Постанова

від 19.07.2024 по справі 643/556/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/556/20 Головуючий суддя І інстанції Довготько Т. М.

Провадження № 22-ц/818/2138/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника АТ«СЕНС БАНК» - Луньової АнниГеннадіївни надодаткове рішенняМосковського районногосуду м.Харкова від11березня 2024року,по цивільнійсправі № 643/556/20, за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (змінило назву на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Відділу державної реєстрації Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни, третя особа: Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності та поновлення права власності,

в с т а н о в и в:

У січні2020року ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (наразі має назву Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Відділу державної реєстрації Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни, третя особа: Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності та поновлення права власності, в якомупісля уточненняпросила суд:визнати незаконнимта скасуватирішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу),індексний номер:49967205від 02.12.2019 ОСОБА_2 -державного реєстратораКрасноградської районноїдержавної адміністраціїХарківської областіпро державнуреєстрацію прававласності накв. АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «АЛЬФА-БАНК» код ЄДРПОУ 23494714, країна реєстрації: Україна; - скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «АЛЬФА-БАНК» Код ЄДРПОУ 23494714, країна реєстрації: Україна за № 34413194 від 02.12.2019, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49967205 від 02.12.2019, винесеного Державним реєстратором Литвиненко Л.В. Красноградської районної державної адміністрації Харківської області; відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1689 від 08.07.2005, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 грудня 2019 року, індексний номер: 49967205, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (наразі Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261 грн. 20коп. за подання позову та заяви про забезпечення позову.

02.03.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зудер`янц В.В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути пропорційно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу -40000,00 грн., які позивачка понесла в зв`язку з розглядом справи та судовий збір (подання позову). Заява була сформована в системі «Електронний суд».

Заява обґрунтована тим, що між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Поляковою В.В. (теперішнє прізвище ОСОБА_3 ) було укладено договір б/н про надання правничої допомоги від 08.01.2020 та додаткову угоду №1 від 08.01.2020 до договору б/н про правничу допомогу від 08.01.2020. Також між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Селезень С.С. було укладено договір б/н про надання правничої допомоги від 03.03.2020 та додаткову угоду №1 від 03.03.2020. За умовами цих договорів адвокатом Селезень С.С. отримано плату 20000,00грн. та адвокатом Зудер`янц В.В. отримано плату 20000,00грн. за юридичну консультацію, збір доказів, досудову підготовку справи, направлення запитів, складання написання позовної заяви, уточненої позовної заяви, клопотань, участь в судовому засіданні, відповідно.

Додатковимрішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року частково задоволено заяву.

Стягнуто з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20000,00грн. витрат за надання професійної правничої допомоги в суді.

В іншій частині у задоволенні заяви було відмовлено.

Не погоджуючисьзвказанимдодатковим рішеннямсуду,представниця АТ«СЕНС БАНК»-адвокат ЛуньоваА.Г.в апеляційнійскарзі проситьскасувати додатковерішення таухвалити нове,яким повернутизаяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без розгляду, або залишити її без задоволення, або максимально зменшити її розмір, з огляду на їх неспівмірність.

Вказала, що заявниця не додала доказів направлення (надання) іншим учаснику справи відповідачам) копії заяви про ухвалення додаткового рішення. Більш того, вважає, що у заяві від 02.03.2024 представником позивача умисно не було вказано код ЄДРПОУ Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» у відповідному розділі «Відповідач» або «Інші учасники» Електронного суду, аби перешкодити надходженню поданих документів до електронного кабінету Апелянта або його представника. При цьому варто відмітити, що коди ЄДРПОУ інших відповідачів (які не брали участі у судовому розгляді справи) вказані були. Внаслідок такого зловживання своїми процесуальними правами з боку заявника товариство дійсно не отримало повідомлення про надходження заяви від 02.03.2024 до Електронного суду. Районним судом учасникам справи така заява з додатками також не надсилалася. Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 06 квітня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029 св 21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035 св 22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952 св 22) на стадії касаційного розгляду справи. Також вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133721 (провадження № 61- 1044 св 22), від 28 червня 2023 року у справі № 132/892/16-ц (провадження № 61-9297 св 22). Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв. Отже, частково задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_1 адвокат Зудер`янц В.В. про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції не врахував, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил, як неподання доказів, направлення копії заяви іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, шо відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Зазначила, що матеріали справи не містять доказів наявності поважних причин неподання доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів. Окремо звертає увагу, що обидві квитанції про сплату адвокатам гонорару, містять виправлення у даті сплати, що викликає сумніви у їх достовірності.

Щодо розміру витрат, вважає, що суд помилково не застосував норму частини 4 статті 141 ЦПК України, та не звернув уваги, що сума заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу значно перевищує зазначену позивачем при подачі уточненої позовної заяви 29 березня 2021 року суму 10000 грн. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що усі договори з адвокатами були укладені у 2020 році, усі кошти згідно доданих квитанцій були сплачені адвокатам ще у 2020 році, за рік до складання попереднього (орієнтовного) розрахунку, в якому очікувались витрати у розмірі, в 4 рази менше. Вважає, що зміст наданих стороною позивачки доказів свідчать про те, що нею були понесені витрати на правничу допомогу не лише в межах даної справи, якою згідно умов договору про правничу допомогу вона не обмежувалась, докладного розрахунку обсягу наданих послуг та понесених у зв`язку з цим витрат до суду не було надано.

Покликається на правові висновки Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, в якому касаційний суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, у постанові від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17. При визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановленню їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. постанову ВС від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» від 23 січня 2014 року, п. 80, від 10 грудня 2019 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», п.п. 34-36, від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз чинного законодавства та наведені правові висновки дає підстави стверджувати, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських послуг (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи бути такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, додаткове рішення суду змінити.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що враховуючи обсяг виконаної адвокатами роботи при підготовці і складанні позову, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді. Витрати за надання професійної правничої допомоги в суді слід стягнути саме з відповідача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», а не пропорційно з усіх відповідачів, так як позов ОСОБА_1 задоволений судом частково. Рішенням встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., Відділ державної реєстрації Красноградської районної державної Адміністрації Харківської області, державний реєстратор Красноградської РДА Харківської області Литвиненко Л.В. є неналежними відповідачами, а тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Колегія не повністю погоджується з таким висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи рішення по справі було ухвалено 28 лютого 2024.

02 березня 2024 року стороною позивачки було подано через систему «Електронний суд» клопотання/заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу, яка не містить доказів направлення вказаних документів іншим учасникам справи.

Разом з тим, в порушення вимогст. 183 ЦПК Українидо заяви не було додано доказів направлення вказаної заяви разом з доданими документами іншим учасникам справи, що позбавило сторону відповідача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї заяви в суді першої інстанції.

Згідно з п.7 ч.1ст.183 ЦПК Українибудь-яка письмова заява, клопотання , заперечення повинні містити інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.4ст.183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

У відповідностідо ст.2ЦПК Українизавданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України:

1.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд першої інстанції 07 березня 2024 року надіслав судову повістку повідомлення про те, що 11.03.2024 о 12.45 відбудеться судове засідання за заявою про ухвалення додаткового рішення учасників справи у системі «Електронний суд», зокрема до електронних кабінетів: відповідача АТ «Сенс Банк» та його представницю адвоката Луньову А.Г. 6. Однак, всупереч вказаних норм ст. 183 та вимог ч. 6 ст. 128 ЦПК України судові повістки були надіслані без додавання копій згаданої заяви про ухвалення додаткового рішення разом з доданими до неї документами (а.с. 68, 73, 84, 77 т.5).

Внаслідок цього суд першої інстанції всупереч вказаних норм цивільного права розглянув по суті заяву про ухвалення додаткового рішення та частково відшкодував понесені позивачкою витрати на правничу допомогу, з порушенням процесуальних прав відповідача АТ «Сенс Банк» заявити з цього приводу відповідні заперечення та надати докази на їх підтвердження.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на вищевказане, згідно до ст.ст. 11, 12 ЦПК України колегія суддів вважає, що таке порушення норм цивільного процесуального права надає суду апеляційної інстанції законні підстави його виправити, та з метою виконання основного завдання цивільного судочинства, яке зазначене у ст. 2 ЦПК України, розглянути по суті наведені у доводах апеляційної скарги відповідача АТ «Сенс Банк» заперечення проти задоволення витрат на професійну допомогу.

Згідно правових висновків Верховного Суду у постанові від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц (п. 21), в якій касаційний суд вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено та підтверджується, що інтереси позивача ОСОБА_1 в суді представляли адвокати Селезень С.В., ОСОБА_4

Адвокат Зудер`янц В.В. діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ХВ №331215 від 04.03.2020 та серії АХ № 1169882 від 29.01.2024, виданими адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, договору про надання правничої допомоги від 08.01.2020, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Адвокат Селезень С.В. діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1008400 від 03.03.2020, виданим адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, договору про надання правничої допомоги від 03.03.2020, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1. договорів, клієнт в порядку та на умовах визначеним цим договором доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів та правовий супровід діяльності клієнта, а також надавати правничу допомогу в обсягах, визначених цим договором таЦПК України. Пунктом 4.1. договорів передбачено, що за надані послуги клієнт сплачує готівкою у національній валюті України або перераховує на поточний рахунок адвоката плату (гонорар), розмір якої обумовлено сторонами та узгоджується актом прийому-передачі (розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу).

Умовами додаткових угод № б/н від 08.01.2020 до договору про надання правничої договору від 08.01.2020 та від 03.03.2020 до договору про надання правничої договору від 03.03.2020 викладено пункт 4 «Порядок оплати послуг» в наступній редакції:

«4.2. Сторони домовились, що сума гонорару адвоката є фіксованою та складає 20000,00 грн. відповідно до квитанцій від 08.01.2020 та від 03.03.2020. Ця квитанція є підтвердженням факту оплати гонорару (послуг) адвоката».

З розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу адвокатів вбачається, що ними надано клієнту наступну правову допомогу (відповідно до розрахунку викладеного у заяві): усна консультація з вивченням документів 4723,00грн. (0,5мзп. х 2год.); направлення запитів 1889,20грн. (4723,00 грн. х 0,4); складання позову майнового характеру - 9446,00грн. (4723,0 х 2мпз); складання клопотань до суду 7084,50грн. (4723,0 / 2 - вартість одного клопотання х 3) (заявлено 3 клопотання та задоволено судом); вивчення практики ВС та долучення її до матеріалів справи 7100,00грн. (1мзп); участь в судовому засіданні адвокатів 10000,00грн. Фактично сплачено 40000,00грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 08.01.2020 адвокатом Зудер`янц (Поляковою) В.В. прийнято від ОСОБА_1 за досудову підготовку, складання процесуальних документів, консультацію, участь в судовому засіданні в рахунок оплати суми гонорару - 20000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 03.03.2020 адвокатом Селезень С.В. прийнято від ОСОБА_1 за складання процесуальних документів, участь в судовому засіданні, складання запитів в рахунок оплати суми гонорару - 20000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270ЦПКУкраїни суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За статтею 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Статтею 137ЦПКУкраїни передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПКУкраїни при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині восьмій статті 141ЦПКУкраїни зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270цьогоКодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Суд першої інстанції всупереч вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України помилково не застосував норму частини 4 статті 141 ЦПК України, та не звернув уваги, що сума заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу значно перевищує зазначену позивачем при подачі уточненої позовної заяви 29 березня 2021 року суму 10000 грн., а також що наявні у справі документи щодо надання позивачці правничої допомоги не обмежені даною справою та є неспіввісними з фактично наданим обсягом. Наведені з цього приводу доводи скарги знайшли підтвердження у матеріалах справи.

Так,згідно ст.44ЦПК Україниучасники судовогопроцесу таїхні представникиповинні добросовіснокористуватися процесуальнимиправами;зловживання процесуальнимиправами недопускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Відповідно дост.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч вказаної норми ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що укладені позивачкою договори на правничу допомогу не обмежені конкретною цивільною справою, а проведені позивачкою сплата правничих послуг за цими договорами у січні-березні 2020 році на загальну суду 40000 грн. відбулася до того, як сторона позивачки заявила у 2021 році про те, що її витрати на правничу допомогу по цій цивільній справі будуть значно меншими та складати 10000 грн. При цьому наступна заява про відшкодування судових витрат на суму 40000 грн. не підтверджена аргументами про значне збільшення цих витрат, а також належними і допустимим доказами про їх фактичне надання в межах цієї справи (відповідні акти прийому цих послуг). Така невмотивована непослідовна процесуальна поведінка позивачки не відповідає стандарту добросовісного використання своїх прав та обов`язків, а тому відповідно до ст. 44 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне відповідно до наведених у апеляційній скарзі заперечень зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до розміру 10000 грн.

Колегія суддів приймає до увагиположення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якоюпри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги клопотання представниці відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та конкретні обставини справи, її складність і тривалість розгляду, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, з урахуванням принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, в межах поданої з цього приводу при подачі уточненої позовної заяви 29 березня 2021 року на суму 10000 грн. Сторона позивачки не довела, що згідно до наданих до суду договорів про правничу допомогу позивачці була надана правнича допомога лише в межах даної цивільної справи, та що після заяви про попередній розмір витрат на правничу допомогу на суму 10000 грн. позивачка мала сплатити чи фактично сплатила своїм представникам грошові кошти, окрім вже сплачених до цього згідно вищевказаних квитанцій у січня березня 2020 року на загальну суму 40000 грн.

За таких обставин та наведеного правового обґрунтування колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не повністю з`ясував обставини, які мають значення для розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд порушив норми цивільного процесуального права, внаслідок чого ухвалив за заявою відповідачки про відшкодування витрат на правничу допомогу помилкове рішення, колегія суддів відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України змінює додаткове рішення суду: зменшує розмір відшкодування в межах доведених витрат на суму 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 270, 376, 367, 368,374, 379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргупредставника АТ«СЕНСБАНК» - Луньової АнниГеннадіївни задовольнити.

ДодатковерішенняМосковського районногосудум.Харковавід11березня2024

року змінити.

Зменшити розмір стягнення з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката по даній справі до 10000 (десяти тисяч) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді Ю.М.Мальований.

О.В.Маміна.