Рішення

від 15.07.2024 по справі 602/1193/23

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/1193/23

Провадження № 2/602/78/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2024 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого РАДОСЮКА А.В.

при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.

розглянувши вписьмовому провадженнів залісуду вмісті Ланівціцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест», про визнання договору іпотеки припиненим,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест», про визнання договору іпотеки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що її належить на праві приватної власності: нежитлове приміщення (адмінбудівля), загальною площею 345,70 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення (прохідна), загальною площею 16,60 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення (котельна), загальною площею 242.40 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

30.10.2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк Інвест») укладено кредитний договір № 1901/1007/88-281, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 35000,00 доларів США строком до 30.10.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5% річних, Цільовим використанням кредиту є споживчі ділі. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 30.10.2007 року між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 2453, посвідчений нотаріусом Доротюк P. P., предметом якого були вказані нежитлові будівлі.

Відповідно до п. 15 договору іпотеки № 2453 від 30.10.2007 року слідує, що договір діє до виконання позичальником основного зобов`язання чи настання одного випадків, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

В подальшому позивач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКБ «ТАСКомерцбанк» відступило свої права за указаними договорами ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Внаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло статусу нового кредитора за кредитним та іпотечним договором укладеними 30.10.2007 року, в тому числі з позивачем.

На даний час нерухоме майно позивача, що було предметом іпотеки знищене та не може використовуватися як будівлі і споруди, зокрема його неможливо відновити. Крім того позивачу нараховуються ГУ ДПС у Тернопільській області податок на нежитлові приміщення, які фізично не існують (демонтовані). В листопаді 2023 року вона в усному порядку звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Лановецької міської ради із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на нежитлові приміщення, які були предметом іпотеки, проте реєстратор своїм рішенням відмовив заявнику, у зв`язку з встановленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження та заборона на нерухоме майно. Зазначає, що згідно приписів ст. 593 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», існують правові підстави вважати, що договір іпотеки є припиненим, оскільки передана в іпотеку будівля (споруда) знищена (втрачена), а тому запис про реєстрацію права власності на знесений об`єкт нерухомого майна підлягає анулюванню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак на адресу суду надійшла заява, у якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що станом на даний час заборгованість за Кредитним договором №1901/1007/88-281 від 30.10.2007 року ОСОБА_2 не погашено. Згідно з умовами іпотечного договору від 30.10.2007 року, ризик випадкової загибелі чи пошкодження Предмету іпотеки взяла на себе позивачка. Також, вона взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання Предмету іпотеки в належному стані, вживати за власні кошти всіх необхідних заходів для належного збереження Предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Крім того, позивачка взяла на себе обов`язок у разі загибелі чи пошкодження Предмету іпотеки надати в забезпечення Основного зобов`язання аналогічне за вартістю та якістю і таке, що задовольняє Іпотекодержателя, майно, або (незалежно від строку) виконати за Позичальника Основне зобов`язання протягом чотирнадцяти робочих днів у повному обсязі з моменту такої загибелі чи пошкодження. Отже, саме договір іпотеки не припиняється зі загибеллю чи пошкодженням Предмету іпотеки. Крім того, позивачкою не доведено належними доказами факту знищення предмету іпотеки. Позивачка не надала жодних доказів, що право власності на іпотечне майно припинилося у зв`язку з його знищенням та про це внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Навпаки, позивачка надала докази (податкові повідомлення-рішення), які свідчать, що спірне нерухоме майно наявне, на нього нараховуються позивачці податкові зобов`язання. Крім того, з боку відповідачів жодних прав та інтересів позивачки не порушено. Навпаки, своїх зобов`язань по збереженню іпотеки не дотрималась позивачка, тим самим порушивши права та інтереси іпотекодержателя ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС». Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Сам по собі факт знищення предмету іпотеки не доводить, що відповідачами порушувались права та інтереси позивача щодо правовідносин за іпотекою. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-Приватного акціонерноготовариства «СведбанкІнвест» в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази по справі, встановив наступні факти.

30.10.2007 року між ОСОБА_2 як позичальником та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір №1901/1007/88-281, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 35000,00 доларів США строком до 30.10.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5% річних, що підтверджується копією кредитного договору №1901/1007/88-281(а.с.15-16).

Як вбачається з копії іпотечного договору від 30.10.2007 року, копії Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15194504 від 30.10.2007 року, копії Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15194735 від 30.10.2007 року, копії Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15194887 від 30.10.2007 року, в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 30.10.2007 року між ОСОБА_6 як іпотекодавцем та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» як іпотекодержателем було укладено договір іпотеки №2453, посвідчений нотаріусом Доротюк P.P., предметом іпотеки за яким є: нежитлове приміщення (приміщення адмінбудинку), загальною площею 345,70 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення (будівля прохідної), загальною площею 16,60 кв.м., знаходиться в АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення (будівля котельні), загальною площею 242,40 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.17-22).

Згідно з умовами вказаного іпотечного договору від 30.10.2007 року:

5. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження Предмету іпотеки несе Іпотекодавець;

7. Іпотекодавець має право:

7.3. Виключно на підставі письмової згоди Іпотекодержателя здійснювати капітальний ремонт та/або реконструкцію Предмета іпотеки, здійснювати істотні його поліпшення.

8. Іпотекодавець зобов`язаний:

8.1. Не відчужувати Предмет іпотеки, будь-яку його частину, не передавати його в найом, користування на будь-яких інших підставах іншим особам без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя.

8.2. Забезпечити підтримання Предмету іпотеки в належному стані, вживати за власні кошти всіх необхідних заходів для належного збереження Предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

8.3. Застрахувати за свій рахунок Предмет Іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь Іпотекодержателя згідно з умовами Основного зобов`язання. При цьому, плата за послуги страхової компанії не включається вартості Предмету іпотеки.

8.4. У разі загибелі чи пошкодження Предмету іпотеки Іпотекодавець зобов`язується надати в забезпечення Основного зобов`язання аналогічне за вартістю та якістю і таке, що задовольняє Іпотекодержателя, майно, або (незалежно від строку) виконати за Позичальника Основне зобов`язання протягом чотирнадцяти робочих днів у повному обсязі з моменту такої загибелі чи пошкодження.

9. Іпотекодержатель має право:

9.2. Вимагати від Іпотекодавця вжиття заходів, необхідних для збереження Предмету іпотеки, у тому числі проведення поточного ремонту.

9.4. Отримати відшкодування з будь-якого майна Іпотекодавця та/або Позичальника, яке не виступає предметом іпотеки по цьому Договору, у випадку, якщо отриманих від реалізації Предмету іпотеки коштів недостатньо для повного погашення майнових вимог Іпотекодержателя, що випливають з Основного зобов`язання (а.с.18).

Згідно копії свідоцтва про зміну імені № НОМЕР_1 , виданого 04 вересня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с.14).

28 листопада 2012 року між ПАТ «СВЕДБАНК» та ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» укладено Договір факторингу №15, згідно умов якого відступлено право вимоги, зокрема, за Кредитним договором №1901/1007/88-281 від 30.10.2007 року. Окрім того, 28 листопада 2012 року між ПАТ «СВЕДБАНК», як правонаступником ВАТ «СВЕДБАНК» та ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» було укладено Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений 28 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., за реєстровим номером №6970, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» перейшло право вимоги, зокрема, за Іпотечним договором від 30.10.2007 року. Відомості про зміну іпотеко держателя з ПАТ «СВЕДБАНК» на ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» було внесено до Державного реєстру іпотек, що стверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 357340193 від 06.12.2023 року (а.с.24-25).

Відповідно до копії довідки № 256 від 30.06.2021 року, виданої КП «Лановецьке міське бюро технічної інвентаризації», приміщення адмінбудинку, що знаходилося по вул. В. Фольварочного в с. Нападівка, демонтовано (а.с.26).

Згідно із копією акта обстеження від 30.06.2021 року, складеного КП «Лановецьке міське бюро технічної інвентаризації», під час обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що приміщення адмінбудинку демонтовано (а.с.27).

Відповідно до копії довідки № 257 від 30.06.2021 року, виданої КП «Лановецьке міське бюро технічної інвентаризації», будівля прохідної, що знаходилася по АДРЕСА_1 , демонтована (а.с.28).

Згідно із копією акта обстеження від 30.06.2021 року, складеного КП «Лановецьке міське бюро технічної інвентаризації», під час обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що будівля прохідної демонтована (а.с.29).

Відповідно до копії довідки № 255 від 30.06.2021 року, виданої КП «Лановецьке міське бюро технічної інвентаризації», будівля котельні, що знаходилася по АДРЕСА_1 , демонтована (а.с.30).

Згідно із копією акта обстеження від 30.06.2021 року, складеного КП «Лановецьке міське бюро технічної інвентаризації», під час обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що будівля котельні демонтована (а.с.31).

Згідно копій повідомлень-рішень від 06.03.2023 року № 0017178-2407-1918, № 0017176-2407-1918, № 0017177- 2407-1918, направлених ГУ ДПС у Тернопільській області на адресу ОСОБА_1 , позивачу нараховуються податок на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, знаходиться в АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.32-34).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику/грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, встановлені договором.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.1054 , ч. 2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою, внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, чинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ст. 1, 3, 4 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Як вбачається з приписів ч.1 та ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи позивач взяла на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження Предмету іпотеки. Також, вона взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання Предмету іпотеки в належному стані, вживати за власні кошти всіх необхідних заходів для належного збереження Предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Крім того, позивач взяла на себе обов`язок у разі загибелі чи пошкодженння Предмету іпотеки надати в забезпечення Основного зобов`язання аналогічне за вартістю та якістю і таке, що задовольняє Іпотекодержателя, майно, або (незалежно від строку) виконати за Позичальника Основне зобов`язання протягом чотирнадцяти робочих днів у повному обсязі з моменту такої загибелі чи пошкодження.

Отже, саме договір іпотеки не припиняється зі загибеллю чи пошкодженням Предмету іпотеки.

Крім того, позивачем не доведено належними доказами факту знищення предмету іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється, зокрема, у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотеки, як окремого виду застави, до яких віднесено, зокрема, знищення (втрату) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

У відповідності до ч. 2 ст. 349 ЦК України, у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 передбачено, що для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: 1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення; 2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна.

Позивач не надала жодних доказів, що право власності на іпотечне майно припинилося у зв`язку з його знищенням та про це внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наявних у матеріалах справи податкових повідомлень-рішень, вбачається, що спірне нерухоме майно наявне, на нього нараховуються позивачці податкові зобов`язання.

Крім того, з боку відповідачів жодних прав та інтересів позивачки не порушено. Навпаки, своїх зобов`язань по збереженню іпотеки не дотрималась позивачка, тим самим порушивши права та інтереси іпотекодержателя ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС». Статтею 16 ЦК України передбачено звернення до суду відповідних осіб за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України, згідно з якими при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримаяням, завдатком. У ст. 572 ЦК України визначене поняття застави, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 ЦК України).

Статтями 579, 580 ЦК України унормовано, що предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов`язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Згідно ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для, збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти-другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодже або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

За умовами ч.2 ст.10 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не віднови її, ст. 28 Закону України «Про заставу» та ст. 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі, зокрема, втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачка повідомляла іпотекодержателя пре те, що предмет іпотеки перебував у аварійному стані, або про те, що предмет іпотеки повністю зруйнувався, знищився та не може використовуватися як будівлі та споруди, отже в цій частині нею було порушено умови іпотечного договору та вимог чинного законодавства.

Слід наголосити на тому, що в ст. 15ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З аналізу наведених норм законодавства слід дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Сам по собі факт знищення предмету іпотеки не доводить, що відповідачами порушувались права та інтереси позивача щодо правовідносин за іпотекою.

Виходячи з аналізу норм §6 розділу 1 глави 49 книги п`ятої ЦК України «Застава», та ст.10 Закону України «Про іпотеку», у разі втрати предмета застави заставодавцем (іпотекодавцем), якщо останній не замінив предмет застави (в даному випадку іпотеки), порушуються охоронювані законом інтереси іпотекодержателя яким, а не позивача (який, не виконавши свої обов`язки, передбачені договором іпотеки та ст.ст. 580, 586, 587 ЦК України і порушивши права відповідачів, сам же і звернувся з позовом до суду про захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів).

Аналогічну позицію викладено у Постанові Верховного суду України від 18.05.2016 року у справі № 6-658цс15.

Таким чином, якщо в конкретній справі жодне право, свобода чи інтерес саме позивача ж було порушено діями відповідача, то в такому разі правових підстав для задоволення такого конкретного позову немає. Інакше кажучи, відмова у задоволенні позову відбувається з підстав відсутності порушення прав та інтересів позивача, лише у разі чого виникає право на позов. Причому, докази такого конкретного, об`єктивного порушення повинен навести позивач, оскільки в цій частині на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспореэе право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обгрунтованим.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення, до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021року № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи, що позивачем не доведено, що відповідачами порушено його права та інтереси, обгрунтованим є висновок, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.

Відсутність, недоведеність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні дозову.

Враховуючи те, що позивач не довела порушення будь-яких її прав та інтересів з боку відповідачів, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,81,247,259,263-265,352 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства зобмеженою відповідальністю«Факторингова компанія«Вектор Плюс» (місцезнаходження: м.Київ, проспект С.Бандери, 28-А, код ЄДРПОУ 38004195), Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код ЄДРПОУ 19356840) про визнання договору іпотеки припиненим відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк