сплачено. В якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ст.53-1 КУпАП, наявні лише нібито пояснення позивача, однак останній їх не надавав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2024 року у задоволенні позову директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позову, судом першої інстанції зроблено акцент лише на тому, що твердження позивача про те, що підпис та рукописний текст на протоколі про адміністративне правопорушення було виконано не ним не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки судово-почеркознавчу експертизу в справі так і не було проведено. При цьому суд вважає, що це сталося саме з вини позивача через його бездіяльність щодо надання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Однак, з матеріалів справи вбачається що стороною позивача під час розгляду справи було надано максимально можливу кількість матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи. Так, ухвалою від 08.05.2024 р. суд повернув представнику позивача оригінали доказів, що були надані стороною позивача під час розгляду справи для проведення вищезазначеної експертизи.

ОСОБА_2 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, 3-я особа вказує, що оскільки ініціатором призначення експертиз був позивач, то саме він і був зобов`язаний надати такі вільні зразки своїх підписів та почерку, що всупереч ст. 77 КАСУ здійснено ним не було. Будь-яких клопотань про витребування зразків від інших осіб позивач до суду не надав. Відтак, суд правильно дійшов висновку про застосування ст. 107 КАС України. Крім того, 3-я особа просила суд стягнути з директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. за представництво інтересів по справі на стадії апеляційного провадження.

Від сторін клопотань про розгляд справи у відкритому судовому засіданні не надходило.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №873-ДК/0227П/07/01/-18 про притягнення директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

У вказаному протоколі наявний рукописний текст здійснений ОСОБА_1 , що він із протоколом згодний, про дату розгляду справи повідомлений, письмові пояснення ОСОБА_1 та його підписи, однак позивач в позовній заяві заперечує щодо вказаному факту та зазначає, що з протоколом він не ознайомлювався, про складання протоколу йому не було відомо, а здійснені в протоколі підписи зроблені не ним.

Постановою Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.10.2018 р. №873-ДК/0215По/08/01/-18 директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ст.53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 850 гривень.

У позовній заяві позивач зазначає, що із вказаними протоколом та постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності він ознайомився лише 04.06.2019 р., позивач вказує, що протокол був підписаний не ним. Ні копії, ні оригінали вказаних документів йому не надсилались.

Вважаючи незаконною постанову Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.10.2018 р. №873-ДК/0215По/08/01/-18 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що суд розцінює таку бездіяльність ОСОБА_1 , як його ухилення від участі в проведенні судово-почеркознавчої експертизи, а тому наявний в протоколі про адміністративне правопорушення №873-ДК/0227П/07/01/-18 від 18.10.2018 р. підпис слід вважати підписом позивача. Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначалось раніше, у позовній заяві позивач зазначає, що із протоколом та постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності він ознайомився лише 04.06.2019 р., позивач вказує, що протокол був підписаний не ним. Ні копії, ні оригінали вказаних документів йому не надсилались.

Для дослідження вказаного доводу позивача про те, що підпис на протоколі про адміністративне правопорушення виконаний не ним, судом першої інстанції неодноразово призначались по справі судово-почеркознавчі експертизи.

Зокрема, ухвалами Приморського районного суду м.Одеси від 17.07.2019 р., 19.08.2020 р., 30.06.2021 р., 15.08.2023 р., 19.12.2023 р. у справі за клопотанням позивача призначались судово-почеркознавчі експертизи, проведення якої доручалось експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України. На вирішення експертам судом було поставлено наступні запитання:

1) Чи виконано рукописний текст (рукописні записи) у протоколі про адміністративне правопорушення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №873-ДК/0227П/07/01/-18 від 18.10.2018 року ОСОБА_1 ?

2) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №873-ДК/0227П/07/01/-18 від 18.10.2018 року ОСОБА_1 ?

На виконання ухвал суду про призначення експертизи справа №522/10339/19 надсилались до експертної установи.

17.03.2020 року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулась справа разом із повідомленнями про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку із тим, що не було надано вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_1 в оригіналом документів різного характеру максимально наближені за часом виконання до досліджуваного документу ( не менше 10 документів).

04.11.2020 року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулась справа разом із повідомленнями про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку із тим, що до експертної установи не надійшли: 1) вільні зразки почерку (у вигляді записів, аналогічних досліджуваним) ОСОБА_1 у оригіналах різних документів, максимально наближених за часом виконання досліджуваного документу, 2) вільні зразки його підпису ОСОБА_1 у оригіналах різних документів, які не відносяться до даної справи за 2016-2018 р.

19.10.2021 року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулась справа разом із повідомленнями про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку із тим, що 1) не уточнено, які саме записи та підпис підлягають дослідженню, 2) не уточнено, які саме почерк та підписи можна приймати в якості його зразків, 3) не надання оригіналу протоколу, 4) не надання вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_1 у документах різного характеру, максимально наближені за часом виконання до досліджуваного документу ( у т. ч. до 2018 р.).

05.07.2022 року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло повідомленнями про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку із тим, що 1) не надано оригінал протоколу, 2) не надано вільних зразків почерку ОСОБА_1 у оригіналах різних документів, які не пов`язані з даною справою та максимально наближені за часом виконання до досліджуваних документів (до жовтня 2018 р.) на 10-15 аркушах ( відповідно до клопотання експерта від 17.02.2022 р.).

01.02.2024 року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло повідомленнями про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку із тим, що 1) не уточнено, які саме записи та підпис підлягають дослідженню, 2) не надано достовірні вільні зразки почерку ОСОБА_1 в оригіналах документів за 2014-2018 р. бажано не менше на 15 аркушах, 3) не надано достовірні вільні зразки підписів ОСОБА_1 в оригіналах документів різного характеру бажано з офіційних джерел, максимально наближених за часом виконання до досліджуваного документу (2015 - жовтень 2018 р.) бажано не менше на 15 аркушах, 4) не надано експериментальні зразки почерку, підпису ОСОБА_1 , 5) не визначено документи, які можна приймати у якості зразків його почерку та підпису.

У свою чергу, 19.12.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява, де представник зазначив, що надати достовірні вільні зразки почерку ОСОБА_1 в оригіналах документів за 2014-2018 р., достовірні вільні зразки підписів ОСОБА_1 в оригіналах документів різного характеру бажано з офіційних джерел, максимально наближених за часом виконання до досліджуваного документу (2015 - жовтень 2018 р.), експериментальні зразки почерку, підпису ОСОБА_1 не надається можливим.

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.1 ст.105 КАС України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Відповідно до пп. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. на експерта покладається обов`язок повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.

Відповідно до пп. 4.10. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом сорока п`яти календарних днів не отримав відповіді, він письмово повідомляє орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість надання висновку.

При цьому, згідно положень ст. 107 КАС України, у разі ухилення учасника справи від подання до суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону слід дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-почеркознавчої експертизи та забезпечення участі позивача у її проведенні.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження доводів позивача про те, що підпис та рукописний текст на протоколі про адміністративне правопорушення було виконано не ОСОБА_1 .

Твердження позивача про те, що підпис та рукописний текст на протоколі про адміністративне правопорушення було виконано не ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи міг би підтвердити чи спростувати твердження позивача про фальсифікацію його підпису та рукописного тексту в протоколі, але у зв`язку ненаданням позивачем визначених експертом та необхідних для проведення експертизи документів, дана експертиза проведена не була.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивач, заявляючи клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, одночасно вчинив взаємовиключні дії щодо не надання достовірних вільних зразків почерку, чим фактично ухилився від проведення експертизи на підтвердження обставин та обґрунтування позовних вимог.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для констатації згідно ст. 107 КАС України, а тому наявний в протоколі про адміністративне правопорушення №873-ДК/0227П/07/01/-18 від 18.10.2018 р. підпис слід вважати підписом позивача.

Доводи апелянта, що стороною позивача під час розгляду справи було надано максимально можливу кількість матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи, не спростовують факту, що у висновках експерта було зазначено, що експертизи не були проведені через не надання позивачем матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертиза.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просив суд стягнути з директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 на його користь оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. за представництво інтересів по справі на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 11 статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується нею за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така третя особа заявлені позовні вимоги.

За загальним правилом при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень; при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Положення статті 139 КАС України дають підстави вважати, що зі сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню лише судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постановах від 27 травня 2019 року у справі №821/410/17, від 22 січня 2020 року у справі №808/2832/17 та постановах від 27 травня 2021 року у справі №480/6187/20, від 19 жовтня 2021 року у справі №520/13581/2020, від 01 лютого 2022 року справа № 320/6751/18, від 28 вересня 2023 року справа №640/17408/19, від 29 листопада 2023 року справа № 815/1477/18.

У справі, що розглядається, заявник брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступав у справі на стороні відповідача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, судові витрати, понесені заявником, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини 10 статті 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат на правничу допомогу і додаткових судових витрат, пов`язаних з прибуттям представників до приміщення суду, нотаріальних послуг, судового збору за отримання технічних записів судових засідань, послуг з перекладу, сплачених суб`єктом владних повноважень.

Отже, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про стягнення з директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. за представництво інтересів по справі на стадії апеляційного провадження, слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Дрім Тім Компані» ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2024 року по справі № 522/10339/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко