Рішення

від 19.07.2024 по справі 479/1652/23

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/1652/23

2/479/155/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2024 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Репушевської О.В.,

за участі секретаря судового засідання Добровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро, в порядку загального позовногопровадження, цивільну справу №479/1652/23 за позовом Фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди, припинення речових прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

учасники справи:

позивач Фермерське господарство "КИРНАСОВСЬКОГО",

представник позивача адвокат Синкевич Р., за ордером серія ВЕ №1102311

від 06 листопада 2023 року,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник відповідача

ОСОБА_1 адвокат Бєлік С., за ордером серія ВЕ №1105656

від 16 грудня 2023 року,

в с т а н о в и в :

Фермерське господарство "КИРНАСОВСЬКОГО" в особі представника звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди, припинення речових прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в якому просить:

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО", земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства,загальною площею 35 га, в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК№618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22 березня 1995 року, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту);

- визнати за фермерським господарством "КИРНАСОВСЬКОГО", право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства,загальною площею 35 га, в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК№618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22 березня 1995 року, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту);

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2050714648239, та припинити відповідне речове право;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 36 га, кадастровий номер 4823980700:01:000:2482, серія та номер: бн, укладений 02 березня 2021 р. між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 , та припинити відповідне речове право;

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980700:01:000:2482, 4823980700:01:000:2478, 4823980700:01:000:2470, 4823980700:01:000:2479, 4823980700:01:000:2475, 4823980700:01:000:2464, 4823980700:01:000:2472, 4823980700:01:000:2468, 4823980700:01:000:2471, 4823980700:01:000:2481, 4823980700:01:000:2480, 4823980700:01:000:2469, 4823980700:01:000:2476, 4823980700:01:000:2466, 4823980700:01:000:2467, 4823980700:01:000:2473, 4823980700:01:000:2474, 4823980700:01:000:2477, 4823980700:01:000:2465 в Державному земельному кадастрі;

- стягнути солідарно з відповідачів понесені позивачем судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 березня 1995 року Кривоозерською районною радою Миколаївської області на підставі рішення від 17 березня 1995 року №4 на ім`я ОСОБА_3 видано Державний акт на право постійного користування землею серії МК №618, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №71а, яким у постійне користування передано земельну ділянку площею 35,0 га ріллі, розташовану на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства (за межами населеного пункту). В подальшому ОСОБА_3 створено Фермерське господарство "Кирнасовського" та зареєстровано відповідно до чинного законодавства. Однак 08 жовтня 2008 року голова та засновник ФГ "Кирнасовського" - ОСОБА_3 помер.

06 грудня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №11309/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", яким, зокрема: - припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 35,00 га ріллі, надане громадянину України ОСОБА_3 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК №618, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 22 березня 1995 року, розташовану в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області; - віднесено земельну ділянку загальною площею 35,00 га ріллі до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

За результатами розгляду позову Господарський суд Миколаївської області рішенням від 09 лютого 2022 року у справі №915/1624/21 позовні вимоги фермерського господарства "Кирнасовського" задовольнив повністю, визнав недійсним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №11309/0/14-19-СГ від 06 грудня 2019 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 35,00 га ріллі, надане громадянину ОСОБА_3 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК №618, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 22 березня 1995 року, розташовану в межах Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, яке залишено без змін Постановою ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2023 року.

14 січня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказом №1060/0/14-20-СГ"Прозатвердження документаціїіз землеустроюта наданняземельних діляноку власністьбез зміницільового призначення"затвердило проектиземлеустрою щодовідведення земельнихділянок дляведення особистогоселянського господарствазагальною площею36га танадало їх у власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 -по 2 га кожному громадянину з окремим кадастровим номером. Вказані земельні ділянки були сформовані за місцезнаходженням земельної ділянки площею 35,0 га, яка перебуває у постійному користуванні позивача. В подальшому ОСОБА_1 (далі Відповідач1)купив належніїм земельніділянки дляведення особистогоселянського господарстваплощею 2га кожна,на підставідоговорів купівлі-продажуземельних діляноквід 04лютого 2020року,посвідчених приватнимнотаріусом Миколаївськогоміського нотаріальногоокругу Миколаївськоїобласті ЧорноюЛ.С..В результатіоб`єднаннявищевказаних земельнихділянок зкадастровими номерами4823980700:01:000:2478,4823980700:01:000:2470,4823980700:01:000:2479,4823980700:01:000:2475,4823980700:01:000:2464,4823980700:01:000:2472,4823980700:01:000:2468,4823980700:01:000:2471,4823980700:01:000:2481,4823980700:01:000:2480,4823980700:01:000:2469,4823980700:01:000:2476,4823980700:01:000:2466,4823980700:01:000:2467,4823980700:01:000:2473,4823980700:01:000:2474,4823980700:01:000:2477,4823980700:01:000:2465,на підставітехнічної документаціїіз землеустроющодо поділута об`єднанняземельних діляноквід 28лютого 2020року,розробленої ТОВ"ГРАНДКАДАСТР",в Державномуземельному кадастрі02березня 2020року зареєстрованаодна земельнаділянка дляведення особистогоселянського господарстваз кадастровимномером 4823980700:01:000:2482,площею 36,0000га.В подальшому,укладено договіроренди б/нвід 02березня 2021року,між ОСОБА_1 ,як орендодавцем,та ОСОБА_2 ,як орендарем,строком до03березня 2028р.,з правомпролонгації. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні ФГ"КИРНАСОВСЬКОГО" вибула з користування його законного володільця поза волею позивача, а наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року №1060/0/14-20-СГ та набуття земельних ділянок ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу з подальшим об`єднанням та передачею в оренду третій особі є незаконними, тому є законні підстави для витребування на користь позивача з незаконного володіння відповідачів земельної ділянки, що передана у постійне користуванні ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" та задоволення його позовних вимог.

Представник позивача участі у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, заявив про намір подання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив не надав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Представник відповідача ОСОБА_1 підтримав відзив, зазначивши, що позовні вимоги ними не визнаються, з підстав вказаних у ньому.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22 березня 1995 року Кривоозерською районною радою Миколаївської області на підставі рішення від 17 березня 1995 року №4 на ім`я громадянина України ОСОБА_3 видано державний акт на право постійного користування землею серії МК №618, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №71а, яким у постійне користування передано земельну ділянку площею 35,0 га ріллі, розташовану на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства (за межами населеного пункту)(том 1 а.с.32).

ОСОБА_3 було створено Фермерське господарство "КИРНАСОВСЬКОГО", Статут якого затверджений головою ФГ "Кирнасовського" Кирнасовським М.К. 05 квітня 1994 року, зареєстрований головою Кривоозерської райдержадміністрації, про що складено акт реєстрації вказаного господарства, який зареєстрований в Книзі записів актів реєстрації селянських (фермерських) господарств за №84.

02 лютого 1996 року ФГ "Кирнасовського" взято на облік як платника податків, а 14 жовтня 1996 року Головним управлінням регіональної статистики.

04 квітня 2003 року проведена державна реєстрація ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" з визначенням ідентифікаційного коду юридичної особи: 22431083, про що зроблено запис 04 квітня 2003 року у журналі обліку реєстраційних справ за №60.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №059879 видами діяльності (КВЕД) ФГ "Кирнасовського" є: 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур; 01.04.0 розведення птиці; 01.41.0 надання послуг; 51.21.0 оптова торгівля зерном та кормами для тварин; роздрібна торгівля на ринках(том 1 а.с.248-254).

08 жовтня 2008 року голова та засновник ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" ОСОБА_3 помер.

02 серпня 2021 року рішенням загальних зборів членів Фермерського господарства "Кирнасовського" затверджено статут Фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО" у новій редакції (том 1 а.с.33-39).

Пунктом 2.1 вказаного Статуту визначено, що Господарство здійснює самостійну господарську діяльність, а згідно з п.4.1. останнє має право, зокрема, самостійно господарювати на землі; використовувати земельні ділянки відповідно до цілей, для яких вони надані; добровільно відмовитись від земельної ділянки.

Відповідно до п.9.1.1. Статуту до земель фермерського господарства належать землі, передані ФГ у приватну власність, у користування, що підтверджено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею.

Пунктом 9.2. Статуту встановлено, що у постійному користуванні фермерського господарства знаходиться земельна ділянка площею 35,0 га, яка розташована на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, видана першому засновнику ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії МК №618, виданого Кривоозерською районною радою Миколаївської області 22 березня 1995 року для ведення селянського (фермерського) господарства. Підписи членів Господарства на вказаному Статуті засвідчені нотаріально, про що нотаріусом внесено записи до реєстру за №№741,742.

За результатами розгляду позову Господарський суд Миколаївської області рішенням від 09 лютого 2022 року у справі №915/1624/21 позовні вимоги фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО" задовольнив повністю, визнав недійсним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №11309/0/14-19-СГ від 06 грудня 2019 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 35,00 га ріллі, надане громадянину ОСОБА_3 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК №618, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 22 березня 1995 року, розташовану в межах Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2022 року у справі №915/1624/21 рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року у справі №915/1624/21 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2023 року у справі №915/1624/21, рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2022 року у справі №915/1624/21 залишено без змін.

За висновками, наведеними в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року у справі №915/1624/21, позивачем доведено його право постійного користування земельною ділянкою за вказаним вище актом про постійне користування землею від 22 березня 1995 року; що спірний наказ від 06 грудня 2019 року №11309/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" не оснований на вимогах законодавства України.

Підтримуючи висновки суду першої інстанції Південно-західний апеляційний господарський суд в мотивувальній частині постанови у справі №915/1624/21 зазначив, що Фермерське господарство «Кирнасовського» не ліквідовувалось, не припиняло своєї діяльності, державний акт не повертався, господарство є діючим на дату розгляду справи.

На думку апеляційного господарського суду, чинне на час створення фермерського господарства законодавство не визначало порядок подальшого переходу та реєстрації речового права на земельну ділянку, надану її засновнику за фермерським господарством, а також не встановлювало обов`язку здійснити державну реєстрацію (перереєстрацію) права на цю земельну ділянку за фермерським господарством.

Разом із тим, особливості правового статусу фермерського господарства свідчать про те, що з моменту його створення фермерське господарство отримує право на користування землею, що була надана громадянину його засновнику, без укладення договору між цим громадянином та фермерським господарством.

Враховуючи мету надання земельної ділянки, слід прийти до висновку, що з 1995 року створене громадянином України ОСОБА_3 ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" виконувало обов`язки землекористувача відповідної земельної ділянки, а після державної реєстрації ФГ"КИРНАСОВСЬКОГО", останнє набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №915/1624/21 погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний наказ не може вважатися таким, що прийнятий на підставі закону, оскільки діяльність позивача на час його видачі не припинилася; інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, закріплені в статті 141 ЗК України, відсутні, судами попередніх інстанцій не встановлені та відповідачем не наведені(том 1 а.с.40-55).

Отже, прийнявши спірний наказ всупереч вимогам земельного законодавства, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння майном, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку, про що правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, норма частини четвертої статті 82 ЦПК України має наступний зміст: «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №320/4938/17, провадження №61-26396св18, викладено правовий висновок, що "преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2021 року у справі №369/11118/17, провадження №61-18843св20, від 08 листопада 2022 року у справі №457/174/16-ц, провадження №61-12155св21, від 26 січня 2022 року справі №522/4958/16-ц, провадження №61-10124св21.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, провадження № 12-144гс18, від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18, провадження № 12-75гс21).

Норма ч.4 ст.82 ЦПК України визнає преюдиційними обставини як у справі, у якій брали участь ті самі особи, так і у справі, у якій участь брала лише особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №915/1624/21, стосуються безпосередньо позивача та мають пряме відношення до предмету спору у даній справі, так як підтверджують наявність в позивача права постійного користування земельною ділянкою.

За висновками судів у справі №915/1624/21 саме позивач є належним користувачем земельної ділянки площею 35,0 га, яка розташована на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії МК №618, виданого Кривоозерською районною радою Миколаївської області 17 березня 1995 року для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно, суди у справі №915/1624/21 встановили, що будь-які підстави для припинення права позивача щодо постійного користування земельною ділянкою площею 35,0 га (держакт від 17 березня 1995серії МК №618) відсутні, а відтак і наказ від 06 грудня 2019 року №11309/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", на підставі якого віднесено земельну ділянку до земель запасу, визнано недійсним та скасовано.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Вказане повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №520/14775/15-ц.

Фермерське господарство "КИРНАСОВСЬКОГО" як юридична особа з моменту свого створення й по сьогоднішній день є законним користувачем земельної ділянки площею 35,0 га, яка розташована на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії МК №618, виданого Кривоозерською районною радою Миколаївської області 17 березня 1995 року для ведення селянського (фермерського) господарства.

Наказ від 06 грудня 2019 року №11309/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", на підставі якого віднесено земельну ділянку до земель запасу, визнано судом недійсним та скасовано, а відтак він не може породжувати жодних юридичних наслідків.

Вказані обставини та відповідні висновки, встановлені господарськими судами при розгляді справи №915/1624/21, а тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, 14 січня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказом №1060/0/14-20-СГ"Прозатвердження документаціїіз землеустроюта наданняземельних діляноку власністьбез зміницільового призначення"затвердило проектиземлеустрою щодовідведення земельнихділянок дляведення особистогоселянського господарствазагальною площею36га танадало їх у власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 по 2 га кожному громадянину з окремим кадастровим номером(том 1 а.с.56-57).

Вищевказані земельні ділянки сформовані за місцезнаходженням земельної ділянки площею 35,0 га, яка перебуває у постійному користуванні позивача.

В подальшому ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 продали, а ОСОБА_1 купив належні продавцям земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кожна на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 04 лютого 2020 р., посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С.(том 3 а.с.27-49)

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №354989662 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2479. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 239, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2479 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.58-60)

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №354999982 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2468. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 243, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2468 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.61-63).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №354995298 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2475. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 240, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2475 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.64-66).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355001063 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.01.2020, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2480. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 247, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2480 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.67-69).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355003868 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2467. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 250, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2467 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том1 а.с.70-72).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №354996112 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказуголовного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, було зареєстровано право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2472. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 242, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2472 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.73-75).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355000390 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказуголовного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2481. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 245, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2481 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.76-78).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355001498 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2469. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 246, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2469 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.79-81).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355000263 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказуголовного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2471. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 244, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2471 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.82-84).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №354995714 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2464. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 241, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2464 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.85-87).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355001631 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2476. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 248, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2476 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том1 а.с.88-90).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355003689 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказуголовного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2466. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 249, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2466 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.91-93).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №354987310 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказуголовного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2478. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 237, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2478 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.94-96).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №354987425 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказуголовного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2470. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 238, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2470 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.97-99).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355004260 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказуголовного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2473. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 251, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2473 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.100-102).

ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 продали ОСОБА_12 належні їм земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кожна на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 04 лютого 2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С., а останній в подальшому перепродав земельні ділянки ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 24 лютого 2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С.(том.3 а.с.27-48).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355005180 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Людмилою Сергіївною на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2474. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 254, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_12 .. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 363, виданий 24 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло від ОСОБА_12 до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2474 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.103-105).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355005453 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2465. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 253, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_12 .. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 365, виданий 24 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло від ОСОБА_12 до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2465 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна(том 1 а.с.106-108).

З інформаційної довідки від 20 листопада 2023 року №355005352 вбачається, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року, серія та номер: 1060/0/14-20-СГ, зареєстровано право власності ОСОБА_20 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2477. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 252, виданий 04 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_12 .. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 364, виданий 24 лютого 2020 року, видавник: Приватний нотаріус Миколаївськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С., право власності на вказану земельну ділянку перейшло від ОСОБА_12 до ОСОБА_1 .. 06 березня 2020 року речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2477 погашено в зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна (том 1 а.с.109-111).

В результаті об`єднання вищевказаних земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980700:01:000:2478, 4823980700:01:000:2470, 4823980700:01:000:2479, 4823980700:01:000:2475, 4823980700:01:000:2464, 4823980700:01:000:2472, 4823980700:01:000:2468, 4823980700:01:000:2471, 4823980700:01:000:2481, 4823980700:01:000:2480, 4823980700:01:000:2469, 4823980700:01:000:2476, 4823980700:01:000:2466, 4823980700:01:000:2467, 4823980700:01:000:2473, 4823980700:01:000:2474, 4823980700:01:000:2477, 4823980700:01:000:2465 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 28 лютого 2020 року, розробленої ТОВ "ГРАНД КАДАСТР", в Державному земельному кадастрі 02 березня 2020 року зареєстрована одна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, площею 36,0000 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 19 грудня 2022 року, номер витягу НВ-0001468782022(том 1 а.с.112-116).

Відповідно до відомостей інформаційної довідки від 19 грудня 2022 року №318040615 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, площею 36,0000 га, належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_1 ..

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного земельного кадастру 04 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що зареєстровано право оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, площею 36,0000 га, на підставі договору б/н від 02 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та ОСОБА_2 , як Орендарем(том 1 а.с.117-119).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказаний договір укладено строком до 03 березня 2028 р., з правом пролонгації.

Приватним підприємством "МЕРЕДІАН" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО" для ведення фермерського господарства на території Кривоозерської селищної ради (Бурилівський старостинський округ) Первомайського району Миколаївської області площею 35 га (том 1 а.с.120-222).

Рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 28 липня 2023 року №РВ-0700114522023, у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру відмовлено, в тому числі, через перетин ділянки з іншими ділянками: - 4823980700:01:000:2470, площа співпадає на 5.3789%; -4823980700:01:000:2465, площа співпадає на 5.642%; -4823980700:01:000:2466, площа співпадає на 5.4968%; -4823980700:01:000:2471, площа співпадає на 5.6421%; -4823980700:01:000:2468, площа співпадає на 5.6311%; - 4823980700:01:000:2467, площа співпадає на 5.5965%; -4823980700:01:000:2482, площа співпадає на 99.9994%; -4823980700:01:000:2464, площа співпадає на 5.6613%; -4823980700:01:000:2469, площа співпадає на 5.6659%. З даних рішення державного кадастрового реєстратора відповідно до ч.6 ст.24 Закону України "Про Державний Земельний кадастр" підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах зазначеної земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини(том 1 а.с.223-228).

Відповідно до коректурного аркуша інженера-землевпорядника ПП "МЕРЕДІАН" Маркасова Д.М. від 01 серпня 2023 року про усунення зауважень, викладених у рішенні №РВ-0700114522023 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 28 липня 2023 року, зауваження державного кадастрового реєстратора в частині перетину ділянок виправити неможливо(том 1 а.с.229).

Таким чином, судом встановлено та підтверджено відповідними доказами, що відповідачі у справі володіють речовими права на земельну ділянку, яка незаконно сформована внаслідок безпідставного віднесення земельної ділянки належного землекористувача позивача у справі, до категорії земель запасу.

Внаслідок незаконних дій відповідачів щодо спірної земельної ділянки позивач позбавлений реальних правомочностей, пов`язаних з правом постійного користування нею, а тому обрав належний ефективний спосіб судового захисту, а саме, шляхом фактичного "анулювання" речових прав, які виникли у відповідачів, та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Необхідно, щоб на момент виконання рішення суду про витребування майна у відповідному державному реєстрі володільцем цього майна був (залишався) відповідач.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі №372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Вищенаведені висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У пункті 72 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення:

-визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном;

-відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння;

-особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Оскільки вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав».

Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 12 квітня 2022 року у справі №685/555/20, віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння позивач вправі посилатися, зокрема, на незаконність наказівГоловного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування.

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

З огляду на наведене, судом встановлено та підтверджено належними та допустимим доказами, що земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні ФГ"КИРНАСОВСЬКОГО" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК №618, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №71, вибула з користування його законного володільця поза волею позивача.

З огляду на вищевикладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 січня 2020 року №1060/0/14-20-СГ про передачу земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та набуття їх ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу з подальшим об`єднанням та передачею в оренду третій особі є незаконними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про витребування на користь позивача з незаконного володіння відповідачівземельної ділянка, що передана у постійне користуванні ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК №618, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №71.

Водночас, слід враховувати, що на момент виникнення спірних правовідносин відомості про земельну ділянку позивача не були внесені до державного земельного кадастру як і не була проведена державна реєстрація права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння не забезпечить поновлення відповідних записів (відомостей)у відповідних державних реєстрах.

До того ж земельна ділянка, яка належить на праві постійного користування позивачу (площею 35 га) згідно плану зовнішніх меж землекористування, вказаномув державному акті, і та, що належить відповідачу 1 (площею 36 га), юридично є різними об`єктами нерухомого майна.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. №553),доповнено пунктом 81-10 згідно з Постановою КМ №432 від 02.05.2023, відповідно до якого державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв`язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім`я засновника, члена такого фермерського господарства.

Згідно зі статтею 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

На час надання засновнику фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО" права постійного користування спірною земельною ділянкою був чинним Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 року (далі ЗК України 1990 року), який у відповідній редакції передбачав певне регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 ЗК України 1990 року). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України 1990 року).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 ЗК України 1990 року). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК України 1990 року).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 22 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) зазначила, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство (як самостійна юридична особа), а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №368/54/17).

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у пункті 23 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) дійшла висновку, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства відбувається фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього переходять до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює цей висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник (наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі №275/82/18, а також у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові).

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України.

Фермерські господарства та фізичні особи до зазначеного переліку не належали. Водночас у пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25 жовтня 2001 року передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Конституційний Суд України 22 вересня 2005 року ухвалив рішення№5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України зазначив, що відсутні підстави визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») свідчить, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини Рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права.

Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо такої ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №663/1738/16-ц (провадження№14-355цс19)).

Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" на час звернення із позовом до суду не припинилося ні внаслідок непереоформлення такого права, ні через смерть його засновника - ОСОБА_3 ..

Такий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 у справі №179/1043/16-ц.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна», в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що право користування земельною ділянкою також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зауважимо, що право землекористувача (позивача у справі) використовувати землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтується на підставі акту на постійне користування землею, становить «майно», яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (рішення від 24 червня 2003 року у справі «Стреч проти Сполученого Королівства» (Stretch v. theUnitedKingdom), заява № 44277/98, пункти 32-35).

У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що одноосібний власник може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за ст. 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти нього.

Невизнання факту належності позивачу спірної земельної ділянки є фактично «позбавленням» його власності (права користування) у розумінні статті 1 Першого протоколу та ця дія фактично анулює юридичну підставу, на якій виникло первісне право користування на землю, становить втручання в зазначене право.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Статтею 152 ЗК передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Господарськими судами при винесенні рішень у справі №915/1624/21 було безспірно встановлено, що ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО", як юридична особа з моменту свого створення й по сьогоднішній день є законним користувачем земельної ділянки площею 35,0 га, яка розташована на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії МК №618, виданого Кривоозерською районною радою Миколаївської області 17 березня 1995 року для ведення селянського (фермерського) господарства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про достатність підстав для визнання за фермерським господарством "КИРНАСОВСЬКОГО" права постійного користування відповідною земельною ділянкою.

Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не мало жодних правових підстав для позбавлення позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою площею 35,0 га, що встановлено судами, а наказ від 06 грудня 2019 року про віднесення даної земельної ділянки до земель запасу визнано недійсним та скасовано, подальші дії третіх осіб щодо розпорядження такою ділянкою є протиправними та не можуть породжувати жодних правових наслідків для позивача.

Станом на сьогоднішній день за місцезнаходженням ділянки фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО", згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, знаходиться земельна ділянка площею 36 га з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Вказана земельна ділянка утворена в результаті об`єднання інших ділянок, набутих громадянами в результаті безоплатної приватизації.

Належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі №597/977/21).

Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону №2255-IX від 12.05.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Пунктом 81-10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, передбачено, що державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв`язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім`я засновника, члена такого фермерського господарства.

Разом з тим пунктом5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав єнаявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Судом встановлено, що наявність держаної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 36 га з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482 порушує права позивача як землекористувача земельної ділянки площею 35га в межах згідно з планом, вказаним в держаному акті, та унеможливлює внесення в установленому порядку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право ФГ "КИРНАСОВСЬКОГО" на цю ділянку.

Тому, суд приходить до висновку, що для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача слід скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482 та припинити відповідне речове право.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так частинами першою третьою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст.216 ЦК України).

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності (володінні) конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Вимоги позивача про визнання в судовому порядку правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону №2255-IX від 12 травня 2022 року, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У зв`язку з визнанням незаконним набуття фізичними особами права власності на новостворені земельні ділянки, подальше їх відчуження, об`єднання, розпорядження ґрунтується на неіснуючому праві, томуоспорюваний договіроренди порушує право постійного користування позивача, а відтак наявні підстави для визнання його недійсним.

Суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним, як такий, що укладений орендодавцем, який не мав права розпоряджатися відповідним майном; зміст спірного правочину суперечить вимогам ЦК України, актам цивільного та земельного законодавства, а відповідні речові права, що виникли на підставі договору, підлягають припиненню.

Згідно зі ст.202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено поняття державний земельний кадастр як єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; а також державна реєстрація земельної ділянкице внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

За змістом ч.6 ст.16 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до абз 4 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до абз 5 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до ч.4 ст.25 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Положеннями пункту 50 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі Порядок) передбачено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (п.51 Порядку).

Пунктами 60, 61 Порядку передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Зазначені норми права вказують на те, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги, а її номер є кадастровим номером земельної ділянки.

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки прямо впливає на стан Поземельної книги, яка підлягає закриттю.

Знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, відповідно до частини шостої статті 24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

З раніше вказаного рішення державного кадастрового реєстратора Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 28 липня 2023 р. №РВ-0700114522023 вбачається, що земельна ділянка позивача перетинається з іншими земельними ділянками, зокрема, із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482 площа співпадає на 99.9994%.

Таким чином, наявність в державному земельному кадастрі державної реєстрації інших земельних ділянок, які перетинаються з земельною ділянкою позивача площею 35 га в межах згідно з планом, вказаним в держаному акті, порушує права позивача як законного землекористувача та унеможливлює внесення до державного земельного відомостей про земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні, а відтак суд приходить до висновку, що усі речові права, їх обтяження, зареєстровані щодо земельних ділянок, які перетинаються, припинені, їх державна реєстрація підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог Фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди, припинення речових прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанцій про сплату судового збору(том 1а.с.1-5), позивачем сплачено за позовні вимоги 25273,64 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12,16, 81, 137, 141, 265,268,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди, припинення речових прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,та ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Фермерського господарства"КИРНАСОВСЬКОГО",код ЄДРПОУ22431083, земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства,загальною площею 35 га, в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК№618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22 березня 1995 року, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району - Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту).

Визнати за Фермерським господарством"КИРНАСОВСЬКОГО",код ЄДРПОУ22431083, право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 35 га, в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК№618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22 березня 1995 року, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту).

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2050714648239, та припинити відповідне речове право.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 36 га, кадастровий номер 4823980700:01:000:2482, серія та номер: бн, укладений 02 березня 2021 р. між орендодавцем ОСОБА_1 таорендарем ОСОБА_2 , та припинити відповідне речове право.

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980700:01:000:2482, 4823980700:01:000:2478, 4823980700:01:000:2470, 4823980700:01:000:2479, 4823980700:01:000:2475, 4823980700:01:000:2464, 4823980700:01:000:2472, 4823980700:01:000:2468, 4823980700:01:000:2471, 4823980700:01:000:2481, 4823980700:01:000:2480, 4823980700:01:000:2469, 4823980700:01:000:2476, 4823980700:01:000:2466, 4823980700:01:000:2467, 4823980700:01:000:2473, 4823980700:01:000:2474, 4823980700:01:000:2477, 4823980700:01:000:2465 в Державному земельному кадастрі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства "КИРНАСОВСЬКОГО", в рівних частках судовий збір в сумі 25273,64 грн..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 19 липня 2024 року.

Суддя :